Кредитування зброярів: чому банки неохоче йдуть на ризики та чого очікує від держави ОПК
Mind опитав бізнес про те, як можна стимулювати фінансування сектору
Українські банки четвертий рік мають новий виклик – роботу із сектором оборони. Майже весь оборонно-промисловий комплекс створений із молодих перспективних високотехнологічних компаній, проте дуже ризикових із погляду чинних нормативів для кредитних комітетів фінансистів.
Mind розбирався, які є перешкоди з фінансуванням ОПК та чого очікує бізнес від держави.
Як глобально змінилися пріоритети
Європа змінює правила гри для середніх і малих підприємств ОПК. Через війну в Україні та загрозу розширення конфлікту на континенті, країни Єврозони суттєво полегшили доступ до кредитування для бізнесів, що забезпечують армії озброєнням.
В останні десятиріччя через політику сталого розвитку, або ж ESG (Environmental, Social and Governance), підприємства сектору оборони були не бажаними клієнтами фінансової сфери. Найбільші фінансові групи світу обходили оборонну промисловість, а також тютюнову, як шкідливе виробництво. Ці рішення ухвалювались не через національні закони, а були власною політикою самих банків. Наприклад, у політиці BNP Paribas є «суворі критерії виключення зброї для конкретних механізмів захисту прав людини, а також критерії, що зменшують ризики корупції та відмивання грошей».
Причин такого стану речей було декілька.
По-перше, це високі репутаційні та інші ризики співпраці з деструктивними режимами чи потрапляння в політичні скандали (згадаймо українські «Кольчуги»). По-друге, технологічна небезпечність самого виробництва. Не кажучи вже про те, що в зоні конфліктів усі оборонні виробництва є першими цілями для ураження ворожими силами. По-третє, такі виробництва вкрай складно страхувати через високі тарифи й обмежене коло страховиків, які взагалі готові брати на себе ризики військової промисловості. По-четверте, обсяги замовлення залежать від наявності збройних конфліктів. Як тільки конфлікт зупиняється – замовлення зменшуються.
До того ж співпраця з виробниками зброї може призвести до додаткових перевірок із боку міжнародних структур з контролю за фінансуванням тероризму, таких, як FATF чи Moneyval тощо.
Проте війна змінює пріоритети. У червні 2025 року Європейський інвестиційний банк повідомив про збільшення втричі фінансування для малих і середніх підприємств із сектору оборони: з 1 млрд євро до 3 млрд євро. Фінансування отримають малі та середні компанії, перші гроші видаватиме німецький Deutsche Bank.
А, наприклад, у країнах Балтії оборонні компанії вже можуть навіть подати скаргу до Центрального банку, коли якийсь банк відмовить їм у кредиті. І це при тому, що Балтія лише готується до можливої війни з росією.
Який вигляд має проблема кредитування в Україні
З більш ніж 800 ліцензованих виробників озброєння в Україні, близько 75% належать до малих і середніх підприємств. Через нестачу фінансування в Україні майже всі вони шукають можливості заручитися підтримкою ЄС.
Виконавчий директор Української Асоціації венчурного та приватного капіталу (UVCA) Дмитро Кузьменко розповідає про постійні контакти з урядами Чехії, Польщі, Литви, Німеччини, Франції тощо стосовно отримання фінансування українськими оборонними підприємствами.
«Через обмеження, пов'язані з обороною індустрією, майже неможливо говорити про прямі контракти з українським виробником. Для цього треба бути щонайменше учасником спільного підприємства з європейськими партнерами (joint ventures). У цьому разі можна сподіватися на доступ до грантових коштів з європейських фондів, як-от European Defense Fund, програми DIANA, NATO Innovation Fund та ін. Якщо ж ви де-юре продовжуєте працювати в Україні, доступ до цього фінансування обмежений. Наприклад, з цьогорічної програми European Defense Fund на 1,09 млрд євро, доступний бюджет для українських команд – 60 тис. євро на один стартап. Наступного року сума може зрости», – розповідає Дмитро Кузьменко.
Ексголова НБУ Кирило Шевченко зазначає, що більшість банків в Україні не готові працювати з приватними оборонними підрядниками через ризики.
«Навіть якщо бізнес доброчесний – сам факт участі в оборонному контракті вже є тригером для підвищення ризикованості співпраці з таким клієнтом», – каже Кирило Шевченко.
За словами голови ради директорів UVCA Андрія Колодюка, для банків оборонні компанії, особливо малі та середні, досі не є пріоритетними клієнтами. До 2022 року їх взагалі уникали через ESG-ризики.
На кредитування оборонних підприємств впливає їхня фінансова звітність, вид продукції, обсяг виробництва, застава, репутація тощо. «Банк має забезпечити зобов’язання по кредиту. Банківські норми регуляції для компаній із сектору оборони такі самі, як і для компаній з інших секторів економіки», – пояснює Руслан Земляний, керівник практики Investment and Business development компанії Crowe Mikhailenko, що виступає консультантом і радником окремих виробників сектору оборони.
При цьому банки мають враховувати всі ризики, виконуючи нормативи НБУ, у які більшість невеликих виробників озброєнь не вписуються.
«Значна частина таких підприємств працює в орендованих приміщеннях з обладнанням у лізинг, без власного майна, яке можна надати банку під заставу», – каже голова правління Кредитвест Банк Ігор Тихонов.
Фінансовий аналітик Анатолій Дробязко звертає увагу на те, що в Україні завжди були проблеми з кредитуванням для масштабування бізнесу. Оскільки специфіка організації бізнесу була такою, що банки часто кредитували не напряму бізнес, а власників як фізичних осіб.
«Є питання до забезпечення кредитів, і це не пов’язано з оборонною промисловістю. Є постанова НБУ, що базується на вимогах міжнародних банківських нормативів Базель III. Визначаючи вимоги до забезпечення кредитів, ця постанова зовсім не відповідає поточній ситуації з війною. Чинним нормативам відповідають лише окремі державні підприємства», – вважає Анатолій Дробязко.
Фото ілюстративне: фейсбук-сторінка Генерального штабу ЗСУ
Що робить держава для фінансування сектору
Згідно з державним бюджетом України, у 2024 році витрати через Міноборони на розвиток, закупівлю, модернізацію й ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання (бюджетний код 2101150) становили 480,3 млрд грн. У 2025 році на ці цілі вже запланували (з урахуванням змін) 767,8 млрд грн (понад $18 млрд).
Як уже було зазначено, банківські кредити в сектор оборони порівняно з цими витратами, є невеликими. Але певне пожвавлення останнім часом усе ж спостерігається.
Згідно зі звітом НБУ про фінансову стабільність за червень 2025 року, «банки дедалі активніше співпрацюють із клієнтами в менш закредитованих галузях, розвиток яких зараз підживлюється структурними змінами в економіці: харчовій промисловості та машинобудуванні включно з оборонними компаніями. Приріст кредитів тут жвавіший, ніж у середньому по портфелю».
Наприклад, великим банком, що фінансує ОПК, є Ощадбанк. Його портфель із 2022 року для фінансування ОПК становить понад 17 млрд грн.
За інформацією НБУ, збільшення кредитного портфеля в оборонку є результатом реалізації Стратегії з розвитку кредитування. Йдеться про програму, започатковану урядом у листопаді 2024 року, згідно з якою відсоткова ставка для виробників становить 5%. Різницю між нею та реальною кредитною ставкою банкам компенсує держава.
Обсяг граничних сум, на який може розраховувати конкретна компанія за програмою, становить: до 100 млн грн на поповнення обігових коштів (строком до 3 років) і до 500 млн грн на інвестиційні проєкти (до 5 років).
«Якщо раніше оборонна галузь складалася з державного Укроборонпрому і його підприємств, то зараз виникли десятки приватних компаній. Ключовий фактор зростання обсягів банківського кредитування таких підприємств – запровадження державних програм підтримки галузі. Зараз їх дві: портфельні гарантії, які зменшують вимоги банків до застав, а також кредитування підприємств ОПК під 5% річних», – каже голова правління Ощадбанку Сергій Наумов.
За його словами, на 2025 рік у державному бюджеті передбачено пів мільярда гривень на компенсацію відсотків і говорилося про готовність уряду збільшити цю суму. Щоб отримати кредит, заявник повинен мати добрий фінансовий стан і можливість вчасно і якісно виробляти продукцію.
Наземні роботизовані комплекси
У коментарі Mind влітку 2025 року заступник виконавчого директора Національної асоціації банків України (асоціація НАБУ) Дмитро Глінський зазначав, що кредитують за цією програмою декілька банків. У червні 2025 року це були Ощадбанк, Укрексімбанк, ПУМБ та МТБ Банк. Цей перелік розширюється, наприклад, до програми приєднався Банк «Кредит Дніпро».
За даними Міноборони, станом на 17 серпня за 9 місяців роботи програми пільгового кредитування 50 виробників ОПК отримали позики на суму 2,7 млрд грн. Ще 23 заявки від оборонних підприємств більш ніж на 2,5 млрд грн було погоджено до видачі, а 57 заявок перебували на різних стадіях розгляду.
Чи достатньо нинішньої державної підтримки?
Водночас зазначених державних програм недостатньо для дієвого забезпечення потреб оборонної індустрії.
«Пільгові програми на кшталт «5-7-9%» чи окремі державні ініціативи формально доступні, але залишаються складними в реалізації через бюрократію та високі вимоги», – вважає Андрій Колодюк.
А ось як розповідають про програму фінансування під 5% експерти із сектору оборони. «Отримати кредит за цією програмою можуть виробники дронів, комплектуючих до БпЛА, виробники РЕБ, окремої техніки або як оборотні кошти, або як інвестиційні. Проте навіть за цією програмою виробники дронів отримують відмови. За останні місяці дві компанії, що виробляють БпЛА чи РЕБ і мають контракти з Міністерством оборони, отримали відмови. Вони просили кредити для масштабування бізнесу, проте банківські нормативи не дозволяють надавати кошти для масштабування таких підприємств», – каже Руслан Земляний.
Повний розрахунок з такими виробниками здійснюється за післяплатою, а вже це для банку є критерієм високого ризику.
«Питанням є відстрочена оплата з боку держави: компанія підписує контракт, виконує його, а оплату отримує через 30 – 90 днів. Це створює розрив ліквідності», – пояснює Ігор Тихонов.
Гарантій же з боку держави за виконання зобов’язань за такими розрахунками немає. Це проблема для всіх виробників дронів, РЕБів, НРК, інших видів оборонної продукції.
За словами Руслана Земляного, Міноборони не є гарантом згідно з постановами НБУ щодо гарантування за кредитами, а іншої установи, яка може надавати банкам гарантії щодо виконання зобов'язань Міноборони та інших структур Сил оборони, не створено.
«У нас було декілька кейсів з отриманням фінансування в українських середніх банках. Оборонні компанії з підтвердженим аудитом, що закривають контракти для Міністерства оборони, зверталися за кредитами. Банки повідомили, що чинні методи оцінки ризиків та скорингу не дозволяють надати позики. Було запропоновано рішення у вигляді споживчих кредитів з обов'язковою заставою, але це не найкращий спосіб фінансування бізнесу», – описує замкнуте коло Дмитро Кузьменко.
При цьому державні замовлення на закупівлю оборонної продукції обмежені одним роком.
«Це те, що найбільше гальмує розвиток галузі. Бо для ефективного планування бізнесу горизонтом планування має бути хоча б три роки», –зауважує Руслан Земляний.
Додаткові заробітки в умовах дефіциту кредитів оборонним підприємствам може забезпечити вихід на міжнародні ринки. Але про відкриття керованого експорту зброї з України президент Володимир Зеленський оголосив тільки у вересні нинішнього року. До кінця 2025 року механізми такого експорту ще розроблятимуться.
«Не все, що здатні виробляти наші компанії ОПК, може купляти українська держава. Частину виробленого можна експортувати. Це може позитивно виплинути на загальний фінансовий стан галузі. Звісно, усі експортні угоди мають суворо контролюватися», – погоджується Сергій Наумов.
Фото ілюстративне: фейсбук-сторінка Міноборони
Як відсутність механізмів страхування поглиблює проблему
Ще одна проблема, яка турбує банкірів і позичальників, – страхування від воєнних ризиків. Зрозуміло, що з боку російської армії йде полювання на оборонні підприємства. Тому статус виробника оборонної продукції це «red flag» для страховиків.
«На ринку відсутні страхові рішення для бойових або виробничих ризиків – ні в Україні, ні серед міжнародних страхових пулів», – резюмує Андрій Колодюк.
Позицію страховиків пояснює генеральний директор Асоціації «Страховий бізнес» (АСБ) В’ячеслав Черняхівський.
«У зв’язку зі зростанням кількості та тяжкості наслідків від атак дронів і ракет, страховики стали дуже обережно та вибірково брати на страхування воєнні ризики. Оскільки чималі страхові виплати внаслідок активізації ворожих атак вже практично з’їли 100% отриманих раніше платежів, а договори ще продовжують діяти, це може призвести до великих збитків для страховиків. Страхові компанії вимушені підвищувати ціни, при цьому збільшення уражень промислових об'єктів змушує іноземних перестраховиків знову відмовлятися від перестрахування воєнних ризиків. Страхувати воєнні заводи – небезпечніше навіть, ніж інфраструктурні об’єкти. Тому страхові компанії без підтримки держави як перестраховика, котрий візьме на себе 80 – 100% ризику за такими об’єктами, без зміни деяких специфічних нормативів резервування та платоспроможності в документах НБУ, таким страхуванням активно займатися не зможуть», – зазначив В'ячеслав Черняхівський.
Кабмін уже почав розв’язувати цю проблему. Як повідомила наприкінці жовтня прем’єр-міністр Юлія Свириденко, уряд запускає механізм компенсації воєнних ризиків для бізнесу. Держава бере на себе обов’язок компенсувати частину вартості страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків, щоб знизити тариф для бізнесу до 1%.
«Наприклад, якщо підприємство в Рівненській області страхує майно на 50 млн грн за ставкою 3%, держава покриє дві третини вартості цієї страховки, але не більше 1 млн грн на рік», – зазначається в заяві очільниці уряду.
Яка підтримка потрібна ринку
«Необхідна участь держави. Введення державних гарантій під оборонні контракти та замовлення», – каже Тихонов. За словами Кирила Шевченка, має бути також позиція НБУ, яка б чітко сигналізувала банкам: із цими підприємствами працювати потрібно.
«Пропозиція, про яку варто говорити – це організація банківських консорціумів для ОПК, – вважає Сергій Наумов. – В одного окремого банку для реалізації масштабного проєкту в цій галузі може не вистачити коштів, проте разом декілька установ можуть забезпечити потрібну суму. Так, торік «Ощад» ініціював перший банківський консорціум для кредитування ОПК на суму 2,38 млрд грн, що був реалізований за участі ще одного державного та одного приватного банку».
Андрій Колодюк вважає, що потрібні інвестиційні рішення для збільшення обсягів інвестицій із $50 млн за минулий рік від приватних фондів та інвесторів до сотень мільйонів, яких потребує ОПК. Це має передбачати державні гарантії з чіткими критеріями, податкові стимули, запуск страхових механізмів і доступ до спеціалізованих програм через банки.