Наприкінці вересня група народних депутатів на чолі з керівником парламентського податкового комітету Данилом Гетманцевим зареєструвала законопроєкт №8069, норми якого визначають особливу процедуру виведення з ринку неплатоспроможних системно важливих (значущих) банків. За задумом авторів законопроєкту, його ухвалення дозволить уникнути катастрофічних наслідків, до яких може призвести падіння найбільших фінустанов.
Mind розібрався в нюансах запропонованої процедури й у тому, як вона вплине на вкладників тих банків, які можуть опинитися під загрозою банкрутства.
Ще в грудні 2014 року НБУ ухвалив постанову №863, де прописані критерії, на підставі яких банки визнаються системно важливими, та особливості нагляду за такими банками.
Якщо говорити простими словами, то системно важливий – це банк, діяльність якого впливає на стабільність усієї банківської системи.
Системна значимість визначається зважаючи на:
Також НБУ може віднести банк до системно важливих, якщо частка його депозитів у загальній сумі гарантованих вкладів населення у банківському секторі перевищує 1%.
Нацбанк з точки зору нагляду визначає додаткові вимоги, щоб знизити ймовірність банкрутства таких банків. Зокрема, це буфер системної важливості, який зобов'язує банк формувати капітал понад нормативне значення достатності основного капіталу (стандартний норматив – не менше 7%).
Крім цього, системно важливий банк зобов'язаний дотримуватися підвищеного нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента. Цей норматив не може перевищувати 20% (загальна вимога – 25%).
Станом на 30 вересня 2022 року в Україні до системно важливих було віднесено 14 банків:
| Назва банку | Рейтинг надійності за версією Mind* |
| ПриватБанк | 4,5 |
| Укрексімбанк | 4,0 |
| Ощадбанк | 3,5 |
| Укргазбанк | 3,5 |
| Райффайзен банк | 4,5 |
| Альфа-банк (від літа 2022-го – Сенс банк) | 3,5 |
| УкрСиббанк | 4,5 |
| ОТП банк | 4,0 |
| Кредобанк | 3,.5 |
| ПУМБ | 4,0 |
| Універсал Банк | 3,5 |
| А-Банк | 3,5 |
| «Південний» | 3,5 |
| Таскомбанк | 3,0 |
*За підсумками першого півріччя 2022 року.
Законопроєкт №8069 суттєво розширює можливості держави щодо контролю над виведенням системно важливих неплатоспроможних банків.
«Держава в особі Міністерства фінансів зможе брати участь у цьому процесі на пропозицію НБУ. Нова процедура передбачає можливість націоналізації таких банків без докапіталізації шляхом їхнього викупу державою за символічну суму в 1 гривню, незалежно від фактичного розміру регулятивного капіталу банку», – пояснює Микола Лихачов, партнер юридичної фірми «Горецький та партнери».
Значно спростяться вимоги щодо укладання договору купівлі-продажу державою акцій неплатоспроможного системно важливого банку. Наприклад, такого роду процедури здійснюються без участі та посередництва інвестиційних радників.
«При цьому вже після набуття державою права власності на акції неплатоспроможного системно важливого банку Мінфін має залучити міжнародно визнану аудиторську фірму. У тому числі для визначення вартості акцій банку й можливого розміру збитків, які на дату укладання договору купівлі-продажу акцій зазнали акціонери банку (пов'язані особи та кредитори) внаслідок застосування такої процедури», – коментує адвокат Віталій Шаптала.
Якщо аудиторська фірма дійде висновку, що акції банку коштують більше ніж 1 гривню, акціонери банку зможуть претендувати на відшкодування. Але лише після припинення війни та компенсації російською федерацією збитків, завданих Україні.
Автори законопроєкту прописали в ньому норми про припинення будь-яких зобов'язань і здійснення будь-яких операцій такого банку перед його контролерами, власниками суттєвих часток і будь-якими іншими пов'язаними з банком особами, щодо яких застосовано міжнародні санкції.
«Крім того, після націоналізації банк аналізує проведені раніше операції щодо збитковості та протиправності. У разі виявлення збитків, завданих банку, він має право через суд вимагати відшкодування цієї шкоди», – уточнює Віталій Шаптала.
Найголовніше: за задумом авторів законопроєкту, в умовах воєнного стану можлива лише одна модель виведення неплатоспроможного системно важливого банку з ринку – його продаж державі.
Також нова процедура звільняє державу від додаткових зобов'язань щодо оздоровлення банку та пошуку покупців для подальшого продажу.
Фонд гарантування вкладів фізосіб після ухвалення рішення про участь держави про виведення банку з ринку не змінює розмір статутного капіталу фінустанови. А також не проводить додаткову емісію акцій, зокрема для обміну на них грошових зобов'язань банку (так званий bail-in), не формує резервів для покриття збитків за активними банківськими операціями. Завдяки такому підходу держава зможе зменшити витрати на докапіталізацію фінустанов.
«Законопроєкт не змінює процедуру докапіталізації неплатоспроможних банків, і в цілому вона схожа на ту, якій було піддано ПриватБанк. Але він встановлює кілька запобіжників від виведення активів банку його акціонерами та послаблює зобов'язання держави щодо компенсації вартості їхніх акцій і вкладів», – каже Микола Лихачов.
За новим механізмом замість обміну банківських вкладів на акції з їх подальшим викупом державою зобов'язання банку перед контролерами, власниками суттєвої участі в банку та підсанкційними особами просто припиняються. Кошти за цими зобов'язаннями зараховуються до доходу банку. При цьому ФГВФО не зобов'язаний відшкодовувати суму вкладу вкладникам, які є резидентами російської федерації (юридичним особам, їхнім філіям та представництвам, які здійснюють свою діяльність в Україні, з бенефіціарами з росії).
Отже, принципова різниця між запропонованою в законопроєкті №8069 моделлю виведення системно важливого банку з ринку та нормами чинного законодавства така:
Експерти вважають, що цю ініціативу депутатів не варто розглядати як ознаку дестабілізації банківської системи чи майбутніх банкрутств. Данило Гетманцев пояснив, що про конкретних кандидатів «на вихід» не йдеться. Це превентивний законопроєкт. Його головна ідея в тому, щоб уникнути обвалення та ліквідації найбільших фінустанов. Адже падіння навіть одного великого банку може спровокувати паніку у всій системі.
«Ліквідація системного банку матиме більш руйнівні наслідки для банківської та фінансової систем, ніж його купівля державою і взяття на себе операційного управління», – заспокоює Андрій Шевчишин, керівник аналітичного відділу Міжнародної академії біржової торгівлі.
Суто для інформації: за даними НБУ, на початок 2022 року активи системно важливих банків становили 80% усіх чистих активів банківського сектору, також у цих банках було сконцентровано майже 90% вкладів фізосіб.
Принаймні наразі ключові системні банки в Україні перебувають поза групою ризику. Державні банки із цього списку будуть докапіталізовані. Іноземні банки (вони належать переважно великим міжнародним фінансовим групам), власники яких не включені до списків санкцій, будуть докапіталізовані з дуже високою ймовірністю.
«А ось що робити з банками, власники яких під санкціями? Їхні рахунки та капітали заблоковані. Отже, з'являється зона ризику. Саме її і прибирає цей законопроєкт. До того ж пункт про те, що акціонерам збираються повертати вартість фінустанови лише після виплати репарацій з боку росії, вказує на те, що йдеться про російське коріння таких банків», – вважає Андрій Шевчишин.
Водночас деякі експерти висловлюють стурбованість тим, що держава в процесі націоналізації банків отримує надмірні повноваження.
«За стандартною процедурою всі неплатоспроможні банки йдуть до Фонду гарантування, який потім займається задоволенням вимог кредиторів. Тепер пропонується відразу ж позбавити прав колишніх власників, а заразом і кредиторів банку під соусом непрозорості, і все переписати на державу», – вважає економіст, експерт економічних програм UIF Данило Монін.
Втім, треба дочекатися, поки законопроєкт №8069 дійде хоч би до першого читання. Не виключено, що під час доопрацювання документ суттєво зміниться, як це часто буває.