Урбаністика, соціальна відповідальність і доступність як модель зростання бізнесу

Соціальна відповідальність та якість міського середовища напряму впливають на фінансові показники компаній. Доступність збільшує трафік, «треті місця» створюють попит поруч із вами, а інвестиції у міське життя допомагають утримувати кадри. 

За даними дослідження «Pedestrian Pound» від урбаністів з Living Streets, після покращень вуличного простору потік пішоходів зростає на 20–35%, а роздрібні продажі – до +30%.

Нижче – поради від урбаністів для підприємців і менеджерів, як підвищити прибутки завдяки якісному просторовому розвитку. Своїми думками поділилися урбаніст та архітектор ГО «місто.ребут» Тарас Дацюк, керівниця програми Urban Vision Lutsk Лідія Гонтар та CEO платформи «Алгоритм дій» Елла Яцута під час Українського урбаністичного форуму 2025, що цьогоріч відбувся у Луцьку. 

З чого почати?

Почнімо з простого: якщо клієнт не може зайти – покупка не відбудеться. Інфраструктурна та соціальна доступність – базовий мінімум для бізнесу сьогодні.

Особливо, для магазинів, салонів, кав’ярень, аптек – будь-яких компаній, де клієнт фізично взаємодіє з продавцем товарів чи послуг. Але як цього досягнути, в умовах війни та маючи у містах значну кількість радянських будівель і дуже часто – зовсім не інклюзивні громадські простори?

Архітектор-урбаніст ГО «місто.ребут» Тарас Дацюк та шведський архітектор, урбаніст, фасилітатор урбаністичних трансформацій Йоганнес Товатт

Урбаніст ГО «місто.ребут» Тарас Дацюк радить починати з ретельного вибору приміщення.

З його слів, варто добре подумати, чи слід орендувати квадратні метри в переобладнаному першому поверсі старого багатоквартирного будинку. У такому випадку шлях до входу часто пролягає через десять сходинок і організувати функціональний пандус в таких умовах, фактично, нереально. А зовнішні ліфти – досить дорогі, регулярно ламаються, часто заблоковані.

«Приміщення повинні бути доступними для різних категорій громадян й усередині. Слід звертати увагу на пороги між кімнатами – максимальна висота не повинна перевищувати 20 мм. Ширина лінійних проходів має становити щонайменше 90 см, а в місцях для розвороту крісел колісних потрібно передбачити зони маневру 150×150 см», – розповів Тарас Дацюк.

Санвузли також потребують спеціального облаштування: збільшеної площі, опорних ручок, кнопки виклику, дзеркала з можливістю регулювання нахилу тощо.

До слова, Тарас Дацюк нещодавно презентував посібник «Доступність на практиці», розроблений урбаністами та архітекторами з ГО «місто.ребут» на основі практичних кейсів Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера».

CEO платформи «Алгоритм дій» Елла Яцута

Керівниця платформи «Алгоритм дій» Елла Яцута додає, що маломобільні групи – це не лише люди на кріслах колісних чи милицях, а й мами з маленькими дітьми, пенсіонери, власники собак, велосипедисти у місцях, де вони не можуть користуватися своїм видом транспорту. Не забезпечуючи повну доступність для всіх категорій людей – бізнес власноруч позбавляє себе прибутків.

«Неприпустимо не думати про людей, для яких необхідно створити комфортні умови для контакту з вами. Можна почути, що таких відвідувачів два-три на день. Але може тому їх і не так багато через вашу недоступність для них? Часто бачу, коли у магазинах зроблені занадто вузькі двері, і мами з дітьми на візочках туди просто не заходять, бо фізично не можуть», – резюмувала вона.  

Що можна зробити вже зараз: провести аудит входу й санвузла; закласти мікробюджет на поріг/поручні/освітлення; навчити персонал сценаріям допомоги; відмітити доступність на сайті та мапах, тобто прокомунікувати можливість безбар’єрного доступу – це конвертує пошук у візит.

«Треті місця»: створіть попит біля себе

Наступний крок – думати не лише про власні квадратні метри, а про вулицю й район поруч. Бізнес, який інвестує у середовище та відроджує «сірі зони», однозначно підвищує впізнаваність і конвертує пішохідний потік у продажі. 

«Важливо думати не лише про власні квадратні метри, а і про екстер’єрну частину будівлі, вулицю та район, де вона розміщена. Також необхідно аналізувати та досліджувати території, де ви плануєте працювати. Комплексний підхід тут дуже важливий. Він дозволяє зрозуміти, де і чим ви більш потрібні.

Це можливість оживити сірі зони, створити комфорт для мешканців та збільшити впізнаваність компанії, а отже – і кількість потенційних клієнтів. Якщо бізнес буде відповідати потребам певного району, то це буде вигідно і для середовища, яке розвиватиметься, і для бізнесу, який матиме основу працювати та зростати», – пояснила Елла Яцута.

Відкриття УкрУрбанФоруму 2025 у Луцьку

За її словами, до повномасштабного вторгнення засновники платформи «Алгоритм дій» планували збудувати у Луцьку великий креативний хаб. В процесі роботи над проєктом зробили урбаністичне дослідження всього міста і виявили, що для економічного зростання обласного центру Волині варто створювати більше публічних просторів та громадських місць для формування активних спільнот. 

«За три роки ми створили цілу екосистему проєктів: центр підтримки підприємців Дія.Бізнес у Луцьку, кафе суспільного впливу misto.cafe, публічний сквер “Зерно”, центр розвитку креативних індустрій “Або Або”, громадський простір “Майстерня місця”. І ще низка просторів, які наразі у роботі. Крім того, урбаністичне дослідження перетворилося у цілу комплексну програму Urban Vision Lutsk. Всі ці проєкти вже сьогодні активізували трафік у центрі міста, забезпечуючи постійний потік клієнтів», – наводить приклад Елла Яцута.  

Публічний сквер «Зерно», який разом з фондом «Повернись живим» збирає донати на розмінування України

Розвивати «треті місця» та територію навколо себе радить і керівниця програми Urban Vision Lutsk Лідія Гонтар.

«Будь-який підприємець може позитивно вплинути на середовище тактичним урбанізмом без витрати великої кількості коштів. Інколи достатньо просто доставити лавку, винести проектор і організувати перегляд кіно – це дозволить маленькому кафе дуже оживити середовище. Це збільшує час перебування (dwell time) і середній чек, особливо для кавових і стрітфудформатів», – зауважила експертка.

Що можна зробити вже зараз: обирати одне «третє місце» поруч (сквер), додати базову інфраструктуру, запустити щотижневу подію. Через 90 днів заміряти: dwell time, середній чек, повторні візити; домовитися з ОСББ/сусідами/муніципалітетом про спільне утримання території.

Людський масштаб: інвестуйте в «причини залишатися»

Війна загострила дефіцит кадрів. У середньостроковій перспективі компанії змагатимуться не лише зарплатою та умовами роботи, а якістю міського життя для команд і їхніх сімей.

«Бізнесу варто думати про людський масштаб. Молодь повинна мати стимули залишатися вдома, мати тут реальні можливості для власного розвитку. Ви хочете, щоб ваші діти жили в цьому місці? Щоб бачили тут перспективу в освіті, побудові власної справи чи розкритті себе як митця? Можна обрати будь-який сектор. Чи ви бачите для них хороший культурний ландшафт та розважальний елемент? Чи готове місто працювати з викликами війни? Чи залишиться воно комфортним за кілька років? Чи буде вам для кого робити свій бізнес, якщо ні?», – розмірковує Елла Яцута.

Керівниця програми Urban Vision Lutsk Лідія Гонтар

Великі компанії, які хочуть продовжувати вести свою справу в тривалій перспективі, зобов’язані вкладати значні ресурси в освіту, дозвілля людей та культурний розвиток міста. Так вважає керівниця Urban Vision Lutsk Лідія Гонтар.

«Інакше не буде кому працювати та купувати їхні товари чи послуги. Бізнес повинен прийняти цей факт і робити будь-яке вкладення, що залишає людей у вашій громаді: як клієнтів, і як працівників. Можна облаштувати навколо себе простір, реалізувати архітектурні рішення. Все дає певний результат», – резюмувала вона.

Практики, які працюють сьогодні: підтримка локальних освітніх програм і стипендій для молоді; партнерства з хабами – менторство, події, практики для студентів; «міські вихідні» для команд – спільні маршрути, волонтерські акції, малі проєкти благоустрою. Такі інвестиції підвищують лояльність і зменшують плинність персоналу.

Текст: Руслан Пилипчук

Фото: Карина Новак, Руслан Сац, Микола Цимбалюк