У те, що Україна переможе у Великій війні, вірять, напевно, майже всі. І українці свідомі, що омріяна перемога та повернення тимчасово захоплених територій стане причиною багатьох викликів у всіх сферах життя нашої країни. Наппиклад, у КМУ вже працюють над підготовкою кадрового резерву для деокупованих регіонів. Але однією з найбільших проблем стане те, що в Україні з’являться молоді люди фактично без української освіти – ті, хто навчався в закладах ТОТ: школах, профтехучилищах, інститутах тощо. І їх успішній (принаймні стосовно документів) реінтеграції має допомогти законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України» (№ 9591 від 8 серпня 2023 року).
Що передбачає цей документ і чи все зрозуміло з його майбутньою реалізацією, розбирався Mind.
Навіщо знадобився окремий закон? Україна юридично не визнає будь-які документи, видані на окупованих територіях, у самопроголошених республіках тощо. Пояснення просте: визнання будь-якого документу одночасно означає певною мірою легалізацію цих «утворень».
«Наша позиція є принциповою: документи, видані на тимчасово окупованих територіях, будь-якою так званою «владою» – чи російською в Криму, чи терористичною в «ДНР» та «ЛНР», чи окупаційною в Запорізькій та Херсонській областях, ми однозначно визнавати не можемо й не будемо», – наголошує заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький.
Водночас учні і студенти, які мешкають на ТОТ, є громадянами України, тож у них має бути можливість реалізувати право на освіту та продовжити навчання в Україні після деокупації. Згаданий законопроєкт є спробою запропонувати механізм, за яким у дітей і молоді, які навчаються або вже здобули освіту, з’явиться можливість частково підтвердити свої освітні результати, наголосив під час тематичного засідання Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій його голова Сергій Бабак.
Він зауважує, що такий механізм, як правило, запроваджується на рівні нормативних документів Кабінету Міністрів. Тому винесення цього питання на рівень закону є потужним сигналом для молоді, яка проживає на окупованих територіях. Адже молоді люди мають знати, що після деокупації (або вже зараз, якщо вони мають змогу звідти виїхати) вони зможуть добре адаптуватися до життя в Україні та приносити користь нашій державі.
Що саме визнаватимуть? Йдеться про визнання не документів, а саме результатів навчання, зауважує представниця президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева. При цьому вона наголошує, що результати визнаватимуться не всі. За окремими спеціальностями або професіями це не буде можливим, адже здобута освіта може стосуватися підготовки правників, військових, дипломатів тощо. Більш точний перелік «невизнаних» спеціальностей складе і затвердить Кабмін.
«Це справді дасть дуже важливу можливість нашим громадянам, які з різних причин не змогли виїхати у 2014 році або пізніше, – каже Таміла Ташева. – А цьогорічним вступникам на момент окупації було по 8-9 років. І ми знаємо про випадки, коли батьки не відпускають своїх дітей з окупованої території; частими є великі конфлікти в родині, коли батьки – проросійськи налаштовані, а діти – проукраїнські. Відповідно їм просто не дають документи на руки, щоб вони не змогли виїхати для здобуття освіти на території, підконтрольні українському уряду».
Як визнаватимуть освіту з ТОТ? Законопроєкт пропонує, щоб особи, які проходили навчання на тимчасово окупованій території, змогли пройти атестацію для визнання результатів навчання та кредитів Європейської кредитно-трансферної системи (періодів навчання) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У статті 40 законопроєкту описуються особливості проходження атестації жителями ТОТ. Зараз у документі зазначено, що «особам, які проходять атестацію для здобуття вищої освіти, можуть бути зараховані результати навчання та кредити ЄКТС в обсязі не більше 75 відсотків загального обсягу освітньої програми».
«Але це питання можна дискутувати – чи це може бути 50, чи 60, чи 75%. Такі дискусії тривають при підготовці законопроєкту до другого читання», – зауважує Михайло Винницький.
За результатами атестації може бути ухвалено одне з таких рішень:
Які саме установи займатимуться атестацією? Це визначить Кабмін після ухвалення закону. До речі, в Україні вже існують десятки кваліфікаційних центрів, де можна отримати визнання своєї фаховості. Принаймні – у робітничих професіях.
«Кваліфікаційні центри дають змогу підтвердити навички і результати навчання, отримані неформально. Людина може прийти, ознайомитися зі стандартами професії, зрозуміти, які навички вона має продемонструвати, і пройти тестування. Усього два-три дні – і вона може отримати сертифікат про певний кваліфікаційний розряд, принаймні частковий», – пояснює виконавчий директор Об'єднання організацій роботодавців Одеської області Ігор Дубчак. Він також є директором Південного кваліфікаційного центру, який опікується працевлаштуванням, перенавчанням і перекваліфікацією ВПО переважно у сфері електрогазозварювання та фахівців із публічних закупівель.
Кількість кваліфікаційних центрів під час війни почала стрімко збільшуватися. Якщо до війни їх було менше десятка, то зараз – понад 30, наголошує Дубчак. З одного боку, ця тенденція з’явилася через тимчасове спрощення організації такого виду діяльності. З іншого – хіба відкривалися б такі центри, навіть за спрощених умов, якби не було попиту?
У чому основні проблеми визнання освіти людей з ТОТ? Ігор Дубчак виокремлює декілька загальних проблем, що турбують як роботодавців, так і переселенців. Перша – більшість із них не розуміють, наскільки довго ВПО перебуватимуть у конкретній місцевості. Тож роботодавець побоюється, що перенавчати нового працівника може бути марним, якщо той раптом вирішить повернутися туди, де мешкав раніше (наприклад, зрозумівши, що там стало безпечніше), або виїхати за кордон.
Друга проблема, як не дивно, полягає в тому, що досить багато працівників раніше обіймали посади в держустановах, отже, знайти роботу, яка відповідає їхній кваліфікації – нелегко. Плюс вони доволі довго (дехто навіть півтора року) отримували якісь виплати та не шукали роботу.
Що робити в таких випадках? Під час війни за відкриття кваліфікаційних центрів активно взялися саме роботодавці. Ігор Дубчак зазначає, що навесні 2022 року чотири кваліфікаційні центри відкрила група компаній «Метінвест» – адже працівники, які, скажімо, перебували в Маріуполі (ливарники, токарі, слюсарі, газозварники) спішно перемістилися в Запоріжжя, Кривий Ріг тощо, а документів, що підтверджують їхню кваліфікацію, у багатьох з них на руках майже було.
«Більшість працівників, які приїздять із тимчасово окупованих територій, кажуть, що втратили документи про навчання чи присвоєння певної кваліфікації», – ділиться досвідом Ірина Сабельникова, начальник відділу навчання та розвитку персоналу ТОВ «Метінвест-Промсервіс». За її словами, кількість людей, які підтверджують свою кваліфікацію, є досить високою і стабільною – нині це близько 30 осіб на місяць. Саме на це спрямована робота кваліфікаційних центрів – підтвердити результати освіти (передусім неформальної та інформальної) і навички, необхідні для роботи у визначених професіях.
Якщо людина певний час працювала відповідно до своєї кваліфікації, то вона досить легко може підтвердити її у кваліфікаційному центрі. Звісно, якщо відповідатиме всім вимогам, передбаченим професійним стандартом. Тоді такий співробітник зможе працювати на профільних підприємствах. Якщо ж людина має відповідну освіту, але ще не набула необхідних навичок, не має відповідної кваліфікації, вона має пройти додаткове навчання, виробничу практику, здати кваліфікаційну пробну роботу й отримати, власне, кваліфікацію, необхідну для подальшого рацевлаштування.
Що наразі із законопроєктом? На сьогодні проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання результатів навчання осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України» пройшов перше читання і готується до другого. Тривають консультації, уточнення формулювань, обговорення відповідних підзаконних актів. Прийняття цього закону сприятиме ефективному «зшиванню» країни після деокупації та реінтеграції людей в українське освітнє правове поле. Він допоможе дітям і молодим людям швидко підтвердили результати свого навчання.