Нещодавно телеком-індустрію сколихнула стаття «Сірий» ринок Інтернету. Час приводити до тями», що опублікована в одному з українських медіа. У тексті – відверта софістика, маніпуляції та неправдива інформація. Втім, можливо, цей твір міг би залишитися непоміченим, якби його автором не був голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Депутат стверджує, що всі 2500 інтернет-провайдерів на єдиному податку – «сірі», працюють у «тіні».
Mind попросив телеком-регулятора, профільні асоціації, експертів і самих «негідників» прокоментувати звинувачення та пояснити плюси й мінуси для індустрії та абонентів переводу малих гравців ринку на загальну систему оподаткування.
Регулятор наразі утримався від коментарів
У теорії та на практиці «сірість», робота в «тіні» – це ухиляння від сплати податків, ст. 212 ККУ. Відповідно, звинувачення достатньо серйозно. З одного боку, в Україні більшість бізнесу використовує схему оптимізації та ухиляння від сплати податків. Але достатньо сумнівною є теза, що проблема саме в системі оподаткування. Які ж докази злочину наводить голова податкового комітету ВР?
«Галузь доволі багата». «Загальні доходи від надання послуг фіксованого зв’язку у 2023 році становили 21,2 млрд грн, зростання порівняно з попереднім роком на 33,3% (для порівняння: доходи операторів мобільного зв’язку – 61,7 млрд грн, темпи збільшення порівняно з 2022 роком – лише 9,8%)», – ці дані також фігурують у звіті телеком-регулятора. Але в ньому також присутнє пояснення НКЕК щодо причин зростання та падіння цих різних сегментів індустрії.
Можливо, тому що у звіті регулятора не було жодної, пов’язаною з протиправною діяльністю. Водночас автор вважає доцільним порівняти обсяг виручки трьох мобільних операторів (два з яких надають і послуги фіксованого інтернету) із загальним доходом 3800 інтернет-провайдерів (1300 з яких працюють на загальній системі).
У мобільних операторів ARPU менший, ніж у інтернет-провайдерів. «Середній дохід на одного користувача послуг фіксованого зв’язку – 219 грн (проти 102,1 грн у мобільного). Тож зрозуміло, що сегмент фіксованого зв’язку та інтернету не зміг не скористатися можливістю масово маскуватися під фізичних осіб-підприємців», – робить висновок голова Комітету.
По-перше, ринку не зрозуміла логіка, яким чином середній чек (мова йшла не про прибуток) пов’язаний з єдиним податком і до чого тут «сірість». По-друге, наведені середні дані всіх гравців ринку ФШПД, частка яких – на загальній системі оподаткування, тому узагальнене порівняння не репрезентативне. По-третє, один абонент фіксованого зв’язку – це домогосподарство (у середньому, три користувача) або юрособа (у середньому, сотні юзерів). Тож якщо керуватися такою ж логікою, то можна дійти висновку, що «сірими» є мобільні оператори, тому що з трьох користувачів вони мають дохід 306 грн проти 219 грн у інтернет-провайдерів.
ФОПи недоплачують у бюджет. «Вигода безсумнівна – отримуючи від одного користувача 219 грн доходу, при використанні спрощеної системи оподаткування з них сплачується усього 10,95 грн (!!!) податків, тоді як податкове навантаження на загальній системі склало б 75,34 грн – у сім разів вище», – запевняє голова податкового комітету.
Насправді ФОПи також окрім 5% з обороту сплаучують 22% ЄСВ та військовий збір, тобто реальне податкове навантаження вище. А компанії на загальній системі не платять 34,4% з обороту.
«Не можна порівнювати 5% єдиного податку з 34,4% з обороту на загальній системі, просто тому другий показник – міфічний, його взагалі не існує. Це відверта маніпуляція», – вважає голова правління ІнАУ Олександр Савчук.
Далі в тексті голова податкового комітату робить висновок, що «держава через існування по суті «внутрішнього офшору» у вигляді спрощеної системи оподаткування при наданні послуг із доступу до мережі Інтернет втрачає більше 3 млрд грн на рік».
«Якщо державі дійсно потрібні коректні порівняння, можна скористатися даними звіту BRDO. Цитую: «Суб’єкти малого підприємництва на спрощеній системі сплачують 5% єдиного податку з виручки. Водночас окремі великі інтернет-провайдери на загальній системі оподаткування витрачають на податок на прибуток менше 1% своєї виручки. Саме простота обліку і звітності є ключовою причиною для вибору ними спрощеної системи», – розповідає член правління ІнАУ, співвласник телеком-компанії «Павутина» Олександр Арутюнян.
Та уточнює: «Маніпулятивні заяви, що спрощенці не платять податки, – замилювання очей у стилі роспропаганди. Насправді податок з обороту іноді фактично може бути більшим за платіж із податку на прибуток, бо великі компанії «малюють» витрати і зменшують прибуток, а малий і середній бізнес платить гарантовано з усього обороту й не має змоги для маніпуляцій у веденні бухобліку».
Директор інтернет-провайдера «Еліт-Лайн» (Краматорськ) Микола Кучерук наводить детальні розрахунки, спираючись на дані публічних звітів. У підсумку загальне податкове навантаження на його бізнес, що працює на спрощеній системі оподаткування – 21,6%. У великих гравців на загальній системі – у середньому 18,2%.
Арутюнян наводить приклад компанії, що працює на загальній системі: «Оператор «К» безплатно надає послугу фіксованого інтернету половині абонентів, називає її «Супер силою». Держава через цю «Супер силу» втрачає податки: будь-який відсоток податків з 0 грн = 0 грн. Чому ж пан Гетманцев не звертає увагу на реальні факти зменшення податків?»
«Провайдери на спрощеній системі, зареєстровані в базі НКЕК, податки платять. І звітують щодо своєї діяльності. Той, хто їх звинувачує в ухилянні – погано знає законодавство України», – резюмує телеком-експерт Олександр Глущенко.
Несплата митних платежів та інших офіційних зборів під час ввезення телеком-обладнання в Україну. «Наслідки для споживача: низький рівень безпеки мереж, насамперед через ввезення та використання несертифікованого і неякісного телеком-обладнання, а нерідко і просто нелегального імпорту; через це – гірша якість послуг; незахищеність персональних даних», – стверджує автор. Втім не наводить статистику кримінальних справ за махінації на митниці.
«Ці звинувачення взагалі на голову не налазять. Маленькі провайдери самостійно не ввозять обладнання в Україну. А купують його у місцевих постачальників разом із ПДВ. Це по-перше. По-друге, саме за рахунок спрощеної системи маємо найкращу якість, швидкість і сервіс у Європі й найнижчі тарифи у світі кілька років поспіль. Під час війни, відключень світла, саме малий та середній бізнес може реагувати швидше та працює набагато ліпше, ніж великі гравці ринку», – парує Арутюнян.
Не платять RIPE – отже «сірі». «Спробуємо оцінити масштаби тіньового ринку. Суб'єкт господарювання, що надає фіксований доступ до інтернету, зобов’язаний використовувати автоматизовану систему та має бути зареєстрованим в RIPE* NCC для роботи в UA-просторі. Не мають власних, або орендованих ІР-адрес – близько 3500, які працюють фактично в сірій зоні», – стверджує автор.
Це відверто неправдива інформація. По-перше, у жодному нормативному акті України немає зобов’язань реєстрації в Rеseaux IP Europеens Network Coordination Centre (RIPE NCC). Та й не може бути: це не український державний орган, а інтернет-реєстратор для Європи, Близького Сходу й частини Центральної Азії. По-друге, всі провайдери використовують ІР-адреси, інакше вони не змогли б фізично працювати. По-третє, звідки взялися 3500 суб’єктів? До цього автор стверджував, що на єдиному податку – 2500 провайдерів. Тож виходить, за логікою пана Гетманцева, 1000 компаній на загальній системі – також на тіньовому ринку?
Четверте, до чого тут взагалі «тінь»? «Це начебто «наукова» маніпуляція для читачів не з телекому. Будь-який провайдер використовує IP-адреси. Вони можуть бути або у власності, або в оренді (тобто їх забезпечує компанія, яка надає мережу в оренду). У цьому разі аргументація пана Гетманцева на рівні «якщо транспортна компанія не має власної мережі АЗС та платить стороннім заправкам – значить, вона немає палива – значить, у «сірій» зоні», – пояснює Савчук.
Арутюнян уточнює: «Відсутність реєстрації в RIPE ніяк не впливає на діяльність провайдерів. Це суцільна маніпуляція. Невеликі й навіть середні провайдери цілком можуть взяти ІР-адреси в постачальника магістральних каналів зв’язку. Вони не стають «сірими» чи «білими», чи «чорними» від цього аж ніяк. Це просто маячня. Особливо варто зауважити, що у світі ip v4 закінчилися вже давно і вартість ІР-адрес стала захмарно високою. Можна порівняти зростання вартості з біткоїном. Саме тому невеликі гравці ринку знаходять можливість надавати послуги без власних ІР, бо це здорожуватиме послугу. В цьому і є сенс конкуренції, а для абонента нижча ціна, ніж у ЄС».
МСБ інвестує менше, ніж великий бізнес – значить, ФОПи в «тіні». «Щоб підтвердити масштаби «тіні» у сфері надання послуг фіксованого зв’язку та Інтернету, достатньо поглянути на минулорічний рівень капітальних інвестицій: майже 70% їх загального розміру забезпечили усього 4 компанії; хоч щось інвестували у свою роботу і розвиток тільки 897 провайдерів, при цьому 582 зуміли вкластися у суму… менше 1000 гривень», – наводить вибіркову статистику автор. Але не пояснює, які ж у підсумку «масштаби «тіні» та до чого тут вона взагалі. Навпаки, чим більші витрати – тим менша сума податків на загальній системі, а оподаткування ФОП не залежить від капексу. Також залишилося загадкою, навіщо малому бізнесу інвестувати в мережі стільки ж, скільки і великим компаніям.
За ФОПами ховається великий бізнес. «Дроблення залежить від масштабів бізнесу: інколи це може бути 2–5 ФОП, а «чемпіони ринку» мають близько 300 суб'єктів господарювання (ФОП та юридичних осіб) на спрощеній системі оподаткування. Наведу пару прикладів:
Відомий оператор «Т», який пропонує телебачення та Інтернет і має понад 320 тисяч абонентів. Насправді це мережа, до якої входить 288 (!!!) суб’єктів господарювання.
Інший провайдер «Л», який обслуговує більше 210 тисяч абонентів, де-факто складається з 80 «спрощенців», – розповідає голова податкового комітету ВР.
Телеком-експерт, ексзаступник міністра економіки Ігор Дядюра у відповідь цікавиться: «Якщо є якісь страшні дані про компанії «Л» і «Т», які незаконно на ФОПах ухиляються на неймовірні мільярди, і якщо «у держави є всі інструменти», то чого ж вона не працює з компаніями «Т» і «Л», а нищить під гребінку всіх провайдерів-спрощенців без розбору. «Ми знаємо, що блондин К вкрав гаманець. У нас є всі інструменти для затримання блондина К. Тому ми розстріляємо всіх блондинів». Логіка – залізна. Рівень – «податкове роз'яснення 80 левел», – пояснює Дядюра.
Але голова податкового Комітету ВР у статті не наводить ані статистики, ані прикладів вироків суду за ухиляння ФОП від сплати податків. Хоча цей аргумент мав би бути головним. Також пан Гетманцев не інформує читачів, чи планує ініціювати зміни законодавства: заборону для інтернет-провайдерів працювати на спрощеній системі. Втім наголошує: «Хочу, щоб «сірий» ринок фіксованого Інтернету почув цей сигнал». Саме ця фраза, як пояснили Mind на ринку, і є суттю нового хрестового походу.
Багато років поспіль деякі великі гравці лобіюють ліквідацію спрощеної системи для тисяч своїх малих конкурентів. Наразі, припускають опитані Mind спікери, йде нова, але нестандартна атака.
За словами Савчука, останнім часом в ІнАУ звертається багато операторів із проханням пояснити, як реагувати на «дивні» дії податкової. Члени ІнАУ розповідають, що працівники ДПСУ в усній – не письмовій формі – вимагають від гравців ринку добровільно перейти на загальну систему. Встановлюють конкретні терміни: до 1 серпня, 1 жовтня тощо (дані від різних джерел). Залякують перевірками. У разі відмови погрожують насильно перевести та нарахувати штрафи.
«Держава не пропонує зміни до ПК, які можна було б обговорювати, а йде шляхом залякувань. Тобто в неправовий спосіб намагається змінити систему оподаткування і підмінити, по суті, вимоги закону. Дуже прикро, що державні посадовці опускаються до таких «чистих» методів», – вважає Савчук. І рекомендує провайдерам не вестися на шантаж: у разі добровільної зміни системи оподаткування рішення не можна буде оскаржити.
Є два потенційні «кандидати». Перший – держбюджет. Втім потрібні фахові розрахунки (а не «34,4% з обороту = 3 млрд грн») з прогнозуванням розвитку / стагнації галузі та урахуванням можливості мінімізації податків на загальній системі. «Наразі важко сказати, більше чи менше податків отримає держава. ІнАУ планує замовити незалежне дослідження у професійних аналітиків», – говорить Савчук.
Другий вірогідний «одержувач вигоди» – великі гравці. «Держава дійсно вимагає додаткових коштів під час війни. Але в той самий час держава має певну, скажімо так, невелику кваліфікацію в галузі телекомунікацій і слабкість в ухваленні рішень. І цією ситуацією, на мій погляд, скористалися великі компанії, що під гаслом можливого збільшення доходів держбюджету намагаються знищити малий і середній бізнес. Припускаю: великі гравці сподіваються, що у скрутних умовах маленьким конкурентам подітися буде нікуди, і вони за копійки продадуть свої мережі», – вважає голова правління ІнАУ.
«Важливо розуміти істинну причину нової атаки. Великі компанії через повільність у прийнятті рішень почали гірше працювати під час відключень світла, ніж малі провайдери, у підсумку – втрачати абонентів. Тепер, вважаю, намагаються за допомогою держтиску зупинити власні втрати», – припускає Арутюнян.
Опитані Mind спікери називають трьох майбутніх «потерпілих».
Перший – інтернет-екосистема. «Якщо на ринку залишиться маленька кількість великих компаній, може значно впасти надійність і сталість роботи мереж. Якщо «вивести з ладу» одну чи дві компанії – штормити буде всю галузь (так було в перший день після атаки російських хакерів на «Київстар»: спостерігався різкий ріст навантаження на мережі «Vodafone Україна» та lifecell, втім тоді в абонентів була альтернатива – фіксований інтернет від багатьох провайдерів. – Mind). За довгі роки в Україні побудована велика кількість незалежних мереж, що забезпечує неможливість знищення екосистеми. Але наразі держава, по суті, допомагає ліквідувати цю найважливішу перевагу», – попереджає голова правління ІнАУ.
Глущенко пояснює: «Телеком-ринок має архітектуру надскладного механізму з повною децентралізацією. Жодна рашистська атака не може залишити Україну без зв`язку та призвести до інформаційного блекауту. А «архітектори» знищення малих провайдерів і децентралізації (не)свідомо працюють проти України та її стійкості проти російської агресії».
Арутюнян уточнює: «Більшість невеликих провайдерів не зможуть працювати на загальній системі й будуть змушені призупинити діяльність. Під час війни це просто катастрофа. Чим більше гравців ринку – тим безпечніше для держави, бо в умовах війни інтернет є системою своєчасного інформування про небезпеку й подальшого виживання, також на ньому тримається вся цифрова інфраструктура».
Член Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки ВР, ексголова правління ІнАУ Олександр Федієнко наголошує, що наразі вкрай важлива саме стійкість і можливість безперервного доступу до мереж, а значить, до інформації. «Хто зараз витримав та далі тримає прифронтові території? Суто локальні місцеві оператори. Там немає роботи великого бізнесу. Навіть вежі деяких операторів обслуговують самі військові. А після цієї статті пана Гетманцева мені пише купа військових, які є власниками таких операторів. Листи – з гнівними прокльонами: поки вони воюють – депутати знищують їх бізнес. А це їх робочі місця», – розповідає депутат.
Та наводить ще один приклад: «Коли почалися блекаути, єдині, хто міг і може витримати критерії стійкості – це саме середні та маленькі оператори. У мене протягом 20–40 хвилин зникали всі мобільні оператори. У двох взагалі не було звʼязку, третій переходив на EDGE. Теж саме стосується багатьох великих фіксованих операторів. Зрозуміло чому: в умовах кадрового голоду неможливо втримати великі територіально рознесені мережі», – пояснює Федієнко.
Друга група – невеликі провайдери. «Заборона єдиного податку – це смерть дрібних, маленьких і малих провайдерів. Ці гравці вже давно стикнулися з дискримінацією (ФОП не може бути заброньованим), яка вдарила по роботі мереж, особливо в депресивних, фронтових і прифронтових регіонах. А зараз отримали новий удар: вимоги податкової відмовитися від спрощеної системи – ще й в ультимативній формі. Відколи надання послуг від дрібних і малих гравців стало поза законом? Невже у провайдера, який продає інтернет в декількох селах та має сотню-другу абонентів є умови зрости до великого гравця чи знайти кошти на адміністрування забаганок від чиновників?» – ставить риторичні запитання Глущенко.
«Якщо заборонять спрощену систему – дуже суттєво виростуть витрати на адміністрування податків. Загальна система – це постійна та кропітка праця великої кількості бухгалтерів, що рахують амортизації, витрати тощо. Чому ми працюємо на єдиному податку? Бо так значно простіше: нам потрібно сплатити фіксований відсоток від обороту й податкова не дістає щомісячними перевірками. Збільшення саме адміністративного навантаження суттєво вплине на невеликих провайдерів у віддалених селах і районах невеликої забудови. Бо зараз ФОП – сам і бухгалтер, і інженер, і монтажник. Загальну систему самостійно без штрафів майже нереально вивезти», – пояснює Кучерук.
Арутюнян уточнює: «Для невеликих компаній проблема не стільки в податках, скільки в розширенні штату: бухгалтери, економісти, юристи тощо. По-перше, в умовах кадрового голоду цих людей треба десь знайти, по-друге, оплачувати роботу штату».
Третя група – абоненти. Всі опитані вважають, що зростуть тарифи (від 20% до 40%) і погіршиться якість як самої послуги, так і обслуговування. «Ми прекрасно знаємо, як монополісти спілкуються зі своїми споживачами й розв'язують їхні проблеми», – каже Савчук.
Федіенко пояснює: «Будь-яка монополізація завжди веде до деградації ринку. Від цього точно не виграють користувачі. Приклади з енергетикою – тому підтвердження. Якщо, умовно кажучи, загнати всіх у «стійло» (тому що так вирішили великі гравці, які хочуть монополізувати ринок), одразу можна забувати про розвиток і конкуренцію. Зараз великі гравці демпінгують, щоб утримати абонентів». У подальшому ж, вважає депутат, користувачі точно постраждають: ціни зростуть як мінімум на 20%, бо ПДВ треба на когось перекладати, та 100-відсотково погіршиться якість. «Багато наших громадян, хто зараз мешкає за кордоном, згадують, який найкласніший сервіс отримували від українських операторів. Бо за кордоном, якщо зник інтернет – чекай поки пройдуть вихідні, свята тощо», – каже Федієнко.
Арутюнян нагадує: зараз Україна має найкращий сервіс, швидкість і найнижчі ціни серед усіх країн у ЄС. «Якщо заборона спрощеної системи відбудеться – у першу чергу програє користувач. Він платитиме більше. Конкуренція буде зменшена суттєво і швидко. Абонентам підніметься вартість доступу до інтернету (+40% у два кроки). Особлива проблема в невеликих містах та селах, де багатьом громадянам буде занадто важко сплачувати абонплату. Це призведе до катастрофічних подій з погляду безпеки. Також у разі зникнення конкуренції погіршиться якість сервісу. Це аксіома. Якщо не буде малих і середніх провайдерів, а великі в села можуть довго йти, абонент залишиться без звʼязку і шансів на віддалену роботу», – уточнює співвласник компанії «Павутина».
Кучерук розповідає про ще один «нюанс»: «Абонентів чекає підвищення витрат на інтернет, бо ті штрафи, що буде виставляти податкова за некоректне ведення бухгалтерії або помилки в адмініструванні, провайдер, звісно, стане перекладати на користувачів. До того ж, оскільки час на адміністрування податків буде збільшено у рази, провайдери будуть змушені менше витрачати часу саме на надання якісних послуг. А бігати по судах, переписуватися з податковою та юристами».
Глущенко підсумовує: всі активні зміни й нововведення – врешті-решт оплачують абоненти. «Кейс підняття військового збору до 5% автоматично призвів до росту тарифів мобільних операторів – від 10%. А вимоги НЦУ (10 годин на зв’язку без світла) можуть призвести до підняття тарифів на 50% до кінця наступного року».
Федієнко пропонує всім стейкхолдерам почати справжній діалог і разом фахово обговорити можливі рішення, щоб не нашкодити ані абонентам, ані стійкості роботи мереж, ані малому бізнесу.
ІнАУ також закликає до діалогу та збирає круглий стіл.
Глущенко сподівається, що до діалогу доєднається профільне міністерство. «Те, що зараз намагається зробити пан Гетманцев і компанія, помножує на нуль і субвенції Мінцифри в розвиток депресивних регіонів. Хотілося б, щоб Мінцифри таки звернуло увагу на спроби змінити ландшафт на мапі надання послуг інтернету та відреагувало на атаки. А не чекало, коли у прифронтових регіонах взагалі зникне зв'язок. Реакція має бути публічною, особливо, коли нападки скоюють представники законодавчої влади. Депутати ВР мають нести відповідальність, коли бездоказово називають операторів злочинцями», – наголошує телеком-експерт.