Стрес-тест для Євросоюзу: як вибори у Грузії стали перевіркою на міцність західної демократії
Протести у Тбілісі можуть запустити три різні сценарії, один із яких – «український»
Увечері в понеділок, 28 жовтня, у центрі грузинської столиці відбувся перший мітинг незгодних із перемогою на парламентських виборах партії «Грузинська мрія» мільярдера Бідзини Іванішвілі, яку звинувачують в обслуговуванні інтересів росії. Багатотисячна демонстрація тривала лише три години. О 22.00 за місцевим часом вона завершилася виконанням гімнів Євросоюзу та Грузії й обіцянкою «Ще прийдемо».
Головним організатором протестів стала президентка Грузії Саломе Зурабішвілі, якій керівна «Грузинська мрія» вже двічі намагалася оголосити імпічмент. Глава держави назвала вибори у Грузії проросійськими й тотально сфальшованими. Їхнє визнання, за твердженням Саломе Зурабішвілі, «було б рівноцінним визнанню приходу росії до Грузії».
«Ви не програли вибори, ваш голос вкрали та спробували вкрасти ваше майбутнє, але ніхто не має права на це… Я можу присягнути, що буду з вами до кінця цієї європейської дороги й поки ми не досягнемо дверей Європи», – проголосила у виступі перед мітингувальниками Саломі Зурабішвілі. Вона – нащадок грузинських емігрантів, які виїхали з Грузії після встановлення там радянської влади у 1921 році. До входження у грузинську політику 30 років пропрацювала дипломатом у МЗС Франції.
Згідно з офіційними даними, «Грузинська мрія», яка править з 2012 року та йде на четвертий термін, отримала на виборах 26 жовтня 54% голосів виборців. Також до парламенту пройшли чотири опозиційні проєвропейські партії. Але сумарно вони набрали лише 38%: «Коаліція за зміни» – 11%, «Єдність» експрезидента Міхеїла Саакашвілі – 10%, «Сильна Грузія» – 9% і «За Грузію» – 8%.
«Грузинський парадокс» і фактор України
Твердження про вкрадені вибори у Грузії спираються на екзитполі опозиційних телеканалів. Так, згідно з соцопитуванням Mtavari, «Грузинську мрію» підтримували 42% виборців, а, за даними Formula, керівна партія мала набрати 40,9%.
Але навіть ці оцінки викликають питання: чому в Грузії, де 80% населення підтримує вступ до Євросоюзу, так багато громадян проголосували за політсилу, лідери якої всіляко заохочували російські інвестиції, називали Європу та США «глобальною партією війни» та просили вибачення за «п'ятиденну війну» Грузії з росією у 2008-му.
Російська «Нова газета» пояснює цей парадокс менталітетом грузинів, які схильні сумувати за маленьким рідним селом і прагнуть залишитися у звичній «зоні комфорту». Керівна партія майстерно експлуатувала цю народну інтенцію. Передвиборча агітація «Грузинської мрії» будувалася на потребі зберегти тендітний мир із росією та пов'язуванні опозиційних партій із війною та розрухою.
«Охочі втягнути країну у війну, внутрішні й зовнішні вороги чекають хоч найменшого шансу якось підмінити національний уряд агентурою, що означає бомби в Грузії та руйнування країни», – переконував виборців голова «Грузинської мрії» Бідзіна Іванішвілі.
Агітаційний борд «Грузинської мрії» у Тбілісі
У всіх районах Тбілісі було розміщено білборди, де з одного боку – чорно-білий зруйнований український Маріуполь, а з іншого – барвисті хмарочоси мирного грузинського міста Батумі.
Росія відкрито не втручалася у грузинські вибори, але тонко підігравала «Грузинській мрії». Так, перед виборами на грузинських телеканалах з'явився експрезидент Південної Осетії Едуард Кокойти з міркуваннями про те, що до Грузії в радянський період «з непорозуміння» відійшли «споконвічно осетинські землі»: Трусівська ущелина, зимовий курорт Гудаурі та містечко Казбегі, і їх потрібно повернути.
«В умовах, коли російські танки, як і раніше, дислоковані в Леніногорському районі Південної Осетії, всього за 35 кілометрів від Тбілісі, активізація Кокойти мала вигляд попередження», – зазначає «Нова Газета».
План грузинської опозиції
Учорашній короткий мітинг мав показати, зокрема європейським партнерам Грузії, що охочих скасувати вибори багато. Ексмер Тбілісі Гігі Угулава, близький соратник Міхеїла Саакашвілі, повідомив журналістам, що демонстрація в понеділок – це лише розминка. Головна акція протесту, за його словами, буде організована в день, коли влада «спробує зібрати нелегітимний парламент».
Виступаючи на мітингу біля будівлі парламенту в Тбілісі, один із лідерів «Єдності» Георгій Вашадзе повідомив, що опозиційні партії Грузії збираються анулювати свої партійні списки, щоб місця депутатів, які відмовилися від мандатів, у парламенті не зайняли люди, які йдуть за списком.
«Перше: і ви, і ми вважаємо ці вибори нелегітимними. Друге – ми не збираємося входити до цього парламенту, відмовляємося від усіх мандатів та анулюємо списки. Третє – ми боротимемося доти, доки не переможемо, і ми обіцяємо, що переможемо. Четверте – у нас дуже конкретна вимога: провести вибори заново, але провести їх має міжнародна виборча адміністрація», – повідомив Георгій Вашадзе.
Опозиція, за його словами, не має наміру вести будь-які переговори з «Грузинською мрією», окрім обговорення повторного проведення виборів.
«Вибори в Грузії пройшли із серйозними порушеннями, і це поставило перед Євросоюзом стратегічну дилему. Продовження діалогу з керівною партією дискредитує імідж ЄС, оскільки проєвропейські опозиційні грузинські сили розраховують на те, що Захід не визнає результатів голосування й допоможе домогтися повторних виборів. Водночас ЄС розуміє, що відмова співпрацювати з владою Грузії заморозить дипломатичні відносини, і цим скористаються інші регіональні та глобальні геополітичні гравці. Підсилити свої позиції у Грузії спробують росія, Туреччина, Азербайджан, Китай та Іран», – пише IntelliNews.
Три сценарії для «бунтівної» Грузії
Невизнання результатів виборів грузинською опозицією та Євросоюзом може викликати в кавказькій країні політичну кризу й запустити один із двох найімовірніших варіантів розвитку подій.
Перший – це «Білоруський сценарій». Грузинська влада може піти шляхом Олександра Лукашенка, який після спірних парламентських виборів 2020 року жорстоко придушив протести. У цьому разі по панівній еліті Грузії вдарять європейські санкції, громадяни втратять безвізовий режим із ЄС, а експортерам повернуть мита, які з країни були зняті 2014 року після підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
Другий сценарій може реалізуватися «за лекалом» «оксамитової революції» у сусідній Вірменії, де протести, очолювані Миколою Пашиняном, у 2018 році сприяли мирному усуненню від влади Сержа Саргсяна, який керував країною 11 років як президент і прем'єр-міністр.
Влада Грузії називає цей сценарій «Євромайданом» і переконує населення, що він може повести країну третім шляхом, яким рухається Україна. Завдання Євросоюзу – підтримати мирні проєвропейські перетворення у Грузії ускладнюється через те, що Угорщина, росія та Азербайджан визнали перемогу «Грузинської мрії».
Якщо вибори визнає Китай, то Євросоюз буде ізольований з огляду на те, що Сполучені Штати навряд чи захочуть втручатися у грузинські справи до президентських виборів у США 5 листопада, на яких колишній президент Дональд Трамп хоче повернутися до влади.
У західних ЗМІ парламентські вибори в Грузії та президентські – у Молдові називають стрес-тестом для Євросоюзу, який втрачає громадську підтримку у цих країнах. Якщо ЄС пустить ситуацію на самоплив, Грузія, ймовірно, стане в його орбіті ще однією Сербією, що балансує між ЄС, росією і Китаєм.