Командир 59 ОШБр БпС: «Молодь має відчути ціну незалежності. Це допоможе правильно розвивати державу»
Богдан Шевчук – про безпілотні системи, людей та бригаду, на чолі якої перебуває
Підполковнику Богдану Шевчуку 32 роки, десять з яких – на війні. За цей час він став справжнім бойовим командиром, який із квітня 2024 року очолює 59 Окрему штурмову бригаду Сил безпілотних систем – одну з найрезультативніших у складі Сил безпеки і оборони України. Він розповів про своє бачення новітньої війни, про рекрутинг і командування підрозділом, а також про те, як колишня механізована бригада трансформується в безпілотну.
– Що відбувається з колишньою мотопіхотною бригадою, яка стала експериментальною Окремою штурмовою бригадою у складі Сил безпілотних систем?
– Керівництво бригади на поточному етапі війни робить ставку на інновації, інтелект, розвиток. Інтелект – головна навичка, яка має бути у бійця. Це риса, яка може змінити хід війни.
Бригада нового типу виконуватиме ті самі завдання, що й раніше. Але їхній характер стане агресивнішим, ефективність – вищою, а втрати особового складу – меншими.
Від механізованих штурмових дій наразі ми відійшли. Нинішня суть нашої повсякденної діяльності – робота малих груп і таких методів ведення війни, що включають у себе удари по найчутливіших точках ворога – засобам зв’язку та позиціях пілотів FPV-дронів. Ми бачимо, що найбільш ефективним принципом ведення війни наразі є завдання ударів по ключових точках противника: «перерізання» його логістики, завдання шкоди його «очам».
Істотно змінилася підготовка особового складу, оскільки і взагалі, і на нашому полі бою панують безпілотники. Відповідно ми навчаємо, як боротися з FPV-дронами, «скидами», на що обов’язково звертати увагу. Кожен із наших бійців тренується нищити дрони на полігонах і здатний чітко орієнтуватися в найважчих ситуаціях.
Взагалі по бригаді до піхоти потрапляє десь 20% особового складу. Решта 80 працюють над забезпечення піхотинця. Це – основа сучасної армії, якої неухильно дотримується 59 бригада.
– Розкажіть, як відбувається рекрутинг до 59 ОШБр? З якими труднощами стикаєтесь. А що стає в пригоді?
– 59 ОШБр увійшла до складу Сил безпілотних систем, тож, вважаємо, має стати прикладом для інших бригад щодо організації всіх процесів.
По-перше, як людина з понад десятирічним досвідом бойових дій, зазначу, що нині можливості мобілізованих величезні. У сучасній українській армії можна спокійно знайти оптимальне застосування для свого потенціалу та реалізуватися, можливо, навіть краще, ніж у цивільному житті.
По-друге, про контракт 18–24. Впевнений, що 18-річні хлопці, які закінчили школу чи коледж, цілком мають право на власні рішення та реалізацію.
Так, у час війни є місце страху. І лише ті, хто його подолає, зроблять правильний та усвідомлений вибір. Так, завдання тут непрості та ризиковані. Проте відчуття причетності до захисту своєї країни – неповторне. І саме молоді люди мають відчути ціну незалежності та її втримання. Згодом це допоможе їм правильно розвивати державу.
Стосовно перспектив та попиту в 59 бригаді: найбільш потрібними зараз є фахівці з радіотехніки, програмісти, люди, які розуміються на «фізиці» процесів, хлопці, які були дотичні до відеоігор.
Зі свого боку гарантуємо: якщо юнаки долучаються до лав 59 Окремої штурмової бригади, ми забезпечимо їм якісний захист. Можемо це обіцяти, оскільки маємо команду, що здатна організувати роботу на найвищому професійному рівні. Свідченням цього є наші позиції в рейтингах: сьомий місяць поспіль ми – у п'ятірці найкращих зі знищення живої сили противника безпілотними системами.
Щоправда, треба бути відвертим до кінця: втриматися в цьому топ-5 нам допоміг противник, який цілеспрямовано йшов саме на ті позиції, де воїни 59-ї готові були його зустріти.
Резюмуючи: якщо ти вагаєшся, йти чи не йти на службу – не йди. Зокрема у 59-й немає місця коливанням. Але тут завжди знайдеться місце й робота для мотивованих людей, які твердо ухвалили для себе рішення бути присутніми там, де необхідно державі в історичний для неї час. Якщо ти не такий – тоді не до нас.
З іншого боку, бригада максимально поповнила склад воїнами, які пішли в СЗЧ з інших підрозділів. Нам вдалося достукатися до цих людей і переконати їх, що можна виконати свій обов’язок – з належним забезпеченням та підтримкою, перебуваючи в гарній команді.
– Яким має бути командир нового часу?
– Є традиційні речі: підлеглий має вірити в наказ – тоді бойова операція буде успішною. Незмінною є і ціль – зберегти команду, людей, які прийшли на війну заради країни, а не задля особистої слави.
Ключова навичка командира на цій війні – уміння вести людей за собою. Бути лідером, який має надихнути на спрямувати в тому напрямку, який принесе результат.
Поява та поширення в армії безпілотних систем призвела до необхідності чітко визначити ефективність перебування командира на полі бою. З одного боку, ти сам можеш оцінити ситуацію, підтримати бійців, підняти їх дух. З іншої – це ризик, бо бригада може втратити лідера.
– Як взагалі змінилася війна у ХХІ столітті?
– Війна ніколи не була легкою справою. Це не прогулянка чи задоволення, а кров, біль, важкі рішення.
З технічного погляду як ніколи швидко треба вчитися реагувати на зміну обстановки на полі бою. Організація розвідувальних дій на належному рівні допомагає виграти час. У цьому разі ти знаєш, що планує ворог і здатний завдати йому упереджувального удару.
По-людськи насправді я розумію страх суспільства – люди втрачають найдорожчих і бояться стикнутися з тими проблемами, які вирішують бійці на полі бою. Тому цивільні час від часу бояться військових.
Проте саме люди із цивільного життя зараз розвивають армію: завдяки своїй мотивації, знанням та інтелектуальним ресурсам.
Треба усвідомити: щоб перемогти, весь народ має об’єднатись. Адже війна, що точиться, відбувається не на сході та чи півдні, ворог кинув виклик усій країні.