Фермери кількох східноєвропейських країн та Єврокомісія знайшли компромісне рішення щодо порушеного ринкового балансу, спровокованого рекордним напливом українського зерна у рамках пільгового імпорту. Сільгоспвиробники європейських країн, через які проходить основний транзит агротоварів з України та частина яких осідала там, вимагали перекрити це неконтрольоване ввезення.
Минулого тижня було вирішено, що Європейська комісія активує 56 млн євро ($60 млн) із кризового фонду для Болгарії, Польщі та Румунії в умовах припливу українських культур до Європейського Союзу.
Цьому передували фермерські страйки: 7 березня польські фермери на добу перегородили трасу в Україну автомобілями та сільськогосподарською технікою. «Приплив пшениці, кукурудзи, ріпаку ставить польських фермерів у скрутне становище. Влада про них не дбає. Друге – жахлива якість цього зерна з України», – сказав організатор акції протесту Пьотр Покрива. Минулого року було ввезено 2 млн тонн українського зерна, частина якого осіла на польському ринку та замістила польський товар або призвела до обвалу цін на нього.
Раніше такі акції пройшли ще в кількох містах – таким чином європейські аграрії недвозначно дали зрозуміти урядам своїх країн, що проблема українського зернового імпорту перезріла.
Рішення, ухвалене Єврокомісією, все одно половинчасте, оскільки першопричина проблеми – пільговий режим імпорту зерна з України переглянутий не був, а, навпаки, продовжений ще на рік. А втім, те, що ЄК ризикне застосувати до товару з України будь-які обмеження в той час, як увесь світ, навпаки, консолідує свою підтримку, було малоймовірно.
Проте інтереси європейських фермерів мають бути враховані, і грошова компенсація – лише перший крок у цьому напрямку.
Mind розбирався, чи не погіршиться становище українських сільгоспвиробників після того, як становище їхніх європейських колег покращиться.
Чому європейські фермери обурюються наземним транзитом, адже у серпні 2022 року запрацював «зерновий коридор», і для українського зерна відкрилася можливість морської торгівлі з Одеси? Так, влітку 2022 року за посередництва президента Туреччини Реджепа Ердогана три українські порти змогли відновити морський експорт зерна. Однак через умови, висунуті російською стороною, цей коридор має малу пропускну здатність, а також вимагає постійної пролонгації, що не дозволяє планувати діяльність.
Тому паралельно зернові культури перевозяться залізницею, автомобільним та річковим транспортом, і ця альтернативна логістика через західні кордони залишиться актуальною до кінця війни.
У травні 2022 року Євросоюз звільнив імпорт українського зерна від вимог ветеринарних чи фітосанітарних сертифікатів, щоб полегшити транзит. Це рішення отримало назву «коридори солідарності» і було продиктоване у тому числі розгортанням світової продовольчої кризи та галопуючою продовольчою інфляцією, оскільки через вимушений вихід України зі світового ринку ціни на пшеницю досягли рекордних $500/тонна.
Офіційно близько половини з 24 млн тонн українського зернового експорту з початку цього маркетингового сезону було забезпечено наземним шляхом. За місяць експорт «коридорами солідарності» становить приблизно 3 млн тонн.
Проблему затоварювання європейських ринків українським зерном визнано офіційно? Так. Імпорт основних культур, який до ескалації вимірювався тисячами тонн, тепер вимірюється мільйонами.
«Ми спостерігаємо збільшення постачання, величезне зростання імпорту для прикордонних країн, – сказав комісар з питань сільського господарства Януш Войцеховський. – Це [активація резервного фонду] підтримка країн, де аграрії постраждали від збільшення імпорту з України».
У Болгарії та Польщі сума їхнього власного виробництва та імпорту з України перевищила середній показник пропозиції зерна на їхніх ринках за п'ять років. Румунія була додана до списку одержувачів дотацій через її вузлове становище для так званих шляхів солідарності.
За даними Європейської комісії, імпорт пшениці до ЄС з 1 липня по 11 грудня 2022 року збільшився більш ніж утричі порівняно з аналогічним періодом 2021 року – до 3,5 млн тонн. Різке зростання імпорту здебільшого пов'язане зі стрімким збільшенням постачання дешевої пшениці з України.
Офіційно за перше півріччя 2022 року Польща імпортувала з України 640 000 тонн зерна, тоді як обсяг її власного виробництва складає 24 млн тонн зернових на рік. Офіційні цифри імпорту ставляться під сумнів польськими учасниками агроринку, які вважають, що українське зерно ввозиться у безпрецедентних масштабах. За оцінками представників громадської організації AgroUnia, у Польщі залишається до 80% імпортного українського товару, що провокує зниження цін на польський продукт. Найбільше страждають агровиробники прикордонних територій, проте вплив відчутний у всій галузі.
Чиновники заперечують, кажуть, що імпорт контрольований, а інформація про його мільйонні обсяги – це елемент російського ІПСО.
«Розповсюдження неправдивої інформації про мільйони тонн зерна, що надходить до Польщі з України, – це велика проблема», – заявляв віцепрем'єр, міністр сільського господарства Польщі Генрік Ковальчик.
Як розподілиться підтримка? Румунія отримає 10 млн євро, Болгарія – близько 17 млн євро, а Польща – 30 млн євро.
Ці обсяги підтримки корелюються зі зростанням обсягів українського імпорту до відповідних країн.
У перспективі сума підтримки може бути подвоєна за рахунок співфінансування з бюджетів країн-членів.
Рішення Єврокомісії щодо дотування європейських сільгоспвиробників було несподіваним? Ні, воно обговорювалося як базове ще 20 січня у Берліні під час міжнародного форуму «Зелений Тиждень», коли профільні міністри Чехії, Болгарії, Угорщини, Польщі та Румунії погодили спільне звернення до Єврокомісії з проханням захистити їхні ринки від українського зерна. «Закликаємо Єврокомісію вжити заходів, спрямованих на стабілізацію внутрішнього ринку через імпорт зерна з України, – написав тоді міністр сільського господарства Угорщини Іштван Нодь. – Необхідні негайні кроки через галопуюче зростання імпорту українського зерна».
Підтримку отримали всі ущемлені європейські аграрії чи хтось залишився за бортом? Від початку і найголосніше про проблему українського імпорту заявляли шість країн: Болгарія, Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та Словаччина.
Почути вдалося половину з них.
Угорщина, Словаччина та Чехія справді перебувають у зоні ризику, оскільки туди також надійшли великі обсяги українського зернового імпорту, однак сукупна пропозиція на їх ринках із розрахунку власне виробництво плюс український товар менша за середній показник за п'ять довоєнних років, який Єврокомісія вважає критичним і прийняла за крапку відсікання.
Чи означає проблема українського зерна зростання антиукраїнських настроїв? Ні.
Навіть формулюючи претензії, європейські аграрії наголошують, що готові допомагати українським колегам у частині вивезення їхнього зерна, але «не на шкоду собі».
Які практичні наслідки для українського зернового експорту мають додаткові дотації європейським фермерам? Осідання частини українського зерна у прикордонних областях європейських країн справді мало місце. Зазначимо, що така практика використовувалася іноді й до ескалації, якщо переробнику було дешевше купити сировину на кордоні.
Додаткове дотування ЄК вирівнює різницю у цінах, і український продукт втрачає привабливість для комбінатів, комбікормових заводів та птахофабрик.
Також можна очікувати на аналогічні дії з боку польських виробників продуктів харчування, які хоч і в менших масштабах, ніж зерновики, скаржаться на присутність українських готових товарів. Питання про компенсацію економічного дискомфорту можуть порушити виробники борошна, заморожених ягід, м'яса птиці, круп.
Швидше за все, зміни стосуватимуться системи контролю за використанням зерна та його походження на внутрішніх ринках.
Те, що Єврокомісія від початку обумовила готовність збільшити суму компенсацій європейським фермерам, говорить про те, що зменшення імпорту українського зерна вона не передбачає і не планує. Тобто відновлення податкових обмежень та фізичних квот Україні не загрожує.
Інша справа, що теза про низьку якість вхідного українського зерна, що все частіше звучить, може призвести до повернення або часткового повернення фітосанітарного контролю на кордоні.