Голова правління Німецько-Української промислово-торгової палати: «Україна може стати альтернативою втраченому ринку рф для німецьких підприємців»
Райнер Перау – про втрати німецького бізнесу через бойові дії в Україні та антиросійські санкції, розчарування та очікування у питанні комфортності українського бізнес-клімату
До повномасштабного вторгнення росії в Україну динаміка німецько-українських економічних відносин щороку зростала. І навіть сьогодні, за умов воєнного часу, Німеччина є одним із головних торговельно-інвестиційних партнерів України. Незважаючи на 30%-вий спад української економіки у 2022 році, усі німецькі компанії залишилися працювати в Україні і сьогодні продовжують вести бізнес на територіях, де немає активних бойових дій. Ба більше, кілька німецьких підприємців розглядають подальші інвестиції в Україну у сферах відновлюваних джерел енергії, охорони природи, агробізнесу, продовольства, логістики, промисловості, будівельних матеріалів тощо. Окрім Посольства Німеччини, їхні інтереси в Україні представляє AHK Ukraine.
З головою правління AHK Ukraine Райнером Перау Mind обговорив глобальні питання сьогоднішнього порядку денного – нинішній стан німецьких інвестицій в Україну та їхні перспективи на найближче майбутнє, специфіку роботи в умовах військових колізій і привабливі ніші вітчизняної економіки для німецьких ділових кіл. А також – втрати німецького бізнесу через бойові дії в Україні та антиросійські санкції, розчарування та очікування в питанні комфортності українського бізнес-клімату.
Про діяльність AHK Ukraine та інтенсивність німецьких капіталовкладень в Україну
– Сформулюйте основне завдання Німецько-Української промислово-торгової палати (AHK Ukraine) в Україні?
– Ми допомагаємо німецьким підприємствам, які тут працюють, і намагаємося підтримувати українські компанії на території Німеччини. Але здебільшого наша діяльність сконцентрована на наданні підтримки саме німецьким підприємцям в Україні. Зокрема, ми консультуємо німецький бізнес, який вперше хоче зайти на український ринок. А також ті німецькі компанії, які бажають зараз взяти участь у відновлення України.
Щодо супроводу українських інвесторів у Німеччині, то їх дуже мало, бо це дуже «дороге» питання. Адже та ж заробітна плата в нас набагато вища, ніж в Україні. Оренда землі дуже дорога, як і процеси виробництва. Навіть багато німецьких підприємців намагаються винести своє виробництво за межі країни. Тому мати своє підприємство в Німеччині українським бізнесменам коштуватиме дуже і дуже недешево.
І продукція за своєю ціною навряд чи стане конкурентоспроможною. Хіба що в якійсь вузькоспеціалізованій галузі. Але я навіть не можу уявити, що це може бути… Якщо ж вести розмову про невиробничі інвестиції, то, наприклад, цього літа в Берліні було відкрито два відділення української «Нової пошти» (Nova Post Germany) і очікується розширення її мережі в Німеччині.
– Якщо говорити про німецькі інвестиції в Україну, як змінилася їхня динаміка після 24 лютого 2022 року?
– Наприкінці лютого 2022 року вся німецька інвестиційна діяльність в Україні зупинилася. Німці боялися, що України як держави більше не буде. Такий «мертвий» період в інвестиціях тривав до жовтня 2022 року. Лише після цього німці стали впевненіше дивитися в завтрашній день щодо вкладень в Україні.
До війни деякі німецькі компанії, які працюють в Україні, мали плани розширити 2022 року свої виробничі потужності. Звичайно ж, з початком повномасштабного вторгнення рф вони були поставлені на паузу. Але зараз уже поступово розглядаються варіанти продовження інвестування.
Наприклад, провідне підприємство Kreisel Fixit (з 2008 року має завод із виробництва будівельних матеріалів у Фастові Київської області) і компанія Bayer AG, яка працює у сферах охорони здоров'я та сільського господарства. Зокрема, Kreisel Fixit розглядає розширення своїх потужностей у селі Піски Львівської області, де компанія вже має невеликі виробничі потужності.
Восени 2021 року Kreisel Fixit розпочала там будівництво другого заводу і планувала закінчити його до лютого 2023-го, але військові дії в Україні заморозили весь робочий процес. Нині компанія відновила будівництво заводу у Львівській області. З виробничою потужністю 400 000 тонн на рік він стане одним із найбільших виробників будівельних сумішей в Україні. Завод має почати працювати у 2024 році. Попередня вартість проєкту близько 10 млн євро, а реалізація стала можливою завдяки запровадженню механізму страхування від ризиків війни з боку уряду ФРН. Отже, офіційний Берлін надіслав ясний сигнал німецьким інвесторам: Україна має майбутнє і варто продовжувати ділові відносини з нею.
Ще одна успішна німецька компанія – Bayer AG, вона займається виробництвом в Україні та імпортує сюди насіння кукурудзи, ріпаку й овочів, а також виробляє засоби для захисту рослин від шкідників. У вересні 2018 року вона відкрила сучасний завод із доробки насіння кукурудзи в селі Почуйки Житомирської області (він є найбільшим підприємством такого типу в Україні та одним із найбільших у Європі). Зараз компанія планує розширити виробничі потужності на базі колишнього заводу Monsanto, який свого часу купила, що забезпечить значну кількість робочих місць. Процес мали запустити ще до війни, але з початком російського вторгнення в Україну проєкт був заморожений. Інвестиції становлять 60 млн євро.
Щодо загальних статистичних даних стосовно німецьких інвестицій в Україну, то після 24 лютого 2022 року вони знизилися незначно. 2022-го зафіксовано лише 20% падіння. А цього року вже можна простежити позитивну динаміку. І головними німецькими інвесторами у воєнний час є компанії Kreisel Fixit і Bayer AG.
Інші німецькі підприємці у приватних розмовах зі мною зізнаються, що теж мають намір пожвавити свою діяльність в Україні, але бояться заявляти про це публічно, щоб це не стало відомо нашим російським «друзям».
Хочу зазначити, що, коментуючи статистичні дані, я можу надати інформацію лише про членів нашої палати. Наприклад, 102 компанії німецьких інвесторів в Україні (з їх 38 300 співробітниками) 2020 року зробили виторг у розмірі 3,5 млрд євро. Цей показник на 17,2% менший, ніж у передкоронавірусному 2019-му, але на 42,2% більше, ніж у 2017-му. На жаль, останніми роками ми не актуалізували статистичні дані щодо діяльності наших учасників, але плануємо зробити це найближчим часом.
– А яку динаміку німецьких інвестицій ви очікуєте в найближчій перспективі?
– Мій прогноз – нових німецьких інвестицій варто очікувати не раніше 2024 року.
У Німеччині є спеціальна Комісія зі страхування інвестицій за кордоном (Der Interministerielle Ausschuss), куди німецькі компанії можуть звертатися з метою страхування їхнього бізнесу від ризиків і форс -мажорів, пов'язаних із війною. До складу цієї комісії входять представники Міністерства економіки, МЗС Німеччини, Міністерства фінансів, економічні експерти.
Тепер Німеччина покриватиме так звані конверсійні та трансферні ризики відсоткових платежів за позиками, подібними до угод. Це довгострокові кредити, які німецькі компанії часто використовують, крім звичайної участі в акціонерному капіталі, для фінансування своїх українських дочірніх компаній.
Відомо, що зараз на розгляді лежить 50 заявок-проєктів від різних німецьких підприємств щодо інвестування в Україну. Які це підприємства / компанії / сфери – інформація не розголошується. Але гадаю, що цього року вже будуть перші позитивні результати. А глобально – у 2024-му.
Якщо говорити про маленькі інвестиції, то нещодавно я мав розмову з німецьким інвестором, який працює в Польщі і дуже зацікавлений у відкритті виробництва на Західній Україні. Йшлося про комплектуючі до контейнерів для сміття.
Про чисельність німецьких компаній і підприємств в Україні та їхню роботу у воєнний час
– Наприкінці 2019 року в Україні було близько 2000 підприємств із німецьким капіталом. Яка частина була орієнтована на зовнішній ринок чи на саму Німеччину, а яка – на український? Як скоротилася кількість цих підприємств після 24 лютого 2022 року та як змінилася специфіка роботи?
– Я чув про те, що в Україні перед початком повномасштабного вторгнення рф існувало близько 2500 німецьких компаній, де працювало майже 50 000 працівників. І було зареєстровано понад 4000 компаній із німецьким капіталом. Основний акцент робився на постачанні автозапчастин та електрокомпонентів до Європи. Сьогодні, залежно від галузі, німецькі підприємства в Україні працюють із завантаженням, що становить приблизно 70% від рівня до початку війни.
Я очолюю AHK Ukraine лише з початку 2023 року і знаю тільки про кількість компаній-членів у Німецько-українській ТПП – їх 175. 95% з них – німецькі компанії, переважно великий та середній бізнес. Дрібні наші підприємці майже не заходять в Україну, бо тут робити бізнес зовсім непросто. Але загалом, наскільки я знаю, жоден німецький інвестор (з тих, хто працював тут раніше) не звернув свій бізнес в Україні після 24 лютого.
Щодо орієнтації роботи компаній на зовнішній чи внутрішній ринок, то, гадаю, приблизно 50/50. Наприклад, у Львівській області функціонують підприємства зі 100%-вим німецьким капіталом, націлені на постачання різних комплектуючих великим німецьким автоконцернам. Серед них – завод автозапчастин концерну Leoni AG з виробництва електричних кабельних мереж для автомобілів Opel, який працює з 2003 року та забезпечив українцям понад 4000 робочих місць. Компанія має другий такий завод у Івано-Франківській області (Коломия).
Leoni AG є основним постачальником продуктів, рішень і послуг у сфері енергетики й управління даними для автомобільної та інших галузей. Компанія виробляє кабельні мережі автомобільної промисловості (для Audi, GM, BMW, VW, Volvo, Caterpillar, DAF).
З 2003 року у Львівській області працює компанія ODW-Elektrik – виготовляє кабелі для автомобілів Volkswagen, BMW, Porsche, Volvo, Opel, електромеханічні конструкції для автомобілів і мотоінструментів. У Луцьку та Житомирській області компанія Kromberg & Schubert має завод із виробництва електропроводки для авто Volkswagen, Mercedes і BMW. Усі ці компанії зараз працюють здебільшого на повну потужність.
Якщо говорити про німецькі компанії, орієнтовані на український ринок, – це, наприклад, Bayer AG, Kreisel Fixit та Knauf (виготовляє гіпсокартонні плити для будівельної галузі). До повномасштабного вторгнення Knauf на Донбасі мала свою фабрику (м. Соледар, Донецька область), яка зараз повністю зруйнована. Залишилося виробництво в Києві – Knauf Gips Kiev, і нині керівництво компанії думає про будівництво нової фабрики на Західній Україні (Львівська область), яка замінить втрачене виробництво на Донбасі. Найімовірніше, це буде у 2024-му, якщо ухвалять позитивне рішення.
– Справді, фірма Knauf мала завод із виробництва будматеріалів у Соледарі Донецької області, куди свого часу інвестувала 200 млн євро. Якими є обсяги збитків і чи розглядаються можливості репарацій?
– Мені не відомі цифри, але думаю, що майно компанії було застраховане від усіляких ризиків. До того ж керівництво Knauf (і інших німецьких бізнесів) неохоче ділиться подробицями збитків під час військових дій. Я знаю, що на заводі в Соледарі втрачено більшість потужностей – багато обладнання згоріло. Те, що вціліло – намагатимуться релокувати на Львівщину.
Загалом за всю завдану шкоду має заплатити росія. Але питання у тому, які шанси? Вважаю, що нульові.
– А чи є ще приклади німецького бізнесу, який опинився на підконтрольних рф територіях після 24 лютого 2022 року? Які обсяги збитків та чи розглядаються можливості репарацій?
– У мене немає такої інформації. Але мені відомо, наприклад, про провідне німецьке підприємство КВЕ, яке знаходиться у Запоріжжі (неподалік лінії фронту). Воно виробляє металопластикові віконні профілі. І, незважаючи на небезпечну ситуацію, компанія продовжує працювати там.
Знаю, що компанія Henkel зараз у процесі відновлення роботи (після окупації) одного зі своїх заводів у Харківській області. Але там начебто немає особливих ушкоджень.
Наведу дещо інший приклад. На Вінниччині є завод німецької компанії Quarzwerke Gruppe (AKW Ukrainian Kaolin Company), що спеціалізується на видобутку каоліну-сирцю. До повномасштабного вторгнення рф в Україну третину свого товару він експортував до росії. Зрозуміло, що зараз цей канал закрито. Ба більше, транспортування товару йшло морським шляхом. Тобто компанія повністю втратила російський ринок. Нині вона намагається переорієнтуватися на ринок ЄС, але логістичні витрати коштують їй дуже дорого. Крім того, у цій ніші велика конкуренція, у тому числі в самій Європі.
– До війни в Україні працювала фірма Kostal – мала підприємство зі 100% німецькими інвестиціями у Переяславі-Хмельницькому (Київська область), де випускала перемикачі для автомобілів Volkswagen, Ford та Renault. Були навіть плани будувати другий завод. Чи триває робота цього підприємства, у яких масштабах, і що з планами щодо другого заводу?
– Kostal залишилася працювати в Україні. Але проєкт будівництва другого заводу з виробництва автомобільної електроніки в Бориспільському районі Київської області заморожено ще в 2021 році, і поки компанія не надала нам інформацію про його відновлення.
– Назвіть галузі української економіки та регіони країни, найбільш привабливі для інвесторів із Німеччини – до війни і нині? І яка німецька інвестиція вважається наймасштабнішою?
– Важко виділити якусь одну інвестицію. Це компанії, про які я згадував: Leoni AG, Bayer AG, Kreisel Fixit, Knauf, Kromberg & Schubert. А також Klingspor – відомий у всьому світі виробник абразивних матеріалів (наждакового паперу тощо). Завод компанії на Львівщині виготовляє продукцію для українського ринку та інших країн.
Якщо говорити про галузі та регіони інвестування, то до 24 лютого 2022 року німецькі інвестиції були представлені майже по всій українській території. А зараз основна маса їх (90%) сконцентрована в Західній Україні – якнайдалі від рф.
Невеликі німецькі сільськогосподарські підприємства є у Київській та Черкаській областях (наприклад, «Дукра-Агро»). В Одеському морському порту у сфері логістики працюють інвестори з Гамбурга – Hamburger Here und Logistik AG (одна з провідних логістичних компаній Європи), керують контейнерним терміналом. Але після 24 лютого 2022 року їхня діяльність зупинилася: вони зазнають багатомільйонних збитків, оскільки морські постачання зупинені.
З початком російського вторгнення в Україну на вимогу української влади Контейнерний термінал Одеса (HHLA CTO) було закрито. Приблизно 480 співробітників компанії відправлено додому. І не можна передбачити, чи зможе і коли Контейнерний термінал Одеса відновити операції через бойові дії, що тривають.
У ніші будівельної хімії працює німецька компанія Henkel. Вона має тут кілька заводів (у Вишгороді, а також у Львівській та Харківській областях) з виробництва будівельних сумішей, мийних засобів, косметики.
Також в Україні працюють три великі банки з часткою німецького капіталу, які обслуговують в основному юридичних осіб: Deutsche Bank та Commerzbank AG (за обсягом активів посідає третє місце у Німеччині), а ProCredit Bank пропонує обслуговування малому та середньому бізнесу, а також фізичним особам. Навіть у період воєнного часу вони працюють стабільно.
Про сприйняття німецькими підприємцями українського бізнес-середовища
– Ваш попередник Олександр Маркус говорив, що за президентства Віктора Януковича до успішних німецьких бізнесменів приходили з вимогою розподілу бізнесу. А за президентства Петра Порошенка німецький бізнес в Україні стикався з рейдерством (у тому числі спробами незаконно переписати підприємство з одного власника на іншого). Уже є подібні прецеденти?
– В Україні я працюю лише з січня 2023 року, і поки що про такі ситуації не чув. Але мушу зазначити, що десять років тому Україна перебувала на 140-й позиції у рейтингу Transparency International (Індекс сприйняття корупції), а зараз – на 110-й. Тобто певний прогрес у цьому питанні є. Хоча корупція на різних рівнях проявляється. І історії про неї я чую від німецьких інвесторів щотижня.
В основному корупційна складова має місце в ніші видачі різного роду дозволів для інвесторів. Дуже часто чиновники в місцевих адміністраціях вимагають від 500 євро та більше за той чи інший дозвіл (на будівництво, підключення об'єкта до інфраструктури, електропостачання тощо). Також вимагають хабарі від німецьких підприємств, які працюють у сфері логістики, за оформлення дозволу на виїзд водіїв-чоловіків за кордон – по 800–1000 євро за одну особу. Тобто в Україні процвітає хабарництво. А нещодавно один з інвесторів, член AHK Ukraine, прямо сказав мені: «Ми працюємо в дуже корумпованій країні». І це буде величезною проблемою після закінчення війни. Дуже багато німецьких підприємств та підприємців зацікавлені в українському ринку, але активна й розгалужена корупція в Україні їх зупиняє. Вони чекають на позитивні зрушення у цій сфері.
– Ваш колега Олександр Маркус називав такі складнощі: проблемне повернення ПДВ, валютне регулювання, відкати, проблеми у правоохоронній системі, недотримання законів, продажність судів, відсутність прозорості бізнес-середовища та правової системи. Щось змінилося в цьому переліку?
– У принципі, майже нічого. Наприклад, та сама проблема з поверненням ПДВ німецькому бізнесу актуальна до сьогодні. Але компанії не хочуть розголосу та публічності в цьому питанні. Знаю, що ведуться прямі переговори з Міністерством фінансів України, створено робочі групи.
Проблеми у відносинах з Податковою службою також продовжуються до сьогодні. Німецьким інвесторам складно налагодити із цією структурою цивілізований діалог. Нерідко Податкова служба просто паралізує роботу підприємства, коли заходить на перевірку. Трапляється, що 10 днів ніхто не може працювати (від простого робітника до керівництва) і всі виробничі процеси зупиняються. А це величезні збитки!
Ба більше, на якій підставі відбувається податкова перевірка – невідомо. З погляду інвесторів, Податкова служба просто шукає підстав виписати штрафи. У деяких випадках наші інвестори зверталися за допомогою до бізнес-омбудсмена, щоб вирішити подібні проблеми. Взагалі, я чув, що зараз, коли в Україні триває війна, перед органами, що перевіряють, стоїть певне завдання: заробити гроші для держави.
Ще хочу зазначити, що зараз німецькі підприємства, які працюють у Західній Україні та постачають свою продукцію (переважно автомобільну) на німецький та європейський ринки, зіткнулися з проблемою перетину кордону їхніми вантажівками з товаром. Німецький автопром працює дуже чітко, і нам потрібні постачання комплектуючих вчасно. А на українському кордоні фура з товаром може простояти і кілька годин, і кілька днів, і навіть цілий тиждень (з незрозумілих причин). Через такі повільні митні процедури стопориться весь процес складання автомобілів у Німеччині, що неприпустимо. До речі, з цієї причини німецькі інвестори не можуть розширити своє виробництво в Україні.
– А що позитивного з'явилося в українському бізнес-середовищі останнім часом? І на які зміни ще чекають німецькі ділові кола?
– Можу зазначити, що транспарентність місцевого бізнес-середовища стала трохи кращою (я вже згадував про рейтинг Transparency International). Є певний прогрес у плані розвитку бізнесу та залучення інвестицій. З'явилося багато державних програм, які стимулюють входження бізнесу в Україну, грантів на фінансування малого та середнього бізнесу. Також це програми ЄБРР із доступного кредитування для МСБ.
Нинішня програма Європейської комісії з підтримки інвестицій розрахована на чотири роки – на макрофінансову допомогу та підтримку приватного бізнесу, і становитиме близько 50 млрд євро. Тобто деякі позитивні зміни є. Але наші інвестори чекають більш глобальних та якісних зрушень у цьому питанні. Насамперед верховенства закону та прозорості, щоб Україна могла забезпечити максимальний та надійний захист іноземних інвестицій.
Також в Україні спостерігається надмірний рівень бюрократії: до приїзду до Києва я працював у Данії, і там я підписував уп'ятеро менше паперів, ніж тут. Якщо ваша країна прагне стати повноправним членом ЄС, то вона має здійснити дуже складну роботу з усунення всіх мінусів.
Про німецький бізнес та антиросійські санкції
– Який вплив мала санкційна політика ЄС на німецький бізнес та економіку Німеччини, які збитки країни від антиросійських санкцій?
– Не думаю, що є такі офіційні дані. Швидше за все, кожне окреме німецьке підприємство, яке раніше працювало з рф, самостійно веде облік таких збитків. Але багато наших компаній залишають російський ринок, у тому числі члени AHK Ukraine. Такою є принципова позиція: не працювати з країною-агресором. Хоча зробити це не так просто: росія ставить різні перепони. Зокрема, якщо німецькі інвестори мають у рф завод/виробництво, і вони вирішили піти – російська влада змушує їх продавати активи за безцінь або ж взагалі націоналізує. А це для бізнесу величезні збитки! Також труднощі в тому, що є низка компаній, які без дозволу акціонерів не можуть одномоментно розірвати відносини з рф. Наприклад, німецька компанія SAP SE (виробник програмного забезпечення для організацій), яка має контракти на державному рівні. Тим не менш, вона вже офіційно анонсувала відключення від свого програмного забезпечення всіх російських компаній (у тому числі державних) до кінця 2023 року.
Але у виході німецьких компаній з російського ринку є шанс і сигнал для України. Наприклад, у Калузі був німецький завод із виробництва автомобілів Volkswagen, який закрили після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. І можливо, німецькі інвестори зараз розглядають українську територію як майданчик для відкриття свого автозаводу. Хоча на ухвалення такого стратегічного рішення піде щонайменше три-чотири роки.
У перспективі Україна цілком може стати (деякою мірою) альтернативою втраченому ринку росії. Сподіваємося, що ситуація максимально швидко стабілізується, і в німецьких підприємців з'явиться більше впевненості у безпеці своїх інвестицій на українських територіях.