Лазери проти РЕБ: як український стартап M-Fly змінює правила війни дронів
На якій стадії виробництво та звідки комплектуючі
З початком повномасштабного вторгнення в Україні стрімко зріс попит на прості, ефективні й недорогі технології для фронту. Одне з рішень у цій сфері створює команда стартапу M-Fly. Їхній флагманський продукт – лазерна система наведення, яка допомагає дронам влучати в ціль навіть в умовах активної РЕБ.
Проєкт зародився з волонтерської ініціативи у 2023 році та з часом трансформувався в повноцінний DefenceTech-стартап. 2025 року команда залучила $1,3 млн й потрапила в рейтинг венчурних угод Mind.
Ми поспілкувалися з Владиславом – одним із засновників M-Fly – про те, як народилась ідея, над чим працює команда, з якими викликами стикались інженери, хто інвестував у продукт і яке майбутнє бачить для себе компанія після перемоги.
Як виникла ідея створити M-FLY
До повномасштабної війни засновники стартапу Владислав та Ярослав уже мали досвід у бізнесі й технологіях. Вони інвестували в різні проєкти та готували запуск блокчейн-стартапу. Але 24 лютого 2022 року все змінилось.
«Ми відразу занурились у волонтерство. Спочатку перевозили вантажі із Закарпаття до Києва, донатили, підтримували військових. Але швидко зрозуміли, що наш реальний вплив – не в постачанні речей чи машин, а в розв'язанні задач, які блокують ефективність на полі бою. Саме це й стало основою технічної гіпотези для M-FLY», – розповідає Владислав.
Тоді команда почала глибше аналізувати технічні виклики, з якими стикаються військові на передовій. У партнерстві з досвідченим технічним радником – інженером із військовим бекграундом – вони почали працювати над ідеєю, яка б могла реально змінити ефективність дронів на полі бою.
«Було очевидно, що роль РЕБ лише зростатиме. Переваги, які ми мали, поступово починали нівелюватись. Тоді запитали себе: як, попри ці умови, зробити дрони ефективними? Як дати їм автономність, точність, надійність у стресових ситуаціях?», – згадує співзасновник.
Це стало відправною точкою для запуску розробки лазерної системи наведення – автономної, точної, стійкої до РЕБ.
Що саме розробляє команда
M-FLY працює над технологією, яка має змінити підхід до використання дронів на полі бою. Йдеться про лазерну систему наведення, а саме : «підсвітник» – підвісну платформу на дроні, що стабілізує камеру, і лазер, який оператор наводить на ціль і «шукач» (Seeker), який дозволяє БпЛА самостійно наводитися на ціль після захоплення лазерного променю – у середовищі активного РЕБ і без стабільного зв’язку з оператором.
«Проблема зараз у тому, що дрони не завжди влучають у ціль через РЕБ або людський фактор. Наприклад, оператор недосвідчений, у стресі, або в зоні обстрілу. А ми створюємо таку систему наведення, яка дозволяє перетворити звичайний дрон на високоточну зброю», – пояснює Владислав.
Та уточнює: рішення розробляється з акцентом на простоту, масштабованість і доступність для масового виробництва. Повномасштабне вторгнення показало, що Україні потрібні прості та масштабовані рішення. Повільні й дорогі технології не розв’язують проблему.
У чому унікальність технології та чи є конкуренти
За словами співзасновника, наразі на ринку немає прямих аналогів технології: ані в Україні, ані за кордоном.
«Основна відмінність – у типі лазера, який використовуємо. У тому виконанні, як ми це зробили, зараз аналогів немає. Бачили схожу розробку ізраїльської компанії – єдиний приклад, який знайшли. Але незрозуміло, на якому етапі їхнє рішення зараз: чи воно реально використовується, чи вже виробляється. По суті, у такому форматі ми перші, хто це реалізував», – говорить Владислав.
На запитання про потенційну конкуренцію з боку великих гравців, у команді реагують спокійно: «Ризики є завжди – і це нормально. Але наша стратегія – діяти швидше. Поки інші входять у ринок, ми концентруємося на реальному використанні: встигнемо пройти шлях від сирого прототипу до стабільної і ефективної системи».
Фото із соцмереж
Які були найбільші виклики під час розробки
Компанії із цієї ніші зазвичай спеціалізуються на виробництві одного з компонентів системи наведення: тільки на гімбалі, лазері, або сікері (seeker; пристрій, що бачить лазерну пляму і веде ціль).
У M-FLY свідомо взяли на себе повний цикл – самі розробили лазер, стабілізатор, софт і сікер. Відповідно ключовий виклик – побудувати команду, яка зможе це все реалізувати одночасно, уточнює Владислав.
Команда стикалася з низкою складнощів на кожному етапі, часто – саме через нестандартність власного підходу.
«Технічних проблем було безліч – буквально на кожному етапі. Часто здавалося, що цього разу наші ж інновації нас і зупинять, що це кінець. Уся розробка – сукупність маленьких, але постійних викликів», – пригадує спікер.
Де і як вироблятимуть систему
Після створення прототипу, у березні 2025 року, команда залучила перші $1,3 млн інвестицій – і тепер готується до масштабування.
«Так, робитимемо це в Україні, – відповідає Владислав на запитання про запуск серійного виробництва. – Працюємо для українських військових, тож логічно бути ближче до користувача. Це дає змогу швидко реагувати, адаптувати продукт під зворотний зв’язок, підтримувати сервіс та обслуговування».
Співрозмовник каже, що виробництво готове до розширення: «Масштабування – питання попиту. Якщо є запит, ми під нього швидко адаптуємось», – уточнює він.
Команда враховує потенційні вузькі місця у процесі виробництва. «Є два основні завдання. Перше – це логістика. Ланцюги постачання мають бути надійними, щоб усе прибувало вчасно. Друге – персонал. Наші вироби – високоточні. Наприклад, ті самі стабілізаційні платформи (гінбали) потребують дуже точної збірки. Нам необхідні фахівці, які зможуть працювати з такою технікою, збирати її якісно й стабільно, щоб переходити до серійного виробництва», – зазначає Владислав.
Звідки беруть комплектуючі
Поки багато компонентів M-Fly виробляє через аутсорс. У майбутньому хоче мати власні виробничі потужності.
«Зараз більшість комплектуючих надходить із Європи, США, Канади, частково з України. Є ще кілька компонентів із Китаю, але це – тимчасове рішення. На етапі прототипування важливо мати доступні варіанти, бо щось може згоріти, зламатися під час тестувань. Але поступово переходимо до повністю незалежного ланцюга постачання», – уточнює співзасновник, маючи на увазі незалежність від Китаю.
У стартовий період команда свідомо обирала простіші й доступніші компоненти, щоб це було дешево та зручно для швидких ітерацій. У перспективі ж хоче повністю відмовитися від китайських складників.
Як тестують систему
Наразі команда переходить до бойових випробувань.
«На сьогодні в нас є прототип, який передається кінцевому користувачу –тестується, відпрацьовується. Далі буде невелика партія, яка закріплює цей досвід у реальних умовах, – так звані бета-прототипи. Після цього запускається серійне виробництво», – пояснює Владислав.
Частина рішень уже пройшла фронтову перевірку. Основна система – на фінальній стадії підготовки до бойових тестів. «Маємо позитивні результати з полігонів. Тепер чекаємо реальний фідбек із передової, щоб остаточно закрити цикл перевірки», – розповідає спікер.
Як формується команда і хто працює над проєктом
Нині в компанії близько 30 фахівців. Усі вони працюють в Україні. Ці люди закривають ключові напрями, потрібні для завершення розробки й переходу до виробництва.
«Команду шукали проактивно: по університетах, у технічних спільнотах, через знайомих. Це була поступова «ручна» збірка. Але вона дала найкращий результат: до нас приходили люди, яким була цікава не просто робота, а виклик. Коли тільки починали, всі казали, що це неможливо. І от знайти людей, які попри це приходять, відчувають силу і драйв в ідеї, – це вже досягнення. Вони працюють у складних умовах з обмеженими ресурсами на межі можливостей», – розповідає Владислав.
Як підняли інвестиції
Залучення коштів в оборонний хардверний стартап – майже завжди виклик. Особливо, коли йдеться про ще не обкатану технологію.
«Якщо дивитися ззовні – це має вигляд, ніби нам було легко: стартап за кілька місяців закрив досить велику суму ще до повного релізу продукту. Мали напрацювання, прототип, MVP, але не готовий продукт», – каже співзасновник.
Та уточнює: зсередини все було складніше. Працювали з новою, «молодою» технологією, яка на той момент ще не мала підтвердження, що спрацює так, як треба.
Одним із бар’єрів на старті був «пінг-понг» із потенційними інвесторами. «Тут ключовим був POC – proof of concept, підтвердження працездатності. Але часто чули від потенційних інвесторів: «Коли продукт буде готовий – приходьте». А ми відповідали: «Щоб він був готовий – нам потрібні інвестиції», – згадує Владислав.
Коли команда лише починала пошук інвесторів, в Україні фактично працював один профільний фонд – D3. Сьогодні таких структур уже близько десяти, з’являються нові приватні інвестори, а також іноземці, які зацікавлені вкладати в український хардвер.
«Цей сегмент активно розвивається. У нього заходять професійні гравці, багато вихідців з IT. З одного боку це робить легшим доступ до інвестицій. З іншого – конкуренція зросла, вимоги до стартапів стали жорсткішими. Якщо порівняти пітчі два роки тому й зараз – це зовсім інший рівень», – вважає Владислав.
Що стало вирішальним для інвесторів
«Як і в будь-якому молодому стартапі – ключовим фактором стала команда.
Ми не чіплялися за класичні моделі – це дозволило рухатися швидше й фокусуватися на результаті, а не на процесі. У нас не просто технічна команда – це люди, які звикли працювати на межі. Саме тому продукт не завис у прототипах, а просувається до реального застосування», – запевняє Владислав.
Ще один фактор, який, на його думку, вплинув на інвесторів – чітке усвідомлення проблеми, яку команда вирішує. «У нас був конкретний план, як вивести продукт на ринок. Наша технологія розв’язує дуже конкретну й масштабну проблему – нівелює вплив РЕБ і робить системи точнішими та дешевшими. Це серйозна перевага в умовах сучасної війни», – зазначає співзасновник.
Додатковими аргументами на користь стартапу стали:
- високий поріг входу: мало хто працює в цій ніші, навіть глобально;
- великий ринок: як військовий, так і потенційно цивільний;
- системність: продукт розв’язує не локальне завдання, а питання на рівні інфраструктури.
«Ці фактори – команда, ринок, проблема, бар’єр входу – стали визначальними. Хоча, звісно, у кожного інвестора – своя мотивація. Комусь з інвесторів сподобався наш запал – те, що ми працюємо, аби допомогти війську. Комусь були цікаві великі ринки. А когось драйвила складність самої технології, тому що вони розуміли: у неї велике майбутнє. І навіть якщо зараз ринок ще не сформований, правильно розвинувши технологію, можна вийти на міжнародний рівень із серйозною перспективою», – вважає Владислав.
У підсумку кошти надали спеціалізовані оборонні фонди Resist.UA, MITS Capital і Freedom Fund, а також приватні інвестори з України, США, ЄС та Естонії.
Куди спрямовують залучені інвестиції
Кошти йдуть на розширення команди, залучення критичної технічної експертизи й організацію польових випробувань та закупівлю компонентів для прискорення розробки.
«Розробка «заліза» – це завжди історія про втрати на тестах. Щоб не гальмувати, ми працюємо над забезпеченням стабільного потоку комплектуючих», – пояснює Владислав.
За його словами, значну частину залучених інвестицій стартап спрямовує на виготовлення першої партії систем – їх безплатно передадуть військовим для бойового застосування. Мета – отримати фронтовий фідбек до кінця ІІ кварталу 2025 року.
«Головне зараз – не просто показати продукт, а довести його ефективність в бою. Потрібно закрити повний цикл: від запуску до перевірки в реальних умовах і вдосконалення», – говорить Владислав.
Який потенціал має технологія в цивільній сфері
Попри фокус на військових завданнях, технологія може застосуватися за межами оборонного ринку. Особливу увагу команда приділяє стабілізаційній платформі, точність якої, за словами розробників, перевищує наявні рішення на ринку.
Розроблене рішення може бути адаптоване для низки цивільних завдань:
- інспекції нафтопроводів і ліній електропередач;
- моніторингу залізничних колій і державного кордону;
- рятувальних операцій, роботи пожежних дронів тощо.
«Усі ці дрони потребують точного стабілізатора камери – і тут наша технологія дуже актуальна, оскільки ми створили стабілізаційну платформу з дуже високою точністю. Звичайні гімбали (ті самі «шарики» з камерами) на бронетехніці чи дронах мають значно нижчі вимоги до точності», – пояснює Владислав.
Попри відкриті перспективи в цивільному секторі, команда наразі не планує змінювати фокус. «Цивільні ринки для нас – додатковий і цікавий напрямок. Ми його активно аналізуємо, стежимо, шукаємо способи, як наш продукт може туди інтегруватися. Але першочерговий фокус – оборона, поки триває війна. Втім і в майбутньому Україна буде змушена накопичувати оборонний потенціал ще багато років. Бачимо в цьому великий сенс і перспективу на роки, якщо не десятиліття», – підсумовує Владислав.