Mind продовжує готувати дайджести найактуальніших публікацій про Україну в топовій іноземній пресі. Ми намагаємося визначити найбільш показові інформаційні тренди, здатні вплинути на рішення іноземних урядів і великих світових компаній щодо України, а також позицію цих урядів і корпорацій, яка може подаватися між рядків найрейтинговіших ділових видань. Попередній випуск можна прочитати тут.
Greg Miller & Catherine Belton, 19.08.2022
В останні дні перед вторгненням в Україну фсб почала надсилати загадкові інструкції своїм інформаторам у Києві – мовляв, забирайтеся геть зі столиці, але залиште ключі від своїх домівок.
фсб було настільки впевнено, що невдовзі візьме під контроль усі важелі влади в Києві, що не шкодувала часу на організацію житлових питань для персоналу «з центру» в останні дні перед вторгненням.
Хто керував мережею колаборантів в Україні?
Підрозділ фсб, відповідальний за Україну, розраховував на підтримку широкої мережі агентів в українському апараті СБУ. Вони мали саботувати оборонні заходи ЗСУ. Проте насправді вони клали в кишеню виплати від фсб, не особливо дбаючи про вказівки кремля.
Масштабні опитування, проведені для фсб, показують, що значні верстви населення України були готові протистояти зазіханням росії, і що очікування на «теплу зустріч» російських військ були безпідставними. Попри це фсб продовжувала годувати кремль райдужними оцінками.
Виходячи з цих припущень, фсб виношувала план блискавичного захоплення Києва та повалення уряду за лічені дні. Зеленський мав би бути мертвий, полонений або у вигнанні, створюючи політичний вакуум, який агенти фсб мали заповнити своїми кадрами.
Серед тих, хто планував прибути до Києва наприкінці лютого, був Ігор Коваленко. Він старший офіцер підрозділу фсб – Дев’ятого управління Департаменту оперативної інформації, головною метою якого впродовж багатьох років було забезпечення поблажливості України до москви. Саме він був куратором деяких українських політиків, урядовців і депутатів, зокрема Віктора Медведчука.
У 2019 році департамент фсб з 30 офіцерів розрісся до 160. Щоб залучити колег з інших підрозділів, їм пропонувалося посилене грошове забезпечення та безкоштовне житло в будинках, що прилягають до академії фсб на Мічурінському проспекті в москві. Ці офіцери були розподілені між областями Україні задля налагодження мережі колаборантів, а також складання списків противників росії для їхнього фізичного знищення.
У москві цим департаментом керує генерал фсб Сергєй Бесєда, відомий тим, що наприкінці 2013 року особисто прибув до української столиці, закликаючи Януковича застосувати вогнепальну зброю, щоб придушити Майдан.
Розмова Коваленка зі своїм агентом у Києві від 18 лютого свідчить, що він розраховував на розкішні апартаменти на Оболонській набережній з видом на Дніпро, запитував адресу та контактні дані інформатора, який винаймав це житло.
Чому українські спецслужби не були готові до вторгнення?
12 січня директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс прибув до Києва з досьє про плани росії. Він та команда американських дипломатів намагалися переконати Зеленського та його найближче оточення в тому, що війна неминуча.
«Ми передали всю інформацію, якою поділилися американці, буквально дослівно, хоча наша інформація не свідчила про те, що росіяни планують війну», – сказав один із чиновників, що спілкувався з командою Бернса в Києві.
Через десять днів після візиту Бернса британський уряд заявив, що МІ-5 підтверджує інформацію щодо запланованої окупації України та встановлення в Києві проросійського президента.
У британському файлі цим кандидатом називався ексдепутат Верховної Ради Євген Мураєв. Сам Мураєв відкинув цю версію у коментарі для Associated Press. У британській заяві також містився перелік колишніх членів кабінету Януковича та стверджувалося, що вони мали зв’язки з російською розвідкою.
Як росіяни готувалися до вторгнення?
Водночас СБУ виявило ознаки того, що оперативники фсб підтримують доволі нетрадиційний прямий зв’язок із командуванням ВДВ росії. Це було розцінене як знак спільного оперативного планування. Як відомо, саме ВДВ відіграли вирішальну роль у спробі захоплення в перші години вторгнення.
У середині лютого Служба зовнішньої розвідки України відправила своїх агентів на територію росії для спостереження за військовими частинами. Вони побачили десятки припаркованих танків у супроводі невеликої частини охорони. Проте ні операторів танків, ні бригад технічного обслуговування поблизу не було.
В інших місцях українські розвідники побачили військових, які обмінювали пальне та інші припаси на алкоголь. Ці сцени викликали сумніви в серйозності намірів москви. Вочевидь, радники Зеленського просто не бажали вірити, що мирні дні їхньої країни полічені.
Зрештою, багато українських силовиків вирішили, що нарощування військової сили росією було переважно психологічним трюком.
Європейські чиновники також здавалися напрочуд скептичними. 8 лютого в Києві президент Франції Макрон заявив, що отримав від путіна «особисті запевнення», що він не буде загострювати ситуацію. Голова розвідки Німеччини Бруно Каль за кілька днів до цього заявив, що рішення путіна щодо вторгнення «ще не прийнято». Як Відомо, Каль особисто був у Києві в день вторгнення, і його довелося терміново евакуювати машиною до Польщі.
Критична бездіяльність СБУ
СБУ, як і її російський аналог, є прямим нащадком КДБ. Вона розташована в колишній штаб-квартирі КДБ у Києві, організована навколо тієї ж бюрократичної структури, що й радянський попередник. Там досі працює певна кількість офіцерів, які навчалися в академії КДБ у москві або фсб після розпаду СРСР.
Нинішні та колишні українські силовики кажуть, що підозрюють у лояльності до росії будь-кого зі старшого персоналу СБУ. Україна вчиняла неодноразові спроби очистити свої лави від російських агентів, одного разу навіть залучивши офіцера ЦРУ до контррозвідки. Але СБУ нараховує 27 000 співробітників, що вп’ятеро більше, ніж у британській MI-5.
Кільком високопосадовцям СБУ висунули звинувачення в державній зраді. Серед них колишній керівник у Херсоні на півдні України, якого звинуватили в тому, що він наказував своїм підлеглим залишити свої посади, коли російські війська сунули на Херсон.
Нещодавно було заарештовано офіцера СБУ Олега Кулініча, якого призначив до вищої ланки Баканов, директор СБУ та друг дитинства Зеленського. Кулініча називають сплячим агентом мережі, якою керує Володимир Сівкович, колишній заступник голови Ради нацбезпеки України. У січні 2022 року Міністерство фінансів США запровадило проти нього санкції за роботу на російську розвідку та «операції впливу».
В обвинуваченні йдеться, що за два роки до війни Сівкович поставив Кулінічу завдання щодо викрадення секретних файлів СБУ, які становитимуть оперативний інтерес для спецслужб рф. Начебто в ніч перед вторгненням Кулініч навмисно заблокував поширення розвідданих, які попереджали про те, що російські сили в Криму готові до атаки.
Рішення Зеленського усунути Баканова з посади директора СБУ після арешту Кулініча було зумовлене тим, що він не зміг очистити відомство від агентів росії, заявив заступник глави Офісу Президента України Андрій Смирнов. «Через шість місяців війни ми продовжуємо виявляти купу колаборантів», – сказав він.
Загалом в Україні затримано понад 800 осіб, підозрюваних у розвідувальній діяльності на користь фсб, повідомляє МВС України.
Соціологія проти розвідданих?
Американські розвідувальні служби передбачили наміри путіна, але недооцінили здатність України протистояти натиску – і це зумовило відмову США надсилати Україні важку та сучасну зброю в перші тижні війни.
Один із найдивніших прорахунків росії полягає в тому, що фсб отримала інформацію, яка свідчить про те, що війна з Україною у жодному разі не буде блискавичною, і що думка про те, що російські війська зустрінуть «теплий прийом», була фікцією.
Ці дані містилися в соціологічному опитуванні, проведеному компанією Research & Branding у квітні 2021 року. Воно показало, що 84% українців розглядали будь-яке вторгнення російських військ як «окупацію», і лише 2% вбачали в цьому таке собі «звільнення».
У другому опитуванні, яке наприкінці січня 2022 року, за словами українських чиновників, замовив саме Сівкович, українців запитували про реакцію на вторгнення більш детально. Зокрема, чи можлива «велика війна» між країнами? Чи здатна українська армія відбити вторгнення? І чи готові ви захищати Україну в разі необхідності?
На останнє питання 48% респондентів відповіли ствердно. Едуард Золотухін, директор Research & Branding, від коментарів для The Washington Post відмовився.
Ярослав Ємельяненко не відривався від онлайн-трансляції з КПП у Чорнобилі, спостерігаючи, як російські танки проїжджали повз жовтий інформаційний стенд з рекламою його компанії Chernobyl Tours.
Компанія мала невелику камеру, розташовану біля КПП, до якої співробітники мали віддалений доступ. Саме завдяки цьому була отримана перша інформація про переміщення російських військ повз Чорнобиль.
«Перше, що зробили росіяни, проїхавши КПП Чорнобиль, – це зняли український прапор і вимкнули всі камери», – сказала координаторка турів Катерина Асламова. Але вони не звернули уваги на невеличку камеру на стенді, яка постійно оберталася.
Тож туроператори почали підраховувати кількість та тип сотень одиниць військової техніки і передавати цю інформацію ЗСУ. Екскурсоводи з Києва також зв’язалися з мережею співробітників компанії в селах навколо Чорнобиля, які опинилися під російською окупацією.
Наражаючись на неабиякий ризик, селяни відправлялися в поля та ліси в пошуках мобільного зв’язку, щоб відправити свої повідомлення до Києва.
За добу Chernobyl Tours перетворився на своєрідну розвідувальну мережу, яка відстежувала пересування російських військ. Воля та залученість пересічних громадян стали ключовим фактором стійкості України в ці дні.
До кінця першого дня війни російські війська захопили Чорнобиль. Впродовж п’яти тижнів вони утримували цю стратегічну територію. За 25 днів російської окупації Чорнобильської АЕС загинули дев'ятеро працівників станції, п'ятьох викрадено. Також росіяни викрали сотні комп’ютерів, радіаційних дозиметрів та протипожежного обладнання.
Chernobyl Tours також проводили власну кампанію з дезінформації. Вони намагалися налякати росіян, щоб вони залишили Чорнобиль, розповідаючи через соцмережі та ЗМІ, що солдати, які сплять в окопах або грабують речі в селах у цьому районі, зазнають небезпечного впливу радіації.
«Це було явним перебільшенням, але наша мета була змусити їх непокоїтися тим, що вони всі помруть», – сказав Ємельяненко.
Ємельяненко ріс у страху перед Чорнобилем. Його родина евакуювалася з Києва незабаром після аварії 1986 року. Через багато років він зацікавився долею Чорнобилю та після тривалих досліджень став співзасновником туристичної компанії. «Сьогодні Чорнобиль – це не лише місце трагедії, це також місце нашої перемоги», – каже він.