Ворожіння на газовій конфорці: куди йде «інвестиційна складова» з тарифу за розподіл блакитного палива
І чому обіцянки влади про «озеленення» української енергетики можуть конфліктувати з інтересами пересічних споживачів
Євросоюз виділив Україні перші 4,5 млрд євро в межах Ukraine Facility – трирічної інвестиційної програми вартістю 50 млрд євро для відновлення, реконструкції і модернізації країни, а також підтримки стратегічних секторів економіки й сприяння їх євроінтеграції.
Mind розібрався, яку роль у цих амбітних планах відведено енергетиці, зокрема природному газу; чому споживачі не завжди готові платити за «модернізацію по-європейськи», а те, що вже ними сплачено, не завжди йде на модернізацію газової інфраструктури.
Що передбачає Ukraine Facility та яке місце відведено в ній енергетиці?
Інвестпрограма Ukraine Facility охоплює п'ять секторів, які «мають найбільший потенціал для прискорення економічного зростання. Енергетика серед них – на першому місці. Потім йдуть сільське господарство, транспорт, критична сировина та IT.
«До початку війни у 2021 році… усе населення країни мало доступ до електроенергії і 94,9% населення мало доступ до екологічно чистих видів палива для приготування їжі. Газорозподільні мережі охоплювали 74% населення. Нафта і газ в основному споживалися в кінцевих споживчих секторах», – йдеться в документі.
Та повномасштабне вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року кардинально змінило ситуацію. Автори Ukraine Facility зазначають:
«Енергетичний сектор потерпає від тривалої та системної нестачі інвестицій. Війна та атаки на енергетику…, потрясіння на ринку природного газу та невизначеність щодо забезпечення надійних джерел постачання на найближчі роки змушують уряд переглянути інвестиційні рішення. Нам необхідно розширити можливості для видобутку, зберігання та постачання природного газу, який відіграватиме свою роль перехідного палива та джерела забезпечення балансової гнучкості енергосистеми».
Фігурують у плані й популярні тези про те, що енергетику потрібно відбудовувати за принципом «краще, ніж було» з «одночасним підвищенням енергетичної безпеки та стійкості енергосистеми».
В уряді також вказують на те, що «критичною залишається залежність систем опалення будівель від природного газу, на частку якого припадає понад 70%». А реформи та інвестиції від європейських партнерів «сприятимуть декарбонізованому майбутньому України, подальшій інтеграції в енергетичний ринок ЄС, забезпечуючи при цьому належний захист вразливих споживачів».
Концепцію і формат «належного захисту вразливих споживачів» план Ukraine Facility не деталізує. Проте саме це питання є ключовим для реформи української газової галузі й енергетики загалом, щоб вивести її на нову траєкторію розвитку та зробити привабливою для конкурентного бізнесу на ринкових засадах.
Чому майже всі побутові споживачі зараз «вразливі»?
Проблема в тому, що більшість українських громадян не готові з власної кишені платити за енергоперехід на «зелену» генерацію. Це засвідчило свіже соціологічне дослідження консорціуму громадських організацій за координації Dixi Group про ставлення до питань довкілля та енергетики під час війни та вступу до ЄС (результати опубліковані наприкінці лютого).
Виявилося, що ключовими пріоритетами для українців є доступні ціни на газ, електроенергію і тепло (59%), енергетична незалежність (50%), боротьба з монополістами в енергетиці (39%) – так виглядає перша «трійка».
Тільки чверть опитаних (25,4%) підтримують перехід на чисті джерела енергії та 13,4% – децентралізацію енергетики. А коли йдеться про додаткові витрати, респонденти взагалі висловлюються категорично: майже половина наших співгромадян (48%) не готові до жодних додаткових витрат або дій і лише 4,9% погоджуються зі зростанням цін на електроенергію і природний газ.
Це означає, що ставка влади на прискорення енергопереходу, одним із наслідків якого має стати доступ до фінансових ресурсів із фондів ЄС, ризикує похитнути її підтримку всередині країни. Ба більше – за окремих обставин може навіть призвести до того, що споживачі залишаться з обмеженими можливостями використовувати блакитне паливо.
Такі висновки напрошуються за результатами моніторингу даних про закупівлі в системі Prozorro філій товариства «Газорозподільні мережі України», у яке НАК інтегрував усі облгази, у тому числі націоналізовані в Регіональної газової компанії Дмитра Фірташа. Виявлені Mind приклади свідчать про те, що підприємства у структурі «Газмереж» можуть використовувати не за призначенням гроші, отримані від споживачів як плату за наданий газ. Або принаймні в модернізацію мереж насправді вкладається коштів набагато менше, ніж це передбачено приписами профільного регулятора.
Нагадаємо: у тариф на розподіл газу, який встановлює НКРЕКП, закладено, зокрема, й інвестиційну складову. Тобто гроші, за які компанія має утримувати мережі в належному стані та своєчасно їх оновлювати. Але доступна для аналізу статистика публічних закупівель свідчить: «Газмережі» не поспішають активно придбавати необхідне обладнання та комплектовання.
Де приховано колізію?
Mind вирішив дізнатися, на які суми підприємства зі структури «Газмереж» проводили публічні закупівлі обладнання та комплектовання, необхідних для підтримки інфраструктури в робочому стані. За орієнтир узяли Київську філію – як таку, що обслуговує наймасштабніший регіон, де зараз зосереджено найбільшу кількість населення та ділової активності.
У передвоєнні роки, відповідно до рішень НКРЕКП, інвестпрограма для газових мереж такого масштабу зазвичай становила від 10 до 50 млн грн. А за весь 2023 рік Mind вдалося знайти відповідні закупівлі лише на загальну суму приблизно 3,5 млн грн. Закуповувалися, серед іншого, труби (744 тис. грн), з’єднувальні частини до них (два тендери на 421 тис. грн), монтажні комплекти до газових лічильників (572 тис. грн). Найбільш «вагомим» виявилося придбання комплектовання до системи Ravetti (916 тис. грн).
Все решта – супутні товари та послуги (папір, мило, картриджі, молоко, автомобільне паливо, мобільні та інтернет-послуги, послуги охорони, рекламні послуги, витратні матеріали для основної діяльності) – загалом 12 сторінок тендерних пропозицій на Prozorro.
Тобто, якщо орієнтуватися на офіційні дані платформи публічних закупівель, інвестпрограму для гарантування безпеки та надійності газопостачання Київська філія «Газорозподільних мереж» виконала торік у найкращому разі на 30% від довоєнних нормативів. Тому виникає питання щодо прозорості використання коштів, які державне підприємство одержує від споживачів за розподіл газу.
Чому так відбувається?
Передумови для подібних перекосів, які спотворюють уявлення про безпеку газопостачання, створені юридично. У рамках інтеграції облгазів під єдиним брендом «Газмережі» 2022 року «Нафтогаз» зареєстрував ТОВ «Газорозподільні мережі України». Його засновником із стовідсотковою часткою стала компанія «Газ України» (дочірня фірма НАК).
Видання «Наші гроші», що досліджує зловживання в державних закупівлях, написало, що така структура власності містить корупційні ризики та дозволяє виводити гроші з компанії. «Це ТОВ взагалі не буде «тендеритися» у Prozorro, бо наші депутати постановили: якщо твій засновник не держава, а компанія, що належить державі, то, за законом, ти не вважаєшся замовником. Ти можеш купувати в кого хочеш, що хочеш і за скільки хочеш і навіть не показувати ціни», – зазначається в публікації.
Проглядається ще одне «питання без відповіді». За статистикою Операторів газорозподільних мереж, яку оприлюднила консалтингова компанія ExPro, 2023 року побутові споживачі в Україні неочікувано збільшили споживання природного газу на 15% – до 8,24 млрд куб. м (проти 7,16 млрд кубометрів у 2022 році). Результат минулого року виявився навіть більшим, ніж у 2021 році, до повномасштабного вторгнення, коли розподіл газу побутовим споживачам становив 7,96 млрд куб. м.
Найбільше зростання – у компаній «Київоблгаз», «Львівгаз» та «Дніпропетровськгаз», що входять до структури державного товариства «Газорозподільні мережі України». Це тим більше дивно, враховуючи масову евакуацію українців за кордон і суттєве зменшення обсягів виробництва товарів через війну.
Висновки про те, що реально відбувається в газорозподілі та які реальні причини виявлених аномалій газового ринку, наразі зробити неможливо. В умовах війни влада обмежила доступ до офіційної статистичної та фінансової інформації, мотивуючи це вимогами безпеки. Проте така закритість сприяє також поширенню зловживань і ринкових маніпуляцій.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.