Про межу, переступивши яку, втрачаєш себе: чим цікава вистава «Переклади»
І як нова постановка на головній сцені Київського національного театру ім. Лесі Українки порушує болючу тему поневолення народу
Сюжет. «Переклади» поставлені за п‘єсою відомого ірландського драматурга Браяна Фріла. Події відбуваються у селі, куди приїжджають колоністи, аби оновити карти та перейменувати назви з ірландської мови на англійську.
Сюжет подібний до біблійної притчі про братів Каїна й Авеля… Головними героями є двоє братів: Манус – патріот своєї батьківщини, а Оуен – колаборант, який співпрацює з колонізаторами. Непрості стосунки між братами, які по-різному ставляться до батька – сільського вчителя.
Спочатку частина мешканців, не розібравшись, допомагає колоністам у їхній «гуманітарній» окупації, але поступово мешканці здогадуються, що все якось дивно і це не просто складнощі «перекладу». Вал подій поставить героїв перед моральним вибором. Бо виникає питання: зректися всього, власного імені, або ж зрозуміти, що потрібно зберегти свої коріння, а чужинцям цього повік не розкодувати!
Є у цій історії й любовний трикутник, й кохання приносить героям страждання... Поступово виявиться, що «створення нової карти» з пропагандистської на загальнолюдську перекладається як «щось схоже на виселення», а колоністи поводяться як варвари – знищуючи село...
Постановники вистави: режисер – Кирило Кашліков, сценографія та костюми – Олена Дробна, візуальне рішення – «ТЕТА–АРТС», хореографія – Ірина Клименко, звукове рішення – Владислав Тененбаум, художник по світлу – Ігор Головачов, сценічна мова – Ганна Гринчак, відеопроекція – Олексій Рабін, Андрій Рябін, Олександр Шабанов. Переклад п‘єси з англійської Теодозії Зарівної.
– Цю п'єсу я взяв у роботу ще два роки тому, думав, які акценти зробити, – зізнається Кирило Кашліков. – Зараз ми змогли поставити виставу фактично за два місяці репетицій. І, по суті, в цьому творі є дзеркальне відображення подій, що нині відбуваються в Україні. Я впевнений, що скоро «Переклади» стануть класичною п‘єсою, тому що вона написана дуже сильно й щиро. Наша вистава про криваву війну і про причини, що призвели до неї… «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», – ці пророчі слова легендарної української поетки Ліни Костенко могли б стати епіграфом до п’єси «Переклади». Для мене ця історія – про людей, котрі живуть в епоху глобальних змін, а також про те, як ці зміни впливають на долю кожної конкретної людини та на життя суспільства загалом. Про вибір, про людську гідність та про кохання, а також про межу, переступивши яку, ти втрачаєш себе...
Дійові особи та виконавці: Манус – Андрій Коваленко, Сара – Ірина Бучко, Джиммі – Сергій Детюк, Мейре – Аліса Тункевич, Ольга Узун (грают по черзі), Доулті – Захар Кермощук, Євген Овчаров (грають по черзі), Бріджит – Діна Андрійчук, Дар‘я Хвостенко (грають по черзі), Х‘ю – Олександр Кобзар, Оуен – Владислав Мелешко, Капітан Ленсей – Віктор Семирозуменко (грають по черзі), Лейтенант Йолланд – Ілля Ісаєнко, Кирило Парастаєв (грають по черзі).
Нагадаємо, Браян Фріл ( 1929–2015) – ірландський письменник, прозаїк, драматург. Драма «Переклади» була написана у 1980 році. Це твір про мову, зустріч англійської та ірландської культур, коли насувається голод, прихід безкоштовної національної шкільної системи, яка ліквідує традиційні школи живоплоту. А експедиція, що перекладає всі ірландські топоніми англійською, знищує національний дух… За сюжетом є оповідь – перехресне кохання між ірландкою, яка не володіє англійською мовою, та англійським солдатом, який не говорить ірландською…
Новаторська задумка твору полягає у постановці двох мовних спільнот (гельської та англійської), у яких є дуже обмежені способи спілкування між собою, оскільки англійці не знають ірландської, тоді як лише деякі з ірландців знають англійську.
«Переклади» увійшли до списку п'єс, які найбільше перекладали і ставили у ХХ столітті: крім англомовних країн світу (включаючи Південну Африку, Канаду, США та Австралію), цю п'єсу бачили в Естонії, Ісландії, Франції, Іспанії, Німеччині, Бельгії, Норвегії, Україні, Чехії, Угорщині та Польщі. Фріл виграв Приз Меморіалу Крістофера Еварта-Біггса у 1985 році. Письменник – автором прозових творів: «Піддонник з жартами» (1962), «Золото в морі» (1966) та «Вибрані оповідання» (1994).
Як зазначають ірландські критики, «Браян Фріл розвиває та продовжує традиції великих ірландців. Від Йєтса він успадкував поетичність і музичність, від Джойса – загострене ставлення до процесів пам’яті, які породжують потік свідомості. Зі старшим сучасником Беккетом його споріднює могутній, стриманий, але, як наслідок, проривний ліризм. Б. Фріл залишається самим собою. Уважний читач п‘єси, а тим більш режисер, побачить у маленькому ірландському селі всю країну, а в її мікрокосмі – віддзеркалення макрокосму нашого неспокійного світу»…
Вам сподобається, якщо: захочете подивитися виставу, яка порушує актуальні теми, зокрема, непросте мовне питання, яке досі є нагальним у нашій країні, а також це історія про гідність, коріння, патріотизм і…колабораціонізм. А ще у цій постановці яскраво заявлять про себе молоді актори, які є гідною зміною провідним майстрам театру ім. Лесі Українки.
Вам не сподобається, якщо: ви прийшли до театру, аби просто розважитись, бо дві з половиною години вам доведеться уважно дослухатися до кожного слова, а після вистави відчувати щем у серці, адже це не просто ірландська історія – це дуже схоже на наше сьогодення.
Головна причина подивитися: режисер Кирило Кашліков у своїй постановці порушує тему політики колонізації та поневолення народу.
Ми знаємо про власний біль, і мало знаємо про болі інших народів. А в ірландцях можна побачити багато аналогій з українцями. Ірландія боролася, виборювала незалежність, як бореться за втрачені території нині Україна – у вогні війни, втрат, смертей, руйнувань, які принесли на нашу землю рашистські загарбники. Це тим більш актуально зараз, коли триває повномасштабна російсько-українська війна.
Місце показу: Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки (головна сцена)
Адреса: Київ, вул. Богдана Хмельницького, 5 (ст. метро «Театральна»)
Найближчі вистави: 12 і 20 листопада о 17:00