У неділю, 17 липня, пізно ввечері, Офіс Президента повідомив про кадрові зміни на двох ключових постах у державі. Від посади було усунуто генерального прокурора Ірину Венедіктову, а голову Служби безпеки України Івана Баканова відсторонено. До призначення наступників виконувати їхні обов'язки будуть відповідно заступник генпрокурора Олексій Симоненко та перший заступник голови СБУ Василь Малюк.
Згодом Володимир Зеленський у своєму відеозверненні пояснив логіку цих ротацій. За словами глави держави, тривогу викликала велика кількість доведених колаборантів серед працівників органів прокуратури та СБУ, які залишилися на окупованій території (понад 60 осіб) і працюють на користь росії. Уже зареєстровано 651 кримінальне провадження щодо державної зради та колабораційної діяльності працівників органів прокуратури, досудового розслідування, інших правоохоронних органів. «Такий масив злочинів проти основ національної безпеки ставить дуже серйозні запитання до відповідних керівників», – заявив Зеленський.
Що тепер зміниться в силовому блоці держави?
Ірина Венедіктова обіймала посаду генерального прокурора трохи більше двох років – із 17 березня 2020-го. Іван Баканов – майже три: з 29 серпня 2019 року. Успіхи на цих посадах були діаметрально протилежними, що знайшло відображення у форматі кадрових рішень від 17 липня: Баканова безапеляційно звільнено, тоді як генпрокурора від посади м'яко «усунуто», що залишає для Венедіктової реальну можливість з'явитися на іншій державній посаді вже найближчим часом.
Також відрізняються і неофіційні відгуки про двох керівників з боку їхніх колег і співробітників. Якщо ексголову СБУ поблажливо характеризували як «ваня», «молодший лейтенант» і натякали на комерціалізацію його посади, то щодо Венедіктової найчастіше згадували про її уважність до підлеглих і вміння налагоджувати робочі процеси.
На сьогодні превалюють дві версії реального підґрунтя настільки глобальних кадрових перестановок у силовому блоці країни.
Перша – тиск із боку західних партнерів (насамперед США) та їх претензії в затягуванні призначення прокурора САП, зокрема озвучені сенатором Вікторією Спартц.
Друга – міжвидова війна у самому Офісі Президента між колективним Андрієм Єрмаком та Іваном Бакановим.
Як найчастіше буває, правда десь посередині.
Теза «у всьому винен Єрмак» останнім часом стала настільки поширеним кліше, що виглядає вже анекдотично. Ба більше, навіть якщо припустити, що голова ОП став бенефіціаром змін у силовому блоці, результат цієї боротьби був для нього не гарантованим.
Mind наголошує, що викладає лише одну з версій подій, до того ж озвучену неофіційно та підтверджену лише словами двох високопосадовців.
Проте вона виглядає досить логічно, щоб мати право на існування.
Насамперед варто зазначити, що, навіть критикуючи президента за його кадрові рішення дуже рідко, а точніше – майже ніколи, апелюють до професійних якостей Івана Баканова. Нарікання викликає стрімкість, непрозорість, іноді говорять про неконституційність звільнення. Але ніхто не стверджує, що із звільненням Івана Баканова система СБУ багато втратить. Навпаки, риторика будується у форматі «голові СБУ було що пред'явити, але…».
Під «було що пред'явити», зокрема, озвучуються припущення, що співробітники СБУ в регіонах налагодили комерційні відносини з представниками локальних кланів. Оскільки олігархи мали вихід на перших осіб держави і у такий спосіб могли донести інформацію про вимоги поборів, силовики зосередилися на середній ланці бізнесу. Невідомо, наскільки голова СБУ був обізнаний щодо цих операцій, однак саме так це було подано президенту.
Одночасно вибухнув черговий скандал усередині самого СБУ – силовики затримали ексначальника управління Служби безпеки України в АРК Олега Кулініча. Йому інкримінують кілька статей Кримінального кодексу, зокрема й «державну зраду».
Отже, Іван Баканов отримав комбінацію з комерційних звинувачень і претензії щодо наявності зрадника всередині системи.
Реальна ж причина, якщо вірити версії про міжвидові війни в ОП, – у тому, що голова СБУ активно схиляв першого заступника секретаря Ради нацбезпеки та оборони Руслана Демченка до свідчень проти Андрія Єрмака у справі вагнерівців та до «зливання» інформації білоруській стороні.
Венедіктова в цій версії подій винна лише в тому, що дала санкцію на процесуальні дії.
Як наголошує співрозмовник Mind, справа могла повернутися зовсім інакше – глава ОП випередив Баканова і просто першим зайшов до кабінету й озвучив усі факти, що дискредитують очільника СБУ. Якби черговість візитів була іншою, то не виключено, хоча й малоймовірно, що указ про звільнення міг бути виписаний на ім'я Андрія Єрмака.
Американський слід також має місце, але скоріше у форматі win-win. Радикальні зміни в силовому блоці дають хоч і розмиту, але відповідь на критику, яку озвучила Вікторія Спартц. Також призначення за замовчанням лояльного генпрокурора дає додаткові гарантії безпеки та дозволяє розблокувати призначення Олександра Клименка, який виграв конкурс, головою САП, на чому наполягають американці.
Якими б не були першопричини змін у верхній ланці СБУ та ГПУ, вони призвели до трьох ключових наслідків: