Mind розпочинає новий цикл публікацій, присвячений криптовалютам. Цього місяця ми докладно аналізуватимемо життєдіяльність глобального крипторинку та місце в ньому України. У фокусі уваги – перспективи криптоактивів не лише як платіжного та інвестиційного інструменту, а й як рушія докорінних змін у світовій економіці та остаточного її переходу на високотехнологічні рейки.
Практично відразу після зародження ринку криптовалют влада різних країн почала робити спроби взяти операції з криптоактивами під свій контроль. Одними з перших у цьому питанні були Норвегія та Німеччина. У 2013 році Норвегія визнала криптовалюту цифровими активами та запровадила оподаткування доходу від операцій із нею. Німеччина тоді ж, у 2013 році, наділила біткоїни статусом розрахункової одиниці, дозволивши в такий спосіб використовувати їх як засіб платежу.
А втім, через 10 років світова спільнота так і не дійшла єдиної думки, як уніфікувати підхід до регулювання крипторинку. І якщо деякі держави, як-то Сальвадор чи Японія, таки вирішили поставити криптовалюту на один рівень із традиційними фіатними грошима, то багато країн, серед яких Китай, Єгипет, В'єтнам, йдуть шляхом максимального обмеження будь-яких операцій із криптоактивами, аж до їх повної заборони.
Ми вирішили розібратися, як побудовано регулювання криптовалютної галузі в різних юрисдикціях і до чого готуватися прихильникам криптовалют, які мешкають в Україні.
Для чого багато країн прагнуть контролювати криптоіндустрію? Технологія блокчейну, яка є основою всіх операцій із цифровими активами, від початку базується на принципах децентралізації. Це означає, що немає єдиного емісійного центру, який випускає криптовалюту, того самого «друкарського верстата». А будь-яка трансакція з переведення біткоїна та йому подібних від користувача до користувача дробиться на енну кількість блоків, завдяки чому ризики крадіжки коштів зводяться практично до нуля. Своєю чергою блокчейн може гарантувати анонімність угод та їх учасників.
Такий підхід докорінно відрізняється від того, як побудований грошовий обіг на звичному валютному ринку. Там є центральний банк, який не лише емітує валюту, а й встановлює правила для операцій з доларом, євро, гривнею, може впливати на формування валютного курсу, обмежувати грошові перекази тощо. Крім того, фіскальні структури можуть отримати доступ до даних про те, у кого скільки коштів перебуває на депозитах чи поточних рахунках. Це дозволяє відстежувати рух капіталу й ловити за руку податкових ухилянтів, заморожуючи за необхідності їхні гроші.
Тому тепер стає зрозумілим, для чого законодавчі та регуляторні органи різних країн намагаються перенести практику контролю фіатного грошового ринку на криптовалютний. Це потрібно здебільшого для того, щоб:
Уточнимо, що в цьому контексті ми не даємо оцінку того, регулювання крипторинку – це добре чи погано. Наше завдання – пояснити, чому багато країн так завзято намагаються взяти обіг криптоактивів під свій ковпак.
У чому складність регулювання крипторинку? По суті, хаос у підходах до контролю криптоіндустрії (зокрема, у спробах цей контроль організувати) пов'язаний з особливостями технології блокчейну та з тим, що цей ринок за 14 років свого існування виробив певні негласні правила, які непросто поламати. А саме:
Держави, які пішли шляхом лібералізації крипторинку. Одна з країн, яка повністю легалізувала обіг криптовалют, – це Сальвадор. З жовтня 2021 року криптоактиви в Сальвадорі мають такий самий статус, як і долар США, який є в цій країні офіційною валютою. Це означає, що біткоїном можна розплачуватися за будь-які товари та послуги.
Аби пожвавити попит на цифрові гроші, влада Сальвадора закупила 400 біткоїнів і запустила криптогаманець Chivo, яким може скористатися будь-який громадянин країни. Проте бум криптовалют у Сальвадорі так і не стався: за даними Bloomberg, до кінця 2022 року біткоїн як оплату приймали лише 20% місцевих компаній.
При цьому витрати держбюджету Сальвадора на запуск обігу криптовалюти оцінюються у $375 млн. Це близько 1,3% ВВП країни. Збитки ж уряду від вкладень у біткоїн обчислюються сумою в $60 млн.
Цікаві процеси, пов'язані з легалізацією криптовалют, відбуваються на Чорному континенті. За даними американської аналітичної компанії Chainanalysis, у період з липня 2021 по червень 2022 обсяг операцій з криптовалютами в країнах Північної Африки зріс на 48%. А згідно з дослідженням біржі KuKoin, країни Субсахарської Африки (це вся територія на південь від пустелі Сахара) посідають друге місце у світі після США за обсягом криптовалютних трансакцій. Аналітики KuKoin заявляють, що Африка демонструє «…найвищі темпи впровадження криптовалюти у світі».
Найбільш серйозні кроки назустріч криптосвободі робить Південноафриканська Республіка. У жовтні 2022 року управління з нагляду за фінансовим сектором (FSCA) визнало цифрові активи повноцінним засобом платежу. З цього моменту криптовалюти у ПАР можна продавати, передавати, вкладати у різні активи, оплачувати ними товари чи послуги.
Центральний банк країни (South African Reserve Bank) заявив, що фінустанови можуть проводити операції з криптоактивами, у тому числі акцептувати угоди щодо виведення цифрових грошей у фіатні. Крім того, з 1 червня до 30 листопада 2023 року в ПАР пройде кампанія з ліцензування суб'єктів, які мають намір надавати будь-які пов'язані з криптовалютами послуги (біржі, посередники, консультанти). При цьому майнерів звільнено від ліцензування. Їхню діяльність держава жодним чином не обмежує.
Шляхом свободи для криптовалют пішла і Японія. Хоча й не зовсім повної свободи. Навесні 2017 року влада країни визнала цифрові активи повноцінним засобом платежу, зобов'язала криптовалютні біржі отримувати ліцензії (ця вимога була продиктована, зокрема, банкрутством у 2014 році найбільшої на той час біржі Mt.Gox), звільнила від ПДВ операції з обміну криптовалют на фіатні гроші. Згідно з індексом Finder's Cryptocurrency Adoption, до кінця 2022 року близько 7,8 млн японців володіли криптовалютою або використовували її в повсякденних розрахунках.
Втім згодом деякі представники влади в Японії почали наполягати на більш жорсткому законодавстві. Зокрема, коли в січні 2018 року стався злам токійської криптобіржі Coincheck і розкрадання активів на суму близько $446 млн, з'явилася ідея посилити правила ліцензування бірж та зобов'язати торгові майданчики передавати контролюючим органам дані про своїх клієнтів. А в червні 2022 року, після того як обвалився стейблкоїн UST, парламент Японії ухвалив закон, норми якого передбачають обов'язкову прив'язку криптовалют до єни. До того ж право емітувати стейблкоїни залишиться лише в банків та інших ліцензованих учасників ринку.
Але справжнім раєм для криптовалют можна вважати Німеччину. Як уже йшлося вище, вона одна з перших визнала криптоактив повноцінним засобом платежу. На додаток до цього німецька влада на законодавчому рівні дозволила майнінг та операції з криптовалютами – конвертацію, трейдинг. Сьогодні криптовалюти в Німеччині мають визначення «приватні гроші», що дає право проводити розрахунки за їх допомогою бізнесу – підприємцям, компаніям, банкам. Водночас потрібно сплачувати податок на прибуток від операцій із криптовалютами.
Показово, що в Німеччині живий інтерес до цифрових активів виявляють банки. Volksbank і Raiffeisen Bank International AG заявили про намір запустити сервіси купівлі-продажу криптоплатежів. А Deutsche Bank повідомив про створення криптовалютного гаманця для своїх клієнтів. За даними сингапурської компанії TripleA, яка вивчає блокчейн і ринок криптоактивів, за підсумками 2022 року в Німеччині володіли криптовалютою та користувалися нею 5,8% населення, що становить майже 5 млн осіб.
Держави, які ведуть консервативну політику щодо криптовалют. Головним антиподом вищезгаданих країн є, звичайно, Китай. КНР розпочала свій шлях щодо обмеження умов для крипторинку майже 10 років тому. У грудні 2013 року влада Китаю заборонила банкам здійснювати будь-які операції з криптовалютою, а згодом Народний банк Китаю (НБК) оприлюднив директиву про припинення діяльності криптобірж. У вересні 2017 року НБК вдався до аналогічних заходів щодо ICO (первинне розміщення монет, аналог IPO на ринку акцій) у Китаї, оскільки цей інструмент погрожував стабільності національної економіки.
Останній цвях у труну крипторинку в КНР було забито восени 2021 року. НБК зробив заяву про те, що будь-які операції з криптоактивами в Китаї повністю незаконні. А громадянам, які будуть викриті в таких угодах, загрожує кримінальне покарання. Усі ці заборони, до речі, торкнулися не лише власників криптовалют, а й майнерів. До цього моменту близько половини потужностей із видобутку біткоїна знаходилися в Китаї. Чимало з майнерів перемістилися в результаті до США, через що частка Штатів у загальному обсязі обчислювальних потужностей у мережі биткоїна зросла з 18 до 35,4%.
Утім не можна сказати, що в США надзвичайно м'яке ставлення до криптовалют. Причому правове регулювання криптовалюти в Штатах залежить як від федерального законодавства, яке поширюється на всю територію США, так і від законодавства кожного штату окремо.
Загалом прямої заборони використання криптовалют у США немає. Але, наприклад, штат Нью-Йорк у листопаді 2022 року запровадив обмеження майнінгу криптоактивів, заблокувавши видання нових дозволів на встановлення «добувних» потужностей. Загалом американська влада стурбована тим, що цей ринок живе своїм життям десь за межами законодавчого поля, і на ньому процвітають схеми шахрайства та обману. У зв'язку із цим у вересні 2022 року Білий дім презентував комплексну стратегію регулювання криптовалютної індустрії США.
Звісно, це не Китай. Але багато пунктів цієї стратегії досить болючі для криптоентузіастів. Криптобіржі та сервіси криптогаманців будуть зобов'язані посилити ідентифікацію користувачів; відбудеться посилення контролю за діяльністю провайдерів криптовалютних послуг; неліцензовані криптовалютні біржі та NFT-платформи будуть взагалі визнані поза законом; будь-які послуги з переказу коштів, які номіновані в криптовалютах, будуть ліцензовані. На думку ініціаторів майбутньої реформи, у перспективі криптоіндустрія повинна дотримуватися тих самих правил, що банки, брокери та системи грошових переказів.
Жорстку позицію щодо криптовалют займає і влада Індонезії. Ще 2014 року Центральний Банк Індонезії оприлюднив свою позицію щодо цього виду активів, заявивши, що біткоїн та інші цифрові валюти не є дійсними платіжними інструментами в країні. Через кілька років Банк Індонезії виступив із ще більш жорсткою критикою криптовалют і вказав на той факт, що вони активно використовуються для відмивання грошей та фінансування тероризму.
У середині січня 2022 року Управління фінансових послуг Індонезії (OJK) заборонило здійснювати будь-які операції з криптовалютами всім фінансовим установам країни. Але ось що цікаво: суми операцій із криптоактивами в Індонезії обчислюються десятками мільярдів доларів. У 2021 році обсяг угод досяг майже $60 млрд, кількість учасників подібних операцій перевищила 12,4 млн осіб.
Річ у тім, що, незважаючи на позицію центробанку та OJK, Агентство регулювання торгівлі товарними ф'ючерсами дало добро на операції з криптовалютами в рамках товарно-сировинних бірж. Виходить, що крипторинок в Індонезії існує у двох вимірах. У межах фінансового сектору він під забороною, тоді як у рамках біржової галузі торгівля цифровими активами зростає та процвітає.
Що відбувається з регулюванням ринку криптовалют в Україні. Законодавчо українська влада підійшла до питання правового статусу лише 2021 року. А у лютому 2022-го, саме напередодні початку бойових дій, Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроєкт №3637 «Про віртуальні активи» (тепер це закон №2074-IX). Його норми визначають:
Якщо коротко, то криптовалюти, як уже зрозуміло з формулювань вище, визнані в Україні віртуальними активами. Це нематеріальне благо, що є об'єктом громадянського права. Операції з віртуальними активами можуть проводити спеціалізовані постачальники послуг (простіше кажучи, криптобіржі), які отримають відповідний дозвіл на угоди з криптовалютою, зокрема на обмін, перекази тощо.
Головне ж обмеження в законі – заборона використовувати віртуальні активи як засіб платежу на території України та обмінювати їх на майно (товари), роботи та послуги.
Щоправда, поки що закон №2074-IX не набрав чинності. Тому що Рада має ухвалити ще поправки до Податкового кодексу (вони прописані у законопроєкті №7150). І тут теж добрих новин особливо немає. Юридичні особи платитимуть при отриманні доходу від операцій із віртуальними активами 5% податку на прибуток, фізичні особи – 5% ПДФО та ще 1,5% військового збору. Ба більше, фізособам доведеться вказувати прибуток від криптовалют у щорічній декларації.
Інакше кажучи, Україна в розробці підходів до регулювання крипторинку пішла шляхом тих країн, де криптовалюта формально легалізована (як у США, наприклад), але використовувати її за прямим призначенням, оплачуючи покупки, усе одно неможливо. Крім того, вимога до ліцензування бірж може призвести до того, що з України підуть великі майданчики. А запуск повноцінного оподаткування операцій із криптовалютою змусить власників криптогаманців шукати більш комфортні юрисдикції.
Тим часом Міністерство цифрової трансформації гордо рапортує про те, що Україна входить до трійки країн – лідерів із використання криптовалюти, і обіцяє створити максимально комфортні умови для розвитку криптобізнесу.
Як воно буде на практиці, стане зрозумілим лише після того, коли повною мірою набуде чинності законодавче регулювання цього ринку.