Очільник соціального напрямку U-LEAD у Житомирській області: «Потреби людей мають бути в центрі уваги громад»
Валерій Мікуліч – про те, як громадам вибудувати орієнтовану на людину соціальну політику
В умовах воєнного стану надання соціальних послуг – критично важливий елемент підтримки населення, особливо найбільш вразливих категорій. Вимушені переселенці (ВПО), ветерани війни, люди з інвалідністю та інші пільгові категорії наразі потребують особливої уваги з боку місцевих органів влади. Від того, наскільки ефективно організовані соціальні послуги, залежить добробут цих груп населення та їхня інтеграція в суспільство.
Програма «U-LEAD з Європою» системно допомагає громадам впроваджувати клієнтоорієнтовний підхід до надання соціальних послуг, пояснює важливість трансформації підходу до роботи у цій сфері: від «даємо, що маємо» до «вивчаємо потребу – реагуємо – надаємо необхідну соціальну послугу на належному рівні».
Про те, як громадам вибудувати нову орієнтовану на людину соціальну політику, в інтерв’ю Mind розповів керівник робочої групи напрямку «Соціальні послуги», радник із питань децентралізації та місцевого самоврядування регіонального офісу «U-LEAD з Європою» у Житомирській області Валерій Мікуліч.
Про виклики та стабілізаційні рішення під час війни
– Яка зараз ситуація з наданням соціальних послуг у громадах в умовах війни?
– Поточний стан набагато кращий, ніж на початку повномасштабної війни. Тоді до територіальних громад приїздила велика кількість переселенців – і працівники соціальної сфери працювали цілодобово, щоб дати всім необхідну допомогу. На сьогодні ситуація більш-менш стабілізувалася, і навіть невеличкі територіальні громади дають собі раду з цими викликами.
Втім здебільшого все ще доводиться працювати в умовах нерівномірного навантаження. Бо одночасно зі збільшенням відпливу кадрів розширилася категорія громадян, які опинилися у складних життєвих обставинах і потребують соціального захисту. Це не лише внутрішньо переміщені особи, а й ветерани війни, члени їхніх сімей і родини загиблих воїнів.
– Як відрізняється рівень навантаження на центри надання соцпослуг у різних регіонах?
– Найнапруженіша ситуація – у прифронтових територіальних громадах, у східних областях. Там зруйнована інфраструктура, а велика частина мешканців виїхала, переселилася в інші місця. Відповідно значно знизилась якість соціальних послуг.
Деокуповані території зараз активно відновлюються й теж мають посилену потребу в різного роду засобах для налагодженого надання соцпослуг.
У Центральних і Західних регіонах України виклики для територіальних громад теж посилилися, але якість послуг усе ж залишилася на високому рівні.
– З якими саме викликами стикаються нині громади?
– Величезний виклик, особливо для невеликих громад – це відсутність штатних психологів, які б могли працювати з соціально вразливими категоріями населення.
Та й загалом відсутність кваліфікованих соцпрацівників є великою проблемою. Деякі територіальні громади в Україні мають лише одну штатну особу в структурних підрозділах із питань соцзахисту. Уявіть собі, як можна якісно надавати соціальні послуги, маючи у штаті лише одну людину?
Головам територіальних громад і депутатському корпусу потрібно зібратися та подумати про збільшення штатної чисельності працівників. Звісно, це впирається у фінансування. Але якісні та своєчасні соцпослуги в територіальних громадах – це мінімум, якого люди потребують сьогодні. І не варто забувати, що цей мінімум теж впливає на імідж влади.
– Як соцслужби справляються з різким зростанням навантаження та обмеженими ресурсами?
– Попри обмежений штат і кадровий дефіцит, наші територіальні громади добре справляються з викликами завдяки тому, що залучають до співпраці різні відомства. Тут йдеться про міжвідомчу та міжпрофесійну взаємодію, зокрема про залучення представників освіти, охорони здоров'я, релігії. Це стосується також надання комплексних соціальних послуг сім’ям у складних життєвих обставинах, ВПО, людям з інвалідністю, коли відомства спільно реагують на ті чи інші потреби мешканців територіальної громади. Враховуючи обмежений ресурс, ця взаємодія для громад виходить на перший план.
Крім того, велика роль відведена співпраці громад із волонтерськими організаціями. Ті громади, у яких активне керівництво, насправді налагодили чудову співпрацю з організаціями. Велика частина програм з інтеграції у громадах внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни та їхніх сімей, людей з інвалідністю реалізується саме громадськими організаціями. Це надзвичайно важливо для керівництва громад, оскільки без громадського сектору реалізувати соціальні ініціативи – дуже складно або й неможливо.
Про трансформацію системи та можливості для громад
– Розкажіть, будь ласка, які зміни ви спостерігаєте в системі надання соцпослуг із початку воєнного стану?
– Основний і базовий документ, що регулює надання соцпослуг в Україні – це закон «Про соціальні послуги». Саме він визначає їх як дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їхніх наслідків.
До початку війни законом було визначено 18 базових соцпослуг, які мали надаватися за процедурою з кількох етапів: аналізу заяви, оцінки потреб і ухвалення рішення. На це відводилося 10 робочих днів.
Зараз же зміни в законодавстві дозволили надавати всі соціальні послуги екстрено – здебільшого протягом доби, якщо існує загроза для отримувачів.
– Бюджетні можливості громад і до повномасштабної війни були, м’яко кажучи, не оптимальні. Наскільки змінилася ситуація зараз?
– Будь-яка війна, як відомо, більше руйнує, аніж створює. Місцеві бюджети багатьох громад вона виснажила, але вони все одно намагаються виділяти певні суми на соціальний захист населення.
Бо навіть у таких умовах є шляхи розв'язання проблем. Один із них – це залучення міжнародної допомоги й участь у різних проєктах, які підтримують нашу державу. Таких ініціатив зараз дуже багато, але щоб на них претендувати, треба бути активними.
Цікаво, що в багатьох територіальних громадах сформувалися проєктні команди при центрах надання соціальних послуг. Саме вони залучають кошти на різного роду проєкти в соціальній сфері.
Наприклад, в Опішнянській громаді Полтавської області така проєктна команда залучила декілька грантів, зокрема на придбання автомобіля мобільної соцслужби, який надає послуги мешканцям віддалених населених пунктів громади.
Центр надання соцпослуг у Брусилівській громаді Житомирської області виграв аж чотири різні проєкти для поліпшень у соцсфері.
– Де б ви порадили громадам шукати подібні ініціативи, спрямовані на трансформацію соціальних послуг під час війни?
– Протягом останніх років із цим допомагає Програма «U-LEAD з Європою». Вона надає інформаційно-консультаційну підтримку українським органам місцевого самоврядування за напрямком «соціальні послуги». Сюди входять інформаційні сесії, семінари, тренінги та консультації.
Цьогоріч за сприяння U-LEAD буде реалізовано дев'ять місцевих проєктів на суму понад 400 000 євро. До цього залучені вісім громадських і благодійних організацій та одна комунальна установа.
Ці проєкти включають закупівлю обладнання для комплексної реабілітації військових, які втратили кінцівки, надання психологічної допомоги дітям з інвалідністю, розвиток підприємницьких навичок у дружин військових і жінок з числа ВПО, а також підтримку фізичного та психологічного здоров'я літніх людей.
Зокрема, на території Вашківецької громади Чернівецької області почне працювати «Автошкола незламності», де навчатимуть автосправи військових з інвалідністю.
У Кам’янській і Мамаївській громадах Чернівецької області надаватимуть послуги з психологічної реабілітації для дітей з інвалідністю через організацію роботи, направленої на турботу про домашніх улюбленців.
У Шепетівській громаді Хмельницької області стартуватиме серія професійних навчань із вирощування квітів у закритих ґрунтах із подальшим працевлаштуванням у КП або відкриттям власної справи для учасниць Центру «Сталеві магнолії» (з числа дружин військовослужбовців та жінок-ВПО).
У Кушугумській громаді Запорізької області створять простір розвитку для людей похилого віку, аби сприяти активному старінню та зменшенню їхньої соціальної ізоляції.
Також у квітні стартувала комплексна навчальна програма «Кроки для спеціалістів. Організація надання соціальних послуг» у 45 територіальних громадах. Завдяки програмі 90 соцпрацівників і посадовців місцевого самоврядування підвищують рівень своїх професійних компетенцій. Вони вчаться використовувати інструменти для забезпечення системного надання соцпослуг у громадах.
Про перспективи реформ і майбутнє соціальної сфери
– Чи розглядали ви перспективи розвитку системи соцпослуг після завершення війни?
– У сфері надання соціальних послуг працюють люди з великим серцем. Якщо буде збережено і посилено кадровий потенціал, перспективи дуже хороші.
Я не з тих, хто вважає, що для змін у сфері треба дочекатися кінця війни. Думаю, що потрібно діяти вже зараз. Пільгові категорії громадян потерпають не тільки від воєнного стану, а й загалом, тому важливо розглядати реформи як зараз, так і після війни.
Ключові зусилля з реформування мають бути спрямовані на забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей. Вони потребують особливої уваги від органів соцзахисту.
До того ж необхідно розробити відповідні плани для оцінки потреб та побажань всіх вразливих категорій населення, зокрема сімей в складних життєвих обставинах, внутрішньо переміщених осіб і людей з інвалідністю.
Потреби людей мають бути в центрі уваги. Для цього треба змінювати систему та світогляд, бо клієнтоорієнтований підхід у наданні соціальних послуг – це про те, що варто починати з потреб людини й намагатися побачити світ її поглядом. Лише так ми прийдемо до усвідомлення, чому треба сприяти мінімізації наслідків інвалідності, забезпеченню незалежності та рівних можливостей для всіх, заохоченню партнерських відносин.
Попри численні виклики стійкість місцевого самоврядування, продемонстрована під час війни, дає підстави з оптимізмом дивитися на виконання цих пріоритетних завдань, які стоять перед територіальними громадами.
– Як війна може вплинути на довгостроковий розвиток соціальної сфери в Україні?
– Якщо ми націлені на довгостроковий розвиток, нам потрібно будувати інститути й відносини, які регулюватимуть надання соціальних послуг у громадах. Тоді жоден виклик, навіть такий, як війна, не порушуватиме стійкість у наданні цих послуг.
Будемо сподіватися, що весь людський потенціал і підтримка міжнародних партнерів забезпечать сталий розвиток соціальної сфери в Україні.
Є те, у чому вже можна мати впевненість: Програма «U-LEAD з Європою», як частина міжнародної підтримки, націлена допомагати Україні на шляху до сталого розвитку соціальної сфери протягом усього шляху – допоки це буде потрібно.