Зараз Україна проходить першу зиму з повністю новою системою нафтопродуктозабезпечення, яку довелось створювати під російськими ракетними ударами. Ситуація стабільна, проте все ж напружена, адже залишається ймовірність стрибків цін. Натомість попри всі складнощі та кризи бізнесу, водіям та багатьом іншим споживачам має бути вдосталь пального як для транспорту, так і для електрогенераторів.
Трейдери вважають, що найгіршу точку з постачанням палива країна минула у травні. Для розуміння причин кризи та масштабів «аварійних робіт», проведених «наживо» нашою державою, варто порівняти стан справ на початок року з поточною ситуацією.
Географія імпорту. До повномасштабного нападу на Україну обсяг ринку палива, у середньорічному розрахунку, складав близько 1 млн тон на місяць. Важливо, що характерною ознакою такого імпорту була висока залежність від білорусі та рф. Постачання звідти сягало 60% від загального обсягу. Ще близько п’ятої частини надходило від власного виробництва українських НПЗ. Відповідно, решта 20% припадала на Литву та інші країни.
Часові, інфраструктурні та цінові характеристики. Доставка імпортованого палива здійснювалась залізничним транспортом, трубопроводами та морем. Завдяки цьому транспортування було доволі швидким – до 7 днів, а логістичні витрати – значно меншими. Тогочасному ринку була притаманна стабільна та відносно невелика маржа продажів палива – здебільшого, через державне регулювання цін. Гуртові продажі палива також мали низьку маржинальність – а вони загалом складали 2/3 від загального обсягу продажів.
За такої схеми роботи ринку цілком зрозуміло, що одразу після нападу рф виник паливний дефіцит. Україна практично одномоментно втратила близько 80% потенціалу забезпечення нафтопродуктами.
Втрата власних потужностей. Так, внаслідок ракетних ударів були зупинені основні українські нафто- та газопереробні заводи (Кременчуцький та Шебелинський), що призвело до розподілу частки ринку групи Приват на користь інших великих гравців.
Раніше налагоджені канали поставок з півночі треба було терміново переорієнтувати на країни ЄС. Але тут суттєво змінювалась не тільки географія, але й логістика (з білорусі та рф на порти Європи з доставкою палива через західний кордон). Це призвело до зростання вартості пального та строків постачання – в середньому з 1 тижня до 1,5-2 місяців.
Крім об’єктивних ринкових факторів ситуацію загострювали й психологічні моменти. Так, наприклад, масовий виїзд українців у західні регіони та закордон спричинив ажіотажний, іноді навіть панічний, попит на пальне.
Внутрішня криза в Україні погіршувалась й через зовнішні чинники. Для стабілізації ситуації трейдерам було життєво необхідне додаткове фінансування. На тлі зростання термінів логістики поставок та закупівельної ціни на паливо, вони мусили залучити значні суми до свого оборотного капіталу. А зовнішні ціни збільшилась більш ніж суттєво – з 1000 євро/т до вторгнення до 1500-1700 євро/т у період з травня по серпень 2022 р.
Для термінового подолання кризи і стимулювання галузі урядом України були прийняті своєчасні та необхідні рішення щодо зменшення ПДВ з 20% до 7% та скасування акцизу із державним регулюванням цін. Ключову роль у підтриманні найбільших постачальників палива відіграли державні банки.
«У розпалі паливної кризи Укрексім, як державний банк, взяв на себе відповідальність підтримати та профінансувати стратегічно важливі галузі країни та найбільших гравців паливного ринку. Це непростий виклик воєнного часу, який, врешті-решт, став одними із ключових факторів подолання дефіциту палива», – впевнений член Правління Укрексімбанку Олександр Ігнатенко.
Ще на початку активної фази бойових дій Укрексім швидко актуалізував свою кредитну політику, сконцентрувавшись на підтримці найважливіших секторів економіки. Так, вже у березні-квітні банк стартував фінансування ключових постачальників палива. Загальна сума наданих коштів становила близько 120 млн дол. США – як кредитами, так і у вигляді документарних операцій (акредитиви з постімпортним фінансуванням). Позичальниками банку стали лідери галузі, які загалом забезпечують близько 40% від всього імпортованого палива в Україну.
Подолання паливної кризи тривало протягом всієї весни та літа. Ринок впевнено стабілізувався з серпня, і дефіциту наразі немає. За даними Державної митної служби, Україна у січні-вересні імпортувала 5,23 млн тон нафтопродуктів – це на 12,6% менше, ніж за аналогічний період торік. Якщо в березні було імпортовано лише 58,8 тис. тон, то вже з серпня обсяги імпорту відновились до рівня 600-700 тис. тон на місяць – наразі це повністю покриває наявний попит. Понад 90% імпортованого бензину та 70% дизельного палива Україна отримує з Євросоюзу, а лідерами постачання є Румунія, Литва, Словаччина, Греція, Болгарія та Польща.
Також з серпня спостерігається стабілізація цін на рівні ≈55-58 грн./л дизпалива та ≈49-53 грн./л бензину. Націнки на пальне зараз вищі, ніж до війни, адже на ціноутворення значною мірою впливають витрати на утримання інфраструктурних об’єктів та логістика. З асортиментом пального також здебільшого питань не постає – різні марки бензину, дизель та скраплений газ цілком доступні на більшості заправок.
Роботу в нових умовах витримали не всі оператори. Через відсутність доступу до фінансування, неспроможність налагодити імпорт палива, а також через зв’язки з рф та арешт активів низка компаній втратили свою частку ринку або взагалі зникли з нього. Але для споживачів ці зміни серед основних операторів та припинення роботи частини невеликих мереж АЗС не стали критичними.
Так, якщо до війни в Україні працювало 70 імпортерів дизельного пального, то зараз же їх більше 300. Ринок перерозподілився на користь нових найбільших постачальників палива з ЄС (ОККО, UPG, WOG тощо), які реагували швидко, змогли адаптуватись до нових реалій та мають необхідні ресурси. Мова про доступ до постачальників, автотранспорт та побудовані логістичні ланцюги із необхідним банківським фінансуванням.
Ситуація в галузі багато в чому залежатиме від наявних можливостей фінансування. Попри поточну стабілізацію закупівельних цін, ринок й надалі характеризуватиметься досить великим фінансовим циклом – 1,5-2 місяці. Очікується збільшення споживання палива через використання генераторів, а зміна ланцюгів поставок, непрацюючі порти та повернення акцизу призводить до того, що потреби у фінансування оборотного капіталу в найближчий перспективі можуть також зростати. Й зниження цін на нафту у світі за останні 2-3 місяці навряд чи може істотно вплинути на ситуацію.
Через руйнування внаслідок ракетних обстрілів нафтобаз та найбільших НПЗ постачальники палива потребують нових інвестицій та відповідного фінансування логістичних та інфраструктурних вкладень. Йдеться про збільшення власних парків автотранспорту для стабільних постачань палива та фінансування витрат на відновлення пошкоджених та зруйнованих АЗК і нафтобаз.
«Ми тримаємо руку на пульсі ситуації та розглядаємо можливості подальшого збільшення кредитного портфеля залежно від ситуації на цьому ринку. Це може бути й використання спільних програм кредитування із міжнародними фінансовими організаціями, й документарні операції (акредитиви, гарантії тощо).
Навіть у випадку, якщо ситуація ускладниться, Укрексім готовий провадити свою політику підтримки й надалі. Наша сертифікована команда фахівців з великим досвідом реалізації складноструктурованих угод готова до складних викликів. Сьогодні й надалі Укрексімбанк продовжуватиме фінансувати поточні потреби паливної галузі», – зазначає член Правління Укрексімбанку Олександр Ігнатенко.
Якщо до початку військової агресії Укрексімбанк спрямовував свою діяльність більше у бік підтримки вітчизняних експортерів як основної рушійної сили розвитку економіки держави, то в сучасних умовах гостро постає питання підтримки саме українських імпортерів з метою відновлення зруйнованої інфраструктури, виробництва, придбання критично необхідних товарів та обладнання. Для цього банк гнучко використовує свої можливості та продуктову лінійку, змінюючи її навіть за таких складних часів.