Нобелівська премія у трьох галузях – фізика, хімія та фізіологія чи медицина – присуджується майже безперервно з 1901 року, окрім кількох невеликих, пов’язаних зі світовими війнами, періодів. Редакція найпрестижнішого рецензованого видання світу, Nature, проаналізувала дані про 346 премій та їх 646 лауреатів (одну премію можуть розділити між собою до трьох вчених), щоб визначити, які чинники сприяють отриманню Нобелівської премії. Які теми досліджували нобелівські лауреати? У якому віці вони одержали Нобелівську премію, як працювали та де вони жили?
У понеділок, 7 жовтня, офіційно стартував «Нобелівський сезон» 2024 року – період оголошення лауреатів премії, започаткованої Альфредом Нобелем. Першими цьогорічними переможцями, у галузі фізіології чи медицини, стали Віктор Амброс і Гері Равкін – за відкриття mRNA. Це – молекула, що управляє функціонуванням клітини. Їхня робота дозволить поліпшити генне регулювання з метою лікування раку, втрати слуху та кісткових захворювань.
За всю історію існування лише п’ять осіб одержали премію двічі. Це хімік Фредерік Сенгер, фізик Джон Бардін, хімік Лайнус Полінг (другою його премією стала премія миру), хімік Кард Баррі Шарплесс та Марія Кюрі, перша жінка-лауреатка премій із хімії та фізики.
Щодо вікових обмежень, то починати готуватися до отримання премії варто десь у 54 роки (вік 24 з усіх лауреатів). Середній вік – 58 років. Наймолодшим нобелівським лауреатом є Лоуренс Брагг, якому на момент вручення у 1915 році було лише 25 років і який отримав «нобеля» разом із батьком, Вільямом Браггом, за роботу з аналізу кристалічних структур із використанням рентгенівських променів. Найстаршим – Джон Гуденаф, який 2019 року одержав заслужену нагороду у віці 97 років: він разом із двома іншими вченими розробив літій-іонні батареї.
У Нобелівській премії досі доволі визначний гендерний диспаритет – вірогідність отримання премії значно вища у тих, хто ідентифікує себе як чоловік. Якщо ж особа ідентифікує себе як жінка, вона має непогані шанси на премію з фізіології чи медицини. Варто зазначити, що останніми роками шанси жінок-дослідниць значно зросли: за все ХХ століття лише 11 жінок одержали премію, у новому тисячолітті – вже 15.
Незалежно від статі, для отримання Нобелівської премії доведеться зачекати: у середньому між публікацією роботи чи відкриття та визнанням із боку Нобелівського комітету минає близько 20 років. Тож, орієнтуючись на середній вік і необхідність очікувати, можна визначити, що причину преміювання треба мати в 40 років. Цей проміжок зростає з часом: до 1960 року лауреати одержували премію після 14 років очікування, до 2010-х років чекати доводиться до 29 років. Але дочекатися варто: за умовами, Нобелівська премія не присуджується посмертно.
Найімовірніше, доведеться ділитись.
Переможці в галузі фізіології чи медицини найчастіше ділять преміальні – 65% премій були поділені між двома або трьома лауреатами. У галузі хімії, навпаки, 55% преміальних отримав один науковець. Ця ситуація почала складатися із середини минулого століття, коли кількість премій «на одного» стала знижуватись.
До того ж важливим є місце роботи. Згідно з аналітичними висновками, найкращим варіантом для отримання премії є факт народження в Північній Америці та перебування там протягом життя. 54% усіх премій одержали лауреати саме з цього континенту. Якщо ж той, хто хоче отримати «нобеля», народився в іншому місці, варто серйозно оцінити можливість переїзду. Нижчі шанси, але все ж такі є у представників європейського континенту – знов-таки, які народилися та тривалий час проживали в Європі.
Лише 10 лауреатів за історію походили з країн із низьким достатком або нижчим за середній – і то, вони переважно проживали в Північній Америці чи Європі на момент здобуття визнання.
Дещо поліпшити шанси на отримання премії дозволяє робота в лабораторії чи під науковим керівництвом лауреата Нобелівської премії, претендента на премію чи з тим, кого навчав лауреат. Крім того, можна виділити галузь та нішу, в якій працювати, щоб підвищити ймовірність преміювання. Аналіз 69 відмічених комітетом робіт у 1995–2017 роках показав пріоритет п’яти дисциплін, це:
Якщо всі наведені вище норми, інсайти та висновки не підходять, можна спробувати останню можливість – змінити ім’я. За статистикою, імена 69 з 642 лауреатів починаються на J, ще 62 імені – на А. Тож удачі Джуліям та Антонам!