До України дедалі активніше повертаються біженці з-за кордону. Як це позначиться на ринку праці всередині країни

«Не має жодного значення, скільки грошей увіллють у відновлення України донори, якщо фізично не буде кому цим відновленням займатися». Ця фраза прозвучала в кулуарах одного з недавніх бізнес-форумів у столиці й належить топменеджеру великої транснаціональної компанії. У момент, коли вона була озвучена, компанія саме опрацьовувала можливість відновлення виробництва в одній із раніше наближених до фронту областей та, крім оцінки руйнувань і формування нової схеми логістики, констатувала проблему номер один: відсутність необхідної кількості персоналу для перезапуску.

Хороша новина в тому, що останні кілька місяців формується тренд до повернення українців з-за кордону. Пов'язаний він значною мірою із закінченням опалювального сезону – офіційне оголошення про його припинення зафіксувало, що Україна пережила найважчу зиму в новітній історії, і для багатьох це стало сигналом повернення – надовго чи на найближчі пів року. Тренд підтверджують як суб'єктивні спостереження – серед знайомих автора кілька сімей, що перебувають в Іспанії й планують повернутися в травні, – так і офіційна статистика. Починаючи з лютого Держприкордонслужба регулярно декларує позитивне добове міграційне сальдо, коли до країни в'їжджає більше людей, ніж залишає її.

Mind розбирався, як змінюється міграційний вектор і що він обіцяє українському ринку праці.

Насамперед – скільки людей залишило Україну з 24 лютого 2022 року? Цифра не є константою, оскільки процес двосторонній і не припиняється. Показник змінюється щодня і коригується в офіційній статистиці із запізненням у кілька тижнів та з похибкою у десятки тисяч осіб.

При цьому потрібно враховувати величезний провал даних у перші дні війни, коли Україна випускала, а сусідні країни – приймали біженців без огляду на документальні формальності.

Внутрішньоукраїнські експертні оцінки часто надмірно драматичні, завищені та не підтверджуються офіційними цифрами відомств країн Європи, в яких перебувають українські переселенці. Навіть із поправкою на те, що не всі, хто знаходяться в них, є одержувачами дотацій і таким чином «видимі» для статистики, розрив між оцінкою «майже всі поїхали» і реальністю є занадто великим.

Цифра в 9 млн українців, які залишили країну з початку ескалації і до кінця літа 2022 року, яка була широко розтиражована з посиланням на ООН, дійсно була озвучена представником Організації, проте уточнена ремаркою, що не менше 3,5 млн людей повернулися назад.

Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України також вважає цифру у 9 млн осіб біженців суттєво завищеною. За словами директорки інституту Елли Лібанової, офіційно кількість українців за кордоном з 24 лютого 2022-го та до лютого 2023 року збільшилася менше ніж на 2 млн – всього на 1 830 000 осіб.

Наскільки кількість тих, хто виїхав, є критичною для дієздатності економіки і помітною на ринку праці? Важливо розуміти, що навіть такий скоригований у бік зменшення показник є колосальним для держави з населенням 41,2 млн осіб на кінець 2021 року. З цієї цифри лише 16,5 млн осіб належали на початок ескалації до так званого основного працездатного віку – 25–54 роки.

У міру того як економіка виходитиме з кризи і тим більше коли почнуться відновлювальні процеси у державі, співвідношення змінюватиметься, а рівень дефіциту кадрів наростатиме.

Чи впливає фактор мобілізації на ринок праці? Так, безперечно.

Армія також активно конкурує за персонал.

Іронічний вислів «тракторист – це майже танкіст» характеризує ситуацію в аграрному секторі, який змушений через різні бізнес-асоціації та лобізм усіма правдами та неправдами бронювати персонал, а держава поставлена у необхідність шукати баланс між продовольчою безпекою та інтересами національної оборони.

Наскільки стійкий тренд до повернення? Соціологічні дослідження серед біженців проводяться регулярно, і їх результат безпосередньо корелюється з тим, що відбувається в Україні на момент опитування. Наприклад, опитування, проведене після місяця затишшя в Києві (яке було порушено атакою дронів у ніч на 21 квітня. – Mind), явно продемонструє вищі показники потенційних «поверненців», ніж якби воно проводилося відразу після масованого ракетного обстрілу.

Проте усереднені показники мають такий вигляд:

• Близько половини тих, хто виїхав, планують повертатися додому тільки після закінчення війни, хай би що це означало.
• Тих, хто безповоротно поїхав і не планує повертатися до України за жодних обставин, – не більше 10–12%.
• Інші – це близько третини біженців – демонструють відсутність чітких планів, хоч і висловлюють це у різних формулюваннях.

Які основні причини повернення до України?

Перша – психологічна. Квітень 2022 року – це період, коли основна кількість біженців осіли за кордоном, а рік – це умовна позначка, після якої треба вирішувати «що далі». Багато хто відповідає на це питання на користь України.

Друга – сімейна. Більшість тих, хто виїхав, – жінки з дітьми, і через рік розлука з чоловіком і батьком може мати незворотні наслідки для сім'ї. Не маючи можливості возз'єднатися за кордоном, багато хто вирішує повернутися.

Третя – фінансова. Цю причину не завжди афішують, але поступове зниження європейських дотацій і неохоче розставання європейських платників податків зі своїми грошима для підтримки українців у своїй країні часто є вагомою причиною повернення на батьківщину.

Наскільки активними є українці у працевлаштуванні за кордоном? Дуже активні.

«Лінивий український біженець, який живе на фінансову допомогу і вважає, що йому всі винні», – це міф, можливо, вигаданий російською пропагандою.

За даними віцепрезидента Польського фонду розвитку Бартоша Марчука, у Польщі перебуває близько мільйона українських біженців (це цифра тих, хто приїхав після ескалації, загалом у Польщі понад 3 млн українців. – Mind), і абсолютна більшість – до 70% – уже влаштувалися на роботу. Цей переможний показник має нюанс: у більшості випадків це некваліфікована робота, яка не потребує якоїсь спеціалізації. Покоївка в готелі – без проблем, але працювати PR-фахівцем чи маркетологом – майже нереально.

Понад 80% українців, які приїхали до Польщі після російського вторгнення, ніколи до цього у Польщі не працювали.

У Німеччині 90 000 українців успішно працевлаштувалися. За словами члена правління Федерального агентства зайнятості Даніеля Терценбаха, наплив біженців допомагає боротися з браком кадрів. За його словами, уже навесні 2023 року очікується збільшення цього показника, оскільки багато хто закінчить інтеграційні та професійні мовні курси, і це відкриє українцям шлях до більш кваліфікованих вакансій. «Ми бачимо дуже високий рівень мотивації, аж до того, що вони переплачують податки», – сказав він.

Основна проблема в українських працівників, більшість з яких жінки, – необхідність доглядати дітей.

Що каже світовий досвід? Він невтішний і каже, що у ХХ столітті на батьківщину поверталася третина тих, хто виїхав.

Як можна стимулювати повернення українців? Основний фактор все ж таки зовнішній і не залежить від національної політики.

Якщо за останній рік конкретні біженці змогли знайти престижну високооплачувану роботу, то навряд чи вони повернуться в першу хвилю. Однак таких все ж таки меншість, і хоч як цинічно це звучить, це хороша новина.

Зі свого боку Україна може:

• Максимально підтримувати зв'язок із тими, хто поїхав, і давати їм зрозуміти, що вони є частиною країни.
• Залучати біженців до національних проектів, навіть за допомогою «Дії».
• Сприяти створенню робочих місць.
• Нівелювати протистояння «той, що поїхав vs той, що залишився».