Засновник Центру екології та розвитку нових технологій: «З майже $6 млрд українського експорту до ЄС, який підпадає під CBAM, на український ГМК припадає майже 90%»

Станом на 1 березня у Євросоюзі в рамках першого етапу впровадження механізму прикордонного вуглецевого регулювання (СВАМ) було отримано понад 13 000 звітів від іноземних компаній, що постачають свою продукцію до ЄС. Як повідомляє Єврокомісія, більшість цих звітів стосується імпорту з Китаю, який зі свого боку відверто критикує цей механізм.

Загалом лише невелика частина європейських бізнесів (10–15%) дотрималася дострокового терміну подання звітності про вуглецеву ємність своїх зовнішньоторгових операцій. Тому незабаром почнеться робота зі спрощення системи звітування на основі перших відгуків від імпортерів.

Проте стратегія Брюсселю щодо впровадження з 2026 року суворого кліматичного регулювання, яке зобов’яже бізнес сплачувати високі податки на забруднення парниковими газами, залишається невідворотною. Європейські компанії, які не подадуть звітність за правилами СВАМ до середини липня, будуть оштрафовані на 50 євро за тонну викидів вуглецю.

«Ми очікуємо набагато більшої кількості звітів, ніж було отримано до цього часу», – підтверджує Юрген Ландгребе з німецького Федерального агентства з охорони довкілля. За його словами, головною причиною пасивності компаній є навіть не те, що бізнес стикається з посиленням регуляторних правил і намагається їх обійти, а необізнаність імпортерів у зобов’язаннях щодо звітності.

У своїй первинній оцінці наслідків СВАМ Єврокомісія заявляла, що новий податок зачепить понад 239 000 імпортних трансакцій щороку. Новий механізм оподаткування впливатиме на інтереси, серед іншого, металургійної промисловості та виробників електроенергії, які відіграють значну роль в українській економіці.

Про специфіку європейського й українського кліматичного регулювання, його суперечності та наслідки для бізнесу в інтерв’ю Mind розповів Владислав Антипов, власник і керівник компанії ЦЕРН (Центр екології та розвитку нових технологій).

– Як на українській промисловості позначиться нова кліматична політика ЄС?

– 14 грудня 2023 року Рада ЄС відкрила переговори про вступ України до Європейського Союзу. Але вступ відбудеться тільки після виконання Україною всіх вимог щодо проведення реформ, у тому числі реформи кліматичної політики.

Сучасна кліматична політика ЄС охоплює такі напрями:

• Енергоефективність і низьковуглецевий розвиток. Українські підприємства можуть знайти нові можливості у сфері відновлюваної енергії, енергоефективності та декарбонізації наявних виробництв.
• Вимоги до викидів і перенесення забруднення. У майбутньому українські компанії, щоб експортувати до ЄС, мають відповідати сучасним екологічним стандартам.
• Зелений ринок і циркулярна економіка. Українські підприємства можуть вигравати конкуренцію на європейських ринках, переходячи до виробництва екологічно чистих товарів та застосовуючи принципи вторинної переробки.

Загалом прийняття та впровадження сучасних стандартів європейської кліматичної політики може допомогти українській промисловості здобути конкурентні переваги на міжнародному ринку та сприяти сталому розвитку країни. Але важливо також враховувати витрати для такої трансформації економіки й заздалегідь передбачити джерела її фінансування.

– Яким українським галузям європейська кліматична політика створює найбільші загрози? Про які потенційні збитки може йтися?

– СВАМ застосовується до певної продукції, яка імпортується до ЄС. На першому етапі це, зокрема, продукція чорної металургії, алюміній, добрива, цемент, електроенергія, водень, а також деякі інші товари за певних умов.

Фото з особистого архіву

Найбільше навантаження отримує гірничо-металургійний комплекс. З приблизно $6 млрд українського експорту до ЄС, який підпадає під CBAM, на український ГМК припадає майже 90%. Для традиційної металургії (домені печі та кисневі конвертори) додаткові витрати можуть становити до 100 євро/т металопродукції (залежно від ціни на СО2 в Європі).

– Які ризики, крім фінансових збитків, несуть зобовʼязання за СВАМ для українських підприємств?

– На сьогодні українські компанії, що експортують свою продукцію до ЄС та які підпадають під дію CBAM, мають щоквартально звітувати щодо вуглецевого сліду своєї продукції. З 2026 року, після завершення перехідного періоду, компанії мусять сплачувати так звані CBAM-сертифікати.

Але для українських компаній це є не тільки ризиками, а й можливостями, тому що наші конкуренти з інших країн також матимуть аналогічні додаткові витрати. Тому якщо українська економіка зможе здійснити перехід до низьковуглецевого розвитку й запровадити принципи циркулярної економіки, то попри додаткові витрати, пов’язані із CBAM, наші товари стануть більш конкурентними в Європі.

– Якщо порівняти звітування за СО2 в рамках європейських правил СВАМ та українського закону «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» (МЗВ), то на які особливості варто звернути увагу?

– Звітність по CBAM значно відрізняється від звітності по українській системі МЗВ.

По-перше, за формою та процедурою погодження ці звіти ніяк не перетинаються.

По-друге, українська звітність по МЗВ містить тільки Scope 1, прямі викиди парникових газів з установки, тоді як звітність по CBAM потребує включення Scope 2 та Scope 3, тобто непрямих викидів від виробництва електроенергії та інших матеріальних потоків.

По-третє, звітності відрізняються по своїй суті – для CBAM розраховуються викиди по кожній категорії продукції окремо, а для МЗВ враховуються всі валові викиди з установки.

– Чи є суперечність із наявною системою оподаткування СО2 в Україні?

– Це справді проблема, бо в Україні відсутня синхронізація МЗВ як системи обліку парникових газів і системи оподаткування тих самих газів.

Фото з особистого архіву

Згідно із законом про МЗВ, звітність подається, верифікується та погоджується уповноваженим органом щорічно. Водночас сплата податків за викиди парникових газів відбувається щоквартально. Отже, промислові підприємства 3 з 4 кварталів мають сплачувати податки без погодженої цифри щодо викидів парникових газів.

Цю проблему легко розв'язує переведення сплати податку на викиди парникових газів на щорічну основу, але наш уряд і Верховна Рада не дуже квапляться із цим питанням.

– У ЄС створення системи торгівлі викидами парникових газів тривало понад 10 років. Які перспективи цього процесу в Україні в умовах повномасштабної війни?

– 13 лютого 2024 року міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець заявив, що вже наступного року в пілотному режимі запустять Національну систему торгівлі викидами, а у 2026 році вона має запрацювати повноцінно. У майбутньому планується поєднати українську та європейську системи торгівлі викидами, але на сьогодні ця мета є занадто амбіційною.

Безперечно головним питанням буде ціна на вуглець в Україні, і воно залежатиме від політики уряду та рівня промислового виробництва у країні.

У будь-якому разі вже сьогодні можна чітко сказати, що створення Національної системи торгівлі викидами – це важливий крок у напрямку євроінтеграції, який дозволить пом’якшити наслідки CBAM для українських підприємств.

– Як оптимально реформувати державну кліматичну політику, а підприємствам – адаптуватися до нових реалій у держрегулюванні?

– Сьогодні головним чинником, який визначає кліматичну політику нашої держави, є переговори щодо вступу України до Європейського Союзу. Це стратегічний і цивілізаційний вибір нашої країни. Тому уряду дуже важко кудись відступити від тієї реформи кліматичної політики, якої вимагає Угода про асоціацію.

Фото з особистого архіву

Однак тут важливо зазначити, що реформа кліматичної політики має бути дуже чітко синхронізована з доступністю фінансування для впровадження цієї реформи на конкретних підприємствах. Без зрозумілих джерел фінансування (які, на жаль, ще чітко не визначені) усі наші реформи та стратегії залишаться на папері, як і відбувалося останні 30 років.

Але оптимізму додає те, що сьогодні як українське суспільство, так і вітчизняний бізнес здобувають ознаки суб’єктності, які не дозволять політикам учергове спаплюжити вкрай необхідні для нашої країни реформи.