Як венчурні фонди управляють ризиками під час війни?

Повномасштабна війна стала складним викликом для венчурної екосистеми, основою функціонування якої є сталість і спокій. Проте українські венчурні фонди, їхні генеральні партнери, портфельні інвестори та стартапи перетворили виклики на паливо для посилення позицій, напрацювання експертизи й пошуку нових виходів із ситуації, що склалась. Як саме – під час International Invest Summit 2025 розповів Тарас Думич, керуючий партнер українського офісу міжнародної юридичної фірми «Вольф Тайс», у своєму виступі «Практичний ризик-менеджмент в українській екосистемі венчурного капіталу в умовах воєнного стану».

International Invest Summit 2025 (4–5 липня 2025 року, Львів) – захід для інвесторів, організований Українським центром аналітики та досліджень (UCAI) спільно з International Investment Office і за підтримки Mind. Мета саміту – створити дієву платформу для спілкування та пошуку можливостей інвестування в Україну.

Венчурний капітал має дві сторони, як монета. Її аверс – це класичне розуміння венчурного капіталу як перетворення комбінації ризиків, інновацій невизначеності та невдач на успіх. Згідно з визначенням відомого в інвестиційних колах юриста з технологій і підприємця Ренді Комісара, «якщо ви не корумповані, не дурні й не ліниві, то сприймаєте невдачу як урок – зробіть із неї висновки та застосуйте їх знову».

Розвиток венчурної екосистеми з часом спричинив появу й реверсу. На ньому – глобальний вплив компаній, які мали змогу зрости через інвестиції. Завдяки цьому венчурний спосіб мислення поширився і на сферу геополітики. Яскравим прикладом можна вважати віцепрезидента США Джей Ді Венса, який є вихідцем саме з венчурного бізнесу. Іншим прикладом, за усієї огиди до росії, є Кирило Дмітрієв, який керує Фондом прямих інвестицій і впливає на прийняття рішень на найвищому рівні.

Крім того, венчурна індустрія дала сильний поштовх розвитку мілітарі-технологій. В Україні інвестиції в цю галузь є не дуже великими, але в Європі інвестиції в технології подвійного призначення оцінюються сотнями мільйонів євро в один проєкт.

Ризик-менеджмент

Як показало дослідження, у межах своїх політик з управління ризиками венчурні інвестори зважають на декілька факторів.

• Команди та люди

Команди портфельних компаній, венчурних фондів, як і вся Україна, опинилися посеред війни – й опинились у самому центрі ухвалення рішень. Так само й засновники фондів і компаній стали ризик-фактором.

Їхня поведінка, їхні рішення та диверсифікація ризиків напряму впливають на обсяги залучення коштів у фонди для українських стартапів. Важливим фактором стала участь у збереженні цілісності та сталості команд портфельних компаній: релокація, бронювання й задоволення нових потреб.

• Активи

Ризик-факторами, що впливали на прийняття рішень, із самого початку війни як турбулентності стали наявність юридичного захисту прав власності на активи (структурування та документування), фізичний захист активів, кібербезпека, фінансове планування й географічна диверсифікація виробництва.

• Процеси

Переважно венчурні інвестори є міноритарними акціонерами стартапів, маючи 5–10% акцій і доволі обмежений вплив на процесну діяльність у рамках компанії. Але після початку повномасштабної війни вони вийшли за межі своїх традиційних ролей і активно долучилися (зі своєю експертизою) до формування стратегій разом із командами портфельних компаній.

Окремо хочеться зазначити, що велика кількість фондів цілеспрямовано робила свої команди глобальними, що дозволило їм зустріти початок війни більш підготовленими та в менш ризикованому становищі.

Сприяв готовності стартапів до неочікуваних подій і той факт, що в епіцентрі венчурної екосистеми лишається процедура due diligence. Саме готовність зрілих проєктів до потенційного початку цієї процедури будь-якої миті зіграло їм на руку.

Останнім ризик-фактором стала диджиталізація процесів розробки продуктів і продажів, яка убезпечила компанії на початку війни.

• Інвестори

Треба пам’ятати, що венчурні фонди переважно вкладають гроші інвесторів, які долучилися до їхніх бюджетів. Відповідно керівники фондів мають фідуціарні зобов’язання стосовно портфельних інвесторів.

Це вимагає активної залученості генеральних партнерів у роботу проінвестованих стартапів і, з іншого боку, прозорої комунікації з вкладниками. Ці ризик-фактори могли як заспокоїти, так і знервувати інвесторів – і вплинути на стан справ у фонді та командах.

Важливою також виявилась і стратегія виходу з портфельних компаній: декілька успішних угод відбулися за роки війни, але інвестори спромоглись утриматися від «виходу за будь-яку ціну». Це також вплинуло на загальну стійкість екосистеми.

 

Висновки

• В українській венчурній екосистемі прийняття рішень стало інституціональним процесом. Рівень інтуїції відходить на другий план, поступаючись детальному аналізу та due diligence.
• Поширення експертизи. Поява в Україні стартапів галузі мілтех та унікальний стан справ дозволив українським венчурним фондам залучати колег із-за кордону.
• Глобалізація портфельних інвесторів. Фонди стали залучати кошти по всьому світу – як від українських вкладників, так і від зарубіжних.

Дисклеймер

Виступ заснований на висновках академічного дослідження венчурної екосистеми та питань залучення венчурних інвестицій, що проводилося разом з Американським університетом й охоплювало період 2022–2024 років, «Прийняття рішень та управління ризиками в українській екосистемі венчурного капіталу в умовах воєнного стану».