19 вересня у Нью-Йорку відбудеться щорічна сесія Генеральної Асамблеї ООН – головного дорадчого, директивного та представницького органу Організації Об’єднаних Націй. Цьогоріч «назірковішим» учасником стане президент США Джо Байден, оскільки очільники чотирьох інших постійних членів Ради безпеки ООН не приїдуть. Крім того, у заходах ГА візьме участь президент України Володимир Зеленський.
Для Білого дому така ситуація – подарунок: Байден може приділити час спілкуванню з лідерами країн Африки, Латинської Америки й Азії та покращити імідж Сполучених Штатів в очах тих, хто розцінює сесію ГА ООН як важливу світову зустріч. Також можна перетягнути на свій бік країни, що тяжіють до Китаю чи Росії.
Лідери цих двох конкурентів США – Китаю та рф – не відвідають сесію. З іншого боку, не приїдуть і очільники країн-партнерів у Радбезі – Великої Британії та Франції. Всі вони мають різні причини не бути цього тижня у Нью-Йорку.
А от для менш заможних країн сесія Генеральної Асамблеї – можливість виступити перед світовими лідерами із своїми історіями, зверненнями за підтримкою та проханнями. Багато з цих країн не є членами «Великої сімки» чи G20, тож нечасто можуть виступити перед настільки ваговитою аудиторією.
Трибуною планує скористатись і Володимир Зеленський, виступ якого запланований на першу половину дня 19 вересня. Також український лідер візьме участь в засіданні Ради безпеки ООН, під час якого буде обговорюватись війна в Україні.
«Як і на зустрічі Великої двадцятки, відсутність Китаю дає змогу США повідомити: «Агов, взагалі-то ми тут і ми піклуємось про країни, що розвиваються»», – прокоментував ситуацію Стюарт Патрік, аналітик Фонду Карнегі.
Остання зустріч Великої двадцятки відбулась лише тиждень тому. Під час саміту американський президент мав змогу – за відсутності Росії та КНР – поспілкуватись з лідерами Бразилії, ПАР та Індії і нагадати їм про інтерес з боку Штатів, як і про наявність у США грошей та впливу.
Очільник КНР Сі Цзіньпін є нечастим гостем нью-йоркських сесій ООН, не очікують на нього і цьогоріч. Однак цікавішим є те, що делегацію Китаю очолюватиме не міністр закордонних справ, Вань Ї. Його замінить Хань Чжен, заступник голови КНР.
Вань Ї є досвідченим дипломатом та переговірником у непростих взаєминах Китаю з США. Його запрошував до Штатів Ентоні Блінкен, і були очікування зустрічі на полях Генеральної Асамблеї. Натомість Вань Ї зустрівся з Блінкеном напередодні на Мальті. А делегацію очолить Хань Чжен – фігура номінальна та безвладна.
Російський диктатор владімір путін теж не надто часто навідувався на сесії Генасамблеї ще навіть до видачі ордеру Міжнародного трибуналу на його арешт. Варто відзначити, що питання його арешту в США у випадку появи було б дуже спірним – через певні юридичні формальності та дипломатичний статус візитера. Скоріш за все, він би просто не отримав візу.
Президент Франції Емануель Макрон може і хотів би розірватись, але ніяк: до нього має завітати з давно запланованим візитом британський монарх Чарльз ІІІ, одразу після нього – Папа Римський Франциск.
«Макрон лише був на саміті G20. Він багато часу приділив міжнародній політиці, настав час внутрішньої політики, – розповів представник французького уряду на правах анонімності. – Ключова задача на сесії ГА ООН – виголосити програмну промову, а зовнішня політика Франції не зазнала змін останнім часом, тож говорити особливо немає про що».
А от відсутність британського прем’єр-міністра Ріші Сунака стала новиною, враховуючи те, що ця сесія – перша для нього в ролі очільника британського уряду. З іншого боку, Сунак та його Консервативна партія нещодавно дізнались результати опитувань, які свідчать про їхні електоральні проблеми.
Представник посольства Великої Британії заявив, що Ріші Сунак повсякчас опікується міжнародною політикою держави, однак має дуже щільний графік, тож надав перевагу вирішенню внутрішніх питань. При цьому в офісі прем’єра підкреслили, що той останніми місяцями багато разів зустрічався зі світовими лідерами, а також наголосили на доволі представницькій делегації під головуванням віце-прем’єр-міністру та голови МЗС.
Загалом, відсутність чотирьох з п’яти лідерів країн-постійних членів Радбезу ООН може розчарувати дипломатів інших держав. Мовляв, ООН стає менш активною та менш впливовою на міжнародній арені. Наприклад, у порівнянні з нещодавнім самітом G20, під час якого були укладені знакові угоди.
Поточна ситуація зображає ООН не лише не єдиним впливовим гравцем, а навіть не представником вищої ліги, вважають аналітики. Оливи в багаття додає поведінка держав у Раді безпеки, де право вето використовується для блокування незручних рішень, як це було з повномасштабним російським вторгненням. Цього тижня очікується щось аналогічне: на засіданні Радбезу будуть Володимир Зеленський та сєргєй лавров від рф.
До речі, у політичних колах передрікають, що саме «на полях» цієї зустрічі відбудеться чергова спроба домовитися про відновлення українського зернового експорту – як морем, так і сушею через західні кордони. У першому випадку традиційними посередниками стануть президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган і функціонери ООН, а у другому сподівання покладаються на особисту зустріч Зеленського з його польським колегою Анджеєм Дудою.
Сесія Генеральної Асамблеї ООН насправді носить дуже представницький характер: лідери країн виступатимуть зі зверненнями, після них слово отримають менш високопосадові очільники делегацій. Зазвичай, це відбувається в останні дні тижневої програми.
Тим не менш, майже всі країни, що надсилають свої делегації, розцінюють ООН як провідну глобальну платформу.
«Неучасть у Генеральній Асамблеї ООН зазвичай розцінюється як неповага до ООН, і це не додає балів жодній країні», – вважає Пітер Йео, віце-президент Фонду ООН.
Цьогоріч країни, що розвиваються, вкрай зацікавлені в Саміті Цілей сталого розвитку, що відбуватиметься паралельно із заходами сесії ГА. Амбітні Цілі мають на меті зменшити нерівність на планеті, надати всім бажаючим доступ до освіти. І щодо них до розвинутих країн є багато питань у представників Латинської Америки, Африки та Азії, яких зазвичай об’єднують під назвою Глобальний Південь.
Вони хотіли б дізнатись, чому багаті країни так повільно передавали обіцяну вакцину більш бідним, а також спитати, що робиться для відновлення харчової безпеки, порушеної російською війною в Україні.