Унікальний український виробник іде з молотка за 117 млн гривень. Чому ФДМУ роками не може продати завод «Радіореле»?
І якими можуть бути сценарії його приватизації
Фонд державного майна (ФДМУ) 12 лютого спробує вдруге з початку 2025 року продати харківський завод «Радіореле». Попередній аукціон не відбувся через відсутність учасників, тому фонд був змушений знизити стартову вартість удвічі – до 117,2 млн грн.
Завод, що колись був одним із лідерів із випуску радіоелектронних реле, занепав, втративши ринки збуту. І хоча ФДМУ за останні сім років неодноразово намагався знайти для держпідприємства нового власника, йому це зробити так і не вдалося.
Mind розібрався, що відбувається із заводом і які його шанси на приватизацію.
Одне з найстаріших підприємств України: що з ним сталося?
Діяльність завод «Радіореле» розпочав ще у 1920-х роках як телеграфно-телефонні майстерні. Через 14 років на їхній базі було створено підприємство, яке випускало радіоапаратуру, телефони та комутатори. А ближче до 1960-х років воно було повністю перепрофільоване на виробництво електромагнітних реле.
Такі реле мають широку сферу застосування та належать до продукції подвійного призначення. Вони використовуються як у побутовій техніці, промисловому устаткуванні та автомобілебудуванні, так і при виробництві озброєння, і навіть в аерокосмічній галузі.
До розвалу СРСР завод був одним із провідних виробників електромагнітних реле на території пострадянських країн. На жаль, точних даних про географію постачання продукції «Радіореле» немає. Але з відкритих джерел відомо, що це переважно Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, росія.
Співробітники заводу та його ексдиректор Анатолій Донець (звільнений наприкінці 2023 року) в інтерв'ю «Суспільне Харків» розповідали, що раніше 70% продукції купувала рф.
Після початку війни на Донбасі Україна стала відмовлятися від російського ринку. Зрештою, у 2015–2016 роках «Радіореле» втратив більшість підрядників, а обсяги виробництва впали на порядок.
До речі, цікавий факт: у 2022 році проєкт Trap Aggressor, який проводить журналістські розслідування, повідомив про те, що Головне управління розвідки (ГУР) виявило в безпілотниках Shahed українські реле, які випускав завод і експортував потім у росію. Втім, коли саме ці компоненти потрапили до країни-агресора – невідомо.
Фінансовий стан заводу: чому підстав для оптимізму немає?
За даними Youcontrol і ФДМУ, у 2016 році виручка заводу перевищила 46 млн грн, а у 2023-му впала до 6,8 млн грн.
Причому практично вся продукція «Радіореле» йшла на експорт, оскільки в Україні вона особливо не мала попиту, окрім постачання на території Донецької та Луганської областей і у Крим (до їх окупації).
Наприклад, у 2015 році експортна виручка заводу становила 59 млн грн, у 2016-му – 28 млн грн. У 2017–2019 роках підприємство відправило на експорт продукції на 50 млн грн, а за період 2021 – 9 місяців 2024 року – на 21,6 млн грн.
Фінансові результати заводу також постійно погіршуються. У 2021 році його збиток становив 1,88 млн грн, у 2022-му – 9,12 млн грн, 2023-му – 11,67 млн грн, а за 9 місяців 2024 року збиток перевищив 7 млн грн.
Відповідно й кількість співробітників на підприємстві постійно скорочується. У 2010-х роках на заводі працювало понад 300 спеціалістів, у 2020-му залишилося 270 осіб, а до кінця 2024 року – взагалі 66 робітників.
Що саме буде продано приватному інвестору?
ФДМУ виставив на продаж усі 100% акцій заводу «Радіореле». Їхня номінальна вартість – 234,4 млн грн. Але, оскільки приватизаційний аукціон 4 лютого виявився невдалим, торги 12 лютого розпочнуться зі стартової ціни 117,2 млн грн із можливістю підвищення. Якщо, звісно, знайдуться охочі позмагатися за цей актив.
Майно підприємства – це:
- 5 одиниць нерухомого майна (нежитлові будівлі, склад, майстерню тощо) загальною площею 49,1 тис. кв. м;
- земельна ділянка площею 4,1 га;
- 12 одиниць транспортних засобів (легкових, вантажних авто);
- 3510 одиниць обладнання, меблів та інвентарю.
Уточнимо, що земельна ділянка та деякі нежитлові приміщення приватизації не підлягають.
Підприємство має досить велику кредиторську заборгованість на загальну суму 2,41 млн грн, зокрема:
- заборгованість із заробітної плати – 755 000 грн;
- заборгованість перед держбюджетом – 697 000 грн;
- заборгованість зі страхових платежів – 101 000 грн;
- інша кредиторська заборгованість – 861 000 грн.
Переможець приватизаційного аукціону, який стане власником заводу, бере на себе зобов'язання погасити борги із зарплати й перед бюджетом, а також не звільняти працівників протягом шести місяців.
Чому завод досі не вдалося приватизувати?
З огляду на низку неуспішних спроб продажу «Радіореле», перспективи його приватизації в умовах війни є досить туманними.
Восени 2018 року ФДМУ намагався продати завод за 36 млн грн. Охочих не знайшлося.
Через рік, у листопаді 2019 року, фонд виставив його на торги вже за 101 млн грн. Але аукціон знову не відбувся.
У 2020 році ФДМУ виставляв підприємство на продаж чотири рази. При цьому ціна стартувала зі 194 млн грн, але навіть після її зниження завод так і не був проданий.
Наразі ситуація знову повторюється. Потенційних покупців відлякують фінансові проблеми підприємства, відсутність попиту на його продукцію та зношені основні фонди. З п'яти складальних цехів на заводі залишився функціонувати лише один.
Що цікаво, навіть ФДМУ вже не сподівається на те, що на підприємство прийде інвестор, який захоче відродити виробництво. Ще 2018 року в умовах приватизації «Радіореле» була вимога зберегти його ключові види діяльності протягом п’яти років після продажу. Наразі такої умови немає. Отже, переможець аукціону, погасивши борги, зможе робити з підприємством усе, що йому заманеться.
Можна припустити, що новий власник все-таки використає виробничі потужності заводу для того, щоб розгорнути на їх основі випуск подібної продукції. Наприклад, збирання дронів або обладнання для РЕБ.
Але проблема в тому, що Харків – фактично прифронтове місто – регулярно зазнає ракетних обстрілів. Тому інвестор бере на себе надмірні військові ризики, оскільки в будь-який момент виробництво може бути пошкоджене або атаковане.
Два сценарії приватизації «Радіореле»
Перший – це продаж заводу як готового майданчика, який новий власник переробить під власні потреби, як це відбувається з багатьма державними підприємствами. Вони цікаві покупцям лише тим, що там є земля, нерухомість і підведені комунікації. Але тоді виробництво унікальної та вкрай важливої для України (особливо у воєнний час) продукції буде повністю втрачено.
Другий – це надія на те, що завод придбає інвестор, який справді розпочне його модернізацію та розвиток. Адже і науково-технічна, і виробнича база для цього є. Але для повернення підприємства до нормального життя знадобляться не лише кілька десятків мільйонів гривень інвестицій, а й припинення бойових дій, щоб було знято питання щодо безпекових ризиків.