З минулої п'ятниці на вулицях Пекіна, Шанхаю, Нанкіна, Уханя та інших великих китайських міст проходять екстраординарні масові демонстрації, атрибутами яких стали білі аркуші паперу, кодові слова та заклики до відставки влади Сі Цзіньпіня. Експерти називають нинішні заворушення найбільшим викликом для уряду КНР з часів «бійні на площі Тяньаньмень» у 1989 році.
Mind пропонує дізнатися про особливості протестів у Китаї.
Незначні протести в Китаї траплялися чи не щодня. Але вони майже завжди фокусувалися на одній-єдиній проблемі і, як правило, були локалізовані біля офісів збанкрутілого банку або на території підприємства, яке не виплатило зарплату. Хвилювання швидко сходили нанівець і забувалися. Але нинішня хвиля народного гніву нетипова – її здіймають представники різних верств населення у багатьох містах країни.
«У суботу та неділю в Шанхаї демонстранти скандували: «Сі Цзіньпін, геть!». Ці гасла розривають звичні шаблони, яким протестувальники в Китаї слідували заради своєї безпеки: фокусуватися на одній проблемі і критикувати локальних чиновників, а не центральне керівництво країни», – зазначає Financial Times.
Нинішня хвиля протестів піднялася після того, як 24 листопада понад десять людей загинули під час пожежі в закритому на карантин житловому комплексі в Урумчі. У соцмережах поширилася версія, що людям не вдалося врятуватися через жорсткий контроль за дотриманням локдауну: виходи з будинку, що палав, ймовірно, були замкнені зовні, а пожежники могли не встигнути прибути на місце події і загасити вогонь через заблоковані дороги.
Наступного дня після пожежі, 25 листопада, учні щонайменше 50 університетів вийшли на акції непокори. До них приєдналися представники робітничого класу та міської еліти, обурені падінням доходів і неможливістю вільно пересуватися країною через політику нульової толерантності до COVID-19.
«Протести об'єднали людей у широку коаліцію для відстоювання спільних інтересів… Два роки тому під час поширення менш заразного та більш смертоносного штаму коронавірусу політика нульової толерантності до COVID була успішною. Вона захистила свободу більшості населення ціною локдаунів для меншості в таких містах, як Ухань. Зараз країну набагато сильніше об'єднали спільні страждання від ковідних заходів», – пише Financial Times.
Протягом тижня по всьому Китаю спалахують спонтанні вуличні демонстрації, а соцмережі WeChat і Weibo наповнюються закликами до громадянської непокори.
Нічого подібного ніколи не відбувалося у КНР, і ЗМІ зіставляють нинішні протести з подіями на площі Тяньаньмень у 1989 році. Як тоді, так і зараз ядро демонстрацій утворюють студенти. Але три десятиліття тому протестувальників надихала надія, а зараз ними рухає гнів.
«Мітинги на площі Тяньаньмень ґрунтувалися на надії та на позитивних сигналах того, що демократія може прийти до Китаю. COVID-протести в Китаї будуються на гніві – гніві на важкі й часто деспотичні правила локдаунів, гніві на погані умови локдаунів, гніві на режим і безпосередньо на Комуністичну партію і президента Сі Цзіньпіна, що спустив згори політику нульової терпимості. На вуличних протестах та в соцмережах звучать заклики до його відставки. Це неймовірно, враховуючи те, який суворий нагляд над громадянами в Китаї», – пише Маргарет Макквіг-Джонстон, експерт з Китаю з канадського Університету Оттави.
На зображеннях і відео з демонстрацій у Пекіні та Шанхаї люди тримають білі аркуші паперу, що символізують незліченну кількість критичних постів, статей та облікових записів, стертих з інтернету. Виходячи на вулиці з листами А4, китайці показують свою солідарність із загальнонаціональним протестом без ризику опинитися у в'язниці за інакодумство: судовій системі нема за що пред'явити їм звинувачення.
Ідея використати чистий папір зародилася у 2019–2020 роках на гонконзьких мітингах проти законопроєкту про екстрадицію. Влада китайської автономії заборонила гасла та фрази, пов'язані з масовими протестами. У відповідь на це мітингувальники почали виходити з білими аркушами, демонструючи таким чином, що уряд придушує будь-які критичні висловлювання.
«Білі листи показують все, що ми хочемо, але не можемо сказати», – передає Reuters слова 26-річного протестувальника в Пекіні.
Щоб «обіграти» високотехнологічну систему автоматичного цензурування, китайці вигадують і просувають у соцмережах, на сайтах знайомств і в чатах відеоігор кодові фрази, що нагадують людям про протести, але не викликають при цьому підозри у штучного інтелекту.
Наприклад, багато хто постить повідомлення, що складаються виключно з китайських ієрогліфів, які означають «правильно» та «добре». Хвалебні позитивні висловлювання набагато рідше блокуються, ніж негативні, але будь-хто зрозуміє, що перебільшене вираження задоволеності насправді означає протилежне.
Також користувачі китайських соцмереж постять відео, на яких китайські лідери, включаючи Мао Цзедуна та Сі Цзіньпіна, висловлюються на захист свободи слова, що контрастує з придушенням інакодумства в епоху боротьби з COVID.
Запрошення на протести розсилаються в найпопулярнішій китайській соцмережі WeChat, що суворо цензурується. Інформація надходить незадовго до проведення акцій у коротких повідомленнях без описів, іноді із прикріпленим зображенням позначки на карті.
«Вранці 27 листопада я отримав такий секретний код: «11.27, 9.30, офіс Урумчі». Так я дізнався, що сьогодні протестувальники збираються біля будівлі муніципального управління Урумчі в столиці», – розповів агентству Reuters учасник вуличної демонстрації в Пекіні.
Листівки та локації ширяться у групах Telegram, а також у Instagram та Twitter. Ці соцмережі заборонені в Китаї, але багато громадян навчилися пробивати до них доступ за допомогою сервісів VPN та застосунків, що дозволяють обійти блокування.
«Людям доводиться грати в «кота та мишок», щоб комунікувати між собою і підключатися до вільного світу», – коментує ситуацію репортер CNBC Евніс Йонг.
Поліція Китаю прагне запобігати протестам, оточуючи ті місця, де вони мають відбутися. Райони міст, в яких очікується збір демонстрантів, заполонюють силовики, що запобігають мітингу, залякуючи його вірогідних учасників.
Азіатські кореспонденти повідомляють, що на пішохідних переходах, у вагонах метро, а також біля входів до торговельних центрів поліцейські випадково зупиняють перехожих і перевіряють їхні телефони на наявність Telegram, Instagram і Twitter та пов'язаних з протестами матеріалів.
Влада КНР звинувачує у демонстраціях «зовнішні сили», які ведуть проти Китаю «підривну та диверсійну діяльність». Уряд не драматизує ситуацію та обіцяє нейтралізувати загрозу, діючи в рамках закону.
На тих учасників демонстрацій, яких ідентифікували системи стеження та розпізнавання облич, чиниться адресний вплив. Співробітники поліції дзвонять їм на мобільний або приходять до них додому для проведення роз'яснювальних розмов про незаконність протестів та ворогів держави, які намагаються розпалити революцію в КНР.
«Поки що поліція застосовує до нас переважно м'який підхід. Але ми знаємо, що Комуністична партія дуже добре може карати з відтермінуванням», – цитує китайського демонстранта CNN.
Щоб відвернути увагу громадян від протестів, урядові ЗМІ публікують статті про досягнення китайців у спорті та космосі. А соцмережі наповнюються спамом еротичного змісту. Так, у Twitter цього тижня на китайців, які шукали інформацію про протести за ключовими словами «Шанхай» чи «Урумчі», вивалювався порноконтент.
Експерти зазначають, що силовим структурам Китаю вдається йти на крок попереду демонстрантів та гасити хаотичні протести, що їх каталізувала пожежа в Урумчі. Однак у мітингувальників з'явився новий привід вийти на вулиці та висловити невдоволення владою. Цим тригером має стати недавня смерть колишнього лідера КНР Цзян Цземіня, у роки правління якого (1993–2002) громадянських свобод у країні було більше.