Книжка тижня: «Девід Рокфеллер. Мемуари» Девіда Рокфеллера
Про політичну роль бізнесу під час «холодної війни», участь Києва в поліпшенні відносин Москви та Вашингтона, а комерційних банків – у нафтових угодах ОПЕК
Якщо на початку минулого століття компанія Standard Oil Джона Рокфеллера контролювала американський нафторинок, то тепер його нащадки роблять сотні мільйонів на «зеленій» енергетиці у своєму Rockefeller Brothers Fund, буквально відмовляючись від святого: з 2014 року фонд перестав інвестувати у викопне паливо та підтримує технології для боротьби зі зміною клімату. Нещодавно його назва згадувалася у переліку донорів, які були спонсорами успішної публічної кампанії тиску на Джо Байдена, що ставила на меті домогтися зупинення видачі нових дозволів на експорт американського зрідженого природного газу.
Такі антикризові стратегії сучасному бізнесу диктує світовий тренд на декарбонізацію. Проте історія цієї «зеленої хвилі» заснована на багатстві, створеному в добу промислової революції, що стимулювала розквіт індустрії викопного палива. Перипетіям того часу присвятив свої мемуари Девід Рокфеллер, відомий американський банкір, онук легендарного засновника корпорації Standart Oil Джона Рокфеллера – старшого.
Докладніше – в огляді Mind.
Бекграунд. Девід Рокфеллер багато років очолював Chase Bank, тому медіа інколи називали цю установу «банком Девіда». Фінансист багато подорожував, був прихильником глобалізації та зустрічався з найвпливовішими політиками – від Двайта Айзенгавера до Фіделя Кастро. А також був відомий своїми потужними зв’язками зі світовою політичною елітою, зокрема дружбою з Генрі Кіссінджером і Нельсоном Манделою. У мемуарах він розповідає щиру історію свого надзвичайного життя.
Видавництво: «Наш Формат»
Сюжет. У спогадах Девід Рокфеллер розповідає про «маркетингові схеми» діда, що дозволили свого часу Standart Oil перемогти конкурентів і допомогли США перетворитися з децентралізованої аграрної країни на «жорстко централізовану індустріальну демократію».
У центрі оповіді – міжнародні події, що змінювали геополітичний ландшафт і привели, наприклад, до розпаду Радянського Союзу. Не оминає увагою Девід і відносини сім’ї Рокфеллерів з нафтовим картелем ОПЕК і Совєтами.
Один із сюжетів переносить читачів у літній Київ 1971 року, коли у столиці радянської України проходила одна з Дартмутських конференцій, організованих для пошуку шляхів поліпшення відносин між США та СРСР.
«Дартмутські конференції не змінили плину історії, але все одно стали місцем для обговорення важливих питань і висунення нових ідей. Кожен з учасників, американець чи росіянин, дізнався щось про переконання, мотиви й очікування іншої сторони. Усе це допомогло нам подивитися на ситуацію не тільки крізь жорсткі ідеологічні окуляри холодної війни, – Дартмутські конференції прибрали багато бар’єрів і відкрили шлях до змін», – зазначає Девід Рокфеллер.
Автор також вказує на особливу роль бізнесу з «ворогом» у ті часи: «Із суто економічного погляду, така торгівля з Радянським Союзом та його східноєвропейськими сателітами Сполученим Штатам не була потрібна. Проте її важливість… полягала в політичних наслідках».
Вам сподобається, якщо: ви цікавитесь історією бізнесу та впливом промислових і фінансових корпорацій на геополітику; бажаєте краще розуміти сучасні події, пов’язані з російською політикою проти України та Заходу, а також трансформацію енергетичних ринків.
Вам не сподобається, якщо: ви є прихильником «теорій змов» і відкидаєте підприємництво як спосіб власної реалізації в житті та шлях до успіху.
Головна причина прочитати: краще розуміти реалії, у яких працює великий бізнес, а також як перетинаються його інтереси з великою політикою; дізнатися про особисту участь Девіда Рокфеллера у розбудові фінансової імперії Chase Manhattan Bank – глобального банківського холдингу, що нині має назву JPMorgan Chase, а його очільник Джеймі Даймон є серед представників великого американського бізнесу, що допомагають залучати інвестиції в Україну.
У тому ж дусі:
Ендрю Карнеґі «Автобіографія. Євангеліє багатства»
Хоча у XXI столітті про «американську мрію» говорять у минулому часі, історія Ендрю Карнеґі переносить читача в її «золоту добу», а також у світ залізниць, заводів і великої політики.
На сторінках його «Автобіографії» розкривається тривалий і непростий шлях від бідного шотландського емігранта, що був готовий братися за будь-яку низькооплачувану роботу, до металургійного магната, засновника Carnegie Steel Company та одного з найбагатших людей світу.
До кінця життя більшу частину своїх величезних статків Карнеґі витратив на філантропію та меценатство. І хоча не всі його прагнення збулися, для наступних поколінь Карнеґі став прикладом відповідального громадянина, якому не байдужа доля суспільства. Він, зокрема, профінансував будівництво Карнеґі-холу в Нью-Йорку й Палацу миру в Гаазі, а також заснував експертно-аналітичний центр «Фонд Карнеґі за міжнародний мир».
Арнольд Шварценеґґер «Будь корисним. Сім життєвих правил»
Автор – легендарний американський бодибілдер, актор і продюсер. Бізнесмен і політик австрійського походження, 38-й губернатор штату Каліфорнія, активіст у питаннях кліматичних змін. З іронічним почуттям гумору й широким поглядом на світ він ділиться власними інструментами для досягнення успіху.
Надзвичайна вдача Шварценеґґера – це результат чіткого бачення, масштабного мислення, наполегливої праці, прямої комунікації, стійкого розв'язання проблем, відкритої допитливості та готовності віддавати.
Автор керується головним уроком, який він отримав від батька, – бути корисним.
У книжці Шварценеґґер сформулював поради, які здатні допомогти кожному, і – сходинка за сходинкою – будувати драбину від бідності до визнання та успіху.
Тепер він ділиться цією мудрістю зі світом з акцентом на практичні дії, бо ніхто не прийде і не врятує вас: у вас є лиш ви. Та хороша новина полягає в тому, що ви – це все, що потрібно.