Хліб у коморі: Україна зібрала кращий врожай, ніж торік, і більший, ніж очікувалося кілька місяців тому
Дякувати потрібно лише погоді
Україна підбиває підсумки збирання врожаю другого воєнного року. Його результати на 10% вищі, ніж 2022-го, хоча посівні площі, навпаки, зменшилися приблизно на такий самий відсоток.
Також суттєво знизилися й інвестиції у технології. Якщо роком раніше галузь спиралася на довоєнну осінню посівну кампанію-2021, а також мала запас матеріальних і фінансових ресурсів, то в нинішньому сезоні обидва ці параметри були неактуальні. Весь цикл робіт аграрії провели в умовах воєнного часу, а їхня фінансова база поповнювалася дуже мізерно через неможливість повноцінного морського експорту. Тому стартові прогнози врожаю були обґрунтовано скромними: на початку весни ймовірний результат агровиробництва озвучувався на рівні не більше за 65 млн тонн – це еквівалент урожаїв, які Україна збирала десять років тому.
У міру просування кампанії прогноз кілька разів переглядався у бік збільшення. А фактичний її фінал – 81,3 млн тонн – вважається вищим за середній результатом навіть для довоєнних років, хоч він і далекий від рекорду. Нагадаємо, 2021-го Україна зібрала історично найбільший урожай за роки незалежності – 106 млн тонн сумарно зернових та олійних культур.
Подякувати за несподівану аграрну «перемогу» треба лише погоді. Поєднання сприятливих факторів та відсутність кліматичних катаклізмів дозволили досягти рекордної врожайності за зерновою групою та високої – за олійною. Ці показники виявилися такими високими, що дозволили компенсувати просідання посівних площ.
Так, якщо 2022 року середня врожайність зерна з гектара становила 45,8 центнера, то 2023-го – 54,7 ц/га. Це навіть більше, ніж було у рекордному 2021 році – 53,6 ц/га. Отриманий результат багаторазово перевищує потреби внутрішнього ринку, особливо з урахуванням корекції на зменшення населення.
В умовний довоєнний період (до 24 лютого 2022 року) місткість внутрішнього ринку становила близько 19 млн тонн зерна та 2 млн тонн олійних культур. Оновлені баланси офіційно не публікувалися, проте зараз, за оцінками, це не більше 19 млн тонн разом. Сформований надлишок потрібно експортувати. І саме на цьому етапі розпочинаються основні проблеми аграрної галузі, від вирішення яких залежатиме в тому числі й результат сільськогосподарської кампанії 2024 року.
Mind аналізує, як було досягнуто результату цього року й чи вдасться цим ресурсом грамотно розпорядитися.
Скільки посіяли та що зібрали? В абсолютних цифрах у 2023 році ярими та озимими зерновими було засіяно на 980 000 га менше, ніж торік, – 10,895 млн га. Загалом, з урахуванням інших видів культур, площі скоротилися більш ніж на 2 млн га.
На кінець першої декади грудня збирання зернових та зернобобових культур в Україні фактично закінчено – урожай зібраний на загальній площі 10,433 млн га (96% від прогнозу). Активно продовжують збирати лише кукурудзу: культура обмолочена на 3,52 млн га, або 87% від запланованих площ.
Підсумок, як зазначалося, не корелюється зі скороченням посівів.
Загалом намолочено 59,7 млн тонн при врожайності 54,7 ц/га, з них 22,2 млн тонн пшениці та 5,8 млн тонн ячменю. Очікується, що збирання кукурудзи теж завершиться з перевищенням прогнозу – понад 30 млн тонн проти очікуваних раніше 28,5 млн тонн.
Традиційний максимум виробництва зафіксовано у Центральній Україні – лідерами з намолоту зернових є аграрії Вінницької області, які зібрали понад 5 млн тонн зерна, а також Полтавської та Черкаської областей – по 4 млн тонн. Цей рейтинг відповідає довоєнному, з тією різницею, що тоді в лідери виходила й Одеська область.
Як щодо олійних? Цього сезону олійні культури залишалися головним оплотом рентабельності в галузі завдяки простішій, порівняно із зерном, логістиці та наявності внутрішнього перероблювання.
Обсяги збирання олійних культур становлять 21,6 млн тонн.
Станом на кінець першої декади грудня соняшник було зібрано з 5,014 млн га (99%), з яких за врожайності 23,8 ц/га намолочено близько 13 млн тонн насіння.
Соя, посіяна на 1,804 млн га, обмолочена на 100%. Валовий збір соєвих бобів становить 4,78 млн тонн при врожайності 26,5 ц/га.
Збирання ріпаку давно завершено – результат перевищив 4 млн тонн.
Врожай на окупованих територіях. Згідно з даними дослідження NASA Harvest – консорціуму NASA з питань глобальної продовольчої безпеки та сільського господарства, площі під озимою пшеницею на окупованих територіях України цього року становили 1,64 млн га, урожайність – 3,81 т/га, виробництво – 6,26 млн тонн. Для порівняння: 2022 року площі посівів оцінювалися в 1,8 млн га, врожайність – 3,22 т/га, виробництво – 5,8 млн тонн.
«Порівнюючи 2023 та 2022 роки, ми спостерігаємо суттєве зменшення посівних площ на окупованих територіях, що супроводжується помітним зростанням занедбаних орних земель. Хоча гарні погодні умови цього сезону сприяли підвищенню врожайності, наш аналіз також виявив значні площі сільськогосподарських угідь у поганому стані та занедбаність, зосереджені вздовж лінії фронту», – прокоментувала директорка NASA Harvest Інбал Беккер-Решеф.
Що з експортом? Виходячи з обсягу зібраного врожаю та внутрішньої потреби, експортний потенціал України цього маркетингового року становитиме близько 50 млн тонн зернових та олійних культур урожаю 2023 року. Плюс ще 10 млн тонн продуктів перероблювання, зокрема, олії та шротів.
Часи, коли таким цифрам можна було тільки радіти, вже минули. Наразі кожна додаткова тонна, яку потрібно вивезти за межі країни, означає необхідність вирішувати нетривіальні логістичні завдання. Щоб розвантажити ринок, на місяць необхідно експортувати щонайменше 5 млн тонн, а краще 6 млн тонн аграрних вантажів.
Зараз експорт здійснюється так званим тимчасовим морським коридором та альтернативним шляхом – через дунайські порти.
Станом на 6 грудня з початку нового маркетингового року 2023/24 з України експортовано 13,72 млн тонн зернових та зернобобових.
У скільки обходиться логістика? Вартість та адміністрування експорту – основна проблема аграрної галузі, після суто військових ризиків.
Попит на логістику значно перевищує пропозицію. Після того як Стамбульська угода перестала працювати, а навігація з Одеси здійснювалася ситуативно, основною водною експортною артерією став Дунай.
Логістичні витрати на доставку зерна через дунайські порти або залізницею значно вищі, якщо порівнювати з доставкою через порти Чорного моря. За даними президента Української зернової асоціації Миколи Горбачова, вартість доставки тонни агропродукції автотранспортом до Одеського порту становить від $10 до $25, залежно від розташування сільгоспвиробництва. Логістика ж до Констанци може коштувати близько $100 за тонну. До війни ціна транспортування баржею становила $9–10/т, а зараз – $50/т.
Плюс адміністративні витрати, які ще більше зросли після того, як п'ять прикордонних східноєвропейських країн запровадили односторонню заборону постачання зерна на свої ринки. Компанія-експортер повинна дотриматися безлічі формальностей і оформити стос паперів, щоб довести й підтвердити, що її мета – виключно транзит кінцевому покупцеві.
Але й до цього кінцевого покупця – наприклад, якщо це Азія, яка була основним ринком для українського АПК до війни, – дуже складно доставити товар. Щоб відправити в цьому напрямку великовантажний корабель, потрібно акумулювати 50 000–60 000 тонн у Констанці, перевозячи цей обсяг дрібними партіями у вагонах, вантажівках чи баржами.
Проблему буде вирішено, коли Україна стане частиною єдиного європейського простору, а переміщення товарів не стикатиметься із внутрішньоєвропейськими обмеженнями.
Що із цінами на світовому ринку? Висока пропозиція продукції не гарантує її високої рентабельності, а в АПК найчастіше ці показники прямо протилежні.
Відколи морські порти працюють в усіченому варіанті, внутрішньоукраїнський та світовий ринок зерна існують у паралельних реальностях. Світова ціна, похідною від якої була ціна на зерно в Україні, більше не є орієнтиром або є ним досить умовно. Набагато більше маржа українського аграрія залежить від вартості логістики – її коливання й визначають закупівельну ціну на внутрішньому ринку.
Проте висока світова ціна розширює лаг підвищення закупівельних цін в українських фермерів, дозволяючи частково відіграти вартість транспортування. Але світову кон'юнктуру важко назвати підмогою. За даними ФАО, у листопаді світові ціни на продовольчі товари знизилися на 10,7%, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року. Індекс цін на зернові знизився на 3% порівняно із жовтнем.
Організація оцінює світове виробництво зернових у 2023 році на рівні 2,82 млрд тонн, що на 0,9% більше, ніж торік, і на 10,3 млн тонн вище за попередній рекорд, досягнутий у 2021-му.
У ФАО очікують, що світові запаси зернових до кінця сезону 2024 року зростуть на 2,7% і досягнуть нового рекордного рівня. Світова торгівля зерновими у 2023/24 роках дещо скоротиться – до 468,4 млн тонн, що на 1,8% нижче за рівень 2022/23 років.
Усі ці тренди не сприятимуть зростанню світових цін як мінімум упродовж наступного року.
А що всередині країни? Високий урожай і низька ціна на нього стабілізують вплив на всю економіку.
Як зазначають у НБУ, завдяки високій урожайності та швидшим темпам збору станом на 1 грудня 2023 року обсяги врожаю перевищували торішні показники на відповідну дату: сої – на 33%, соняшнику – на 21%, цукрових буряків – на 33%, кукурудзи – на 6%. Саме висока врожайність дозволила знизити інфляцію в другій половині цього року до 5,1% – найнижчого рівня з 2020 року.
Як наслідок, низка продуктів на сьогодні дешевша, ніж у цей самий період минулого року. Зокрема, цибуля та морква – на 60%, яйця – на 16%, олія – на 18%, гречка – на 60%. Але треба враховувати, що це зниження багато в чому обумовлено рекордно високими цінами роком раніше, і таким чином «здешевлення» – лише ефект високої бази для порівняння. Довоєнних рівнів ціни на продукти не досягли та й навряд чи вже колись досягнуть. Але можна погодитися з НБУ, що видимих причин для стрибкоподібного зростання цін на основні продовольчі товари в Україні найближчим часом немає.