Голова правління Експортно-кредитного агентства: «Експортна стратегія України закінчилася ще 2021 року – і її досі немає»

За допомогою експортно-кредитних агентств багато країн пришвидшили й суттєво збільшили свою інтеграцію у світову торгівлю. Україна взяла «на озброєння» цей досвід: 7 лютого 2018 року за рішенням Кабінету Міністрів було створено державне Експортно-кредитне агентство (ЕКА). Прямий функціонал українського ЕКА – покриття збитків, якщо іноземний покупець не розраховується за товари чи послуги, а станом на сьогодні – і ризиків, пов’язаних із війною.

Стратегічна роль агентства – спростити вихід українських товарів на міжнародні ринки з високим рівнем ризикованості та в ті країни, де продукція з України на сьогодні відсутня (зокрема, через механізми страхування ризиків і гарантуючи експортні кредити). Для вітчизняної економіки це шанс збільшити обсяги експорту (особливо несировинних товарів), мати приплив іноземної валюти та поліпшити торговельний баланс.   

З керівником ЕКА Русланом Гашевим Mind обговорив продуктивність діяльності агентства минулого й попередніх років, програмний портфель та основні тренди, рівень підтримки українських експортерів. Також у розмові торкнулися теми довгоочікуваного збільшення капіталу ЕКА та профітів від такого кроку; поговорили про новий продукт EasyЗЕД, суди з порушниками контрактних зобов’язань і залучення європейського інвестора в капітал ЕКА.

Про результати підтримки експорту за 2025 рік

– Які основні показники підтримки експорту з боку ЕКА у 2025 році? Раніше ви казали про 10,5 млрд грн (сума підтриманих експортних контрактів) – що сюди входить з погляду інструментів, що є в арсеналі агентства, та як розподіляється портфель за програмами (страхування контрактів, кредитів банків, гарантії, інвестиційні кредити тощо)?

– Наш основний результат у 2025 році – це 10, 4 млрд грн. Якщо бути вже геть точним, то сума становить 10 432 420 647, 92 грн.

– А як рахується ця сума?

– Це вартість експортних контрактів, підтриманих ЕКА. До речі, деякі клієнти в нас працюють роками за тим самим контрактом. І щороку ми підтримуємо такі контракти. Але це не означає, що первісну вартість такого контракту ми всю враховуємо в обсяг підтриманого експорту.

Тому іноді, якщо ми страхуємо в межах, наприклад, продукту страхування договорів ЗЕД, можемо взяти не всю вартість контракту, а конкретне постачання / інвойс. І фактично вважаємо, що це новий експорт, якого могло б не відбутися, якби не підтримка ЕКА.

Якщо говорити чесно – хто захоче здорожувати вартість свого постачання? Ніхто. Усі намагаються якомога дешевше продати (за умови конкуренції), і вартість страхування ніхто не хоче закладати у вартість товару, якщо це не є обов’язковим.

Тобто ми виходимо з такої логіки: якщо ми страхуємо кредит – це означає, що такий контракт неможливо виконати без залучення цього кредиту. А кредит неможливо буде погасити без залучення ЕКА, бо ми є забезпеченням. Якщо ми застрахували договір ЗЕД, це означає, що клієнт не довіряє контрагенту або ж йдеться про новий ринок (і тоді ми вважаємо, що це, власне, і є підтриманий новий експорт).

Тому, підсумовуючи: наш результат – 10,4 млрд грн підтриманого експорту, що на 39% більше, ніж роком раніше. І ми не вважаємо, що основна мета діяльності ЕКА – це прибутковість. Хоча ми прибуткові. Наша мета – збільшити експорт країни (високотехнологічний, з доданою вартістю, з достатнім ступенем переробки).

Якщо ж говорити про розподіл 10,4 млрд грн за програмами, то 97% суми – це страхування банківських операцій (гарантій, передекспортного фінансування, інвестиційних кредитів). А 3% – це страхування договорів ЗЕД.              

– Якщо оцінювати підтримку в кількісних показниках – скільком експортерам допомогли, скільки угод підтримано та скільки видано кредитів?

– Якщо говорити про 2025 рік, то кредитних угод було укладено на 1,36 млрд грн із 75 експортерами. Підтримано 110 експортних угод, і кожна гривня нашої відповідальності створювала 8,5 грн майбутньої експортної виручки.

– Якось не надто багато угод…

– Подивімося на практику інших експортно-кредитних агентств. ЕКА – це нішева історія. Наприклад, чеське EGAP за рік підтримує близько 140 угод. Але чеському ЕКА вже понад 35 років, а наше створено лише у 2018-му. Тому питання не в кількості угод, а в обсязі підтримки, який може зростати лише за умови, коли ЕКА спроможне надавати більше підтримки через капітал.

– А які основні тренди в цих програмах / інструментах ЕКА, що збільшувалося, що зменшувалось і чому?

– Збільшувалася середня сума підтримки на одну угоду. Якщо 2024 року вона становила 74 586 537 грн, то 2025-го вже 97 499 258 грн. Тобто відсоток збільшення у 2025 проти 2024 року – 30,7%.

Щодо клієнтської бази, то торік у нас з’явилося 37 нових клієнтів. Це означає, що когось зі старих ми замістили новими. Адже вони вже можуть не потребувати нашої підтримки: хтось вийшов на новий ринок, застрахував експортний контракт, виконав кілька постачань. І, зрозумівши, що контрагент платоспроможний, надалі не бачить сенсу страхувати постачання в рамках цього контракту та зменшувати свою маржу.

Тому в ЕКА щороку хтось із клієнтів відпадає, а хтось новий з’являється. Але загальна кількість клієнтів та угод переважно стала. Можливо, іноді є невелике зростання, але воно не є суттєвим проривом.

ЕКА у страхуванні прив’язується до нашого капіталу, який незмінний уже доволі давно. Дійсно, якщо взяти період із кінця 2024 до кінця 2025 року, ми приросли по обсягу страхової відповідальності майже на 300 млн грн. За рік це не надто багато, якщо взяти до уваги, що максимальний обсяг відповідальності агентства на одну угоду може бути 400 млн грн.

Для мене динаміка – це, наприклад, коли ми змінили структуру портфеля з пропорції 97/3 (страхування банківських операцій / договорів ЗЕД) на іншу. Це вже тренд. Або, наприклад, у нас було 100 клієнтів, а стало 300. Але на сьогодні ми працюємо в межах того, що є і незмінне: обсяг капіталу, структура чи певні законодавчі ініціативи, які могли б бути реалізовані.

До речі, якби ЕКА отримало державну гарантію на свої зобов’язання, це спростило б нам роботу та розв’язало руки у плані можливості працювати з більшими угодами, незважаючи на те, що капіталу для виконання наших зобов’язань не вистачить.

Якщо говорити про те, що пішло на спад – це наш середній страховий тариф. Якщо 2024 року він становив 1,33% (що зовсім недорого), то торік він уже був менше ніж 1%. Тому що в структурі нашого портфеля з’явилося більше угод по країнах ЄС (максимально з Польщею – адже дуже багато українського бізнесу туди релокувалося), Північної Америки, Японії, Австралії, Нової Зеландії – а це країни низького ризику. На наш тариф дуже сильно впливає країна постачання українського експорту. Наприклад, у нас є угоди, застраховані під тариф 0,48%.

Якщо взяти статистику від початку повномасштабного вторгнення (2022 року), то обсяг підтриманого експорту до Польщі – 8,3 млрд грн. Слідом за нею йде Австрія – 3,9 млрд грн. Ми беремо статистику саме з 2022-го, коли змінили закон про ЕКА й ми фактично почали працювати (НБУ дозволив нам страхувати кредити). Адже обсяг підтриманого експорту від початку заснування ЕКА (у 2018 році) до кінця 2021 року становив лише 100 млн грн. Якщо говорити про минулий рік, то обсяг підтриманого експорту до Польщі – 3,2 млрд грн, а до Австрії – 1,1 млрд грн.

Про те, чи відбудеться нарешті збільшення капіталу ЕКА

– У програмі дій уряду передбачено збільшення капіталу ЕКА з 2 млрд грн до 7 млрд грн. Чи враховано це в держбюджеті-2026 і коли очікуєте на збільшення капіталу?

– Це моя улюблена тема. Ми цю суму очікуємо щороку, адже говоримо про збільшення капіталу ЕКА вже не перший рік. Але і 2026 року ці 7 млрд грн у держбюджеті не враховано. Ба більше, навіть на момент складання держбюджету діяло розпорядження Кабміну №821-р від 30.08.2024 «Про схвалення Стратегії відновлення, сталого розвитку та цифрової трансформації малого і середнього підприємництва на період до 2027 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2024–2027 роках», де передбачено, що в III кварталі 2026 року капітал ЕКА має бути збільшено на 5 млрд грн для того, щоб наростити на 20% обсяги підтримки.

Це розпорядження – оперативний план реалізації стратегії розвитку МСБ в Україні. До речі, ще у 2024 році ми вперше звернулися з ініціативою до нашого акціонера – Мінекономіки (бо ЕКА не може напряму звертатися до Мінфіну), щоб збільшити капітал ЕКА на 5 млрд грн.

– А чого саме 5 млрд грн – не більше чи не менше?

– Ця сума з’явилася не просто так. У червні 2024 року ЕКА вперше затвердило власну п'ятирічну стратегію. Як відомо, наприкінці 2022 року Україна взяла на себе зобов’язання перед МВФ затвердити стратегію двох держкомпаній – Укрфінжитло й ЕКА. Щоб вчасно виконати це зобов’язання, з нашого боку ми залучили технічну підтримку Світового банку, який допоміг нам розробити стратегію (візію, місію, цінності).

Були чутливі питання, пов’язані з оцінкою спроможностей. І Світовий банк нам допоміг із консультантами, які описали проблеми, шляхи їх розв’язання тощо. І в ході цієї допомоги було визначено, що ЕКА потребує додаткового капіталу в обсязі 5 млрд грн.

Цей капітал – не лише про збільшення суми, а зокрема й про зміну структури капіталу, бо наш статутний капітал на 90% складається з 15-річних ОВДП. Згідно з усіма офіційними класифікаціями – це ліквідні папери, але по факту вони не надто ліквідні, адже на ринку дуже важко продати 15-річні ОВДП. Навряд чи знайдеться покупець, який без величезного дисконту їх купить. А я не вірю, що в якійсь держкомпанії буде керівник-сміливець, який ризикне продати ці папери з дисконтом, наприклад, 30% (бо з нього спитають за таке рішення).

Тому 5 млрд грн вирішило б одразу дві проблеми. З одного боку, щодо обсягу капіталу, а з іншого – структури капіталу (бо ми планували збільшити капітал грошовими коштами, а не паперами).    

Після того як було ідентифіковано цю проблему й затверджено стратегію, бюджетний процес із затвердження бюджету-2025 вже стартував, але ще не був поданий сам проєкт закону. Ми звернулися до акціонера з пропозицією – збільшити капітал. Джерело коштів для збільшення нашого капіталу вбачається від майбутньої угоди між Світовим банком та Україною в рамках проєкту RISE. Тобто гроші були там закладені.

Акціонер звернувся до Мінфіну з проханням передбачити в держбюджеті-2025 суму на збільшення статутного капіталу ЕКА в обсязі 5 млрд грн. Але під час узгоджень проєкту бюджету ця сума «випала». Ба більше, крім акціонера, ще й нардепи зверталися до Мінфіну з пропозицією збільшити нам капітал.

Зокрема, нардеп Дмитро Кисилевський (заступник голови Комітету ВР з економічного розвитку) неодноразово порушував це питання та подавав відповідні правки до закону про держбюджет. Але Мінфін протягом усіх цих років був непохитним і відповідно в держбюджеті не з’являлася сума на збільшення капіталу ЕКА, попри те що джерело коштів було знайдено.

Коли складався проєкт бюджету-2026, було проведено ту саму процедуру (звернення від акціонера, подані правки до закону тощо). Але знову все було відхилено. І це попри те, що у вересні 2025 року ЕКА зверталося до Мінфіну з проханням внести зміни до Бюджетного кодексу й передбачити держгарантії в таких інструментах, як наші, бо зараз Бюджетний кодекс не передбачає їх.

До речі, до нас приєдналася нардеп Роксолана Підласа (голова Бюджетного комітету ВР) й Асоціація українських банків. Але ми отримали відповідь, що Мінфін не вбачає за доцільне надавати держгарантію ЕКА з огляду на те, що на 2026 рік, згідно з розпорядженням Кабміну №821-р, має бути збільшення капіталу ЕКА на 5 млрд грн. Але Мінфін забув внести цей нюанс до держбюджету-2026.  

Проте думаю, що спільно з акціонером ми доведемо цю довгу історію до логічного кінця та доб’ємося збільшення капіталу. Адже зростання капіталу ЕКА – це збільшення обсягів підтримки експортерів. А експортери – це експортна виручка й валюта в країні, збільшення кількості робочих місць. Сподіваюся, у цьому всі зацікавлені.

– У контексті вищенаведених статистичних даних опишіть залежність розміру підтримки експорту від капіталу ЕКА? І як би ви оцінили потенціал цієї підтримки при збільшенні капіталу до 7 млрд грн?

– Зараз максимальний обсяг підтримки (страхової відповідальності) ЕКА на одну угоду становить 400 млн грн. Якщо нам збільшать капітал на 5 млрд грн, то ми зможемо приймати (навіть без наглядової ради, а лише повноваженнями правління) обсяги підтримки на одну угоду 750–800 млн грн. Тобто зможемо підтримати більші проєкти. Також у нас зміниться структура капіталу.

7 млрд грн капіталу зможе давати експорту на 56 млрд грн щорічно. Звісно, потрібен час на заповнення портфеля, але потім протягом року ми матимемо 50–60 млрд грн майбутнього експорту плюс нові створені робочі місця.

До речі, станом на літо 2025 року за допомогою ЕКА було створено та збережено близько 10 000 робочих місць (при 10,4 млрд грн підтриманого експорту в 2025-му). Тому відповідь на запитання, чи треба державі дати гроші ЕКА для збільшення капіталу – на поверхні. До того ж ми прибуткові. Акціонер додатково не капіталізує ЕКА для покриття наших збитків – у нас немає величезного проблемного портфеля.

– 10,4 млрд грн підтримки – це лише близько 0,6% всього експорту з України у 2025 році (розрахунок від суми в $40 млрд). Яка практика склалася по цьому показнику в країнах Європи через інструменти ЕКА? І який потрібен капітал ЕКА, щоб відповідати європейському досвіду, якщо там цей відсоток вище?

– Європейські цифри вищі несуттєво. Середній показник, який характеризує проникнення експортно-кредитного агентства в експорт своєї країни – це 2,5% (йдеться про важкий і новий експорт). Єдиний виняток – канадське EDC, яке працює не лише як ЕКА, а і як банк розвитку. І проникнення в експорт там становить більш ніж 10%. Але ця установа самостійно фінансує, страхує, гарантує тощо.

Якщо брати 10,4 млрд грн підтримки українського експорту за 2025 рік, то це приблизно $241 млн. Експорт України в середньому становить щорічно $50–55 млрд. З них $10–14 млрд – це експорт послуг, усе інше – експорт товарів. І якщо рахувати у відсотках, то це близько 0,5% всього експорту. Але ЕКА не може підтримувати весь український експорт, бо в нас є обмеження по кодах, згідно з якими ми можемо покривати лише 30–35% українського товарного експорту.

Тому відповідно наш внесок 0,5% у майбутній український експорт (з урахуванням того, що ЕКА не може працювати з 70% українського експорту) не такий уже й малий з огляду на проблеми з капіталом. Якби ми працювали з усім українським експортом – зараз страхували б аграрну продукцію, і капіталу в нас вже не було б. Показник був би більшим, але інші експортери не мали б нашої підтримки.

Щоб відповідати європейському досвіду, йому має відповідати насамперед загальна система. У 2021 році в Україні закінчилася експортна стратегія – і її досі немає. Влітку минулого року були останні презентації нової стратегії, але її так і не затвердили (планували затвердити розпорядженням Кабміну).

Станом на зараз. за відсутності експортної стратегії, нам потрібен капітал, який ми вже озвучували, – 7 млрд грн.

Можна ставити KPI який завгодно й хотіти, щоб ЕКА підтримало 1 трлн грн українського експорту, але це нереально. Загалом маємо 2 трлн грн українського експорту. Хтось вірить, що кожне друге постачання страхуватиметься ЕКА? Мабуть, лише у випадку, коли це буде обов’язковий вид страхування, закріплений законом.

Підприємці йдуть до нас, коли їм це потрібно. А потрібно не всім. Тому ми розуміємо, що є певний обсяг попиту на наші послуги й нам треба закрити тільки цю нішу. Наданий надлишковий капітал не приведе до ефективності його використання – обсяги підтримки від цього не зростуть. Адже в межах будь-якої стратегії слід зрозуміти: щоб підтримувати якийсь експорт, потрібно мати виробництво. До речі, маємо дуже класні ідеї щодо створення індустріальних парків.

Про судову тяганину з порушниками контрактних зобовʼязань

– А як можна виміряти продуктивність / KPI ЕКА в цифрах із погляду витрачених коштів: за експортними контрактами, за якими в ЕКА виникли зобов’язання та відповідно витрати (скільки цих витрат по роках) і на якому етапі судові спори з порушниками контрактних зобов’язань?

– Перший страховий випадок у нас був 2023 року в рамках договору ЗЕД. Ішлося про одеську компанію Clixar (раніше називалася ТОВ «Андреал») і постачання українських пластикових пломб до Нігерії, за яке нігерійці не розрахувалися. Ми покрили цю невелику суму – близько 12 000 євро.

Нігерійський контрагент виявився контактним: у нього просто не пішов бізнес усередині країни, тож ЕКА запропонувало йому укласти угоду добровільного погашення боргу. Нам дешевше розтягнути оплату в періоді, ніж наймати юристів в Нігерії – ми там, навіть не дійшовши ще до суду першої інстанції, уже юристам сплатимо 10 000 євро за послуги.

Тамтешній контрагент навіть погасив уже 10% боргу добровільно, але потім у нього з’явилися проблеми з платежами, а експортним контрактом було передбачено розв'язання спорів в українській юрисдикції. Тому зараз Одеський господарський суд розглядає це питання. Потім ЕКА залучатиме Мінʼюст і вже через нього в Нігерії шукатиме виконавців, щоб за рішенням українського суду стягнути борг із нігерійської компанії.

Другий випадок стався 2025 року. Цей кейс (страхування кредиту) не є публічним, тому я не можу розкривати всіх деталей. Мова про те, що український експортер залучив фінансування в українському банку для виконання експортного контракту. Позичальник обслуговував цей кредит (сплачував відсотки й тіло кредиту), але в певний момент у нього сталися проблеми з постачанням продукції (запасних частин до сільгосптехніки та засобів наземного транспорту – тягачі тощо) в Польщу. І він припинив обслуговувати кредит.

Банк повідомив про це ЕКА: ми виплатили йому 750 000 грн і закрили цю історію. Але зараз судимося з позичальником, бо за експортними кредитами в нас є право регресу до позичальника, який заподіяв збитки Україні. Він теж контактний – і в нас є повне розуміння, що борг буде погашено.

Зараз у нас є повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку. Триває період очікування (протягом 60 днів), коли ЕКА намагається врегулювати питання боргу без сплати страхового відшкодування. Можуть бути різні технічні причини: контрагент не розрахувався вчасно, відповідно українська компанія не в змозі розрахуватися вчасно з банком.

Йдеться про суму в 60 млн грн. Станом на сьогодні ми бачимо, що банк і клієнт абсолютно контактні, тому сподіваємося, що дійдемо якоїсь згоди. Але, якщо протягом періоду очікування борг не буде погашено, його сплатимо ми (у разі дотримання умов / вимог згідно з договором страхування), і тоді до ЕКА перейде право регресу до української компанії, яка заподіяла збитків українському банку.

– А про яку вітчизняну компанію й банк ідеться?

– Річ у тому, що по цьому банку в ЕКА не надто багато операцій: якщо я назву банк, то на ринку всі зрозуміють, про якого клієнта йдеться. Тим паче, з одного боку, є поняття таємниці страхування, а з іншого – банківської таємниці. Єдине, що можу сказати: компанія дуже відома, але без її згоди ми не можемо поширювати таку інформацію.

Про входження в ЕКА приватного інвестора

– Останнім часом у ЗМІ активно обговорюється інформація про появу в ЕКА приватного іноземного інвестора. Чи допоможе (і наскільки, якщо так) це підвищити показники роботи ЕКА? З ким конкретно ведете перемовини про входження в капітал, про яку суму докапіталізації йдеться, на яких умовах і коли очікувати на угоду?

– Я б сформулював питання по-іншому: чим це нам цікаво? Це буде перший випадок в історії України, коли вітчизняна держкомпанія була продана частково. Адже, коли в Україні відбувалася приватизація, йшлося переважно про повний формат.

Зазвичай іноземний інвестор не хоче ухвалювати рішення щодо управління компанією спільно з державою. Тому що це завжди було дуже проблемно. Але в ЕКА є інвестор, який потенційно готовий так співпрацювати.

Я вже акцентував, що в ЕКА є проблемне питання щодо збільшення нашого капіталу, і наш акціонер дуже залежний від позиції Мінфіну із цього приводу. Але розв’язати це нагальне питання може інший акціонер, збільшивши свою частку в ЕКА до певного рівня (зараз мова про 25%). Так ми матимемо більше можливостей для залучення капіталу.

До того ж ЕКА не робить пропозицію будь-кому стати нашим інвестором. А пропонує це іншим експортно-кредитним агентствам, які можуть передати нам певну свою компетенцію, кваліфікацію, процеси й процедури, що поліпшить нашу роботу.

Зараз ведемо переговори лише з одним експортно-кредитним агентством, але в нас укладено договір про нерозголошення до моменту виходу на конкретну угоду. Можу сказати, що це європейське агентство зараз проводить due diligence нашого ЕКА. Але є процедура продажу, яка передбачена українським законодавством. І в будь-якому разі Кабмін створить комісію з продажу та затвердить умови. Конкурс буде відкритим. Тобто, крім ЕКА, з яким ми вже ведемо переговори, можуть прийти й інші.

Ми зверталися з пропозицією до трьох іноземних експортно-кредитних агентств. Два з них відмовилися з ремаркою, що готові співпрацювати з нами в інших форматах. А одне – погодилося, і в нього вже є відповідний досвід. І це абсолютно логічно, бо наші види діяльності умовно однакові. В експортно-кредитних агентств є така практика – входити в капітал інших ЕКА, що не суперечить діяльності жодного з них.

Якщо говорити про суму докапіталізації, то наразі потенційний покупець проводить due diligence і визначає вартість нашого ЕКА – за скільки він готовий купити той чи інший пакет акцій. Але станом на зараз не йдеться про продаж великої частки: контрольний пакет у будь-якому разі залишиться в Мінекономіки. Розглядається пакет у 20–25%.

– А що отримає інвестор?

– Логіку цього інвестора я розумію. Бо колись настане час, в Україні почнеться процес масштабної відбудови. І для інвестора – це інструмент участі у відбудові. Тобто країна цього інвестора загалом ставить собі за мету відбудовувати нашу державу. А напряму як нерезиденту (фінансовій компанії) буде це важко зробити. Але це можна робити через нас.

Щодо термінів укладення угоди, то цього ніхто не знає. Але я очікую, що ми зможемо вийти в публічність ближче до Ukraine Recovery Conference, яка повинна відбутися цьогоріч у Польщі (у червні). Зазвичай, під цей захід намагаються робити якісь важливі заяви. Ми сподівалися заявити про це 2025 року на липневій конференції в Римі, але тоді ще не були внесені зміни до закону про ЕКА.

Про новинку EasyЗЕД та інші плюси в системі підтримки експортерів

– Ви нещодавно заявили про новий продукт EasyЗЕД. У чому його суть і чи вдалося підвищити по ньому ліміт відповідальності ЕКА в 400 000 грн (ви казали, що ця сума залежить від валютного контролю з боку НБУ)?

– Розробка цього продукту випливає із нашої стратегії, бо ми розуміємо, яким хочемо бачити наше агентство. Ми не прагнемо мати великий штат. А коли мало працівників – це означає, що слід працювати через цифрові канали, посередників.

Інша проблема в тому, що ми вважаємо, що строк на страхування договорів ЗЕД, який у нас був за стандартною процедурою – дещо завеликий, тиждень-два, і хотілося б його скоротити. Так і з’явився продукт EasyЗЕД, у межах якого ми скорочуємо час на ухвалення рішень, а також ідемо в цифрову комунікацію з клієнтом.

Тепер стосовно суми в 400 000 грн. На той момент, коли ЕКА розробляло продукт EasyЗЕД, це була гранична сума закриття валютного контролю за спрощеною процедурою (щоб не було штрафів від податкової). Зараз ми хочемо після рішення НБУ про збільшення обсягу покриття до 1 млн грн (і ми дійсно будемо розглядати цю опцію) ще напрацювати певну статистику в межах 400 000 грн, бо станом на сьогодні в нас є лише кілька заявок по EasyЗЕД. А треба трохи більше, аби зрозуміти, наскільки він затребуваний (проведемо опитування, маркетингове дослідження). Тобто це не має бути квапливе рішення – все ж мільйон гривень відповідальності.      

– Нещодавно НБУ пом’якшив валютні обмеження (постанови №2 та №3 від 13.01.2026). У них передбачено, що вимоги стосовно граничних строків розрахунків не застосовуватимуться до експорту, за яким право вимоги перейшло до ЕКА на суму виплаченого страхового відшкодування. Що це дасть?

– Подивімося, як було без цих змін і як стало. Наприклад, є постачання на 10 млн грн, і ми застрахували його на 8,5 млн грн. Відбувся страховий випадок: з українською компанією не розрахувалися. ЕКА сплатило їй відшкодування 8,5 млн грн, але експортну виручку компанія не одержала (бо право вимоги на експортний контракт було передано ЕКА).

Ми стягуватимемо борг з іноземної компанії. А згідно із законодавством (яке діяло до рішення НБУ й Кабміну), з українського суб’єкта, який отримав від ЕКА відшкодування, з високою долею ймовірності валютний контроль ніхто не знімав би (тому що експортну виручку він не завів, а валютний контроль знімається з моменту заведення валютної виручки).

Відшкодування ж ЕКА не є валютною виручкою. Тобто експортер одержав від нас 8,5 млн грн і витрачає їх на сплату штрафів податковій за те, що не завів валютну виручку в зазначений термін.

Є й інший варіант розвитку подій (але малоймовірний) – у разі, якщо б валютний контроль перевели на ЕКА. У такій ситуації експортер не сплачує штрафи податковій, але сплачує ЕКА. І виходить, що ми, як інструмент держпідтримки, двічі зазнаємо збитків. Перший раз – на захист українського експортера, а вдруге – на штрафи податковій. Ба більше, за проблемними боргами ми ніколи не стягнемо 100% боргу. Можливо, і стягнемо, але це розтягнеться на роки.

А отже, у будь-якому разі один з українських суб’єктів страждає – або експортер, або ЕКА. Якщо страждає ЕКА – то забудьмо про підтримку експортної діяльності взагалі, бо двічі мати збитки нам не вигідно. ЕКА простіше відмовитися від страхування ЗЕД і зосередитися на страхуванні банківських кредитів.

А що ж відбувається на сьогодні? Від моменту виплати страхового відшкодування експортеру валютний нагляд по цьому експортному контракту закривається і строки не застосовуються. А далі ми у спокійному режимі забираємо права вимоги в українського експортера після виплати йому відшкодування й потім працюємо з боржником (тепер уже нашим) щодо повернення коштів. Але при цьому не озираємося на податкову й не боїмося, що доведеться сплачувати їй штрафи. І це для нас плюс – бо дозволяє спростити систему підтримки українських експортерів та робить наш інструмент певною мірою унікальним.