«Штучні люди» в промисловості. Чому інвестори вкладають мільярди в розробку роботів-гуманоїдів
Як розвивається новаторський ринок, здатний замінити людську працю в небезпечних галузях
Бум штучного інтелекту приніс користувачам ChatGPT та ще з десяток інтелектуальних систем, які можуть в певних задачах перевершити людину. Але, здається, це лише початок по-справжньому великої історії, яка вже на старті заохотила мільярди доларів приватних і державних інвестицій. «Повстання машин» може наздогнати людство з іншого боку – коли інтелект передових нейромереж отримають людиноподібні роботи-гуманоїди, здатні вільно орієнтуватися в сучасному світі.
Mind дослідив, що стало головним рушієм на цьому високотехнологічному ринку, зародження якого пов’язане з американською енергетичною корпорацією Westinghouse, чому в наші дні США поступилися лідерством Китаю в розробці «штучних людей», та що обмежує їх експансію в різних галузях економіки.
Поворотний момент
Нещодавно каліфорнійський стартап Figure AI закрив інвестраунд більш ніж на $1 млрд за оцінки у $39 млрд. Усього півтора року тому компанію оцінювали у $2 млрд. Тобто за цей короткий час її капіталізація зросла майже у 20 разів. Серед інвесторів стартапу – заснована Біллом Гейтсом корпорація Microsoft, Nvidia Дженсена Хуанга та Amazon Джефа Безоса.
Здавалося, історія цілком відповідає новітньому часу: найвпливовіші у світі технологічні компанії інвестують в черговий ШІ-стартап, щоб контролювати потенційного конкурента. Але Figure AI розробляє не ще одну генеративну нейромережу. Ця компанія – творець гуманоїдних роботів Figure, які вже вміють природно ходити, майстерно сортувати посилки, працювати на конвеєрі замість людей і красиво, хай і неквапливо, складати рушники.
Автономний робот компанії Figure AI у виробничих процесах автозаводу BMW. Скрін з відео компанії у соцмережах
Витоки гуманоїдів
Взагалі, антропоморфних роботів людство розробляє вже майже сто років. Першого – під назвою Elektro – ще у 1939 році на Всесвітній виставці в Нью-Йорку представила корпорація Westinghouse, відома в наші дні на українському ринку інтересом до співпраці з НАЕК «Енергоатом». Робот Elektro був понад два метри заввишки, важив 120 кг і вмів виконувати прості трюки – ходив (за допомогою людей), говорив (записані на платівку слова), рахував, а ще надував кульки й курив сигарети (це можна побачити, наприклад, на цьому відео з історичного архіву за посиланням).
Перший робот від Westinghouse, представлений у 1939 році на Всесвітній виставці в Нью-Йорку. Зображення з сайту spectrum.ieee.org
Більш самостійно ходити роботи навчилися у 1970-х, коли японські інженери взялися за проєкт антропоморфного робота WABOT. У 2000 році корпорація Honda випустила робота ASIMO: він став першим гуманоїдом, здатним бігати, підніматися сходами та взаємодіяти з людьми в реальному часі.
У 2003 році японський інститут AIST представив HRP-2 – робота з удосконаленою координацією рухів, який міг виконувати вже більш складні завдання – переносити предмети та навіть здійснювати прості дії.
А у 2013 році американська компанія Boston Dynamics випустила свого відомого робота Atlas, за навчанням якого світ із захопленням стежить вже понад 10 років.
В останні роки індустрія переживає значний підйом. На це є три причини: еволюція штучного інтелекту – тобто «мозку» гуманоїдних роботів; удосконалення механіки та електроніки – це їх «тіло»; скорочення витрат на виробництво.
Робот Atlas компанії Boston Dynamics. Фото з сайту bostondynamics.com
Можливості і ризики
А що взагалі спонукало новаторів так прискіпливо зацікавитись перспективою створювати роботів-гуманоїдів? Адже для кожного окремого завдання набагато простіше зробити не надто складного вузькоспеціалізованого робота, який впорається з ним вже зараз, без довгих років наукових досліджень, експериментів і випробувань, що потребують мільярдів доларів інвестицій.
Головна причина – універсальність. На відміну від спеціалізованих промислових роботів, гуманоїди виграють завдяки своїй адаптивності та наближеності до людських пропорцій: для такого пристрою не потрібно створювати нове середовище, адже він може вписатися в уже існуючий контекст і без зайвих проблем замінити людину.
Наприклад, це стосується складів, де гуманоїдна техніка вже зараз все більш активно використовується. Існують повністю роботизовані склади – але для цього потрібно повністю модернізувати простір. У випадку з гуманоїдами ситуація інша: один і той самий робот може виконувати одразу кілька завдань – розвантажувати вантажівки, сортувати й пакувати товари, перекладати контейнери, а завдяки своїй формі – легше взаємодіяти із середовищем, яке людина «пристосувала» під себе.
Водночас у такого підходу є багато критиків: окремі експерти вважають, що людська форма то радше обмеження і навряд чи є найкращим способом пересування для робота.
«Вимоги до роботів для різних завдань настільки широкі, що прив’язаність до однієї форми енергетично й ергономічно неефективна. Ось лише один тривіальний приклад: якщо ми помістимо роботів під воду, вони не повинні мати форму людини. Краще, аби вони були у формі риби. Те саме стосується і польотів», – вважає Фей-Фей Лі, співзасновниця World Labs (розробка ШІ в галузі просторової розвідки).
Але прихильники гуманоїдів переконані, що кінцева мета їхньої розробки – замінити людину у звичному для неї середовищі, наприклад, в домашній роботі. А ті ж склади для них – лише один із полігонів для випробувань, оскільки знайти ключі від квартири, помити бокали, відкрити упаковку молока і скласти білизну для робота – це значно складніше завдання.
До посилення інтересу спонукали й ринкові умови, коли багато країн зіткнулися зі старінням населення та браком працівників у сфері послуг: від догляду за літніми людьми до обслуговування клієнтів. Роботи мають вирішити ці проблеми, а ще – взяти на себе найбільш небезпечні роботи в промисловості.
Наприклад, в енергетичній галузі вони можуть застосовуватись для обслуговування енергетичних систем, об’єктів генерації в складних і ризикованих умовах, де потрібна фізична присутність та мобільність, схожа на людську. Гуманоїдні роботи можуть зменшити ризик людських помилок і оптимізувати витрати на технічне обслуговування.
На Всесвітній конференції робототехніки 2024 року в Пекіні показували моделі, які здатні виконувати складні точні операції, зокрема, імітувати рухи операторів з високовольтним обладнанням, що свідчить про їх потенціал в даній сфері.
Нелюдські проблеми
Попри накопичений досвід і вражаючі приклади практичного застосування, ринок роботів-гумоноїдів у 2025 році ще перебуває на стадії переходу від досліджень до комерційного впровадження.
Головна проблемі полягає у тому, що навчити робота точно повторювати людські рухи складно – це вимагає доступу до великих обсягів даних, яких просто бракує.
Інша проблема – сенсори, за допомогою яких роботи «відчувають» навколишнє середовище. Нині точність тактильних датчиків покращилася, але все одно залишається недостатньо високою. Зазвичай сенсори покладаються не лише на ШІ: самі датчики мають бути дуже чутливими, і лише завдяки новітнім досягненням у галузі матеріалознавства вчені змогли створити щось на кшталт «електронної шкіри».
Ось, наприклад, як процес збирання даних для навчання роботів описують в американській компанії Agility Robotics:
Перший тип – необроблені сенсорні дані, які самі роботи збирають у навколишньому середовищі. Це дані з камер, радарів та інших датчиків.
Другий тип – низькорівневі циклічні дані про те, як робот реагує на це середовище. Де він прикладає силу, куди ставить ноги, які предмети бере руками.
Третій – як робот вирішує ті чи інші завдання, які приймає рішення і чому. Ця інформація дає високорівневі дані для навчання: чому робот робить те, що робить, чому ухвалює ті чи інші рішення і які завдання намагається виконати.
Головна мета – навчити машину діяти не просто за заданим сценарієм, а гнучко й адаптивно, як людина. Наразі роботи з непередбачуваними завданнями ще не справляються. Їм потрібні алгоритми, які розуміють фізичний світ краще, ніж мовні моделі.
Наприклад, чат-боти могли тренуватися на мільярдах текстів з інтернету. Для роботів-гуманоїдів такого масиву даних з рухами просто не існує. Перенести навичку з однієї ситуації в іншу, навіть схожу, роботам досі важко. Тому перші моделі з’являються там, де середовище більш структуроване – у виробництві й логістиці.
Зокрема, Amazon тестує для доставки товарів гуманоїдів Agility, які мають керувати електровантажівками Rivian, а компанія Boston Dynamics запустила свого робота Atlas на заводі Hyundai, де він має сортувати деталі.
Китайські амбіції та конкуренція з США
Глобальний ринок гуманоїдних роботів оцінювався у 2024 році трохи вище ніж $2 млрд. Аналітики інвестиційного банку Goldman Sachs вважають, що до 2035 року він має зрости до $38 млрд. Citigroup малює значно більш грандіозну картину – $209 млрд вже до 2035 року і $7 трлн – до 2050 року. А Morgan Stanley оцінює його в $5 трлн до 2050 року, включно з усією екосистемою постачання та обслуговування.
Швидкість темпів задає Китай. За прогнозами World Economic Forum, ринок гуманоїдних роботів в цій країні виросте з майже $378 млн у 2024 році до $10,26 млрд вже до 2029 року і охоплюватиме третину світових продажів. Китай також лідирує в інноваціях. За останні п’ять років КНР зареєструвала 5,6 тис. патентів на технології для людиноподібних роботів – це майже в чотири рази більше, ніж США (1,5 тис).
Станом на травень 2025 року в Китаї налічується 50-60 компаній, що займаються розробкою гуманоїдів. Наприклад, головним проєктом EngineAI став робот PM01, який відрізняється плавністю рухів. Нещодавно компанія представила свого «важковика» T800, призначеного для громіздкої промислової роботи, який серед галузевих експертів отримав прізвисько «Термінатор»; він також візьме участь у турнірі роботів-бійців Mecha King в грудні.
UBTech, мабуть, є найбільш комерційно успішною компанією Китаю на цьому ринку. До кінця 2025 року вона планує випустити 500-1000 роботів серії Walker-S, які навчені працювати разом з людьми в процесі потокової комплектації автомобілів і контролювати якість процесу. Минулого року компанія отримала від автовиробників 500 замовлень на цю модель.
Водночас, в Morgan Stanley підрахували, що із 22 компаній, що створюють інтелектуальну «начинку» для гуманоїдів, 13 базуються у США – серед них гіганти на кшталт Meta, Microsoft, Nvidia і Palantir, тоді як у Китаї таких компаній лише дві.
«Мозок» робота – це напівпровідники, базові моделі генеративного ШІ та програмне забезпечення для комп’ютерного зору. Тобто все, що дозволяє машині «думати», розпізнавати оточення і приймати рішення. З такою перевагою Сполучені Штати мали б домінувати в робототехніці, але, як вказують аналітики Morgan Stanley, «мозок» становить лише близько 4% від загальної вартості виробництва гуманоїда.
Решта 96% бюджету йде на «тіло» – різноманітні приводи, поршні, скелетні елементи й інші механічні компоненти, які дозволяють роботу рухатися і взаємодіяти з фізичним світом. Із 64 компаній, що виробляють компоненти для «тіла» роботів, 21 розташована в Китаї проти 17 американських.
Фото робота «Термінатор» (T800) від китайської EngineAI, який у грудні 2025 року буде брати участь в турнірі роботів-бійців Mecha King. Зображення з соцмереж компанії
Які перспективи
Зростаючий інтерес бізнесу і останні прориви в еволюції технологій, пов’язаних зі створенням роботів-гуманоїдів, засвідчили, що потреба в таких новаціях є, однак ринок ще не готовий їх прийняти. Висока собівартість виробництва – лише одна з проблем, за вирішення якої фахівці ще навіть не бралися. Залишаються відкритими питання й про те, яким чином відбуватиметься правове регулювання співпраці людей і гуманоїдів, хто відповідатиме за їх вчинки.
Тому «штучні люди» мають пройти ще довгий шлях, щоб інтегруватись в економіку та суспільство. Втім, сама фантазія про роботів, які можуть забрати на себе рутинні справи, нудну і небезпечну роботу на тлі буму ШІ та успіхів розробників гуманоїдів, чий бізнес тепер оцінюється в десятки мільярдів доларів, все менше здається абсолютно безглуздою чи недосяжною.