Єврокомісія дійшла до вирішальної фази у втілення планів, які передбачають повну відмову від імпорту газу та інших енергоресурсів із росії до ЄС. Дорожня карта, представлена 6 травня, містить численні обіцянки щодо реалізації заходів із метою покласти край енергетичній співпраці Євросоюзу та москви. «ЄС не планує купувати російські енергоресурси в майбутньому – навіть у разі мирної угоди про завершення війни в Україні», – заявив напередодні єврокомісар з енергетики Дан Йоргенсен.
Проте не всі учасники ринку зацікавлені в такому розвитку подій. Найбільших обертів набуває суперечка між групами впливу, пов’язаними з газовим бізнесом, які прагнуть мати вигоду від змін у геополітичному ландшафті, спричинених війною в Україні.
Mind розбирався в аргументах сторін-конкурентів, які вступили у протистояння на європейському газовому ринку тоді, коли Єврокомісія прагне посилити тиск на росію.
«Позиція ЄС є дуже чіткою. Ми не хочемо енергії з росії в майбутньому. Ми не хочемо її зараз і не будемо хотіти її після [відновлення] миру. Путін показав себе ненадійним партнером й агресором, ми не можемо повторювати ті самі помилки в майбутньому», – сказав Дан Йоргенсен, коментуючи «Дорожню карту припинення імпорту російської енергії», яку Єврокомісія оприлюднила із запізненням на три місяці.
У плані, на який чекали ще в лютому, зазначено, що в червні його буде доповнено законодавчими пропозиціями, які передбачають повну заборону імпорту російського трубопровідного та зрідженого газу за довгостроковими контрактами «не пізніше кінця 2027 року». А також – відмову до кінця 2025 року від його закупівель за новими й чинними спотовими контрактами. Він також передбачає поступове зупинення імпорту російської нафти та ядерної енергії, щоб країни ЄС одночасно мали змогу «забезпечити стабільність постачань і цін на енергоносії».
На думку Дана Йоргенсена, Дорожня карта» є «дуже чітким сигналом» для ринку, що Європа не бажає використовувати «жодної молекули» російської енергії за будь-яких умов, оскільки в руках кремля вона перетворилася з товару на зброю для досягнення загарбницької політичної мети.
Крістіан Цінглерсен, директор Агентства ЄС із питань співробітництва енергетичних регуляторів (ACER), назвав план Брюселя «амбітним, але водночас прагматичним підходом до поетапного зменшення залежності від російського газу».
За даними Єврокомісії, наразі країни блоку загалом імпортують близько 14% блакитного палива з росії. Дві третини із цього обсягу постачається за довгостроковими контрактами і ще третина – на умовах спотових (короткострокових) угод. Щоб зупинити залишкові потоки, які є загрозою безпеці, єврочиновники обіцяють створити «правові та комерційні стимули». Це має сформувати умови для дострокового розривання комерційних контрактів із рфіз посиланням на форс-мажорні обставини.
Такі ключові елементи «Дорожньої карти» не вимагатимуть одностайної підтримки всіх країн ЄС як у разі санкцій, а діятимуть на кшталт спеціальних торгових заходів, що потребують підтримки більшості держав – членів ЄС для набуття юридичної сили. Вони мають пройти погодження в Раді Європи і Європарламенті. А до цього на процес продовжуватимуть чинити тиск політики й бізнес.
Угорщина та Словаччина, які зараз є головними споживачами російського трубопровідного газу в ЄС, очікувано виступають активними критиками «антимосковських планів» Брюсселя.
«Заборона не відповідає інтересам Словаччини чи інших держав-членів, і Словаччина ніколи не погодиться з ними. Запропоновані ініціативи негативно вплинуть на ціни й погіршать конкурентоспроможність європейської промисловості», – заявив прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо. Він вважає план Єврокомісії «політичним та ідеологічним документом, який ніколи не повинен бути реалізований».
Угорщина також висловила незгоду. «Політично вмотивований план Єврокомісії щодо заборони російської енергії – це серйозна помилка, яка несе загрозу енергетичній безпеці, підвищує ціни та порушує суверенітет», – сказав міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.
Обидві країни наполягають, що в них немає можливості знайти альтернативних постачальників енергоносіїв на ринку, щоб замінити російські контракти.
Проте, згідно з дослідженням Єврокомісії, глобальні постачання зрідженого природного газу (ЗПГ) у 2025 році швидко зростатимуть, а попит – навпаки – буде зменшуватися завдяки заміщенню викопного палива відновлюваними джерелами енергії.
Крім того, такі країни, як США, Катар і Алжир, зможуть суттєво наростити власні пропозиції на газовому ринку.
Але не тільки влада у Братиславі та Будапешті підтримує енергетичні контракти з москвою.
Як дізнався Mind, «тихими опонентами» Єврокомісії в російському питанні виступають також кілька європейських компаній, які у Стокгольмському арбітражі отримали позитивні рішення в позовах проти «Газпрому» і домоглися мільярдних компенсацій за те, що російська монополія у 2022 році відмовилася продовжувати постачання газу за чинними довгостроковими контрактами.
Серед них, зокрема, німецькі компанії RWE та Uniper, французька Engie, італійська Eni.
«Керівництво компаній не завжди має можливість списати на збитки кошти, які не може отримати від «Газпрому» за рішенням суду. Тому має юридичний обов’язок шукати варіанти навіть у політично чутливих обставинах, щоб домогтися компенсацій, захищаючи інтереси акціонерів», – пояснив Mind юрист, який спеціалізується на європейському корпоративному праві.
Одним із варіантів є відновлення імпорту російського газу трубопроводами через Україну до країн ЄС для виконання арбітражних рішень. Про це говорив віцепрезидент Engie Дідьє Олло в контексті перспектив обмеженої присутності «Газпрому» на європейському ринку, коли завершиться гаряча фаза війни в Україні.
Але проти такого розвитку подій, який передбачає відновлення лояльності до бізнесу з москвою, виступають лобісти американських експортерів ЗПГ й енерготрейдери, що прагнуть мати вигоду від торгівлі газом із США на європейському континенті.
Дослідження S&P Global Commodity, виконане на замовлення Американської торгової палати, показало, що повернення великих об’ємів російського газу до ЄС «зірве значні нові інвестиції у проєкти американського ЗПГ».
«Це безглуздя. Це приносить користь кремлю, на яку путін не заслуговує, і підриває конкурентоспроможність американської енергетики. Невідворотний факт полягає в тому, що російський трубопровідний газ завжди буде дешевшим за американський ЗПГ. То навіщо знову відкривати двері кремлю, який не змінив свого стратегічного підходу до України? Це буде стратегічною помилкою, особливо в газових питаннях», – підсумував дипломат Джеффрі Паєт, колишній посол США в Україні та Греції.
Паєт нині очолює практику нової енергетики та критичних мінералів у консалтинговій компанії McLarty Associates, що спеціалізується на комерційній дипломатії. Саме за його участі компанія ДТЕК Ріната Ахметова підписала домовленості з американським виробником ЗПГ Venture Global про стратегічну співпрацю.