Шість есеїв про світову фінансову систему. Кейс перший: в очікуванні катастрофи

Mind починає публікацію перекладів спеціального проєкту видання The Economist про світову фінансову систему, яка зараз – через COVID-19, війну росії проти України та загальні світові відцентрові тенденції – перебуває в зоні ризику. Тож експерти видання намагаються дати раду ситуації – на добро відбуваються ці зміни, чи на зло?

Десять років тому автор цього допису відвідав кімнату перемовин в офісі VTB Capital, інвестиційної компанії з групи другого за розміром російського банку. Офіс розташовувався через дорогу від будівлі Банку Англії. Саме в той час над російською фінансовою інституцією почали збиратися хмари.

17 липня 2014 року російська ракета знищила літак рейсу MH17 з Амстердаму до Куала-Лумпура, коли той перебував над територією України. Кількома місяцями раніше росіяни незаконно анексували український Крим, що спричинило початок санкційного тиску.

Влітку 2014 року санкції лише набирали обертів, і материнський банк VTB Capital став ціллю номер один. Тому перед автором постало завдання довідатися в дещо знервованого представника банку, чи за кілька місяців той VTB взагалі існуватиме?

Відповідь невтішна. Насправді існуватиме. Офіс VTB у самому центрі лондонського Сіті працював після того довгі роки. І лише повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року спричинило настільки значні санкції, що лондонський офіс довелося закрити – проте власне бізнес нікуди не подівся, він просто управляється з москви.

Ситуація, що склалась, насправді є немислимою для 1990-х чи навіть 2000-х, коли фінансова система діяла за моделлю «ступиць і спиць» з Америкою в центрі. Російські фінансисти продовжують вкладати капітали в африканські країни, Східну Європу та Азію, оминаючи західні ринки. Для московських банкірів глобалізація не закінчилася. Вона просто перестала включати США та їхніх союзників.

Цей кейс VTB ілюструє епохальні зміни у світовій фінансовій системі. Цей проєкт із шести матеріалів насправді створено, щоб показати, що різні сили – давно відомі й нові – поєдналися, щоб зменшити залежність системи від західного капіталу, інституцій та платіжних сервісів і, зокрема, від Америки.

Враховуючи фундаментальні зміни у світовій економічній географії, така ситуація неминуче мала статися. Найбільш значуща зміна – зростання Китаю та його частки у світовій економіці. Проте й багато інших країн не пасли задніх. На початку 1990-х частка сьогоднішніх топ-10 країн з економікою, що розвивається, становила 12%. Зараз на них приходиться третина.

Розподіл багатства

Наслідки цього зсуву будуть надзвичайними. Монолітна система, у якій тривалий час – на добро чи навпаки – домінували Сполучені Штати Америки, стала настільки розподіленою, що її окремі частки стали самодостатніми. До сталих фінансових центрів Азії на кшталт Сингапуру, Гонконгу та Токіо долучаються новачки – Шанхай, Пекін та Дубаї, і разом вони конкурують з Нью-Йорком та Лондоном.

Зросли й ринки капіталу багатьох країн. Якщо раніше потужні фондові ринки були прерогативою економічно розвинутих країн, у яких шукали капітал бізнеси з інших країн, то зараз багато ринків країн, що розвиваються, мають власні біржі. А країни, які раніше формували державний борг в американських доларах, тепер цілком пораються власною валютою.

У цьому багато гарного. У колишній системі «ступиць і спиць» грошово-кредитна політика США, легковажні інвестори та погане управління банками спричиняли світові кризи (нерідко до організації криз долучалися європейці). У порівнянні з цим поточна більш децентралізована фінансова система є значно стабільнішою. Країни стали більш стійкими до періодів нестабільності й ризиків.

Варто лише подивитися на доволі стабільну ситуацію на ринках країн, що розвиваються, у часи найвищих із 1980-х років процентних ставок у США. Бідні країни також починають вибудовувати власні життєво необхідні фінансові інституції, а національні платіжні системи стають онлайновими. Це сприяє підвищенню градуса конкуренції, через яку провідні фінансові компанії модернізують неефективну та незграбну цифрову архітектуру й шукають способи зменшення витрат.

Але небезпека нікуди не поділася. Зростання геополітичної напруженості, повномасштабні війни все ще здатні зруйнувати систему. Світ, у якому країни, інвестори та бізнеси мають обрати блок і не виходити за його межі, буде менш стабільним – натомість більш схильним до конфліктів. Фінансові санкції, протекціонізм та геополітична перебудова шляхів руху капіталів роблять цей світ вужчим. Для країн, які воліли б зійти з орбіти США, гегемонія долара на ринку глобальних фінансів нікуди не поділась, а імовірно лише зросла. У результаті маємо непросту залежність від фінансової системи США при фрагментації інших елементів системи.

Грізний новий світ

Усе це призвело до фундаментальної нестабільності самої системи. Поєднання зростання незахідних полюсів із геополітичним дистанціюванням між ними надто легко може призвести до збоїв із ніяк не передбачуваними наслідками.

Це – дуже важливо, адже глобальна фінансова система не є якоюсь абстракцією, натомість сутністю, яка проникає у кожний аспект економічного життя. Саме вона визначає, як уряди, компанії та окремі громадяни отримують доступ до капіталу, що своєю чергою впливає на їхні розвиток і процвітання. Її платіжна система життєво важлива для торгівлі. І саме ця система дозволяє залучити більшу кількість людей до створення світового багатства.