Скромні $150 млн на масштабну відбудову: як бізнесу зайти до Американсько-українського інвестфонду і не загубитися
І чи не «з'їсть» партнер фонду – Alvarez & Marsal – левову частку бюджету на свої гонорари
На початку січня 2025 року повноцінно запрацював Американсько-український інвестиційний фонд відбудови (АУІФ) – спільний проєкт урядів США та України, створений у рамках Угоди про копалини.
«Фонд мобілізуватиме капітал США та партнерських країн для відбудови України шляхом надання стимулювальних інвестицій приватному сектору та через партнерські програми з іншими публічними інвесторами», – йдеться на сайті АУІФ.
Нещодавно фонд оголосив про початок приймання проєктів від бізнесу. Втім поки бюджет АУІФ доволі скромний – $150 млн (внески 50/50 від США та України). А 2026 року планується укласти лише три інвестугоди. Імовірно, не тільки в секторі природних ресурсів.
Які саме умови інвестування пропонує фонд? Які критерії відбору проєктів? Чи можуть невеликі компанії розраховувати на фінансування? Наскільки прозорим буде відбір проєктів і чи побачить ринок відхилені заявки? Чи не перетвориться АУІФ на інструмент для просування американських інтересів в Україні, де допомога йде з вимогою «сприяти США»? Чому «контролером» фонду обрано компанію, яка любить високі гонорари.
На ці та інші запитання шукав відповіді Mind. Ми також додатково звернулись із запитом до Мінекономіки, оскільки низка питань щодо діяльності фонду залишається під «завісою».
Хто має важелі в АУІФ?
Фондом керує Корпорація фінансування міжнародного розвитку США (DFC) і Мінекономіки України. Основним органом управління фондом є керівна рада, де рішення наче мають ухвалюватися консенсусом.
До складу цієї ради входять шість посадовців – по три представники від кожної сторони: міністр фінансів США Скотт Бессент, головний інвестиційний директор DFC Коннор Коулмен, віцепрезидент і генеральний юрисконсульт DFC Роберт Стеббінс, міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев, його заступник Єгор Перелигін і державний секретар міністерства закордонних справ Олександр Карасевич.
Крім ради, діють чотири профільні комітети: інвестиційний, аудиторський, адміністративний і комітет пошуку проєктів.
Чим цікава діяльність DFC?
Ця державна корпорація створена 2019 року під час першого президенства Дональда Трампа. Ключові завдання: «зміцнення глобального економічного лідерства США та протидія присутності Китаю у стратегічно важливих регіонах». Інструмент досягнення цих завдань – інвестиції у важливих для США регіонах світу.
«Ми робимо Америку сильнішою, інвестуючи в проєкти, які протидіють присутності Китаю у стратегічно важливих місцях і зміцнюють ланцюги постачання найважливіших корисних копалин, необхідних для галузей промисловості майбутнього. Ми допомагаємо скоротити дефіцит, підтримуючи кредитоспроможні інвестиції, а не роздаючи подачки», – відверто розповідають у DFC. До речі, меседж про подачки – ще один камінь у бік Китаю, який часто критикують за боргові пастки.
Наразі в портфелі DFC – інвестиції більш ніж на $49 млрд у критичні мінерали, інфраструктуру, енергетику, телекомунікації, охорону здоров'я, банки тощо. Корпорація фінансує приватні компанії, інфраструктурні проєкти та ініціативи в понад 100 країнах – з акцентом на Африку, Азію, Латинську Америку, Індо-Тихоокеанський регіон та Європу. Фінансування надається у формі кредитів, гарантій, страхування політичних ризиків (PRI), equity (власного капіталу), квазікапіталу.
В Україні з 2019 року DFC надала фінансування 29 проєктам на загальну суму $1,573 млрд. Найбільш «врожайними» були три останні роки: 2023 рік – 7 проєктів на $386,3 млн, 2024-й– 12 компаній на $580,7 млн, 2025-й – 6 та $479 млн.
Дані про 15 із 29 проєктів приховані. «Інформацію тимчасово відредаговано для захисту безпеки партнерів-виконавців», – йдеться на сайті корпорації. До топу «відкритих» увійшли:
- $250 млн – холдингу MHP (2023);
- по $50 млн – компанії CFI VIP-RENT (2024) та IFC Global Trade Finance Program (2023);
- по $40 млн – Astarta (2025), Кредобанк (2024) та Raiffeisen Bank (2023);
- $28 млн – ProCredit Bank (2024);
- по $25 млн – Kniazha (2025) та Superhumans Center (2023).
Більшість минулих угод в Україні – PRI/war risk insurance.
«Приватний сектор має вирішальне значення для відновлення України, але жорстокість російського вторгнення в Україну створила невизначеність щодо інвестиційного клімату та того, чи будуть компанії впевнені в можливості відновлення своєї діяльності. Ми використовуємо страхування політичних ризиків, а також кредити, гарантії кредитів та інвестиції в акціонерний капітал, щоб зміцнити довіру інвесторів до України в цей критичний момент», – пояснювали в DFC 2024 року.
Хто може подати заявки до АУІФ?
Фонд збирає дані від «компаній та інвесторів, які мають проєкти в цільових секторах фонду та готові до залучення фінансування».
Наразі АУІФ відносить до цих цільових секторів не лише природні ресурси, а ще чотири сфери.
Джерело: АУІФ
На окремій сторінці фонду потрібно вказати контактні дані та в довільній формі описати профіль діяльності компанії, резюме керівників, суть проєкту. Та уточнити, як проєкт сприяє:
- поточному та майбутньому відновленню України;
- інтересам Сполучених Штатів (зокрема, підтримує американський бізнес, посилює ланцюги постачання США тощо).
Останній пункт не формальність, а, ймовірно, головний критерій відбору. Аналіз фінансування DFC по світу «підказує» – для корпорації є «плюсом», якщо проєкт:
- залучає американські компанії як постачальників обладнання, технологій, послуг;
- використовує американське обладнання, софт, послуги (наприклад, американські турбіни, софт для енергетики, банки для фінансування);
- створює робочі місця для американських компаній або їхніх підрядників;
- допомагає диверсифікувати джерела критичних матеріалів (літій, графіт, рідкоземельні метали, титан, уран тощо), зменшуючи залежність США від Китаю;
- створює альтернативні ланцюги постачання, де Україна може стати постачальником для американських компаній (наприклад, для оборонної промисловості, електроніки);
- опосередковано сприяє експорту американських товарів/послуг.
Чи подали вже українські компанії заявки до фонду? На ці та інші запитання Mind чекає відповіді від Мінекономіки.
Які ще критерії відбору?
Їхній перелік наразі фонд не публікує. У Мінекономіки поки що розповідають про загальні підходи: «Оцінка проєктів передбачає аналіз фінансової моделі, структури проєкту, підтвердження готовності до реалізації, ключових ризиків і підходів до їхнього зниження. Вимоги та інструменти можуть відрізнятися залежно від сектору, стадії проєкту та структури фінансування».
Які умови фінансування?
Цей важливий пункт фонд також наразі чомусь не пояснює. У Мінекономіки лише трохи відкривають завісу та кажуть, що «у перші роки діяльності фонд планує надавати пріоритет інвестиціям у власний капітал та інструментам, подібним до власного капіталу (квазікапітал)».
Квазікапітал (quasi-equity) – гібридні інструменти, які поєднують риси боргу та власного капіталу (акції, облігації, деривативи тощо, що представляють право на майбутній дохід). Формально це не частка в компанії, але й не класичний кредит. Квазікапітал дає фонду права, схожі на права власника (участь у прибутку, потенціал зростання), але часто з певним захистом (наприклад, пріоритетне повернення при ліквідації).
Власний капітал і квазікапітал дозволяють фонду брати участь у зростанні компаній (особливо у критичних секторах: мінерали, енергетика, інфраструктура), а не просто видавати кредити.
Зазвичай DFC надає частину фінансування 20–50% від загальної суми проєкту (точний відсоток публічно не зафіксований), решта – приватні інвестори або співфінансування. Основна мета – знизити ризики проєктів для залучення додаткового капіталу, а не повне покриття. Ймовірно, аналогічний підхід буде використовувати і фонд.
Хто перевірятиме проєкти?
Після подання заявки команда фонду проведе попередній розгляд пропозиції (строк не вказаний). У разі зацікавленості із заявником зв’язуються для уточнення деталей і запиту додаткових матеріалів.
А от комплексну перевірку та фінансовий аналіз для визначення й оцінки потенційних інвестиційних можливостей має проводити операційний партнер фонду – компанія Alvarez & Marsal (A&M).
«Відбір партнера проводили в кілька етапів відповідно до процедур, узгоджених між урядами України та США. До участі долучилися міжнародні компанії з досвідом адміністрування інвестиційних фондів, управління ризиками та фінансової звітності. Подані пропозиції оцінювалися за технічними, фінансовими та репутаційними критеріями», – раніше пояснював Олексій Соболев.
Які компанії, окрім Alvarez & Marsal, брали участь у відборі стратегічного партнера фонду? На це запитання також чекаємо відповіді від Мінекономіки.
Втім у міністерстві зазначають, що A&M – міжнародна консалтингова група більш ніж із 12 тис. співробітників у 90 офісах у 43 країнах світу, що спеціалізується на фінансовому та операційному консалтингу, управлінні інвестиціями та моніторингу ефективності. Компанія має досвід роботи у сферах критичних мінералів, енергетики, інфраструктури та ІКТ, а також реалізує проєкти в Україні для державного та приватного секторів. Українська команда A&M включає фахівців із фінансового консалтингу, проєктного менеджменту та управління капітальними проєктами.
За даними Опендатабот, в українському офісі A&M два співробітники, один із них директор Сергій Царелунг. Зараз компанія шукає ще трьох фахівців на позиції Senior Director, Senior Associate та Financial Analyst.
Три квартали 2025 року компанія закінчила з виторгом – 6,45 млн грн і чистим прибутком – 1,98 млн грн.
«Наш досвід включає роботу з українськими та міжнародними банками, фондами прямих інвестицій і корпораціями у співпраці з провідними юридичними фірмами», – йдеться на українському сайті компанії. Імена клієнтів не розголошуються.
У публічному просторі A&M стала відома 2021 року після скандалу «Суркіси проти держави Україна у справі ПриватБанку». За даними медіа, брати Суркіси найняли Alvarez & Marsal як незалежного аудитора для перевірки походження $250 млн на офшорних рахунках шести англійських компаній сім'ї в ПриватБанку.
«A&M дійшла висновку: кошти легальні, не пов’язані зі схемами виведення з ПриватБанку. Цікаво, що цей висновок суперечив звіту конкурента A&M – аудитора Kroll, послуги якого замовив Нацбанк України, щоб довести, що виведення коштів Суркісами з ПриватБанку є незаконним. Тоді державний Приватбанк врешті-решт виграв справу у Верховному Суді проти офшорів Суркісів», – йдеться в розслідуванні NV.
Материнська компанія, заснована 1983 року в Нью-Йорку, також неодноразово потрапляла у скандали. Один із найгучніших – завищені гонорари в банкрутстві Lehman Brothers. A&M, як реструктуризатор, одержала понад $504 млн гонорарів за 39,5 місяця роботи над банкрутством Lehman Brothers. Критика полягала в тому, що сума надмірна – з надвисокими погодинними ставками. Банкрутство Lehman Brothers стало найдорожчим і найдовшим у США.
Тож цілком імовірно, що значна частина бюджету АУІФ піде на оплату послуг A&M. Між тим у Мінекономіки наголошують, що участь Alvarez & Marsal забезпечує прозору систему ухвалення рішень, дотримання міжнародних стандартів управління, аудиту й комплаєнсу та підвищує довіру міжнародних інвесторів до механізму фонду.