Методичка для Трампа: на що слід зважати, заходячи на український ринок рідкісноземельних металів
Які існують ризики інвестування американських компаній у видобуток цих копалин
Президент США Дональд Трамп напередодні виставив умову продовження американської підтримки Києва у війні проти росії – це доступ до покладів рідкісноземельних металів в Україні. «Ми хочемо укласти угоду з Україною, у якій вони забезпечать те, що ми їм даємо, своїми рідкісноземельними та іншими матеріалами», – сказав Трамп.
Він уточнив, що отримав повідомлення від українського уряду про готовність підписати такі домовленості. «Вони мають великі запаси рідкісноземельних елементів, критично важливих для сучасної високотехнологічної економіки. Ми вкладаємо сотні мільярдів доларів. Я хочу мати безпеку рідкісноземельних елементів, і вони готові це забезпечити», – зазначив американський президент, виступаючи на брифінгу в Білому домі.
Судячи з акцентів, які зробив Дональд Трамп, у потенційній угоді з Україною він вбачає стратегічні вигоди, здатні забезпечити США не тільки фінансовий зиск, а й переваги в геополітичному протистоянні з Китаєм. Адже рідкісноземельні метали – незамінний компонент для виробництва військової техніки, чипів та акумуляторних батарей, смартфонів і комп’ютерів, а також вітрових турбін, електромобілів і сонячних панелей.
Пекін зміг отримати контроль над видобутком і переробкою цих стратегічно важливих елементів у більшості країн світу. Це дозволяє китайській комуністичній диктатурі «тримати в заручниках» не лише США, а і Євросоюз, стримуючи їх на шляху технологічного прогресу.
Звідки в Трампа ця ідея?
«План перемоги України», представлений торік Володимиром Зеленським, передбачає укладання спеціальних угод зі стратегічними партнерами про спільний захист і видобуток природних ресурсів, загальна вартість яких становить «трильйони доларів США». У цьому переліку згадувались уран, титан, літій, графіт та інші цінні копалини, які «надають переваги у глобальній конкуренції». Судячи з останніх заяв Трампа, він дав хід саме цій ідеї українського президента.
Проте, як розповів Володимир Бойко, засновник інформаційної агенції Nadra.Info, зараз низка цінних ділянок для видобутку копалин опинилася у прифронтовій зоні, на територіях, тимчасово окупованих рф (ТОТ), або розташована в безпосередній близькості до кордону з білоруссю, яка підтримує путінський режим. Це стосується, наприклад, Азовського родовища цирконій-рідкісноземельних руд, Мазурівського родовища цирконій-ніобій-танталових руд, Анадольського рудного поля рідкісноземельних металів, Новополтавського родовища в Запорізькій області, яке багате на апатит, різні види руди, а також фтор і карбонатну сировину.
Хто вже розробляє українські рідкісноземи?
Лідером за кількістю потенційних проєктів в українських рідкісноземах є група компаній BGV Геннадія Буткевича.
«Крім «титульного» графітового проєкту BGV на Балахівському родовищі, досить перспективними для залучення іноземних інвестицій можна вважати й низку інших проєктів компанії у стратегічних надрах. Проте вони супроводжуються низкою серйозних викликів. Деякі спецдозволи були надані за спірною процедурою апробації запасів і оскаржуються прокуратурою, як-от родовище танталових руд Мостове. Рудне поле Анадольське опинилося на ТОТ. А ділянки апатит-ільменітових руд у Житомирській області та Пержанське родовище розташовані поблизу кордону з недружньою нині білоруссю», – розповів Mind Володимир Бойко.
Перспективними можна вважати також проєкти Буткевича, пов'язані з атомною галуззю. Зокрема, його компанія «Атомні енергетичні системи України» раніше вивчала видобуток уранових руд і навіть упорядкувала перший в Україні Ресурсний звіт по урановому родовищу за міжнародними стандартами JORC, щоб залучити західних інвесторів у спільний проєкт.
Також на українському ринку стратегічних копалин присутні інші гравці. Серед них – нещодавно приватизована «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», «Укрлітійвидобування» Сергія Табалова, австралійські European Lithium та Volt Resources, турецька Onur Group, компанія «Велта» Андрія Бродського, Group DF Дмитра Фірташа.
Які ризики існують?
Аби зрозуміти перспективи проєктів із видобутку цінних копалин в Україні, інвесторам доведеться спершу розв’язати низку проблем. Зокрема, експерти вказують на потребу підтвердити достовірність даних про поклади. «Десятиліттями в Україні знищувалися сховища первинної геологічної інформації – сховища керна, здобутого під час геологорозвідки радянських часів. Отже, більшість об'єктів доведеться перебурювати, робити нові аналізи тощо. Ціна питання – 9 млн грн на один об'єкт у цінах 2023 року», – зазначає Володимир Бойко.
Він також вказав на необхідність доопрацювання законодавства України, яке стосується укладання угод про розподіл продукції при видобутку критичних мінералів.
Олег Арестархов, керівник із корпоративних комунікацій Group DF, додав: «Для того щоб великі американські інвестиції прийшли в український сектор видобутку, його потрібно зробити більш прозорим і зрозумілим для них. Це – фундаментальні базові вимоги». На його думку, публічні компанії ніколи не інвестуватимуть у такі високоризикові ринки, як український.
«Я б узагалі залучав інвестиції в український видобуток через корпоратизацію й ринок цінних паперів. Це зрозумілий для тих же американців механізм… І виведення українських рудників на ринок цінних паперів підняло б капіталізацію України загалом», – підсумував співрозмовник Mind.
Gas United. Авторський Telegram-канал Світлани Долінчук:
- Про реальний газовий бізнес, спираючись на здоровий глузд.
- Як торгують енергоресурсами під час війни в Україні та світі.
- Факти, тренди, коментарі.