Уже в кіно: сатира на подружнє життя «Роузи» з Олівією Колман та Бенедиктом Камбербетчем
Дуже гострий гумор в історії, де партнерство перетворюється на змагання, – від режисера стрічок «Остін Паверс» та «Знайомство з Факерами»
Під фасадом ідеальної пари спалахує вогонь конкуренції та образ, коли професійні мрії чоловіка руйнуються…
Режисер Джей Роуч у своїх комедіях поєднує гротескність та акторські імпровізації з ретельно вибудуваними незручними ситуаціями. Він однаково комфортно працює з абсурдом, незручним гумором і політичною сатирою, зберігаючи баланс між сміхом та емпатією.
У «Роузах» цей підхід стає основою історії: любов до гумору тримає Айві та Тео разом навіть у хаосі, а їхні проблеми звучать настільки універсально, що смішать і водночас дивним чином заспокоюють.
Докладніше – в огляді Mind.
Сюжет. Тео – архітектор, Айві – шеф-кухарка. Спочатку все видається ідеальним: у них двоє дітей і радощі сімейного життя. Та під час сильного шторму будівля музею, спроєктована Тео, руйнується, і це ставить хрест на його кар’єрі. Водночас заклад Айві несподівано здобуває популярність після вдалого візиту ресторанного критика. Від цього моменту динаміка стосунків різко змінюється: він – удома з дітьми, вона – зростаюча зірка.
Баланс поступово руйнується, і сімейне життя перетворюється на арену прихованих конфліктів, де старі образи й ревнощі стають паливом для небезпечного протистояння.
У ролях: Олівія Колман («Фаворитка», «Вонка»), Бенедикт Камбербетч («Месники: Завершення», «Доктор Стрендж»), Енді Семберґ («Зависнути у Палм-Спрінгз»), Кейт Маккіннон («Барбі»), Еллісон Дженні, Шуті Ґатва («Сексуальна освіта»), Джеймі Деметріу («Круелла») та інші.
В українському прокаті: з 28 серпня 2025 року.
Бекграунд. «Роузи» (The Roses) – це сатирична чорна комедія 2025 року, в якій режисер Джей Роуч та сценарист Тоні Макнамара («Фаворитка», «Бідолашні створіння») звернулися до класики – роману Воррена Адлера «Війна подружжя Роуз». Стрічка виступає ремейком культового фільму 1989 року, а головні ролі виконали Бенедикт Камбербетч, Олівія Колман, Енді Семберґ і Кейт Маккіннон.
Режисер Джей Роуч у своїх комедіях поєднує широку гротескність та акторські імпровізації з ретельною побудовою незручних ситуацій (він часто випускає акторів в імпровізацію, а потім збирає матеріал у монтажі). Про це він говорив у інтерв'ю про «Остін Паверс», «Знайомство з батьками» та «Знайомство з Факерами».
Роуч комфортно працює як із абсурдом (виступивши, зокрема, продюсером нашумілої псевдодокументалки «Борат»), так і з незручним гумором, а також із політичною сатирою, яка порушує болючі теми («Брудна кампанія за чесні вибори»). Він підкреслює важливість акторських трансформацій і точного тонального балансу, щоби сміх не руйнував емпатію до героїв.
Якщо прослідкувати за фільмографією режисера, то в нього майже кожен фільм ставав знаковим свого часу, а більшість його комедій досі виглядають смішно і актуально, й увійшли в історію сучасного кіно, займаючи там свою специфічну нішу.
Якісних комедій, які б не виглядали «одноразово-прохідними», після початку 2000-х – й точково середини 2010-х, не так багато і згадується. Тут маються на увазі не комедії з «тупим» гумором, а де утрирують і доводять до абсурду дійсно життєві ситуації.
Творці «Роузів» наголошують, що спільна любов головних героїв до сміху – це клей, який об'єднує Айві та Тео у фільмі, навіть коли їхнє життя опиняється в хаосі.
Тоні Макнамара в одному з інтерв’ю розповів: «Спершу ідея з’явилася у Бенедикта Камбербетча та Олівії Колман. Я одразу сказав: “Я не хочу робити ремейк, але я точно хочу попрацювати з цими двома”. Мені здалося цікавим переосмислити історію у форматі комедії про шлюб. Стилістично – це мала бути словесна комедія, щось на кшталт стрічок Говарда Гоукса чи “Хто боїться Вірджинії Вулф?” – саме такий тип підходив цим акторам. І тоді фокус змістився: це вже не історія про розлучення у стилі фарсу, а радше про те, як люди тримаються за шлюб. Коли ми почали працювати разом із Роучем, швидко стало зрозуміло: у глибині душі ми всі комедійні люди. У наших фільмах завжди є емпатія й людяність, навіть якщо вони надзвичайно дотепні чи жорстко сатиричні».
Акторський склад фільму «Роузи». Фото: Браян Адамс.
Джей Роуч додав: «Цей проєкт для мене був трохи іншим, ніж усе, що я робив раніше. Я знав, що Бенедикт і Олівія залучені, і давно мріяв із ними попрацювати. Якраз тоді я почав ближче знайомитися з Тоні й прочитав сценарій. Мені сподобалося, що історія змушує переосмислити власні стосунки – як ми часто сприймаємо їх за належне, як легко втрачаємо можливості відверто сказати партнерові, що відчуваємо, бо нас відволікає кар’єра чи навіть щоденна рутина з дітьми. Так, це історія про розлучення, але водночас і про шлюб. Мені завжди подобалися старі комедії, як-от «Філадельфійська історія» або фільми Престона Стерджеса. Для мене це був шанс ризикнути і спробувати щось сміливіше, адже стрічка має колосальний тональний діапазон: від надзвичайно кумедної, навіть гротескної комедії до дуже темних, болісних і трагічних моментів».
Цікаво, що друзі головних персонажів стають схематичним відображенням інших несумісних пар, як і Тео з Айві, та, можливо, мають ще менше причин бути разом. Але все це приправлено такою концентрацією їдкого гумору, поданому в токсичних коментарях героїв, що не встигаєш «перетравити» один максимально дикий діалог, як виникає нова гостра репліка.
Це можна називати тим самим фірмовим британським гумором, але скоріше це той універсальний гумор, який насправді зовсім і не про жарти, а радше пасивна агресія, що вказує на приховані образи, пригнічення емоцій та накопичене невдоволення своїм партнером.
У психологів є золота формула, що у стосунках має бути краще, ніж без них. Тому іноді, як би страшно розходитись не було, і якою б сильною не була емоційна прив'язаність до партнера, розставання стає єдиним правильним виходом, коли співіснування руйнує вас обох.
Західні критики неоднозначно відгукуються про «Роузів», називаючи стрічку затягнутою і гіршою за оригінал, але вони часто скептичні та упереджені до цікавого непересічного кіно, тому радимо робити власні висновки після перегляду. А, можливо, просто проблеми, описані у фільмі, не знаходять відгуку в їхньому життєводу досвіді.
Втім, наприклад, Time назвали картину «розумною комедією для дорослих», з чим важко не погодитись: «Чи здасться вам комедія про пару, яка розпадається, втішною чи тривожною – залежить від характеру. «Роузи» навряд чи можна назвати ідеальним варіантом для легкого вечора. Та попри це, Джей Роуч і акторський ансамбль показують певну правду про стосунки, – навіть найщасливіших коханців. Це той фільм, який краще дивитися в кінозалі. Коли інші сміються з жахливих речей – таких, що смішні саме своєю жахливістю, – щось звільняється й у нас. А якщо ви можете посміятися з проблем інших пар, можливо, ваші власні вже не здаються такими страшними. «Роузи» смішні, але водночас у них є щось пронизливе. Ми відчуваємо, що ці двоє створені одне для одного – чому ж вони цього не бачать? Проте їхні проблеми настільки універсальні, що спостерігати за їхньою боротьбою дивним чином навіть заспокоює».
Рейтинг стрічки на IMDb – 6,9 з 10.
Вам сподобається, якщо: ви захоплюєтесь діапазоном акторських можливостей Бенедикта та Олівії, що вчергове приємно вражає: вони однаково блискучі і в драматичних моментах, і в комедійних; вам цікаво сходити в кіно на фільм-терапію, де ви можете впізнати навіть себе і в ідеалі зробити власну роботу над помилками у вашому розумінні шлюбу чи глобально стосунків.
Вам не сподобається, якщо: ви не хочете бачити сімейні чвари на великому екрані; звикли до комедій у «чистому вигляді», де буде хепі-енд, а не сатира на значну кількість пар, що все життя просто терплять одне одного.
Головна причина подивитися: ця стрічка – не пошук винних, а попередження, що в гонитві за успіхом та особистими амбіціями можна втратити найдорожчих. Але коли ви у своїх приниженнях одне одного зайшли надто далеко, в один момент наступає точка неповернення, – можна вчергове миритися, але без бажання змінюватись це просто циклічна історія на виснаження.
Ще картина стає нагадуванням про те, як важливо залишатися людяними (навіть при розлученні) й бачити і цінувати всі поступки, на які часто йдуть наші партнери, а отже чекають на взаємність та підтримку. Фільм також демонструє, як гроші та слава буквально здатні зруйнувати людину, яка не має достатньо мудрості, щоб не шантажувати тим, хто емоційно чи фінансово більше «вклав» у цей союз.