Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
Shane Harris, Karen DeYoung, Isabelle Khurshudyan, Ashley Parker & Liz Sly, 16.08.2022
Якось у жовтні 2021 року керівники вищих розвідувальних служб США, військових та дипломатів зібралися в Овальному кабінеті (Білого дому. – Mind) для термінової зустрічі з президентом Байденом. Йшлося про дані розвідки щодо повномасштабного вторгнення в Україну з боку росії.
Плани путіна передбачали захоплення більшої частини країни, що могло б створити загрозу для східного флангу НАТО, навіть зруйнувати архітектуру безпеки Європи після Другої світової війни.
«Ми оцінюємо, що вони планують здійснити значну атаку на Україну з кількох напрямків одночасно», – сказав Марк Міллі, голова об'єднаного Комітету начальників штабів США (головна військова посада у США, перший радник президента з питань оборони. – Mind).
Розвідка переконувала, що росіяни наступатимуть з півночі, обабіч Києва. Охопивши столицю в кліщі, вони планують оволодіти Києвом за 3–4 доби. Спецназ має вбити президента Зеленського, якщо необхідно, і встановити лояльний кремлю маріонетковий уряд.
Окремо російські війська прийдуть зі сходу та пройдуть через Центральну Україну до річки Дніпро, тоді як війська з Криму захоплять усе південно-східне узбережжя. У своїх планах росіяни відводили на це кілька тижнів.
Декому в Білому домі було важко уявити собі масштаб амбіцій російського лідера. «Це не те, на що зважилася б притомна людина», – сказав пізніше один із учасників зустрічі.
Директор ЦРУ Вільям Бернс, який працював послом США в москві та мав безпосередні контакти з путіним, зазначив, що контроль путіна над Україною був синонімом його візії російської ідентичності та влади.
Аналітики Білого дому дійшли висновку, що путін, якому мало виповнитися 69 років, розумів, що йому не вистачає часу, щоб зміцнити свою спадщину як одного з величних лідерів – того, хто відновив перевагу росії на євразійському континенті.
На їхню думку, путін розраховував, що адміністрація Байдена уникатиме війн після ганебної втечі з Афганістану. Канцлерка Німеччини Меркель передає владу неперевіреному наступнику. Президент Франції Макрон займатиметься переобранням, а Британія дедалі потерпатиме від економічної рецесії після Brexit.
Позатим ЄС залежить від російської нафти та природного газу, які путін буде використовувати як важіль, щоб розколоти західний альянс. Він створив резерви на сотні мільярдів доларів і був упевнений, що російська економіка зможе витримати неминучі санкції, як це було в минулому.
Радники Байдена були переконані, що Україна дасть бій. США, Великобританія та інші члени НАТО витратили роки на навчання та оснащення українських військових, які були більш професійними та краще організованими, ніж до 2014 року. Але навчання було зосереджено переважно на тому, як створити внутрішній опір в умовах окупації. Зброя, яку вони постачали, була малокаліберною та суто оборонною.
Статистика свідчила не на користь України. росія мала більше вояків, танків, артилерії, винищувачів і керованих ракет. І продемонструвала в попередніх конфліктах свою готовність підкорити своїх слабших супротивників, попри втрати серед цивільного населення. Можливо, Київ впаде не так швидко, як очікували росіяни, підсумували американці, але він впаде.
У той час, коли Бернс (директор ЦРУ. – Mind) розмовляв із путіним, Блінкен (держсекретар. – Mind) спілкувався із Зеленським у Глазго. Він виклав йому розвідувальну картину та описав тактику російського наступу. «Ми були лише вдвох, в метрі один від одного», – згадував Блінкен.
Блінкен раніше зустрічався з українським президентом і думав, що знає його достатньо добре, щоб спілкуватися відверто, хоча це здавалося сюрреалістичним – говорити комусь, що його країну невдовзі буде захоплено.
Він вважав Зеленського «серйозним, свідомим, стоїчним», поєднанням віри та недовіри. Але Зеленський здебільшого переймався економічним колапсом, якщо його країна запанікує. З його точки зору, інформація розвідки США була, радше, спекулятивною. «Ви можете сказати мільйон разів: буде вторгнення. Гаразд, ви дасте нам літаки, ППО?» – «Ну, ви ж не член НАТО». – «Ну, гаразд, тоді про що ми говоримо?» – нарікав Зеленський.
Коли за два тижні після зустрічі в Глазго Кулеба і Єрмак відвідали Вашингтон, високопоставлений чиновник Білого дому зустрів їх філіжанкою кави та словами: «Хлопці, копайте окопи!»
«Коли ми посміхнулися у відповідь, – згадував Кулеба, – він відповів: «Я серйозно. Почніть копати траншеї. Ви повинні підготуватися до масштабної атаки».
За словами голови українського МЗС, потрібно було знайти баланс між реалістичною оцінкою ризиків та забезпеченням економічного й фінансового функціонування країни. «Кожен коментар зі Сполучених Штатів про неминучість війни одразу відбивався на курсі української гривні», – зауважує він.
Власний розвідувальний апарат України також був пронизаний російськими «кротами».
Париж і Берлін мали скептичне ставлення до даних із США, пам’ятаючи заяви щодо Іраку та нещодавню оцінку стійкості уряду Афганістану. «Американська розвідка не вважається надійним джерелом», – сказав Франсуа Гейсбур, експерт з питань безпеки. Лише Британія та країни Балтії вірили в те, що наближається повномасштабне вторгнення в Україну.
Деякі з країн альянсу надали власні висновки. Сполучені Штати також створили нові механізми для обміну інформацією в режимі реального часу зі своїми іноземними партнерами в Брюсселі. «Розвідувальні дані передавалися системно за дуже дієвим алгоритмом і фактчекінгом», – згадував один європейський високопосадовець НАТО.
Макрон і Меркель роками мали справу з путіним і їм було важко повірити, що той був настільки ірраціональним, щоб розпочати велику війну. Протягом кількох тижнів після женевської зустрічі з Байденом вони намагалися домовитися про саміт «ЄС – росія». Але його зірвали скептично налаштовані члени Євросоюзу (Польща та країни Балтії. – Mind).
7 грудня путін і Байден поспілкувалися в режимі відеозв'язку. путін заявив, що розширення Західного альянсу на схід було головним чинником його рішення направити війська до кордону України. Мовляв, росія просто захищає власні інтереси та територіальну цілісність, стверджував він.
Байден відповів йому, що Україна навряд чи найближчим часом приєднається до НАТО, і що Сполучені Штати та росія можуть дійти згоди щодо нерозміщення систем озброєнь США в Європі. Теоретично було місце для компромісу.
«Я не міг повірити, що ми зіткнемося з війною такого масштабу. Єдина країна у світі, яка запевняла нас у ризиках масштабних ракетних ударів, були США», – згадує голова МЗС України Кулеба.
«Ми серйозно ставилися до всієї інформації, яку нам надавали наші західні партнери», – переконує Єрмак. – Але давайте будемо чесними: уявіть, якби ця паніка почалася за 3–4 місяці до цього, що б сталося з економікою? Чи змогли б ми протриматися так із п’ять місяців?»
На початку січня заступниця держсекретаря США Венді Шерман зустрілася з російським колегою Рябковим. Останній повторив позицію москви щодо України – НАТО має скасувати свої плани розширення та припинити будь-яку діяльність у державах, які приєдналися до альянсу після 1997 року – себто Польщі, Румунії, Болгарії та країнах Балтії.
«Усі західні союзники хотіли донести, що існує альтернативний шлях, який передбачає діалог і повагу до росії як великої держави. Але ставало дедалі очевиднішим, що росія в цьому геть не зацікавлена», – сказав високопоставлений британський урядовець.
Протягом наступних кількох місяців військова присутність США в Європі зросла з 74 000 до 100 000 осіб. Чотири ескадрильї винищувачів збільшилися до 12, а кількість надводних бойових кораблів у регіоні – з п’яти до 26. Над східним флангом альянсу виконували бойове повітряне патрулювання та спостереження цілодобові місії.
З дозволу Агентства національної безпеки Сполучені Штати встановили пряму лінію зв’язку між українськими військовими та Європейським командуванням США. Високозахищена система надавала прямий контакт американців зі своїми українськими колегами під час дальшого розвитку подій.
У грудні 2021 року Байден дозволив отримати додаткові $200 млн на постачання зброї Україні – хоча багато хто в Конгресі та самій адміністрації стверджували, що в разі повномасштабного вторгнення цього теж буде недостатньо. Але в адміністрації Байдена наполягали на уникненні прямої участі США у військовому загостренні.
Українські офіційні особи були й на тому вдячні. «Жодна інша країна в світі не зробила більше для того, щоб Україна отримала необхідну зброю, ніж США з 24 лютого», – сказав Кулеба.
Наприкінці 2021 року розвідка США розкрила операції під «фальшивим прапором», заплановані росіянами, під час яких вони влаштовували напади на власні сили так, ніби ці атаки здійснювалися з України. Публічне оприлюднення цих планів позбавило путіна можливості вигадати привід для вторгнення, гадали в Білому домі.
В якості першого кроку Білий дім вирішив розкрити масштаби нарощування військ, які тривають на кордонах України. Наприкінці січня 2022 року британський уряд публічно звинуватив росію у планах встановити в Києві маріонетковий режим. Звинувачення, засноване на даних розвідки США та Великобританії, було оприлюднено в дуже незвичайній заяві для преси міністра закордонних справ Ліз Трасс.
Інформаційна кампанія США спрацювала. 12 січня 2022 року Бернс зустрівся в Києві із Зеленським і дав відверту оцінку. Сполучені Штати донесли до нього ключовий сценарій дій: росія намагатиметься висадити свої сили в аеропорту в Гостомелі, передмісті столиці, де злітно-посадкові смуги можуть прийняти великі російські транспорти з військами та зброєю. Звідти відбуватиметься штурм Києва.
Бернс сказав, що Зеленський повинен серйозно поставитися до своєї особистої безпеки. Розвіддані того часу вказували, що російські диверсійні групи вже перебували в Києві й чекали на активізацію.
«Ви не можете мені просто сказати: «Слухай, ти повинен зараз почати готувати людей і сказати їм, що потрібно відкласти гроші та запастися їжею», – згадував Зеленський.
«Якби ми про це повідомили – а цього хотіли деякі люди, яких я не називатиму, – тоді я б втрачав $7 млрд на місяць із жовтня минулого року. Якщо перед вторгненням ми посіємо хаос серед людей, росіяни нас зжеруть, бо в разі хаосу люди тікають з країни», – переконував глава держави.
Отже, для українського президента рішення залишити людей в країні, де вони могли воювати, захищаючи свої домівки, було ключовим чинником відбиття вторгнення. «Хоч як цинічно це звучить, саме ці люди зупинили катастрофу», – зазначав він.
Американські попередження були повторені 19 січня, коли Блінкен здійснив короткий візит до Києва для очної зустрічі із Зеленським та Кулебою. Він згадує, що Зеленський продовжував стверджувати, що будь-який публічний заклик до мобілізації спричинить паніку, а також втечу капіталу, що підштовхне до падіння економіку, яка й без того хитається.
«Ми сказали Україні дві речі, – згадував пізніше Блінкен. – Ми підтримаємо вас у всьому, що ви робитимете. Ми рекомендуємо вам визначити, як ви можете забезпечити безперервність управління країною», натякаючи на переїзд до Західної України або перенесення уряду до сусідньої Польщі. Зеленський сказав, що залишається.
Він почав підозрювати, що деякі західні офіційні особи хочуть, щоб він утік, аби росія могла встановити маріонетковий уряд, який досяг би домовленості з державами НАТО. Подібним чином, за його словами, попередження українців про те, щоб вони готувалися до війни, як цього хотіли деякі партнери, економічно послабило б країну та полегшило її захоплення.
«Це було розчаруванням, – розповів колишній чиновник Білого дому. – Ми робили кроки, аби допомогти йому, але складалося відчуття, що він захищав свій власний політичний бренд, бо на той час це було для нього важливішим».
20 лютого Макрон зателефонував путіну і попросив його погодитися на зустріч у Женеві з Байденом. Ця розмова змусила президента Франції повірити, що путін нарешті готовий до врегулювання.
«Ця пропозиція заслуговує на те, щоб її взяли до уваги», – сказав путін, згідно із записом розмови, який було оприлюднено за кілька місяців на французькому ТБ.
«Я хотів би отримати від вас чітку відповідь, чи готові ви піти і сказати: «Я хотів би зустрічі віч-на-віч з американцями, а потім залучити до неї європейців»? – наполягав Макрон.
«Якщо бути абсолютно відвертим з вами, я хотів піти пограти в хокей, тому що зараз я в спортзалі. Але перед тим, як розпочати тренування, запевняю вас, я спершу зателефоную своїм консультантам», – уїдливо відповів путін.
«Je vous remercie, Monsieur le President», – сказав він Макрону перед тим, як покласти слухавку. Президент Франції та його радники вважали, що вони досягли прориву. Дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонне навіть станцював.
Але наступного дня у телезверненні путін офіційно визнав дві окуповані українські області на Донбасі, включно з територією, контрольованою Києвом, незалежними державами. Це був яскравий знак того, що він має намір розчленувати Україну.
«Щоб реально допомогти Україні, не потрібно постійно говорити тільки про дати ймовірного вторгнення. Натомість ЄС та НАТО мають прийняти Україну до своїх організацій», – заявляв Зеленський.
Деякі європейські чиновники все ще не були впевнені, що напад відбудеться. Один із них сказав репортеру: «Ми самі не маємо чітких доказів того, що путін вирішив, і ми не бачили нічого, що вказувало б на протилежне».
Було багато приводів для містифікації. Розвідка США доводила, що воєнні плани кремля все ще не потрапили до командувачів підрозділів, які мали б їх виконувати. Війська опинялися на кордоні, не розуміючи, що вони там роблять.
Для Дмитра Кулеби переломний момент настав 18–20 лютого, коли він знову поїхав до Вашингтона. «Це були дні, коли я отримав більше інформації. Вони сказали, що в конкретному аеропорту п’ять транспортних літаків уже перебувають у повній бойовій готовності, щоби в будь-який момент взяти десант і доправити його до конкретного аеропорту в Україні», – згадував він.
Офіцери західної розвідки визнають, що вони переоцінили ефективність російської армії.
Ввечері 23 лютого 2022 року (за східно-американським часом. – Mind) Білий дім отримав термінову розвідувальну інформацію. Війська рухалися, росіяни обстріляли ракетами цілі в Україні. Головні радники президента зустрілися в ситуаційній кімнаті, інші приєдналися за спецзв'язком.
Салліван поспілкувався з Єрмаком. Той просив під'єднати Зеленського до телефона, щоб поговорити безпосередньо з Байденом. Зеленський закликав Байдена негайно зв'язатися з якомога більшою кількістю інших світових лідерів і дипломатів, попрохати їх висловитися публічно. Зателефонувати путіну напряму та переконати його «зупинити це».
Зрештою, він попросив Байдена про весь обсяг розвідданих. «Ми будемо боротися, ми можемо втриматися, але нам потрібна ваша допомога», – сказав Зеленський.
Spencer Bokat-Lindell, 10.08.2022
Коли росія вдерлася в Україну, багато хто вважав, що Київ невдовзі паде й опиниться цілковито під контролем москви. Але сьогодні війна перетворилася на довготривалу кампанію, де в найближчій перспективі москві нічого не світить, а Зеленський готовий сідати за перемовини лише з позиції сили.
Обидві сторони зазнали величезних втрат у людях та ресурсах. З моменту початку вторгнення, згідно з оцінкою Пентагону, було вбито та поранено понад 80 000 російських військових. Це більше за американські втрати під час воєн в Афганістані та Іраку. російські військові на межі вичерпання запасу матеріального забезпечення.
Найшвидший і найменш кривавий шлях до закінчення війни проходить через врегулювання конфлікту обома сторонами. Але на сьогодні цей шлях є нереальним.
Минулого місяця міністр закордонних справ рф лавров заявив, що росія має рішучі наміри «позбутися» чинного режиму в Україні. Країна уже затягла 85% своєї кадрової армії до військових дій в Україні, заявив представник Міністерства оборони США.
Джеймс Ставрідіс, американський адмірал у відставці, стверджував, що путін навряд чи використає ядерну зброю, оскільки у нього є інші, менш ризиковані засоби залякати Захід.
Сполучені Штати уже виділили $54 млрд на підтримку України, зокрема понад $9 млрд військової допомоги. Але в якийсь момент американські чиновники визнали, що постачання західної зброї невдовзі може зменшитися.
«Військова допомога Україні – це не благодійна ініціатива, – цитував The Times міністра Кулебу. – Це необхідна інвестиція в довгострокову безпеку Європи. Українська армія вийде з цього конфлікту – найбільшої сухопутної війни в Європі з 1945 року – як одна з найкваліфікованіших армій континенту. Українські військові присвятять себе безпеці та стабільності Європи, захищаючи демократію від будь-якого посягання з боку авторитаризму».
«Сполученим Штатам та його союзникам у НАТО варто продовжувати озброювати Україну. Але настав час заохотити обидві сторони, аби ті почали вивчати можливості політичного рішення, перш ніж ескалація поставить дипломатію в безвихідне становище», – заявили водночас у Білому домі.
Поблизу Херсону ЗСУ продовжують наполегливо тиснути на росіян. «Попри те, що росіяни значно переважають у живій силі та техніці, українці тримають під вогневим контролем командні пункти, склади боєприпасів та логістичні вузли окупантів», – заявив чиновник оборонного відомства США.
«У градації від 0 до 10 ефективність ЗСУ становить 12 – беручи до уваги, наскільки вражаючими є результати, очікувати на які було практично неможливо», – додав він.
Редакційна колонка, 14.08.2022
Упродовж кількох місяців українські офіційні особи натякали, що невдовзі відбудеться контрнаступ на півдні. Наприкінці липня американські ракетні установки HIMARS почали руйнувати мости, щоб ізолювати російські сили на захід від Дніпра. Це були серйозні підготовчі кроки.
У повідомленні, зробленому 28 липня представниками британської розвідки, йдеться, що контрнаступ України в Херсонській області набирає обертів. До кінця року Херсон звільнять, заявляв український генерал Дмитро Марченко.
Україна повідомила, що зруйнувала міст через дамбу Нової Каховки, затягнувши петлю навколо міста. Але головна проблема в тому, що захопити територію може лише піхота, а істотної переваги тут Україна не має.
Останніми тижнями, передбачаючи контрнаступ, росія перекинула війська з-під Ізюма, щоби посилити херсонський напрям. Біженці, які нещодавно залишили ці території, кажуть, що бачили десятки одиниць нової російської армійської техніки і військ, особливо поблизу Нової Каховки.
Конрад Музика з Rochan Consulting вважає, що наприкінці липня на херсонському напряму було 13 російських БТГр. Зараз їх може бути від 25 до 30. «Ми вважаємо, що вікно можливостей закрилося», – каже Музика.
Незважаючи на те, що Україна має значний резерв військ, більшість із них – це призовники. Найскладніші бойові дії вели лише п’ять найдосвідченіших бригад ЗСУ, зазначає Джек Уотлінг з Королівського інституту об’єднаних сил. Ці підрозділи виснажені та зазнали втрат. Підготовка нових бригад та забезпечення їх спорядженням для наступу потребує часу. Для нападу зазвичай потрібно більше боєприпасів, ніж для захисту. Атакуючі сили, як правило, зазнають більших втрат.
«З 1992 року на наших польових навчаннях ми не вивчали наступальних дій. Українські сили блискучі в оборонних діях, але мають дуже обмежений або майже нульовий досвід ведення широкомасштабних наступальних дій», – каже полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський. Українські контратаки навколо Харкова в травні, хоч і були успішними, призвели до численних втрат.
За цей час російська армія встигла підготуватися. Місяцями копали окопи в Херсоні, складували амуніцію в укріпленнях. Можливо, вони вже пристріляли автодороги, якими Україна буде просуватися.
«Якщо український наступ матиме такий саме вигляд, як атака росіян на Сєвєродонецьк, то це глухий кут. Це дорого обійдеться Україні та, ймовірно, буде останньою великою українською операцією 2022 року», – зазначає Кріс Догерті, колишній планувальник Пентагону.
«Ми маємо уникнути вуличних боїв, бо не хочемо знищити місто», – каже майор Роман Ковальов, підрозділ якого базується на північно-східній околиці Херсонської області.
Також не виключено, що розмови про контрнаступ можуть бути інформаційною спецоперацією, яка притягує росіян до Херсона та відкриває в інших місцях російської лінії прогалини, якими можна скористатися. «Зараз у нас є унікальний шанс і вікно можливостей», – сказав полковник Грабський, зазначивши, що удар із Запоріжжя в бік Азовського моря може розірвати «сухопутний коридор» до Криму.
Експерти вважають, що ЗСУ можуть заплатити дорогу ціну за інформаційно перегріті очікування. Напруга між політичними імперативами та військовими розрахунками не є чимось новим. У 1942 році США та СРСР хотіли, щоб союзники відкрили другий фронт у Франції. Уїнстон Черчілль і деякі американські генерали не погоджувалися на тій підставі, що їхні армії не були готові.
У результаті рейд союзників під проводом Канади на Дьєп влітку 1942 року зазнав фіаско. Було вбито, поранено або взято в полон більше ніж половина військ союзників. Цей рейд було організовано здебільшого з політичних міркувань. Тут є й уроки для Зеленського.
Matthew Mpoke Bigg, 12.08.2022
Радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко повідомив, що кількість жертв атаки на авіабазу в Саках була незрівнянно більшою за оголошені російською стороною цифри. Йдеться про 60 загиблих та 100 поранених пілотів і техніків. За його словами, висновок ґрунтується на відеофактах та даних розвідки.
Супутникові фотографії, опубліковані Planet Labs, демонструють щонайменше вісім розбитих військових літаків та три вибухові кратери на тому місці, де літаки були припарковані. Натомість російська влада заявила, що «трагедія сталася внаслідок вибуху боєприпасів», і заперечила, що будь-який літак чи хтось із персоналу постраждав.
«Судячи з того, як автівки на паркуванні були пошкоджені вибухом, шрапнеллю та вогнем, для літаків, виготовлених з тонкого магнію та алюмінію, шансів залишитися неушкодженими немає», – сказав Геращенко. За даними британської військової розвідки, щонайменше вісім багатофункціональних винищувачів «майже напевно знищено або серйозно пошкоджено».
Стівен Бланк – американський військовий експерт, співробітник Філадельфійського інституту зовнішньополітичних досліджень;
Леон Арон – старший науковий співробітник Вашингтонського інституту American Enterprise
Бланк: російська армія через різні причини втратила здатність до масштабного наступу. Це сталося, поза сумніву, внаслідок військових зусиль ЗСУ. російська армія проґавила те, що Клаузевіц називав «кульмінаційним моментом наступу». Нападник повинен досягти своїх цілей до настання цього моменту.
Будучи нездатною досягти переваги на полі бою, росія вдалася до відчайдушних кроків, як-от шантаж в енергетиці, набір в армію ув'язнених та створення регіональних військових формувань. путін шкребе по засіках, тоді як Україна стабільно отримує все більше якісного західного озброєння.
Чим довше затягнеться війна, тим гірша ситуація для путіна. Західна підтримка України лише посилюватиметься. Дані про військові злочини російської армії в Україні, а також тактика фактично знищення українських міст сформували імідж росії як злісного ворога, змусили Швецію та Фінляндію вступити до НАТО.
Україні буде надано можливість використовувати американське озброєння на повну силу, не обмежуючись реактивними системами HIMARS радіусом до 60 км. Якщо українська армія зможе успішно провести наступ з метою звільнення Херсона, то зі стратегічного погляду російські позиції в Криму будуть невпинно послаблятися. Вже зараз морська блокада Чорноморського узбережжя, яку встановила росія, дала тріщини – йдеться про визволення українцями острова Зміїний.
Якщо передова лінія пересунеться ближче до Криму, то в радіусі враження українських ракет опиниться частина Криму та більша частина акваторії Чорного моря, де знаходяться російські військові кораблі. Якщо Київ отримає від західних країн військові літаки, то ці кораблі стануть об'єктами атак. А я гадаю, що Україна отримає літаки.
росія не вдасться до ядерної зброї, бо це спричинить ядерну відповідь з боку союзників, і у путіна це розуміють. СРСР проводив у 1970-х роках навчання, на яких симулювалося використання тактичної ядерної зброї. І тоді стало зрозуміло, що в разі завдання таких ударів радянські війська все одно не можуть просунутися вперед через небезпеку радіоактивного зараження.
Коли Зеленський каже, що війна продовжуватиметься доти, доки не буде повернуто кожен клаптик української землі, у цьому, напевно, є частка позування, що зрозуміло для лідера воюючої країни. Але коли я чую заяви путіна, який збільшує ставки і говорить про те, що «йому необхідна така собі перемога», то, мені здається, він робить велику помилку – ані Захід, ані Україна на таке не підуть.
Леон Арон: Тривалий конфлікт путін дозволити собі не може, ставка зараз лише на короткострокову перспективу. У середньостроковій чи довгостроковій перспективі росія програє і економічно, і з точки зору моралі та бойового духу військових. Якість і кількість озброєнь та матеріальних ресурсів, які надаються Україні, є непорівняльними. Додамо до цього санкції.
У західних урядах чудово розуміють, наскільки важливо продовжувати допомагати Україні для того, щоб дійти до цієї принаймні середньострокової перспективи, за якою стоїть поразка путіна. І путін точно усвідомлює, як у російській історії ставилися до лідерів, які програвали.
Два російські літаки переслідували український винищувач зо дві години аж до самого аеродрому. «Ми задумалися, вони дурні чи божевільні. Як виявилося, божевільні», – каже український пілот Крейн.
Він хотів приземлитися, але його командування вирішило інакше. Він тримався далі, відчайдушно маневруючи, щоб залишитися в живих, аж доки ракетами із землі не було уражено переслідувачів.
Вінгман та Крейн є одними з декількох молодих пілотів, які, маючи обмаль шансів, такі досягли переваги в повітрі. Тепер, оснащені новою зброєю – ракетою AGM-88, вони починають пробивати дірки в повітряній обороні росії із вражаючими результатами.
Усі гадали, що українські ВПС будуть знищені за лічені дні. Те, що вони все ще проводять наступальні повітряні операції, є свідченням майстерності та мужності пілотів. Це нова «битва за Британію»: вони борються за виживання своєї країни так само, як і британські пілоти боролися в 1940 році.
«Зараз ми здебільшого літаємо, щоб перехопити російські крилаті ракети, – каже пілот на псевдо Вінгман. – російські пілоти бояться заходити в наш повітряний простір, на відміну від перших тижнів війни».
Україна має п’ятикратне співвідношення пілотів до літальних апаратів і відчайдушно потребує більш сучасних літаків, щоб захистити своє населення від ракетних обстрілів, які тероризують міста. російські ПКС значно потужніші, сучасніші та оснащені літаками, які можуть атакувати на далекі дистанції поза межами досяжності перехоплювачів ЗСУ.
«Вони панують у радіолокаційній розвідці, використовуючи літак A-50 – аналог AWACS. Він може побачити майже весь повітряний простір України, – каже Вінгман. – У нас немає нічого подібного до AWACS. Нам потрібна альтернатива від наших партнерів».
25 лютого Крейну було доручено розбити російську колону, що сунула на столицю. Він летів максимально низко, щоб уникнути радіолокаційного виявлення. «Я бачив, як люди зупиняють свої транспортні засоби, підіймають очі», – розповідає він.
російські танки опинилися в діапазоні враження і були знищені. Крейн опустився нижче радіолокатора й попрямував до найближчої бази. «Через низький політ я не міг спілкуватися з аеродромом. Вони подумали, що я російський літак, і запустили в мене «Стингером». Але я здійснив маневр, щоб втекти. Це була моя перша бойова місія», – згадує пілот Крейн.
«Виконуючи одну місію, я відчув два удари в хвіст. Літак почав втрачати висоту. Я летів у ліс, але в останню хвилину мені вдалося вирівняти літак. Коли я повернувся, то побачив, як сильно була пошматована частина хвоста».
Крейну пощастило: багато пілотів України загинули, бо продовжували літати на літаках радянської епохи. «Українські збройні сили взяли західний курс, нам необхідно змінювати зброю. Потрібні західні багатофункціональні винищувачі з удосконаленими радарами та ракетами «повітря – повітря», щоб зупинити ракетний терор з боку росії», – каже Юрій Ігнат, речник ВПС України.