Британський прем'єр Ріші Сунак і президент США Джо Байден уклали «Атлантичну декларацію». Ця епохальна угода просуває Велику Британію на економічну орбіту США, але не дотягує до повноцінної торговельної угоди, яку торі обіцяли 2019 року, зазначає The Guardian. «У той час як адміністрація Байдена ухвалила закон про зниження інфляції, щоб зменшити ризики для своєї економіки з боку Китаю та створити робочі місця вдома, консерватори залишили британські шафи порожніми», – зазначає видання.
На тлі протидії США впливу Китаю аналітичне видання The Atlantic розмірковує, чи зможе економіка Китаю продовжити зростання, адже Сі Цзіньпінь теж почав рух на переорієнтацію торгівлі та інвестицій із Заходу на Схід через свою програму «Один пояс, один шлях». Видання переконує, що китайський економічний підйом відбувався саме завдяки посиленню відносин Китаю із Заходом. Та зазначає, що споживачі на глобальному Півдні, незважаючи на те, що вони стають багатшими, не можуть дозволити собі купувати стільки ж у Китаї, скільки споживачі на Заході та в інших розвинутих економіках.
Глобальний Південь також не може запропонувати технології, які є на Заході. Нинішня траєкторія розвитку Китаю може зробити його менш серйозним конкурентом економіці США. Але американські компанії, найімовірніше, також втратять прибуткові можливості, констатує The Atlantic.
Втім, нині у США дивуються стійкості її економіки. Але ця стійкість може бути як хорошою, так і поганою новиною, пише New York Times. Це може означати, що ФРС здатна м'яко боротися з інфляцією, сповільнюючи зростання цін, не підштовхуючи Америку до рецесії. Але, якщо компанії зможуть продовжувати підвищувати ціни, не втрачаючи клієнтів на тлі високого попиту, це може призвести до надмірного зростання інфляції, що змусить споживачів платити більше, а отже, ФРС докладатиме ще більше зусиль.
Тим часом Франція бореться з економічним спадом як може. Під тиском уряду харчова промисловість країни обіцяє знизити ціни майже на сотню продуктів із липня. Міністр фінансів Франції Ле Мер уклав угоду з 75 виробниками після ознак падіння цін на сировину. Він пригрозив фінансовими санкціями, якщо компанії порушать обіцянку знизити ціни для споживачів на продукти, оптові витрати на які впали.
Натомість на радість фанатів ЗОЖ британський харчовий гігант Danone закликає підвищити податки на жир, цукор і сіль. Втручання Danone UK & Ireland з'явилося після того, як минулого тижня прем'єр-міністр Ріші Сунак заявив, що новітні препарати для боротьби з ожирінням можуть «змінити правила гри». Зараз міністри перебувають під тиском через те, чи можуть вони вжити ефективніших заходів для запобігання ожирінню, пише The Guardian.
Професор Грем Макгрегор, який очолює кампанію «Дії проти цукру», назвав «божевіллям» те, що уряд не в змозі ефективно регулювати харчову промисловість, тоді як готується витратити мільярди фунтів стерлінгів на нові ліки для боротьби з ожирінням. Українців це має занепокоїти, бо наш уряд податки запроваджує з більшим ентузіазмом, аніж знижує.
Повертаючись до протидії експансії Китаю, слід згадати про опубліковані США, ЄС та Великою Британією плани розвитку напівпровідників, які вивчав Центр аналізу європейської політики. Щодо останнього, то центр називає його кроком уперед, який, втім, містить серйозні прогалини. «У ньому нехтується необхідністю співпраці з ЄС і не вдається детально визначити, як протистояти Китаю», – пише CEPA.
Більш проблемним є документ ЄС, який вливає 43 млрд євро державного фінансування в напівпровідники. При цьому його основна увага зосереджена на субсидуванні компаній, що мають проблеми, а не на стимулюванні інновацій чи створенні екосистеми. Значна частина грошей дістанеться німецькій компанії Infineon на будівництво заводу поблизу Дрездена, ST Microelectronics – на будівництво у Франції та Intel – на розширення в Німеччині. План ЄС встановлює довільну – і, ймовірно, нереалістичну – мету досягти 20% частки світового ринку, що в жодному разі не досягне такого технологічного суверенітету, до якого прагне ЄС.
Замість цього, на думку автора, ЄС мав би зосередитися на інноваційних дослідженнях і розробках, підтримуючи при цьому свої сильні сторони в передових технологіях і хімічних сполуках. Обидві галузі мають вирішальне значення для ланцюга постачання напівпровідників, і ЄС має конкурентну перевагу завдяки таким компаніям, як ASML у Нідерландах та BASF і Merck у Німеччині.
Констатується, що закон США про чіпи підтримує сучасне виробництво, а також стратегічну мету переведення світового лідера Taiwan Semiconductor у США. Документ також підтримує дослідження і розробки й сприяє розширенню перспективних стартапів. Він чітко зосереджений на національній безпеці та встановлює чіткі правила обмеження китайської «підривної діяльності».
Навіть якщо говорити про нафту, погляди учасників ринку видобувачів знов звертаються до Китаю. Саме від нього залежить, чи зросте попит на чорне золото. Bloomberg оптимістично вважає, що, коли попит залишиться на поточному ринку, між росією та Саудівською Аравією, яка єдина взяла на себе зобов'язання щодо обмеження видобутку на останній зустрічі ОПЕК+ позаминулого тижня, може пробігти чорна кішка. Видання звертає увагу, що міністр енергетики Саудівської Аравії неправий, коли каже, що росія виконує свої зобов'язання.
«Можливо, йому потрібно ще раз переглянути цифри. Протягом 2020 та 2021 років росія була найбільшим і стабільним перевиробником у групі», – пише Bloomberg, зазначаючи, що терпимість Саудівської Аравії може бути знову перевірена на міцність, як це було в березні 2020 року, якщо прогнози ринку нафти виявляться надто оптимістичними. Але ж у якийсь момент терпець пустельного королівства урветься… Тим більше, що трейдери тримають ціни на тому самому рівні, оскільки попит на нафту так і не перевищив пропозицію через стрімке зростання постачань з росії.
«Найбруднішому» енергоресурсу – вугіллю – присвятив аналітичну статтю британський Economist. Політика обмеження інвестицій у видобуток вугілля чи вугільних ТЕС у 2030 році мають призвести до кардинальних змін. Видання прогнозує, що обмеження пропозиції утримуватиме ціни на високому рівні, але коло експортерів, які зароблятимуть на цьому, скоротиться.
«Колумбія і Південна Африка, які обслуговують Європу, більше не матимуть ринку збуту. росії буде важче продавати вантажі до Китаю. Усі три країни експортуватимуть менше вугілля за менші гроші. Австралія заспокоїть критиків, зосередившись на найбільш ефективному вугіллі; вона може експортувати менше, але брати більше. Індонезія може стати експортером-гойдалкою, як сьогодні Саудівська Аравія для нафти. Вона продаватиме більше свого базового вугілля – часто за більші гроші», – пише видання.
Mercedes-Benz випередив Tesla в отриманні дозволу на автоматизоване водіння в Каліфорнії. За підрахунками Reuters, Каліфорнія є одним із найбільших ринків Tesla, торік на неї припало 16% світових постачань автовиробника. Але німецький автовиробник випередив Tesla та став першим автовиробником, який отримав дозвіл продавати або здавати в оренду автомобілі з автоматизованою системою водіння в Каліфорнії, пише The Guardian.
І ще один удар по Маску може нанести Meta Марка Цукерберга. Як пише сайт технічних новин Verge, окрема програма має кодову назву Project92, а її публічна назва може бути Threads. У цільовій аудиторії значаться Далай-лама та Опра Вінфрі. Головний менеджер Meta з продуктів Кріс Кокс на внутрішній зустрічі в четвер заявив, що застосунок є «відповіддю» власника Facebook і Instagram на Twitter.
Але найцікавіша новина, напевно, з фінансового ринку. 11 червня Wall Street Journal опублікувала інтерв'ю із сином Джорджа Сороса – Алексом, який отримав контроль за філантропічною компанією родини вартістю $25 млрд. Алекс позиціонує себе як більш зацікавлену внутрішньою політикою США людину, яку дуже турбує можливість повернення Дональда Трампа в Білий Дім. Нещодавно він зустрічався з чиновниками адміністрації Байдена, лідером більшості в Сенаті Чаком Шумером і главами держав, зокрема президентом Бразилії Луїсом Інасіу Лула да Сілвою та прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо. Він планує допомагати демократам на виборах, зокрема залучаючи латиноамериканських і чорношкірих виборців.
І наостанок – публікація для роздумів. Economist зробив рейтинг міст світу, і дійшов висновку, що процвітають сьогодні «аморальні міста», які не робили жорстких обмежень у ковідні роки. Індекс видання оцінив економічні показники – чисельність населення, економічне зростання, кількість офісних вакансій та ціни на житло – за останні три роки, і визначив, що міста в різних куточках світу, які не перегнули палицю з обмеженнями, як-от Дубай і Маямі, виграли – іноді за рахунок тих, хто зробив це, як, наприклад, Сан-Франциско.
«Наприкінці 2022 року кількість міжнародних нічних візитів до Сингапуру була десь на три чверті нижчою, ніж до ковіду, але життя було досить непоганим, якщо порівнювати з його конкурентами – Гонконгом і Шанхаєм, де жорсткі обмеження на пересування тривали довше. Дійсно, завдяки падінню орендної плати Гонконг втратив перше місце в рейтингу найдорожчих міст світу, складеному банком HSBC», – зазначає видання.