Віна з росією точиться не лише на лінії зіткнення, а й далеко за нею. Удари по ланках логістичних мереж, складах та перевалочних пунктах носять системний і стратегічний характер. Саме вони цілком здатні стати gamechanger цієї війни – тією соломинкою, що переб'є хребет верблюду, пояснюють у матеріалі для Mind бійці 1 окремого центру безпілотних систем СБС.
У 1979 році генерал Роберт Х. Берроу, командувач Корпусом морської піхоти США, сказав знамениту фразу: «Любителі обговорюють тактику, професіонали вивчають логістику». Нам не потрібно захоплювати росію, щоб закінчити війну. Ми не зрівняємося з ворогом в кількості техніки й особового складу, але ми можемо зупинити його в інший спосіб – перерізати забезпечення.
Німеччина програла Першу світову війну, коли на її території не було жодного солдата. Римська імперія займала пів світу, і її найбільшим стратегічним будівництвом були не фортеці, а дороги.
Здається, це вже заїжджена тема. Статті про повільну смерть російської економіки виглядають оманливими, ми бачимо їх постійно. Російська економіка була в кризі рік тому, вона в кризі зараз, але росія чомусь продовжує воювати.
Будь-яка армія тримається на логістиці та забезпеченні, а армія у стані війни – це надзвичайно дорого. Сьогодні на кожного солдата на передовий припадає щонайменше дві людини в постачанні. За цією логікою росія, відірвана від більшості цивілізованого світу, вже мала б пережити тотальний економічний крах.
Але, на жаль, труднощі саме у випадку з росією в тому, що це автократична країна. Путін не зупинить війну просто через збільшення інфляції або погіршення рівня життя населення. Якщо гроші на війну закінчуються а міноборони, їх легко перерозподіляють з інших сфер – соціальних виплат, охорони здоров’я тощо. Їх уряд вигадує щоразу нові махінації з імпортом, схеми фінансування та інші обходи санкцій.
Звичайно, це вичерпний ресурс. Станом на зараз росія вимушена брати в борг у майбутньої себе. Росія буде оплачувати своє вторгнення в Україну ще багато років, навіть якщо бої припиняться завтра, оскільки уряд заповнює щораз більший розрив у військовому бюджеті дедалі дорожчими позиками та випускає державні облігації з постійно вищою відсотковою ставкою.
Це гарна тенденція, але наше глобальне завдання не в тому, щоб у них залишилися борги після війни. Завдання в тому, щоб у них не вистачило спроможностей на війну навіть з урахуванням усіх тих екстрених заходів, які робить їхнє Мінекономіки та Центробанк.
Діпстрайки, якими займається 1 ОЦ, націлені саме на це – каталізацію економічного виснаження. Ворог має опинитися на місці Німеччини у вересні 1918 року. Коли витрати на величезну армію, збитки нанесені коаліцією противника та вихід союзників із війни змусив країну капітулювати.
Тільки тоді ця загарбницька країна нарешті відступить.