Ти як? Де шукати підтримку людям із прифронтових територій
Що пропонує нова програма з поліпшення ментального здоров’я
«Під час прийому завжди звертаєш увагу на емоційний стан людини. За останній рік кількість супутніх скарг на порушення сну, тривожність значно збільшилася. Домінує депресія. І не завжди у таких випадках зрозуміло, як саме допомогти пацієнту, окрім ліків», – розповідає про свою роботу сімейний лікар Марія Гвоздик із Полтави.
У зв’язку з військовою агресією росії, в Україні за ініціативи благодійників та Першої леді Олени Зеленської стартувала Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?». Її мета – сприяти формуванню в суспільстві культури піклування про ментальне здоров'я, дати розуміння та показати інструменти, які допоможуть українцям дбати про свій внутрішній стан.
За даними соціологічних досліджень, понад 90% українців мали хоча б один із симптомів тривожного розладу, а 57% перебувають у зоні ризику розвитку ментальних порушень. Українці не мають звички звертатися до фахівця: 31% громадян не вважають свої проблеми достатніми для цього. Зараз це – основний бар’єр на шляху звернення по ментальну допомогу.
Як війна розвертає медицину обличчям до ментальних потреб пацієнтів?
Для того щоб ментальна допомога в Україні стала максимально доступною кожному, в Програму медичних гарантій було додано пакет «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги». Сімейні фахівці, педіатри та інші представники «первинки» проходять спеціальну підготовку mhGAP від Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ця програма розроблена ВООЗ і націлена не лише на виявлення та вчасну корекцію розладів, а й на навчання лікарів методам ефективного спілкування – з увагою та емпатією.
Чи не найбільша увага приділяється прифронтовим територіям, адже саме там проживає найбільший відсоток людей із розладами ментального здоров’я – через постійні обстріли, вибухи, тривоги, невпевненість у завтрашньому дні або й неможливість залишити власну домівку.
«Розладів ментального здоров’я і до повномасштабного вторгнення було достатньо. Але тепер із кожним місяцем їхня кількість зростає. Нині близько третини всіх звернень пов’язані саме з психологічним станом. І йдеться не тільки про тривожність або труднощі з концентрацією. З’являються фізичні симптоми, яким немає пояснень, адже за результатами проведених обстежень – біологічно організм у нормі», – розповідає Раїса Коробейнікова, сімейна лікарка з КНП «Чернігівський районний центр ПМСД».
Раїса вже 34 роки піклується про пацієнтів і як ніхто інший знає: добрі аналізи зовсім не означають, що скарга людини більше не потребує уваги. І на власному досвіді впевнилася, що ментальна допомога має завжди бути поруч – доступною і зрозумілою для кожного, хто її потребує.
«Саме тому я залюбки пройшла курс mhGAP. Ця програма ВООЗ спрямована і на вчасну діагностику ментальних розладів, і на побудову довірливої комунікації з пацієнтами. Люди остерігаються психотерапевтів і психіатрів. А от медичні працівники первинної ланки мають вищу довіру та не викликають неприємних асоціацій – отже, і звертатися до нас будуть більше людей», – впевнена лікарка.
Хто з лікарів може підвищити свою кваліфікацію?
Спеціальну підготовку за системою Mental Health Gap Action Programme проходять не лише сімейні лікарі, а й педіатри, терапевти, медсестри і медбрати, фельдшери, працівники екстреної медичної допомоги.
«Ми також вчилися, як запобігати власним проблемам, пов’язаним із професійним вигорянням. Після курсу в мене значно зросла впевненість у собі й своїх навичках, а також підвищилася компетентність у роботі з пацієнтами, які потребують ментальної підтримки. Стало легше визначити наявність чи відсутність розладу, розпізнати його. І чим більше фахівців зможуть надавати кваліфіковану допомогу, тим стійкішим буде наше суспільство під час війни та після неї», – впевнена Раїса Коробейнікова.
Після навчання mhGAP сімейний лікар не стає психіатром. Якщо під час прийому стає зрозуміло, що ситуація поза межами компетенції «первинки», то медик спрямовує пацієнта до вузького спеціаліста.
Ольга Стецива, лікар-педіатр КНП Миколаївської міської ради «ЦПМСД №3», вирішила взяти участь у програмі через велику жагу до навчання та розуміючи нагальність теми ПНПР-розладів.
«Завдяки навичкам комунікації, які ми здобули після навчання, нам, як спеціалістам, легше встановлювати контакт із людьми з ПНПР-розладами та надалі співпрацювати в позитивному руслі», – розповіла лікарка.
За її словами, після навчання спочатку було важко – був страх, що не вистачить часу або що пацієнт не зможе довіритись. Але час розставив усе на свої місця – зараз пацієнти, розуміючи важливість проблеми, охоче йдуть на контакт зі своїм сімейним лікарем.
«Пацієнти реагують спокійно та з розумінням важливості теми ментального здоров'я. Особисто в мене був клінічний випадок: дівчинка 12 років прийшла з мамою просто за довідкою. Мама запитала випадково, чи можу я порадити психолога, бо дівчинка геть змінилася: стала закритою, з мамою конфліктує, роздратована, були проблеми зі сном, з харчуванням, дитина перестала вчитись, може цілий день лежати в ліжку, нікуди не виходити, ні з ким не спілкується», – розповідає Ольга Стецива.
За її словами, вона в цьому випадку поговорила з дівчинкою, провела оцінку та встановила попередній діагноз «депресія». Також перевірила на схильність до суїциду, дала домашнє завдання та призначила зустрічі один раз на тиждень.
«Стан поліпшився, ми з дівчинкою знайшли спільну мову, хоча періодами було загострення, але ми завжди були на зв'язку. Декілька місяців тому мати з дитиною вирішила виїхати за кордон у зв'язку зі скрутним становищем у сім'ї, проте ми все одно спілкуємося. І таких історій багато… і зараз «ти як?» на прийомі звучить дуже часто, бо це важливо, а головне ми, лікарі первинної медичної допомоги, знаємо, що із цим робити», – каже лікарка.
Портрет пацієнта
Пацієнти мають різні професійний, матеріальний і соціальний статуси. Відрізняються сімейним станом, життєвим досвідом, прихованими комплексами. Кожен по-своєму реагує на психологічні проблеми та складні ситуації. І кожна така людина потребує окремого й багатогранного підходу.
«На прийомі пацієнти здебільшого скаржаться на тривожність, порушення сну. І те, що пацієнту з такими симптомами не потрібно десь далеко їхати, а можна просто звернутися до свого сімейного лікаря, тішить їх – особливо населення, яке проживає в сільських населених пунктах. Після звичайної бесіди зі своїм лікарем пацієнти відчувають полегшення», – каже лікарка з Первомайського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Кам’яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Євгенія Тертична.
Вона поділилася історією одного зі своїх пацієнтів:
«До мене звернулася жінка, яка скаржилася, що останнім часом не може зосередитися, поганий сон, багато думок про майбутнє та відчуття страху. Після того, як я вислухала пацієнтку, поставила їй запитання: чи спостерігаєтеся ви у вузьких спеціалістів? чи маєте хронічні захворювання? Чи помічали ви останнім часом зміни настрою? як ви ставитеся до своїх близьких? Коли востаннє ви витрачали час на себе: прогулянки, хобі й таке інше? На що пацієнтка мені відповіла, що не пам’ятає (робота, дім, думки про війну, поганий сон) і їй якось не до того. Я запропонувала для початку пройти мінімальний перелік обстежень, для того щоб виключити серйозні патології. Також порекомендувала прогулюватися на свіжому повітрі 15–30 хвилин щодня, згадати, що вона любить робити, яке захоплення її радувало, що приносить радість та спокій, не використовувати гаджети перед сном і на ніч випивати теплого чаю з м’ятою та призначила зустріч за тиждень. Минув тиждень, пацієнтка повідомила, що відмічає поліпшення стану: сон покращився, знайшла захоплення з друзями – плетіння маскувальних сіток, долучилася до спілкування з волонтерами, але бентежність під час повітряних тривог ще залишилася».
З часом таких історій стає все більше. Пацієнти вже не бояться звернутися до свого лікаря та говорити про особисті відчуття й переживання. І це дуже добре. Це свідчить про те, що запровадження надання ментальної допомоги населенню на первинному рівні – дійсно працює.
Чи надає ваш лікар допомогу в питаннях ментального здоров’я, можна перевірити на інтерактивній мапі або зателефонувавши до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77.