Чого коштуватиме відбудова України?

Коли війна скінчилась, країна нагадувала пустелю. Майже вся промисловість була знищена ударами авіації, інфраструктура потрощена, великі міста – розбомблені. Російські війська окупували Схід країни, звідки від їхньої жорстокості втекли мільйони. Однак економіка Західної Німеччини після 1945 року настільки швидко відновилася, що цей процес отримав назву Wirtschaftswunder (економічне диво).

Mind публікує адаптований переклад редакційного матеріалу The Economist: What will it cost to rebuild Ukraine. 

На відміну від нацистської Німеччини, Україна не є агресором і, схоже, переможе. Але відбудова країни стане неймовірним завданням. Війна Володимира Путіна забирає життя тисяч невинних і змушує евакуюватися мільйони людей. Через бої знищені будинки та лікарні, мости та порти. Оскільки кінця бойових дій не видно, то й руйнування оцінювати зарано. Чиновники й економісти рахують збитки та, спираючись на досвід Німеччини та інших країн, планують неминучий процес відновлення.

Дослідники з Центру досліджень економічної політики (Centre for Economic Policy Research, CEPR) оцінили загальну вартість відновлення України у 200–500 млрд євро ($220–540 млрд). Ця сума співпадає з розрахунками українського уряду. Спосіб проведення відбудови та реформи, які її супроводжуватимуть, не менш важливі за кошти. Якщо все зробити правильно, то можна перетворити економіку, зовсім нещодавно повністю підвладну олігархічним інтересам, на більш відкриту та динамічну.

Однак відновити економіку цілої української держави після війни – завдання непросте. Експерти Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (The Vienna Institute for International Economic Studies, WIIW), вважають, що в постраждалих регіонах біло близько 29% українського виробництва. Адже споживання електроенергії – найліпший показник промислової активності – зменшилося приблизно на третину порівняно з попереднім роком. Згідно з результатами опитування Центрального банку України, 30% українських компаній припинили виробництво, ще 45% – скоротили. Світовий банк оцінює зменшення ВВП України 2022 року на 45%.

Уряд відчайдушно намагається зменшити завдану шкоду. Допомога із Заходу в розмірі близько $7 млрд втримала фінансову систему від руйнації. Фермерам виділили 20 млрд грн ($675 млн) на посівну кампанію. Виробникам надається допомога для релокації в інші регіони Україні. Оскільки росія блокує основний експортний маршрут України – через Чорне море, – уряд співпрацює з ЄС задля спрощення наземного транспортування. Наразі з України можливо експортувати близько 80% наявної продукції.

Навіть за цих умов відбудова зруйнованих війною регіонів стане в неабиякий кошт. Попереду три ключові завдання. Перше – розмінування постраждалих районів. Хоча повний обсяг робіт ще не зрозумілий, попередній досвід дає змогу порахувати витрати. До війни Міністерство оборони України оцінювало вартість розмінування Донбаського регіону, окупованого росією ще 2014 року, у 650 млн євро. Зусилля з розмінування в масштабах Іраку коштуватимуть приблизно $1 млрд протягом десятиліття. Економічні вигоди від розмінування можуть бути великими. Колись проблему позбавлення наслідків війни вирішував Мозамбік – і за результатами одного дослідження, розмінування, яке тривало понад два десятиліття, сприяло зростанню ВВП на 20%.

Харчі та житло будуть більш витратними статтями. Як постачальник зерна та сільськогосподарських товарів, Україна зможе прогодувати себе. Але кількість внутрішньо переміщених осіб зростає: на момент написання статті їх нараховувалося 7,1 млн, ще 4,5 млн покинули країну. Зведені дані від Київської школи економіки свідчать про вартість зруйнованого житла в $29 млрд.

Більш значущим пунктом лишається відновлення знищеної інфраструктури та промислових об’єктів. У КШЕ вважають, що вартість загальних руйнувань – від електростанцій і заводів до мостів і доріг – наразі перевищує суму у $50 млрд (див. графік 1). Але зупинення виробництва, відсутність технічного обслуговування та інвестицій означають, що навіть вціліла інфраструктура потребуватиме оновлення. Інше дослідження WIIW показує, що з 2014 року така амортизація на Донбасі за п’ять років окупації сягнула 60% від загальних втрат. За оцінкою прем’єр-міністра, втрати інфраструктури та промисловості цього разу становитимуть у ліпшому разі понад $119 млрд.

Реконструкція потребуватиме плану, фінансування та управління процесом розподілу коштів. Уряд України створив фонд відбудови, а міністерства надають свої пропозиції щодо напрямів відновлення. Оскільки уряд щомісячно недораховується близько $2 млрд, для підтримки соціальних статей бюджету знадобиться певна сума запозичень. Потреби відновлення посилять це напруження. Уряд, який і без того має велику заборгованість, може виявитися неспроможним позичити або погасити свої позики. Імовірно, буде потрібна комбінація перегляду боргових зобов’язань і грантових коштів.

Фінансування має надходити від західних урядів, міжнародних організацій та приватних інвесторів. (Пропозиція використовувати заморожені російські активи існує, але здається малоймовірною, якщо не стане частиною мирного врегулювання.) Грантове фінансування, особливо від ЄС, не є чимось новим: Польща з населенням, рівним українському, отримала 106 млрд євро на сільське господарство та внутрішні проєкти за 2014–2020 роки. Фінансування від приватного бізнесу може мати форми субсидованих позик, наприклад, від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). За ці роки банк вже інвестував в Україну близько $18 млрд.

Наступне питання – розподіл коштів: складне завдання в економіці, де довгий час домінували корупційні схеми. Україна за останні роки зробила тендерні процедури більш прозорими, але цього разу контрактів буде набагато більше. У Центрі досліджень економічної політики пропонують використовувати рамкові контакти – усталені угоди з фірмами на постачання певного продукту за фіксованою ціною – і відкриті контракти, які навіть без тендерних процедур забезпечують прозорість.

Завершальний етап відбудови України передбачатиме допомогу в довгостроковому розвитку її економіки. У 2019 році ВВП на людину в реальному вираженні був нижчим за часи розпаду Радянського Союзу, що свідчить про тривалу відсутність реформ. Багато з 1500 державних підприємств України, що функціонують, є збитковими або малорентабельними. Ще до війни МВФ закликав уряд посилити свою антикорупційну систему та верховенство права.

Політична підтримка українцями важких реформ та їхня уважність до розподілу повоєнних інвестицій матимуть вирішальне значення для успіху загальної відбудови. У пригоді може стати готовність уряду використати ситуацію для осучаснення української економіки та підвищення її конкурентоспроможності (а також створення більш сталої промисловості).

Попередні проєкти відновлення, між іншим, свідчать про те, що успіху сприяє тісна інтеграція з Європою, як це сталося із Західною Німеччиною кілька десятиліть тому. Швидкий розвиток Польщі також став наслідком вступу до ЄС: за останні 15 років ВВП країни з розрахунку на особу зріс більш ніж на 80%.

Україна вже орієнтована на Захід. Частка її експорту до ЄС зросла з 30% у 2014 році до 36% у 2020-му, тоді як експорт до росії за цей час впав з 18% до 5,5% (див. графік 2). Одним із способів заохочення реформ було б надання Україні та її бізнесу доступу до європейських ринків і включення у ланцюги постаяань – аж до членства в ЄС. «Привабливість вступу в тому, що він створює в Україні консенсус щодо кінцевої точки тривалого процесу реформ і фіксує напрям руху», – стверджує Беата Яворчик з ЄБРР.

Легко не буде. Для реформування вкорінених інститутів потрібна політична воля. Що довше триває війна, то більше збитків завдається Україні, і тим важчим стає відновлення. Також жодна сума витрат ніколи не компенсує жахіття війни. Проте ретельне планування могло б принаймні забезпечити світліше, більш забезпечене майбутнє.

Оригінал матеріалу