Книжка тижня: «Дреди, батли і «стіли» Дар’ї Анцибор
Книжка про субкультури та їхній вплив на культуру
Субкультура може не погоджуватися з панівною культурою «через певні ритуали», як-от готи. А може висловлювати свій протест радикально, тоді вона буде контркультурою. Наприклад, панки лише самою назвою (з анг. punk – сміття) кидали виклик капіталізму з його культом споживання та комерціалізації музики.
Що штовхає людей відділятися від більшості? І як на цей процес впливають історія, культура та політика?
Докладніше про книжку – в огляді Mind.
Бекграунд. Дар’я Анцибор – кандидатка філологічних наук, фольклористка, антропологиня, популяризаторка науки. Засновниця телеграм-каналу «Гриби, гроби і дисертації», співавторка подкасту «Пороблено», авторка книжки «Під подушку чи під ялинку».
Упродовж семи років Дар’я, вона ж бігьорл Dash, входила до брейкінг-спільноти, поки її не наздогнала наука. Досліджує народну медицину, гумор часів війни, гастрономічні легенди, сновидіння тощо.
«Для нас, дівчат, було цікаво довести, що в нас вийде не гірше, ніж у хлопців. Нині у брейкінгу переважають хлопці, проте на початку 2000-х, якщо дівчина виходила в коло, це вже викликало фурор. Мало які команди мали дівчат у складі, і можна було буквально знати всіх бігьорлз поіменно».
Видавництво: «Лабораторія»
Сюжет. Книжка поділена на сім частин. У першій авторка дає читачам трохи бази – пояснює, що таке «культура», «субкультура» та як ці два поняття пов’язані. З одного боку, культура є підґрунтям для виникнення субкультури, представники якої поведінкою, стилем життя або одягу протестують (не обов’язково гласно) проти застарілих правил чи зашкарублих стереотипів. А з іншого, кожна субкультура змінює та урізноманітнює культуру.
Однією з перших молодіжних субкультур був дендизм. Він виник в Англії наприкінці XVIII – на початку XIX століття на тлі урбанізації. Молоді люди перебиралися до міст, де попри свій статус і соціальне становище, саморозвивалися. В Україні представників цієї субкультури називали не денді, а «франтами» або «щиголями».
«Щеголяли аристократи, представники університетської, мистецької, літературної богеми, дрібні дворяни, чиновники та взагалі інтелектуали й харизматичні естети тієї доби. Вони кидали виклик традиційним нормам, епатуючи одягом, манерами, витівками, способом життя. Денді – це романтичний бунтар, який усіляко показував це як зовні, так і внутрішньо».
Дар’я Анцибор зауважує, що франти любили споглядати та привертати до себе увагу. Носили каре, довгі фраки, смугасті костюми, жилети, шийні хустини, рукавички. Щоденно приймали ванну, інколи двічі на день (це було ще те бунтарство). Обожнювали шампанське та смачно поїсти. Відвідували бали, концерти, театри. Неспішно прогулювалися вулицями або парками, себто фланували.
Хоча дендизм не набув в Україні широкої популярності, яскравими представниками цієї субкультури стали фольклорист Микола Маркевич і Тарас Шевченко. При цьому Шевченко поєднав прозахідний і «народний» дендизм, одягаючи поверх модного столичного костюма селянський кожух, а поверх вишитої сорочки – вишуканий піджак.
«Так Шевченко демонстрував свою українську належність, роблячи її сучасною, міською, і в цьому був справжній епатаж і виклик часу. До того ж робив це не тільки зовні, а й у своїх творах. Шевченко задавав тренди в моді й диктував нові правила».
Розповідаючи про конкретну субкультуру чи контркультуру, Дар’я Анцибор виводить її з історичного контексту, бо історія обов’язково впливає на культуру. Детально описує вигляд представників субкультури / контркультури, їхні цінності, підстави для гуртування, способи представлення в суспільстві чи форми протесту. Наводить знайомі та зрозумілі більшості приклади, додає світлини. Дозовано вводить нову інформацію (як багато ви знаєте про фольклориста Миколу Маркевича?). Руйнує зашкарублі стереотипи про емо, хіпі чи Шевченка-денді. Ділиться власними спостереженнями та згадками, спогадами учасників різних субкультур.
Вам сподобається, якщо: ви хочете більше дізнатися про субкультури, зокрема в Україні; належали в юності до якоїсь субкультури; любите цікавий нонфікшн.
Вам не сподобається, якщо: ви не готові сприймати великий обсяг нової інформації – від денді до сучасних літературних угрупувань. Книжку найкраще читати дозовано, переглядаючи фільми, картини, слухаючи композиції, які згадує авторка, щоб сформувати стійкі асоціації з певною субкультурою, і не плутати потім балаґулів із батярами.
Комусь, можливо, навпаки забракне інформації про улюблену субкультуру, бо авторка дає лише «вижимку».
Головна причина прочитати: дізнатися більше про формування української культури через субкультури, які досі існують та змінюють її. Зрозуміти готів чи металістів, які здаються вам ще тими диваками.
По суті, Дар’я Анцибор сформувала «дорожню карту» субкультур, ведучи читача містами України від однієї субкультури до іншої в порядку їхнього виникнення. Спочатку були хіпі, потім панки, за ними – рокери.
На перший погляд здається, що після прочитання цієї книжки ви дізнаєтеся більше про субкультури, але насправді ви дізнаєтеся більше про людей.
У тому ж дусі:
Ростислав Семків «Пригоди української літератури»
Автор робить дещо важливе – розглядає українську літературу в контексті історії та світової літератури. Класицизм, реалізм, постмодернізм перестають бути незрозумілими термінами, коли ви знаєте, які події передували зародженню цих літературних течій в Україні та світі, як нові тексти впливали на культуру.
Коли автори постають перед вами людьми, які втрапляли в халепи, жартували, стежили за модою, плели інтриги і мали несподівані звички.
Написана книга цікаво, але це, однак, літературознавча праця від Сковороди до Жадана, у якій Ростислав Семків пояснює підтексти, літературні прийоми, щоб ми краще й глибше розуміли твори класиків і сучасників. Тому це не читання на один-два вечори, а неспішна подорож, по завершенню якої у вас буде чималий список літератури «на літо».
Дар’я Анцибор «Під подушку чи під ялинку?»
Це антропологічне дослідження зимових українських свят. Під час роботи над книжкою авторка традиційно опрацювала багато джерел, але вклала свої знання в цікавий текст, позбавлений зайвого наукового формалізму. Книжка написана сучасною мовою для сучасного читача, проте потребує зосередженості, бо крім легенд і переказів, тут переплітаються історія, релігія, культура, етнографія.
Після її прочитання ви знатимете, чому ми прикрашаємо саме ялинку, а на Святвечір готуємо кутю; які звичні для нас традиції справді українські, а які нам нав’язали; яким раніше був новорічно-різдвяний маркетинг та чому наші предки шанували дідуха.