Резиденти мимоволі (і не тільки). Чому українські компанії продовжують працювати в росії
І що треба, аби там згорнути бізнес
За даними аналітичної системи YouControl, 273 українські компанії мають зв'язки з 251 російським підприємством. Але точну кількість українських і російських компаній, пов'язаних через засновників та директорів, ніхто не підраховував. Кримінальний Кодекс України трактує співпрацю з російським бізнесом як колабораціонізм і пособництво державі-агресору. Чи використовують правоохоронці в ці понад півтора року повномасштабного вторгнення наявні в них інструменти, щоб зупинити такого роду співпрацю – з'ясовував Mind.
Примарне покарання
Після початку повномасштабного російського вторгнення Кабмін заборонив проводити платежі на користь осіб, пов'язаних із російською федерацією, а НБУ зобов'язав банки виявляти та документувати інформацію про зв'язки клієнтів та їхніх контрагентів із росією та її громадянами.
Потенційно проблеми можуть виникнути у двох випадках: 1) якщо українська компанія або український громадянин є співзасновником, акціонером або учасником російської компанії, 2) якщо українська компанія або ФОП веде будь-яку господарську діяльність у співпраці із громадянами російської федерації.
За цими фактами правоохоронці можуть відкрити кримінальні провадження за двома статтями: ч. 4 ст. 111 та ст. 111-2 ККУ. Крім того, існує ризик зупинення банками фінансових операцій, пов’язаних із таким контрагентом, блокування його рахунків, визнання правочинів, що укладені з таким контрагентом, нікчемними тощо.
Стаття 111-2 Кримінального кодексу України «Пособництво державі-агресору»:
Умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (...) з метою завдання шкоди Україні шляхом (...) добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора (...) – караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Стаття 111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність» Частина 4:
(...) провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора – караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
За даними аналітичної компанії Youcontrol, українські громадяни та компанії є співзасновниками тисяч російських юросіб. Але реальні проблеми виникають лише в тих рідкісних випадках, коли йдеться про бізнеси політиків і відомих бізнесменів.
З моменту повномасштабного вторгнення і до вересня 2023 року суд виніс усього один вирок за ч. 4 ст. 111-1 і 16 вироків за ст. 111-2. Ще пів сотні справ – на стадії розгляду. Але жодна не стосується ведення бізнесу з рф. Мова тут про ситуації, коли громадяни допомагали окупантам, надаючи їм їжу та повідомляючи про дислокацію українських військових.
За що суд визнав винним українця?
З 25 лютого 2022 до 17 березня 2022 року мешканець с. Рубанка Ніжинського району Чернігівської області запропонував російським військовим використовувати для тимчасового проживання своє помешкання, протоплював для них будинок, добував для них у селі їжу й алкоголь. Мотив обвинуваченого – отримати преференції у проживанні та переміщенні на окупованій території перед іншими місцевими мешканцями.
Суд визнав особу винною за ч. 4 ст. 111-1 ККУ і призначив покарання – чотири роки позбавлення волі з позбавленням права протягом десяти років обіймати посади, пов`язані з обслуговуванням матеріально-технічних цінностей. При цьому обвинуваченому призначили випробувальний строк – два роки.
Наявність бізнес-зв'язків із державою-агресором є очевидним ризик-фактором, на який мають зважати правоохоронці під час війни. Mind направив запити до Кабінету Міністрів, Служби безпеки України, Ради нацбезпеки та оборони, Бюро економічної безпеки та Міністерства юстиції, чи існує уніфікований список українських власників російського бізнесу.
«Ні», – відповіли вони.
Хто рахує «колаборантів»?
Наприклад, ось відповідь в. о. голови БЕБ Андрія Пащука: «Стосовно обліку осіб, які є засновниками компаній, що ведуть бізнес на території російської федерації, інформуємо, що нормативно-правовими документами БЕБ не передбачено ведення такого обліку».
Як випливає із відповіді БЕБ та СБУ, обидва органи зосередили свої зусилля на пошуку російських і білоруських активів на території України з метою їх арешту та вилучення на користь держави.
«Служба безпеки України проводить комплексну роботу з метою блокування активів компаній та осіб, які діють на шкоду інтересам нашої держави, причетні до фінансування чи іншої підтримки війни в Україні», – зазначив начальник Управління взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю СБУ Артем Дехтяренко.
Отже, з початку дії воєнного стану СБУ арештувала активів на 190 млрд грн, БЕБ – на 43,1 млрд грн.
Заступник міністра юстиції України Олександр Банчук також конкретики не надав. Натомість сказав, що ці питання не належать до компетенції міністерства, «оскільки не пов'язані з діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства».
Не збирає інформацію про українські компанії, які співпрацюють із росією, і Рада національної безпеки і оборони України. «У РНБОУ немає повноважень щодо здійснення, збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни чи поширення даних щодо будь-яких фізичних або юридичних осіб. Тому запитувана інформація в Апараті РНБО України відсутня», – пояснила у відповідь на запит Mind керівник служби забезпечення доступу до публічної інформації та зв'язків із ЗМІ Апарату Ради національної безпеки і оборони України Вікторія Шведова.
Така байдужість з боку держави дозволяє і далі безперешкодно працювати на російському ринку навіть компаніям, тісно пов'язаним із політиками та потужними фінансово-промисловими групами. Розглянемо такі приклади детальніше.
Кейс дельфінарію «Немо»: російський бізнес мами депутата
Мати депутата Одеської міської ради Андрія Кисловського Раїса Кисловська володіє мережею розважальних закладів і в Україні, і в окупованому Криму, і на території російської федерації.
Хто такий Андрій Кисловський?
Андрій Кисловський – депутат міськради Одеси чотирьох скликань, двічі – від Комуністичної партії України. Репутацію патріота він намагався сформувати, прослуживши заступником військкома Приморського району Одеси в 2015–2018 роках. Навесні 2022 року полковник Андрій Кисловський опублікував у соцмережах своє фото у військовій формі, хоча в той час не був на службі в ЗСУ. Це обурило громадськість. Через місяць у ЗМІ прокотилася новина про те, що Кисловського затримала Служба безпеки України – відео затримання потрапило в мережу телеграм-каналів. Вті, причину затримання СБУ так і не прокоментувало.
Андрій Кисловський. Фото справа він опублікував на своїй сторінці у фейсбуці, а коли виявилося, що Кисловський не служить в ЗСУ, і розгорівся скандал, допис із фото зник
Мережа дельфінаріїв Кисловської під брендом «Немо» працює і в Одесі, і в Алушті(АР Крим), і на російських курортах Краснодарського краю – у місті Анапа та селищах Голубіцкая і Жгубскоє.
За даними російських реєстрів, 2022 рік став катастрофічним для російських дельфінаріїв Кисловської – виручка впала на 96%. Втім дельфінарії продовжують працювати і платити податки до російського бюджету й сьогодні.
Дельфінарій «Немо» в російському селищі Голубіцкоє. Липень 2023 року
Через російську агресію бізнес Кисловської почав страждати багато років тому. Але це не спонукало її вийти з російського ринку.
Зокрема, дельфінарій «Немо» продовжив працювати в Донецьку і після окупації. На місцевому телеканалі у травні 2014 року показали сюжет про те, що в цьому дельфінарії народився дельфін, якого назвали «Мир».
Але довго робота не продовжувалася – 2015 року приміщення дельфінарію вигоріло вщент. Тоді так званий «в.о. голови адміністрації міста Донецька» Олексій Кулемзін цинічно пообіцяв побудувати новий дельфінарій «після перемоги».
До початку повномасштабного вторгнення рф на територію України до складу мережі входив дельфінарій у Бердянську. Але в умовах російської окупації працювати виявилося неможливим. На головній сторінці сайту досі висить банер, залишений восени 2021-го року: «Шановні відвідувачі, дельфінарій зачинено на зимовий період. Будемо раді бачити вас у травні 2022 року».
Скріншот із бердянського сайту дельфінарію «Немо»
Під обстрілами продовжував працювати й найбільший в Україні дельфінарій «Немо» – у Харкові. Частину тварин навесні 2022 року вивезли до Одеси та Румунії. Решта залишалася в небезпеці. На фейсбук-сторінці цього дельфінарію багато фото дельфінів із малюнками українського прапора та патріотичних флешмобів.
З березня до грудня 2022 року жителі харківського дельфінарію були в евакуації в Одесі та Румунії
«Мешканці харківського дельфінарію з лютого цього року, як і люди, звикали до обстрілів, – розповідав журналістам тренер морських ссавців Владислав Літневський. – У квітні частину дельфінів, морських котиків і морських левів перевезли до одеського дельфінарію NEMO. Вони просто лягають на дно, і 15 – 20 хвилин чекають, поки все заспокоїться. І повертаються до активного способу життя».
Війна вплинула й на фінансове становище компаній Раїси Кисловської. Так, в одеському дельфінарії «Немо» у 2022 році в порівнянні із попереднім роком прибуток впав на 73%.
Бідкаючись через безгрошів'я, спричинене російською агресією, одна з компаній Кисловської – «Біопарк» – публічно просить українців про фінансову допомогу.
У 2022 році прибуток одеського дельфінарію «Немо» значно впав
«У зв’язку з вторгненням країни-агресора в Україну, наш «Біопарк» зазнав чималих складнощів, з якими ми стикаємося кожен день, – йдеться на сторінці компанії. – Ми щоденно підтримуємо наших тварин та робимо все можливе, щоб ситуація в країні ніяк не впливала на їх утримання. Але, на превеликий жаль, ми змушені просити Вашої підтримки нашим улюбленцям. Якщо у Вас є можливість підтримати наших Вихованців, ми будемо Вам дуже вдячні за розуміння та щедрість Ваших сердець!».
Скріншот із сайту «Біопарк»
Раїса Кисловська так і не прокоментувала свою позицію стосовно паралельного ведення бізнесу в Україні та рф – запити Mind, надіслані електронною поштою на адресу її компаній, залишилися без відповіді.
Афілійованість із країною-агресором має різні форми виявлення. Серед них – номінальна участь української компанії у переліку засновників російської юрособи. На прикладі російського постачальника для металургійної галузі – ТОВ «Компания Формаш» – можна побачити, які різні ролі мають дві українські компанії, що в російському реєстрі вказані її співзасновниками. Мова про Кам'янський машинобудівний завод та ПАТ «Черкаське хімволокно».
12 кримінальних справ – і жодного покараного
Заступник директора з розвитку бізнесу Кам'янського машинобудівного заводу Аліна Лошакова каже, що підприємство не співпрацює з російською компанією вже багато років. Отже – не отримує прибутку в рф, не бере участі у сплаті податків до російського бюджету, тобто не фінансує ворога. І разом із цим не може внести зміни в російський реєстр через формальні причини.
Це характерно для багатьох українських приватних правонаступників колись державних підприємств.
«ООО Компания Формаш» була заснована в 1990-х роках як організація-асоціація підприємств хімічної галузі пострадянських країн, – розповідає Аліна Лошакова в коментарі для Mind. – Кам’янський машинобудівний завод, коли був державним, як і Бердянський державний завод скловолокна чи «Черкаське хімволокно» (державні установи, які теж зазначені в засновниках «Формаш»), був членом цієї асоціації, внески платили виключно як її учасники. Але це було з ініціативи державних органів того періоду».
Згодом Кам’янський машинобудівний завод приватизували, і вже на початку 2000-х співпраця із ООО «Компания Формаш» припинилася.
«Ми не співпрацюємо з названою організацією понад 20 років, навіть до агресії росії у 2014 році. За весь час існування наша компанія жодного разу не робила й не надавала звітності по цій компанії, не отримувала фінансової вигоди й тим більше не надавала дозволу вносити себе в засновники. Через те, що ця асоціація припинила свою діяльність (статус: ліквідована), наші юристи не можуть написати лист-претензію», – додала Аліна Лошакова.
Чи складно закрити бізнес у росії?
Щоб закрити малий та середній бізнес, достатньонадіслати заяву в Федеральну податкову службу про виключення юрособи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Їхати в росію для цього необов'язково – заяву можна подати в електронному вигляді через сайт податкової, підписавши її електронним підписом. Після схвалення звіту органами державної реєстрації компанія офіційно закривається, і всі її активи розподіляються серед учасників (акціонерів) або відповідно до статуту компанії.
Зовсім інша історія відносин «Формаш» та ПрАТ «Черкаське хімволокно». Протягом 2017–2021 років НАБУ, Нацполіція України та СБУ розслідували 12 кримінальних справ, фігурантом яких було «Черкаське хімволокно».
Зокрема, у рамках цих проваджень правоохоронці кваліфікували злочини за ст. 110-2 (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади), ч. 2 ст. 205-1 (підробка документів), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 1 ст. 258-3 (створення терористичної організації).
Зокрема, 2017 року правоохоронці з'ясували, що підконтрольна ПрАТ «Черкаське хімволокно» компанія закуповувала вугілля в росії та співпрацювала з терористичними організаціями «ЛДНР». Лише протягом 2017-го сума постачань досягла понад 3 млрд грн. Усі чотири ТЕЦ, на які постачалося вугілля з рф, афілійовані з народним депутатом України V скликання Анатолієм Шкрібляком.
Анатолій Шкрібляк є фігурантом численних кримінальних проваджень і зараз перебуває за кордоном
За останніми даними, екснардеп переховується на своїй віллі в Іспанії. Але Шкрібляка досі немає в базі Інтерполу. А отже, правоохоронні органи Іспанії можуть з легкістю знайти адресу проживання Шкрібляка, але не мають права прийти туди та заарештувати його для екстрадиції.
Витяг із судової справи №761/12644/21
«Ряд фізичних осіб та посадових осіб (...) ПрАТ «Черкаське Хімволокно» (код ЄДРПОУ 00204033, Черкаська ТЕЦ), створили злочинну організовану групу для ухилення від сплати податків, зборів в особливо великих розмірах та фінансування псевдодержавних органів так званих «ЛНР» та «ДНР» та їх керівників, які впродовж шести років діють з метою насильницької зміни меж території України, шляхом системних схем розкрадання грошових коштів у сфері доставки і транспортування з-за кордону вугілля, закупівлі товарно-матеріальних цінностей, реалізації інвестиційних та ремонтних програм, проведення різних наукових досліджень та ін.»
Адвокати Шкрібляка намагаються оскаржити кримінальні справи в судах. Але і самі правоохоронці не надто активно займалися розслідуванням. Зокрема, у рамках кримінального провадження №22021101110000160 обшуки пройшли аж у липні 2023 роки – тобто через півтора року після того, як справу було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Тож не дивно, що жоден фігурант кримінальних проваджень не притягнутий судом до відповідальності.
Втім проблеми виникають і в тих українських бізнесменів, які вирішили піти з російського ринку.
Солодка втрата Порошенка
П'ятий президент України володів цілою низкою російських активів. Деякі з них були втрачені – наприклад, через рік після анексії Криму суднобудівне підприємство ПАТ «Севастопольський морський завод» націоналізувала окупаційна влада. Усі потужності передали в оренду приватній компанії АТ ЦС «Звездочка» строком на 49 років.
Та найбільший резонанс виник навколо Липецької кондитерської фабрики Roshen. Засновником цього підприємства (ТОВ «Рошен») є українська ТОВ «ЦЕКК», кінцевим бенефіціаром якої є син Петра Порошенка – Олексій Порошенко. Але навіть маючи велику політичну вагу, родині Порошенків було непросто вийти з російського ринку без фінансових втрат.
Як Порошенко почав кондитерський бізнес у росії
На руїнах Липецької кондитерської фабрики в росії 2005 року почала працювати філія української корпорації Roshen. Раніше фабрикою у рф володів росіянин Олег Казаков, а коли її закрили, колишній власник отримав 5% акцій «Рошен» і став гендиректором цієї фабрики.
Втім після початку російського вторгнення на Донбас у 2014 році в корпорації почалися проблеми.
14 березня 2014 року на рахунки Roshen у росії було накладено арешт через порушену кримінальну справу щодо ТОВ «Рошен» (юрособа корпорації, зареєстрована в місті Липецьку) і ВАТ «ЛКФ «Рошен».
«Робота призупинена у зв'язку з тим, що вчора на наших липецьких підприємствах проводилися огляди представниками головного управління МВС Росії в місті Москва на підставі відкритої кримінальної справи, яку ми, зі свого боку, вважаємо сфабрикованою. В таких умовах виробляти продукцію неможливо», – прокоментувала тоді обшуки прессекретар корпорації Roshen Інна Петренко.
Roshen заявляла, що за 2014–2016 роки корпорація отримала $72 млн прибутків від Липецької фабрики. У бюджет України із цих коштів сплатили 125 млн грн податків.
У 2015 році активи ВАТ «Липецька кондитерська фабрика «Рошен» заарештували в рамках кримінальної справи про шахрайство на суму 180 млн рублів – такі дані озвучував слідчий комітет рф. Тоді правоохоронці арештували активів на 2 млрд рублів ($26 млн).
Але попри те, що і виробничі приміщення, і склади, і земельні ділянки були заарештовані, фабрика як працювала, так і продовжувала працювати. Заступник гендиректора фабрики Олег Казаков тоді пояснював, що власники бізнесу можуть користуватись оборотними коштами, а це означає, що виробничий процес не припиниться.
Через два роки корпорація Roshen таки зупинила роботу фабрики в Липецьку, розпродала все майно, звільнила майже всіх співробітників – окрім бухгалтера, юристів та охорони.
«Roshen повністю закінчила консервацію фабрики в Липецьку», – зазначив Олег Казаков у червні 2017 року.
І зараз солодощі «Рошен» можна купити в росії. Але для цього потрібно замовляти їх в інтернет-магазинах, які є перекупниками. Тому й виходить, що ціни кондитерських виробів у рази вищі, ніж у фірмових магазинах.
Як змінювався зовнішній вигляд будівлі Липецької кондитерської фабрики. У 2019 році тут перестали продавати цукерки, а у 2022-му з будівлі Липецької фабрики зник напис «Roshen»:
За місцем реєстрації Липецької кондитерської фабрики існувала і транспортна компанія ООО «Рошен-Транс». Зараз вона зазначена на Яндекс-картах як така, що не працює
Тепер на території фабрики працює лише банкомат сбєрбанку росії.