«Найбільший дефіцит у DefTech – не гроші та комплектуючі, а фахівці»: яких спеціалістів важко знайти вже й на $2000

Сотні нових компаній, десятки проривних розробок, унікальна співпраця між державою, бізнесом і фронтом – усе це сформувало екосистему, яка в майбутньому може стати однією з ключових опор української економіки.

Але наразі стрімке зростання оборонного комплексу стикнулося із серйозним бар'єром: потужності українських виробників уже в десятки разів перевищують спроможність держави закупити всю оборонну продукцію, яку здатні виготовити підприємства.

Чи є вихід із цієї (не)патової ситуації? Як змінюється DefTech-індустрія в Україні? Чи зможуть українські розробки стати зброєю Європи? Чому кадри в галузі цінніші за гроші?

Про це та багато іншого під час Mind WinTech Summit 2025 говорили експерти дискусійної панелі «DefTech. Тренди у військових технологіях». Mind занотував найцікавіші факти та думки спікерів.

Олександр Яковенко, засновник TAF Drones: Україна перебуває у стані війни, тому вітчизняна оборонна індустрія має найбільший імпульс розвитку за останні три роки.

Номер один з імпорту в Україну наразі – це комплектуючі для дронів і все, що стосується цієї індустрії. Держава оперативно реагує на потреби фронту: звільнено від мита компоненти для виробництва дронів, потім для РЕБ-систем і наземних роботизованих комплексів, зараз напрацьовується звільнення для волоконної оптики.

Про міжнародні перспективи та виклики для українських технологій. Якщо уявити, що найближчим часом експорт буде дозволений частково або повністю, українські компанії отримають можливість активно розвивати експортний потенціал. Наші технології можуть бути не остаточними готовими продуктами для іноземних ринків, але вони є сильною базою для адаптації під специфіку інших країн.

У нинішніх умовах неможливо точно планувати розвиток компанії на 50 років вперед. Навіть дворічні плани доводиться переглядати через стрімкі зміни ситуації. Розвивати мілтек-бізнес сьогодні можна лише з великою гнучкістю, постійно адаптуючи технології до нових викликів і потреб.

Вадим Кодачігов, генеральний директор військової компанії «КОРТ» (розробка й виробництво військової техніки та радіоелектроніки): Сьогодні оборот нашої компанії – приблизно $10 млн. Якщо відкриють експорт – він може зрости до $100–300 млн.

Про індустрію, яка народжується під час війни. Ми зараз живемо в абсолютно унікальний момент. Технології народжуються прямо в окопах, прямо на позиціях. Це не презентації, не патенти. Це реальні системи, які сьогодні врятували, а завтра – уже вдосконалені.

Наша компанія народилася не в інкубаторі – вона виросла на полі бою. Я командир роти 36 бригади морської піхоти. Рік провів на фронті. І тому знаю не з теорії, а з досвіду, що реально потрібно військовому.

І, якщо хтось думає, що MilTech – це просто «поганяти дрон», він нічого не зрозумів. Сьогодні це галузь, яка базується на трьох стовпах: ІТ, інженерія та освіта. І вона вже зараз – головний драйвер нової української економіки.

Про головні виклики: дефіцит фахівців, експорт і планку можливостей. З 2014 року кажу: у нас катастрофічний кадровий голод. Зараз шукаємо інженера-електронщика. Зарплата – $2000. І не можемо знайти. Те саме з конструкторами, техніками, системниками. Людей просто немає. А якщо є, то вони давно в роботі, і відривати їх надзвичайно складно.

І що з цим робити? Ми не можемо складувати 49 млн. Ми не можемо звільняти людей, які тільки набули досвіду. Тому єдине рішення – відкривати експорт.

І тут є дві причини. Перша – економіка. Підприємства виживуть. Друга – стратегічна: ми повинні зробити так, щоб у країнах Балтії, Фінляндії, Польщі, Швеції вже була зброя, яка протидіє росії.

Про підхід до експорту і принципи бізнесу. Я ніколи не торгував технологіями. Моя компанія торгує продукцією, зробленою в Україні вітчизняними інженерами.

Це важливо: технології мають залишатися власністю українських компаній. Ми не маємо права віддавати те, що створили ціною часу, ризику й фронтового досвіду.

Про потенціал і майбутнє. Сьогодні оборот нашої компанії – приблизно $10 млн. Якщо відкриють експорт – він може зрости до $100–300 млн. І це без перебільшення. У мене вже є пропозиції від двох країн на $650 млн.

Чому? Тому що ці технології – не на папері. Вони реально працюють.

У Європи немає нашого досвіду. Вони ще не створили таку продукцію. А ми вже маємо. Це не ідеальний фінальний продукт. Його ще треба адаптувати, підкрутити під завдання чи клімат іншої країни. Але це база. Перевірена. Дієва. Саме це зараз потрібно світу. І ми готові це дати.

Наталя Кушнерська, керівниця Brave1 (кластер для розвитку військових технологій в Україні): Бізнес не відділений від війни. Він прямо співпрацює з військовими, тестує на полігонах, збирає фідбек. Це не абстрактний R&D, а живий процес.

Про зростання галузі. Коли запускали Brave1, знали лише про кілька десятків компаній, які щось робили у сфері DefTech. Сьогодні ж в портфелі кластера – понад 1500 компаній і 3500 рішень. Це за два роки.

І найразюче: 95% із них з’явилися вже після 2022 року. Це не просто зростання. Це системна трансформація. Це галузь, яка народжується буквально на наших очах.

Уряд зробив понад 30 революційних кроків, щоб оборонний бізнес міг розвиватися. Спрощення кодифікації, дерегуляція, податкові пільги – це дозволило звичайній ІТ-компанії чи інженерам швидко стати постачальниками для армії.

Чому це спрацьовує саме в Україні. Причина – у нашій гнучкості й зв’язку з фронтом. Бізнес не відділений від війни. Він прямо співпрацює з військовими, тестує на полігонах, збирає фідбек. Це не абстрактний R&D, а живий процес.

Технології створюється не в лабораторії, а у бліндажі. І саме тому вони працюють. Це гібрид: стартапи + військові + держава. І зараз це вже екосистема.

Що робить Brave1 сьогодні. Ми фокусуємося на кількох напрямках:

1. Дерегуляція. Уже звільнені від мита дрони, РЕБи, наземні платформи. Зараз працюємо над звільненням від мита оптики, деталей тощо.
2. Гранти. Нові грантові програми запускаються під актуальні фронтові завдання.
3. Інвестиції. 2024 року на демоднях допомогли залучити понад $40 млн. 2025 року плануємо вийти на $100 млн. У нашому портфелі вже понад 300 інвесторів із 35 країн, й інтерес лише зростає.
4. Інтеграція з військовими. Організовуємо тематичні полігони, демонструємо нові технології, збираємо запити та допомагаємо з отриманням зворотного зв’язку: від окопу до продукту.

Про найважливіше – людей. Найбільший дефіцит у галузі – не гроші і не комплектуючі. Це кадри. У нас є розрив поколінь: науковці старої школи мають глибокий досвід, а молодь – мотивацію й навички, але не завжди розуміння процесів.

Паралельно допомагаємо запускати лабораторії, програми при університетах, простори для експериментів. І це вже не тільки про війну. Це про фундамент нової технологічної держави.

Юлій Гере, член наглядової ради United Tech Assets Fund: Ми маємо компанії, які готові працювати на весь світ. Але інвестори бояться брати участь у чомусь, що зависне в юридичній невизначеності.

У які проєкти інвестують. Наш фонд – це історія про масштаб. Працюємо не лише зі стартапами, а з компаніями, які вже перейшли на новий рівень і готуються розширювати виробництво.

Важливо розуміти: ми не про «залізо заради заліза». Шукаємо рішення, які мають потенціал зростання та перспективу й у цивільному секторі. Бо сьогодні військові технології працюють на перемогу, а завтра – на ринок.

У нас є чіткі критерії. Компанія повинна мати або контракти, або перспективу швидкого зростання. Якщо це стартап, оцінюємо не тільки технологію, а й людей, команду, здатність масштабуватись.

Це те, що не тільки сьогодні «вистрілює», а й залишиться в технологічному ландшафті завтра.

Чому навіть найкращі стартапи не завжди отримують гроші. У нас є компанії, які мають круті продукти. Дійсно сильні рішення. Але ми не можемо знайти їм інвестора.

Ми маємо компанії, які готові працювати на весь світ. Але інвестори бояться брати участь у чомусь, що зависне в юридичній невизначеності.

Що потрібно, аби ринок зріс. Віримо, що експорт відкриється – принаймні частково – уже цього року. Держава активно над цим працює, і ми бачимо поступ.

Як тільки це станеться – все запрацює інакше. Компанії отримають масштаб, інвестори – впевненість, Україна – прибуток.

Але ще раз: шукаємо не просто дрони. Шукаємо системні рішення. Технології, які дадуть результат і у 2025-му, і у 2035-му. І ми готові інвестувати в такі проєкти. Бо це не просто бізнес. Це майбутнє оборонної економіки України.