Ще одна війна. Хто розпалив бійню в африканському Судані
Експерти звинувачують Саудівську Аравію, ОАЕ та росію, що викачує із Судану золото для фінансування війни в Україні
У третій за розміром державі Африки спалахнули запеклі бої із застосуванням артилерії, танків і бойової авіації. Збройний конфлікт між двома військовими правителями Судану позбавляє країну надій на демократію та грає на руку авторитарним лідерам Близького Сходу і Росії.
Зіткнення в Судані почалися в суботу, 15 квітня. Регулярна армія на чолі з Абделем Фаттахом аль-Бурханом атакувала бази Сил швидкого реагування (СШР) – військового формування, яке підпорядковується Мухаммеду Хамдану Дагало. До ранку понеділка організація Central Committee of Sudan Doctors нарахувала 97 загиблих під час боїв і 942 поранених.
«Обидві сторони, що конфліктують, мають бази по всій країні. Обидві вважають ці битви екзистенційними. Це в чистому вигляді боротьба за владу, за те, хто контролюватиме Судан. Ця війна розбила всі надії на швидке відновлення громадянського правління», – коментує ситуацію Алан Босвелл, головний аналітик мозкового центру Horn of Africa at Crisis Group.
Два воєначальники, що ворогують, – це колишні союзники, які 2019 року об'єднали сили та повалили 30-річний автократичний режим Омара аль-Башира, а потім у жовтні 2021-го спільно організували державний переворот, який зірвав короткочасний перехід Судану до демократії. У вищому військово-цивільному органі влади – Суверенній раді – аль-Бурхан обійняв посаду голови, а Дагало став його заступником.
Розкол у режимі путчистів
Після захоплення влади у 2019 році армія та СШР оголосили про намір об'єднатися та перейти в підпорядкування цивільного уряду. Але, за твердженням суданського мільярдера Мо Ібрахіма, жодна із сторін не збиралася відмовлятися від контролю над країною та її прибутковими ресурсами.
Суперечності між двома військовими структурами посилювалися через наявність у них різних іноземних покровителів. У СШР з 2019 року активно закачують гроші арабські монархії – Саудівська Аравія та ОАЕ. А генерала аль-Бурхана підтримує сусідній Єгипет, який потребує союзника для стримування Ефіопії і вважає регулярну армію Судану надійнішим партнером, ніж формування СШР, створені на основі ополчення арабів-скотарів «Джанджавід».
Конфлікт між генералами аль-Бурханом і Дагало загострився після укладання 5 грудня 2022 року нової угоди між військовими й цивільними структурами Судану. Цей документ окреслив відхід армії від влади та інтеграцію СШР до структури збройних сил. Однак фінальна угода не була укладена, оскільки переговорники не змогли погодити, в який строк СШР увійде до складу армії і як ця структура вийде з прибуткових економічних секторів, включаючи кілька золотих родовищ у Судані.
Бої між СШР та армією, що спалахнули в суботу, поставили жирний хрест на їхній угоді. Генерал аль-Бурхан оголосив СШР бунтівною силою і видав указ про її розформування. А генерал Дагало пообіцяв, що його війська продовжуватимуть битися доти, доки не захоплять усі бази регулярної армії.
Осередки бойових зіткнень у Судані
«Ризик ескалації дуже високий. Сили двох сторін приблизно рівні. В армії більше озброєнь, але у СШР більше бойового досвіду та потенційно більше грошей. Ситуація схожа на початок громадянської війни. У Судані немає жодної структури, яка б могла посадити противників за стіл переговорів», – цитує Financial Times військового експерта Алекса де Ваала, колишнього радника Африканського союзу щодо Судану.
Тінь росії
Видання Corriere della Sera назвало Судан територією дедалі більшого геополітичного протистояння між Заходом і росією, зазначивши, що в день російського повномасштабного вторгнення в Україну генерал Дагало перебував у москві, чекаючи особистої аудієнції з путіним.
«Дагало нещодавно зустрічався з російським міністром закордонних справ лавровим і контактував зі своїми арабськими покровителями – еміратами та саудитами. Високий міжнародний ризик дав головний козир у руки генерала аль-Бурхана. Тепер його армія отримає підтримку Єгипту (СШР захопили в полон багатьох єгипетських солдатів), а також увагу критично важливих спостерігачів – США та Європи, які останні кілька місяців домагалися, щоб військовий уряд пішов» – пише Corriere della Sera.
Тепер Заходу, ймовірно, доведеться підтримати режим аль-Бурхана як найменше зло порівняно з СШР, тісно пов'язаними з російською ПВК «вагнер». Як пише британська The Telegraph, група євгенія пригожина, запрошена до Судану попереднім режимом Омара аль-Башира, допомагала навчати й озброювати СШР в обмін на золото.
«Російські найманці володіють компанією Meroe Gold, яка розробляє в Судані золотодобувні шахти, і контрабандою вивозить значні обсяги золота, набиваючи кишені пригожину і позбавляючи Судан доходів, які так необхідні цій країні. Це допомагає путіну ухилятися від санкцій Заходу та підживлює його злочинну війну в Україні», – пише The Telegraph.
Російський президент, згідно з висновком британської газети, «або випадково, або навмисне» допоміг запустити хвилю насильства, що загрожує вирватися за межі Судану й захлеснути Північну Африку та світ. Невдале вторгнення в Україну й відчайдушна потреба в грошах змусила путіна наділити повноваженнями ПВК «вагнер», яка «каламутила воду» в суданській політиці для незаконного видобутку ресурсів.
Таймлайн політичних потрясінь у Судані
6 квітня 2019 року сотні тисяч суданців розпочали сидячі протести навпроти армійських баз у Хартумі. Через п'ять днів армія повалила й помістила під арешт лідера-автократа Омара аль-Башира, завершивши його 30-річне правління. Демонстранти продовжили сидячі страйки, вимагаючи передати владу цивільному уряду.
3 червня 2019 року силовики розігнали наметовий табір протестувальників, убивши понад 100 людей.
17 серпня 2019 року громадські організації, які підтримували протести, уклали угоду про поділ влади з військовими на час перехідного періоду, який веде до демократичних виборів. Наприкінці серпня Абдалла Хамдок, економіст і колишній функціонер ООН, очолив державу.
25 жовтня 2021 року силовики під час ранкового рейду затримали Абдаллу Хамдока та кількох цивільних членів його уряду. Генерал армії Абдель Фаттах аль-Бурхан оголосив про розпуск цивільного уряду й інших перехідних структур. США, ЄС, Ліга арабських держав та Африканський союз засудили путч. Лише росія висловилася в ООН проти того, щоб називати події в Судані переворотом.
21 листопада 2021 року, після кількох масових мітингів противників путчу й заморозки міжнародної фінансової допомоги Судану, військові лідери анонсували угоду з Абдаллою Хамдоком, яка повертає йому повноваження прем'єр-міністра. Хамдок оголосив, що повернувся, щоб запобігти подальшим кровопролиттям і захистити економічні реформи. Проте за два місяці він пішов у відставку, оскільки протести тривали.
16 червня 2022 року Всесвітня продовольча програма ООН оголосила, що понад третина населення Судану відчуває гостру нестачу продуктів внаслідок економічної та політичної кризи.
25 жовтня 2022 року масштабні антиурядові протести розпочалися на вулицях міст Судану в перші роковини військового перевороту.
5 грудня 2022 року цивільні групи уклали з військовими лідерами Судану нову угоду, яка встановила новий дворічний політичний перехід до цивільного правління.
5 квітня 2023 року підписання фінальної угоди про перехід було відстрочено через суперечки щодо того, чи отримає армія право наглядати над цивільним урядом і на яких умовах СБР буде інтегровано до збройних сил.
13 квітня 2023 року суданська армія звинуватила СШР у проведенні мобілізації та провокуванні конфлікту. За два дні в Хартумі та інших містах Судану спалахнули запеклі бої. СШР заявила про взяття під контроль президентського палацу, міжнародного аеропорту та інших ключових стратегічних об'єктів. Армія спростувала ці заяви.