«Пастка низької народжуваності»: чому Китай не може запобігти вимиранню населення
Китайська нація скоротиться на 109 млн осіб і сильно постаріє до 2050 року
Пекін у 2015 році скасував згубну політику однієї дитини та з 2021 року посилено агітує громадян створювати сім'ї із трьома дітьми. Однак кількість шлюбів у країні продовжує падати, а народжуваність не зсувається з катастрофічно низького рівня: 1,1 дитини на жінку.
«Падіння народжуваності – нестримне явище. Воно подібне до гігантського каменю, що скочується з гори. У Китаї політика «одна сім'я – одна дитина» запустила цей процес, і зараз гігантський камінь лежить біля підніжжя скелі. Двигати його назад буде надзвичайно складно. Показник народжуваності в Китаї торік становив приблизно 1 дитина на жінку. Це менше половини рівня 2,1, необхідного для відтворення населення. Шанхай взагалі показав народжуваність в 0,6. Це істотно нижче за коефіцієнт 0,72 Південної Кореї – країни з найгіршою у світі демографією», – описує ситуацію І Фусянь, учений-демограф Університету Вісконсин-Медісон.
Згідно зі звітом ООН «Світові демографічні перспективи», населення Китаю 2021 року досягло піка в 1,41 млрд й прискорено пішло на спад. У 2022-му воно вперше за 60 років скоротилося приблизно на 850 тис. осіб, а 2023-го – вже на 2,08 млн. Якщо демографічні тренди збережуться, то, за розрахунком ООН, населення Китаю зменшиться на 109 млн осіб до 2050 року.
Є і гірші прогнози. І Фусянь стверджує, що китайців через 25 років залишиться лише 1,08 млрд. Своєю чергою демограф Цзо Сюецзінь, колишній віцепрезидент Шанхайської академії соціальних наук, наголошує, що частка людей похилого віку (старше 65 років) у структурі населення Піднебесної збільшиться вдвічі – з нинішніх 15,4% до понад 30% до 2050 року.
Вчені вважають, що Китай потрапив у «пастку низької народжуваності» – цикл, що самопідсилюється, у якому рівень народжуваності нижче 1,5 прискорює старіння населення та економічну стагнацію, а вона у свою чергу ускладнює тягар виховання дітей і ще сильніше відбиває бажання їх заводити.
Компартія, що править у КНР, на пленумі в липні 2024 року анонсувала безліч нових заходів стимулювання народжуваності, зокрема зниження плати за навчання, надання батькам зручних послуг із догляду за дітьми, субсидій, податкових відрахувань і житлових пільг. Однак раніше схожий пакет заходів випробувала Японія, і він виявився дорогим і неефективним: коефіцієнт народжуваності в країні тимчасово підвищився з 1,26 у 2005 році до 1,45 у 2015-му, а потім знову впав до 1,23 у 2022-му. м. Ба більше, оскільки Китай «старіє швидше, ніж багатіє», йому може бракувати фінансових ресурсів, щоб у повному обсязі скопіювати японський підхід.
Рівень народжуваності в Китаї та світі (кількість дітей на 1 жінку):
Перелякані жінки
Нове покоління китайських жінок, які народилися в 1990-х роках – у період найсуворіших обмежень щодо однієї дитини – травмовано спогадами про страждання батьків.
У ранньому дитинстві дівчатка бачили, як матерів карають за «несанкціоновану» другу вагітність непідйомними штрафами, позбавляють роботи й навіть піддають примусовим абортам і стерилізації. Ці звірства закріпили в пам'яті молодих китаянок установку «дитина = лихо» і відбили в багатьох бажання народжувати.
«Примусове планування сім'ї як форма державного насильства вселило в жінок глибинний страх, і люди не можуть просто переступити через нього, – цитує CNN відому китайську феміністку Лю Пін. – Держава завдала сотням мільйонів китайських жінок травм, фізичних і психологічних. Тепер уряд очікує, що жінки забудуть усе це та підтримають новий курс на підвищення народжуваності? Ще чого!»
Гендерний дисбаланс
Протягом тридцяти років у Китаї політика однієї дитини існувала в парі з так званою епідемією інфантициду. Близько 20 млн немовлят-дівчат «зникло» у 1980-х та 2010-х роках унаслідок селективних абортів і вбивств. Такі дані наводить Цзян Куанбао, академік Сіаньського університету Цзяотун.
«Головна причина цього явища – перевага синів у конфуціанському суспільстві, що глибоко вкоренилася. Один чи кілька спадкоємців чоловічої статі потрібні для продовження сімейної лінії та для того, щоб мати підтримку на старості років», – пояснює Цзян Куанбао.
Прагнучи припинити винищення дівчаток-немовлят, багато китайських провінцій із 1984 року послаблювали обмеження на одну дитину, дозволяючи сім'ям мати двох дітей за умови, що перша буде жіночої статі. Цю практику почали називати «один із половиною», і вона лише посилила в суспільстві традиційну перевагу синів, показуючи, що дівчинка коштує «половину» ціни хлопчика.
Це призвело до величезного гендерного дисбалансу у Китаї. За даними ООН, у країні зараз молодих чоловіків на 35 млн більше, ніж жінок. У віковій групі від 10 до 29 років на 100 дівчат припадає понад 115 хлопчиків. У такому середовищі багатьом чоловікам дуже важко знайти собі пару, а завести дітей – і поготів. Ба більше, вони не мають бажання це робити.
«Покоління єдиних дітей-синів виросло з довгостроковими поведінковими відхиленнями, – йдеться в одному з наукових досліджень на science.org. – Політика однієї дитини в Китаї сприяла появі істотно менш довірливих, таких, які менше заслуговують на довіру, більше уникають ризиків, менш конкурентних, песимістичніших і менш свідомих особистостей».
Дисбаланс жінок та чоловіків у структурі населення Китаю
Пізні шлюби та безпліддя
Соціолог Сюй Фан, який викладає в Університеті Каліфорнії, виділяє ще одну тенденцію – жінки в Китаї з кожним роком стають все більш сфокусованими на професійному й особистісному зростанні.
«Багато дівчат прагнуть навчатися в коледжі, а потім спрямовують усі сили на побудову гарної кар'єри... оскільки вони розуміють, як це робити. А заміжжя та діти – надто складні сфери для них», – зазначає Сюй Фай.
Через те, що все більше жінок відкладають створення сім'ї, кількість перших шлюбів у Китаї з 2013 по 2021 роки скоротилася на 56%, а 20-24-річні китайці стали створювати на 75% менше за подружні пари. Також суттєво зріс рівень безпліддя у країні. На початку 1980-х років він становив лише 2%. А 2020-го китайські медустанови діагностували у 18% молодих жінок, які не народжували, втрату здатності завагітніти й виносити дитину.
«Дороге задоволення»
Китай славиться дешевими виробництвами. Але в цій країні роздуті ціни на житло, дороге навчання та дуже мало соціальних виплат. Через це витрати на дітей – одні з найвищих у світі, і це є фундаментальною причиною низької народжуваності. Так стверджує Інститут досліджень народонаселення Юйва, що базується в Пекіні.
За його підрахунками, у середньому в Китаї вартість виховання дитини з народження до 17-річного віку становить $74 800 і зростає до $94 500, якщо батьки продовжать підтримувати свого нащадка до здобуття ним університетської освіти.
«Вартість виховання дитини до 18-річного віку в Китаї в 6,3 раза вища за національний ВВП на одиницю населення. Це другий за величиною показник у світі. Випереджає Китай лише Південна Корея – країна з найнижчою у світі народжуваністю, де вартість виховання дитини у 7,79 раза більша, ніж ВВП на одиницю населення. Для порівняння: в Австралії цей показник дорівнює 2,08, у Франції – 2,11, у Штатах – 4,11, у сусідній Японії – 4,26», – повідомляє Інститут досліджень населення Юйва.
У аналізі йдеться, що жінки, які вирішили стати матерями, на додаток до високих витрат можуть також зіткнутися з «несправедливим поводженням» на роботі – переводами на гірші посади, урізаннями зарплат або «схлопуванням» можливостей кар'єрного зростання. Недержавні компанії нерідко відмовляють у працевлаштуванні молодим жінкам, які не народжували. А китаянкам, які вже мають дитину, найчастіше пропонують знижену на 12–17% оплату праці.
Відомий китайський підприємець і вчений Лян Цзяньчжан пропонує перенаправити на підтримку материнства гроші, які уряд виділяє на будівництво інфраструктури та розвиток економіки.
Ці рішення будуть болючими. Тільки на зниження послуг із догляду за дитиною Китаю доведеться пожертвувати від 3% до 5% ВВП. Здешевлення житла може відрубати від китайської економіки ще більший шматок. Найближчими роками, за словами Лян Цзяньчжана, уряд на це не наважиться. Проте пожертвувати валовим продуктом усе ж таки доведеться, оскільки без потужних фінансових вливань у народження дітей Китай втратить статус країни з великим населенням.