Всесвітня організація охорони здоров’я у серпні 2024 року оголосила віспу мавп (mpox) «надзвичайною ситуацією в галузі охорони суспільного здоров’я, що має міжнародне значення» – статус, який передбачає скоординовану міжнародну відповідь на черговий виклик. Ця недуга походить із тієї ж родини захворювань, що й натуральна віспа, і хоча їхні симптоми схожі, перебіг мавпячого штаму легший. Вакцини та препарати, які використовуються для попередження й лікування звичайного типу, підходять й у випадку з мавпячою віспою. Проте, як і у випадку з COVID-19, їхній справедливий розподіл і доступ до вакцинації зіграють ключову роль. Mind зібрав основні факти, які варто знати про мавпячу віспу та вимоги, що вона висуває до функціонерів у галузі охорони здоров’я.
Дедалі більша кількість випадків мавпячої віспи в Африці змусила Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) оголосити надзвичайний стан. Спалах, який виник спочатку в Демократичній Республіці Конго, призвів до 14 тис. захворювань за рік. З 2023 влада Конго повідомила про 12,6 тис. випадків захворювання та 580 смертей, що значно перевищує цифри за попередній рік.
Спочатку ВООЗ оголосила надзвичайний стан 23 липня 2022 року, і тривав він до травня 2023 року. Тоді ситуацію вдалося взяти під контроль. До того надзвичайний стан у галузі охорони здоров’я оголошувався в січні 2020 року – через спалах COVID-19.
Наразі зафіксовано понад 16 тис. випадків більш як у 75 країнах, а кількість підтверджених захворювань зросла на 77% у червні – липні поточного року.
«З такою динамікою всі країни з переліку муситимуть вкласти великі гроші у контроль спалаху. На щастя, вакцини та ліки, створені для боротьби зі звичайною віспою, лікують і мавпячу. Віримо, що багатостороннє партнерство приватного сектору, урядів і міжнародних організацій здатне швидко налагодити виробництво та розповсюдження медикаментів для боротьби з хворобою», – вважає Шаям Бішен, голова Комітету зі здоров’я та охорони здоров’я Всесвітнього економічного форуму.
Епіцентром спалаху мавпячої віспи у 2022 році стала Європа – 80% усіх випадків за рік. Проте не було повідомлень про смерті на континенті – на відміну від Африки. Попри доволі негативну динаміку, глобальний рівень ризику навряд чи стане на заваді подорожам або торгівлі.
Цей вірус був виявлений 1970 року, всі попередні захворювання зазвичай реєструвалися в Африці. Випадки за межами континенту історично рідкі, зазвичай пов’язані з інфекцією у мандрівників або вивезеними тваринами.
Виявлено два генетичні штами – або групи – вірусу: штам басейну Конго та західноафриканський. Раніше саме перший вважався більш тяжкою та більш заразною версією. Проте майже всі останні випадки пов’язані із західноафриканським штамом.
Мавпяча віспа класифікується як зооноз – тобто інфекційна хвороба тварин, що може передаватися людині. Випадки захворювань реєструються переважно у тропічному кліматі та тропічних лісах, де проживають тварини-переносники вірусу – деякі типи білок, гризунів, мавп і щурів. Хвороба передається через укуси, подряпини чи погану термальну обробку м’яса.
Передача від людини до людини обмежена, вірус передається через прямий контакт із рідинами тіла, а також через заражені речі на кшталт постільної білизни чи одягу. Також існує респіраторний шлях, але для цього потрібний тривале перебування поряд із хворим.
Мавпяча віспа викликає підвищення температури тіла, висип і збільшення лімфатичних вузлів. На ранніх стадіях (1–3 дні) можливі головний біль та біль у спині, болі в м’язах і брак енергії. Також в інфікованих на 1–5 день з’являється висип у вигляді плям, які перетворюються на наповнені рідиною пухирі, які згодом перетворюються на струпи та відпадають.
Симптоми мавпячої віспи зазвичай тривають 2–4 тижні, без лікування. Донедавна рівень смертності становив 3–6%, в основному серед дітей і людей з ослабленим імунітетом.
Усі раніше виявлені випадки були помірно важкими.
Усі попередні випадки були виявлені за допомоги ПЦР-тесту. Секвенування геному в Португалії також показало результативність.
Наразі не існує ліків безпосередньо проти мавпячої віспи. Ефективні антивірусні ліки на кшталт цидофовіру, бринцидофовіру та тековірімату.
ВООЗ зараз розробляє рекомендації щодо вакцинації.
Згідно з протоколами ВООЗ, рекомендується таке:
Шаям Бішен пояснює: «Доступність вакцини – гарна новина в боротьбі з мавпячою віспою. Проте досвід COVID-19 свідчить про те, що справедливий розподіл і доступ до вакцин буде ключовим елементом боротьби по всьому світі, адже зараз маємо нерівномірне розповсюдження ліків і рівень охоплення медикаментозною допомогою між країнами з високим рівнем доходу та країнами з низьким і середнім доходом».