Національний банк вирішив запровадити нормативи ліквідності LCR (коефіцієнт покриття ліквідністю) та NSFR (коефіцієнт чистого стабільного фінансування) для банківських груп. Постанову №2, якою затверджено правила застосування цих нормативів, НБУ ухвалив 5 січня. Але документ набирає чинності з 1 квітня 2024 року. Впровадження нормативів буде поетапним і завершиться 1 квітня 2025 року, коли банківські групи почнуть застосовувати LCR та NSFR повною мірою.
За задумом регулятора, цей крок дозволить «наблизити національну нормативно-правову базу до стандартів регулювання фінансового ринку, що застосовуються в Євросоюзі».
Обидва коефіцієнти потрібні для того, щоб Нацбанк міг відстежувати, чи має банківська група достатній рівень ліквідності як у короткостроковому періоді, так і на більш довгій дистанції. Як це контролюватиметься і як змінить роботу банків загалом, розбирався Mind.
Нормативи LCR та NSFR – що це таке? Обидва коефіцієнти пов'язані з контролем ризиків ліквідності, які можуть виникати під час діяльності фінансових установ.
Якщо говорити простіше, то LCR дозволяє оцінити, чи має банк запас ліквідності на той випадок, коли протягом місяця відбудеться стрімкий відплив коштів клієнтів. Цей коефіцієнт демонструє ступінь стійкості банку до короткострокових шоків ліквідності, характерних для кризових періодів.
NSFR дозволяє збалансувати активи та пасиви банків за строками погашення. Цей коефіцієнт є стимулом для залучення більш довгострокових депозитів і покликаний зменшити залежність від короткострокового фінансування (фондування).
Як LCR і NSFR впроваджувалися в Україні? Українські банки почали застосовувати коефіцієнти ліквідності LCR та NSFR ще кілька років тому.
Щодо LCR НБУ встановив такі вимоги (мінімально необхідне значення коефіцієнта):
Щодо NSFR НБУ встановив такі вимоги (мінімально необхідне значення коефіцієнта):
Тобто станом на сьогодні всі українські банки мусять дотримуватись обох нормативів у повному розмірі.
Що зміниться у зв'язку з ухваленням постанови №2? Починаючи з 1 квітня 2024 року дотримуватися нормативів LCR та NSFR повинні будуть не лише окремо взяті банки, їх почнуть впроваджувати й банківські групи.
Згідно з визначенням НБУ, банківська група – це група фінансових організацій, які мають спільного власника чи контролюючу особу. У такій групі банківські активи мають перевищувати 50%.
Банківська група може складатися з:
НБУ офіційно визнає існування в Україні 19 банківських груп. До них належать:
Ось так виглядає структура власності деяких банківських груп (для прикладу):
Як банківські групи впроваджуватимуть коефіцієнти LCR та NSFR? Як і для банків, запровадження коефіцієнтів ліквідності для банківських груп теж буде поетапним.
Крім того, НБУ після 1 жовтня 2024 року розгляне питання скасування чинних нормативів поточної ліквідності (Н5) і короткострокової ліквідності (Н6). Це аргументовано тим, що ці нормативи застаріли, тоді як LCR та NSFR коректніше відображають ситуацію з ліквідністю у банках і банківських групах.
До чого призведе розширення дії нормативів LCR та NSFR? Формальна мета Нацбанку – привести свою нормативно-правову базу до стандартів ЄС і запровадити в Україні ті нормативи, які застосовуються європейськими регуляторами. Практична мета – посилити контроль за ліквідністю (стійкістю) банківського ринку зокрема та фінансового сектора загалом.
Cтрес-тестування найбільших 20 банків показало, що навіть у найбільших гравців не все добре з капіталізацією та надійністю. Нагадаємо, що НБУ виявив підвищену потребу в капіталі для п'яти банків через їхню низьку операційну ефективність. До них належать державні Укрексімбанк, Сенс Банк, Укргазбанк, Правекс Банк, МТБ Банк.
Постанова НБУ №2 побічно зачіпає не лише банківські групи, а й ті структури, які входять до цих груп, окрім банків – фінансово-кредитні компанії, інвестиційні структури, страховиків. Для них також виписані окремі норми, пов'язані з дотриманням і розрахунком LCR та NSFR.
Отже, НБУ зможе завчасно побачити, що в когось із фінустанов з’явилися перекоси в нормативах, і вжити заходів для того, щоб не допустити банкрутства, від якого можуть постраждати тисячі клієнтів. Адже, якщо банк є учасником групи, його проблеми за принципом доміно можуть стати фатальними і для інших компаній, які входять до цієї групи.
Тобто Нацбанк заразом полегшує собі регулювання не тільки банків, а й інших учасників ринку (фінансових, страхових компаній), які йому підзвітні.
Також у банків залишалися лазівки для маніпуляцій (показниками обсягу депозитів на звітну дату або даними про дострокове розірвання договорів вкладу), що дозволяло їм майже завжди дотримуватися нормативів «на папері». Тепер, коли НБУ бачитиме ліквідність усієї банківської групи, можливостей для «підмальовування» нормативів значно поменшає. Отже, ризик того, що за монолітним фасадом банку раптово виявиться порожнеча, буде зведений до мінімуму.