Безпрецедентний тиск американського президента на Європейський Союз через майбутнє Гренландії поставив руба питання суб’єктності ЄС. Чи є об’єднання потужним гравцем із ринком в 450 млн покупців і стабільною економікою, чи політично неспроможним проєктом, назва якому – справді «старий» світ? За останній час відповіді на це запитання намагалися дати численні аналітики, фінансисти, політики та чиновники.
Крістін Лагард, очільниця Європейського центрального банку, виступаючи на нещодавньому Форумі в Давосі, зазначила, що «зароджується новий світовий порядок»:
«Погрози захоплення територій на кшталт Гренландії, яка не продається, розмахування тарифами й обмеженнями щодо світової торгівлі, не є ознаками поведінки союзника. Цей новий світовий порядок змушує нас переглянути організацію європейської економіки та переглянути список країн світу, які грають за такими самими правилами, як і ми».
Проте найскладніші питання стоять перед самим Європейським Союзом – Старим світом, що занадто повільно рухається. Жителі країн ЄС це розуміють: згідно з опитуванням FGS Global, 63% європейців вважають, що «кращі роки вже позаду», а 77% впевнені, що життя в їхніх країнах «буде важчим для наступного покоління».
Європейський Союз має провести реформи, або стане зайвим у світі, у якому розгортається протистояння США з Китаєм і множаться безпекові, енергетичні, технологічні та торговельні ризики. Такі висновки містяться в доповіді, підготовленій колишнім прем’єр-міністром Великої Британії Тоні Блером і генеральним директором JPMorgan Chase Джеймі Даймоном.
Їхні висновки ґрунтуються на численних глибинних інтерв’ю з урядовцями, лідерами бізнес-спільнот і громадянського суспільства, та описують, як поєднання структурних змін змінює держави, ринки та інституції, загрожуючи тим країнам, що протягом тривалого часу покладалися на США як на гаранта безпеки, паралельно активно працюючи над налагодженням торгових стосунків із Китаєм.
Тоні Блер і Джеймі Даймон наголошують: Європа має прискорити об’єднання задля активнішого та синхронізованого економічного та військового розвитку.
«Якщо Європейський Союз не здатен самостійно протистояти росії, складно уявити, як він створить системну конкуренцію США чи Китаю», – йдеться в дослідженні. «Реформи є не просто опцією; вони потрібні, щоб лишатися на порядку денному».
У доповіді за авторством Блера та Даймона згадуються складності, з якими стикається Євросоюз на шляху до погодження фінансування для України, можливості відповідати «змінам в економічних відносинах, що перестають базуватися на правилах» і тиск, який президент Дональд Трамп чинить на ЄС – від Стратегії національної безпеки США до прямих вимог продати Гренландію.
Урсула фон дер Ляєн, голова Єврокомісії, неодноразово наполягала, що для Європи настав час провести реформи та повернути собі відповідальність за власну безпеку. Цьому не має зашкодити навіть зменшення частки світового ВВП, особливо через те, що частка США також меншає.
Крім того, у документі йдеться про потенційні світові виклики для «третіх» країн на кшталт Індії чи країн Перської затоки, яких також стосуватимуться зміни, що їх несуть світовому порядку нові геополітичні реалії, технологія штучного інтелекту та політичний популізм.
Олександр Джордж, автор іншого дослідження «Змінений світ: навігація в різношвидкісному та багатополярному світі», писав, що раніше люди могли апелювати до випадків з історії для пошуку стратегій поведінки та передбачення наслідків.
«Зараз же ми насправді живемо у світі, який ніколи раніше не існував, – констатував він. – Це як велика шахівниця, тільки тривимірна».
На його думку, найбільші загрози постають перед США, які зберегли свою могутність, проте стикнулися з внутрішніми ризиками, які несе неможливість впоратись із розміром державного боргу через політичну нестабільність. Своєю чергою траєкторія розвитку Китаю лишається геть незрозумілою, оскільки йому треба розв'язати демографічні проблеми та боргові обмеження.
«Треті» країни, на думку Джорджа, обов’язково та болісно стикатимуться з проблемами багатополярного світу: від Індії, на товари якої США запровадили тарифи через купівлю російської нафти, до Об’єднаних Арабських Еміратів, які намагаються посилити технологічні зв’язки із США, віддаючи їм перевагу перед технологічною співпрацею з Китаєм.
На сполох через повільність реформ і бездіяльність європейських урядів б’ють і в самому ЄС. Колишній голова Європейського центробанку та експрем’єр-міністр Італії Маріо Драґі презентував восени 2025 року дослідження, у якому наголосив на терміновості початку реформ у Європі.
Восени 2026 року він констатував, що модель економічного зростання Старого світу «швидко згасає», вразливості множаться й ніяк не вимальовується шлях до виділення необхідних інвестицій.
Драґі наголошує, що у блока є амбітні плани та гарні ідеї, проте просування лишається занадто повільним, а урядовці «досі не розуміють усієї серйозності моменту».
«Продовжувати поводитись як завжди – означає змиритися з тим, що ми відстаємо. Інший шлях вимагає вищої швидкості, більшого масштабу та значної інтенсивності. Це означає, що доведеться діяти разом, не фрагментуючи наші зусилля», – заявив він, виступаючи перед аудиторією європейських посадовців.
Серед ключових викликів, які, на думку Маріо Драґі, стоять перед ЄС – «плаваюча» загроза тарифів із боку США та торговельний дефіцит із Китаєм.
У галузі ШІ Євросоюз також пасе задніх: попри будівництво гігафабрик і розвиток дата-центрів, результат доволі сумний. За минулий рік у США було створено 40 фундаментальних мовних моделей (навчені на великих наборах даних), у Китаї – 15, а в Європі – лише три.
На його думку, потрібно активніше нищити бар’єри для розвитку стартапів у Європі, спрощувати регуляторну політику щодо використання даних та активізувати впровадження ШІ у промислові галузі. Крім того, ціна природного газу в Європі вчетверо вища за американську. Це обмежують розвиток ШІ, який може збільшити потребу в електроенергії на 70% до 2030 року.
Тож Європі є над чим попрацювати, вважає Драгі, проте наріжним рішенням буде державне втручання задля тимчасового полегшення.
«Що активніше ми провадитиме реформи, то активніше включатиметься приватний капітал і менше знадобиться державних грошей. Звичайно, цей шлях зруйнує цілу низку сталих забобонів, проте весь світ зробив це раніше», – вважає Драґі.
Попри загальне скептичне ставлення до економічних перспектив Старого світу, європейська економіка демонструє певні ознаки відновлення та поліпшення. Про це свідчать рейтинг видання The Economist та очільниця Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва, які нагадують, що взагалі-то сім із десяти провідних економік світу – європейські.
«Ми, європейці, скромні люди. Ми не вихваляємося», – зауважила голова МВФ.