Автор книги «Менеджмент в часи війни»: «Персональний бренд – це квиток на автобус»

Костянтин Кошеленко донедавна обіймав посаду заступника міністра соціальної політики України з питань цифровізації, зараз він більш відомий як автора книги «Менеджмент у часи війни». Поговорили з ексчиновником та автором про те, як написати книгу в часи війни (і про часи війни) та про вплив авторства на персональний бренд автора.

Про книгу

Ідея написати книгу сформувалася в Костянтина Кошеленко з кількох складових. По-перше, з проєктів, що були реалізовані ним та його командою в міністерстві у 2022–2023 роках (єдина інформаційна система соціальної сфери, соціальні сервіси в «Дії», портали, що працюють дотепер), та форс-мажорних обставин, що цю реалізацію супроводжували.

«Мені здається, що важливо задокументувати ці моменти, тому що потім усе стирається, забувається, деформується в наших спогадах. Зафіксувати – було важливою частиною історії», – пригадує Кошеленко.

По-друге, з розуміння, що Україна має бути щільно інтегрована у глобальну спільноту, досягти чого можна лише шляхом побудови мостів із людьми, які готові допомагати нашій країні ззовні та які вже долучалися до проєктів в Україні.

«Все вдалося зробити, залучивши велику кількість людей, різних стейкхолдерів, і треба відобразити їх роль, поговорити про єдність, спробувати додатково ще раз побудувати мости між тими людьми, які були у процесі, з новими людьми», – каже Костянтин.

Ну і, по-третє, книга «Менеджмент у часи війни» – це «детальна візитівка з емпатією, щоб залучати тих, хто підтримує нас, і переконувати тих, хто ще цього не робить».

Як була написана книга «Менеджмент у часи війни»

На початку в книзі йшлося про проєкти, які Костянтин із командою реалізовували в Міністерстві соціальної політики в перші роки повномасштабного вторгнення. Проте згодом автор усвідомив, що це – занадто вузька ніша для книги. Тоді він вирішив залучити спеціалістів із різних галузей, які мають різноманітну експертизу: з банківської сфери, логістики, з комунікацій – топменеджерів, які по-різному переживали цей період. Їхня участь дала змогу більш предметно описати тему управління у складні часи.

«В якийсь момент я подумав, що це буде певна дезорганізація, але на диво текст від кожного менеджера гарно взаємодоповнювався. Наприклад, учасник із Норвегії говорив про те, що особиста відповідальність – це важливо і в поганих справах. Або американський співавтор – про те, що варто цінувати ветеранів. Не рік, не два, а завжди. І говорив про це з душею, як не сказав ніхто», – розповідає Кошеленко.

В результаті в автора вийшов спільний матеріал: «Хор, у якому думка одного менеджера підсилювала думку іншого». З іншого боку, саме цю різноголосицю виявилося непросто скласти докупи. Тож на певному етапі йому довелося зупинитись: припинити роботу над власними текстами, натомість приділивши увагу вичитуванню текстів контрибьюторів і їх гармонійному розташуванню в книзі.

«У цьому я спирався на допомогу свого видавця. Я роздумував про те, з ким почати цю справу, і першим, хто мені спав на думку, був Роман Козюк. Він не тільки видавець, а й автор, і розуміє, як видавати книги… Ми з Романом раз на тиждень мали відеоконференції: він мені ставив план, я показував рукопис; він мені давав поради, я ставив запитання. Це допомагало структурувати роботу. Тема менеджменту – дуже значуща, і сотні авторів написали про це серйозні книги. Якщо займатися перфекціонізмом, то її можна було й не видати», – резюмує Костянтин.

Проте згодом про перфекціонізм довелося забути – адже завдання випустити книгу в світ нікуди не поділось. Довелося вмикати робочий режим і працювати: «У потягу, коли їхав у відрядження, у літаку. Часу було обмаль, але знайти 30 хвилин на день зможе кожен. Ми більше займаємося скролінгом у соцмережах, переглядом чужого контенту».

«У мене були два секретні ментори. В одного прізвище Муракамі, а в іншого – Кінг. Раджу прочитати їхні книги про письменництво. Це дуже різні автори, але їхні думки збігаються. Вони говорять про те, що написання книги – це не спринт, а марафон. Важливою є регулярна, щоденна робота. Не треба чекати натхнення чи якихось геніальних думок», – радить автор.

Персональний бренд автора книги

На думку Костянтина Кошеленко, кожна людина складається з великої кількості справ, які вона робить: професійно чи як аматор, з друзями чи із сім'єю. І саме із цих справ складається особистість. Хтось більше спортсмен, хтось більше бізнесмен, хтось присвячує себе сім'ї.

Говорячи про персональний бренд у бізнесі, перш за все Костянтин згадує книгу Джима Коллінза «Від хорошого до величного», автор якої говорить: «Спочатку – з ким, а потім – куди».

«Тож спочатку визначаємо, з ким сідаємо в автобус, а потім уже рушаємо. Персональний бренд, якщо він не деформований, а відображає людину такою, яка вона є, – це квиток на такий автобус, де тебе запрошують у певні проєкти, компанії, на певні посади. Тому важливо бути не просто цілісною особистістю, а й звертати увагу, щоб те, як нас бачать ззовні, збігалося з тим, якими ми є всередині», – коментую він.

Авторство книги для автора стає однією з таких ролей. Крім того, Костянтин має роль професора міжнародної бізнес-школи Університету Альфреда Нобеля, а також консультанта із цифрової трансформації.

«У березні мене запрошували на одну велику конференцію головним спікером. Я хотів ввічливо відмовити й сказав, що звільнився з міністерства, а мені у відповідь сказали, що мій досвід і моя книга – це вже цікавий матеріал, цікавий внесок для того, щоб зібрати аудиторію, – наводить приклад співрозмовник. – Це дійсно окрема самодостатня роль, і мені тепер треба правильно між цими ролями перемикатись. Можна з головою поринути в авторство, але для мене це така side activity. Я планую на це витрачати не більше 10% свого життєвого часу. І намагатимуся тим, що я пишу, підсилювати інші свої активності».

Що далі?

Друга книга називається «Лідерство в часи війни». Вона схожа на сіквел першої, але більше покриває 2023–2024 роки і, мабуть, 2025-й. Я радий, що до неї долучилися нові класні контрибутори, зокрема й Дмитро Мельникович, який поділився важливим внеском стосовно розвитку персонального бренду – дуже важливого компоненту для будь-якого менеджера.

«Тож зараз я працюю над цією книгою. Без фанатизму, намагаючись контролювати, щоб це займало не більше 5–10% мого часу. Цікаво, що як і в проєктному менеджменті, робота забирає весь час, який ти на неї виділив. Якщо з першою книгою я ставив перед собою мету будь-яким способом за пів року її видати й не застрягнути в перфекціонізмі, то другу книжку хочеться зробити якіснішою. Зробити її ціннішою і вийти на вищий рівень. Я собі заклав 1,5 року на цю роботу, тому вона має з'явитися наприкінці поточного року», – розповідає Костянтин Кошеленко.