Понад 20 моделей НРК та автономні рої дронів: як Ark Robotics відводить пілотів від лінії фронту
Який шлях пройшла команда від «проєкту вихідного дня» до об’єднання повітряних дронів і наземних роботів під управлінням однієї людини
Модель «один оператор – один дрон» стає непридатною в сучасній війні, вважає співзасновник і СЕО українського Мilitary-стартапу Ark Robotics із псевдонімом Ачі.
Компанію започаткувала команда ентузіастів, що прагнули перевірити, чи можуть невеликі наземні роботи виконувати небезпечні завдання на фронті замість людей. Ark Robotics починався як інженерний експеримент, але поступово переріс у компанію з десятками технологічних рішень, держконтрактами та $8,7 млн інвестицій.
Сьогодні Ark Robotics розробляє систему управління, здатну координувати роботу роїв повітряних дронів і наземних роботів. Її логіка побудована навколо припущення – у війні масового застосування безпілотних систем ключовим обмеженням стає не кількість техніки, а кількість людей, які можуть нею керувати.
Як виник стартап? Що показали перші місяці використання наземних роботів на фронті? Як і навіщо команда інтегрує систему управління роями дронів з іншими виробниками? Про це й багато іншого від співзасновника та СЕО Ark Robotics дізнавався Mind.
«Проєкт вихідного дня»
Ark Robotics стартував у 2024 році як сторонній проєкт засновників, до якого команда поверталася у вільний час.
«У нас була ідея спробувати побудувати декілька наземних систем, які виявилися ефективнішими, ніж ми очікували. Це був проєкт, над яким ми з друзями працювали на вихідних і котрий швидко переріс у те, чим зараз є Ark Robotics», – розповідає Ачі.
Втім інженерний експеримент поступово почав виходити за рамки «вихідного дня», коли стало зрозуміло, що рішення мають практичне застосування й викликають інтерес у військових.
Перші розробки Ark Robotics – наземні роботизовані комплекси (НРК) – відповідали завданням, які виникають на передовій: підвезення легкого боєкомплекту, води, медикаментів.
Фото надане стартапом
З часом лінійка почала змінюватися, але не тому, що компанія рухалася за наперед визначеним планом розвитку продукту. Причиною були запити з боку військових і досвід реального використання.
Зараз лінійка розширюється великими роботами, які можуть бути модульними, – з допомогою в евакуації, підвозу БК, медикаментів. При цьому в компанії кажуть, що жодне з рішень не вважається завершеним, адже після різних етапів використання на фронті команда змінює технічні параметри.
«Зміни відбуваються постійно. Це і зміни частот, і зміни за сферами застосування. Дуже важливо постійно змінюватись і робити те, що потрібно тут і зараз», – каже Ачі.
Маленькі роботи та жорсткі межі першого продукту
Перші роботизовані платформи Ark Robotics були досить простими з погляду технологічності рішення. Команда не намагалась одразу закрити весь спектр фронтових завдань – йшлося про мінімально життєздатні рішення, які можна швидко зібрати, протестувати та віддати військовим.
Маленькі роботи, які могли виконувати функції мінування, підвозу легкого БК, медикаментів, води, мали обмежене корисне навантаження – до 15 кг. Це відразу задавало рамки застосування, адже робот не міг замінити транспорт чи виконувати складні евакуаційні місії. Натомість він був придатний для коротких, ризикованих виходів у зони, куди небезпечно відправляти людину.
Один із показових моментів – коли військові почали використовувати ці платформи не так, як їх задумували інженери. Як писав Business Insider, українські підрозділи поєднали невеликі наземні роботи Ark із більшими повітряними дронами: БпЛА підхоплює платформу, переносить ближче до позицій противника та скидає її в зоні виконання завдання.
Для Ark Robotics це стало сюрпризом: СЕО компанії визнав, що такий сценарій не закладався в початковий задум. Побачивши це вперше, Aчі відреагував: «What the fuck? Why». Але далі, за його словами, стало зрозуміло, що такий підхід розв’язує ключову проблему – дозволяє швидко розгорнути наземну техніку без залучення людей і повільного під’їзду до небезпечної зони.
У компанії визнають, що подібні ситуації змушують постійно переглядати вимоги до техніки. У міру того як роботи почали використовуватися на фронті, з’являлися нові запити – насамперед пов’язані з логістикою й евакуацією.
Для евакуації та встановлення бойової частини робот мав бути значно більший – у компанії розрахували, що під цей запит мають виробляти шести- чи восьмиколісні платформи з повноцінною підвіскою.
Фото надане стартапом
На цьому етапі команда зіткнулася з іншими інженерними задачами. Якщо для маленьких роботів ключовими були простота та швидкість виробництва, то для більших платформ критичними стали керування, зв’язок і стабілізація.
У компанії наголошують, що зростання кількості рішень не було самоціллю. За рік роботи Ark Robotics фактично сформували лінійку з понад двох десятків різних рішень і конфігурацій, більшість з яких з’явилися як відповідь на конкретні сценарії бойового застосування.
Frontier System: софт, хард і спроба зібрати все в одну систему
Перехід від маленьких платформ до більших і складніших систем змусив команду уважніше подивитися не лише на техніку, а й на те, як нею користуються. Саме на цьому етапі стало зрозуміло, що ключова проблема лежить не в конструкції роботів.
«Переломний момент настав, коли наші перші системи вийшли на поле – і ми зрозуміли: справа не в дронах, а в операторах. За поточною концепцією операцій пілоти змушені бути поруч із підрозділом і працювати в зоні прямої видимості. Тобто кожен додатковий дрон вимагає ще одного оператора. Це робить модель «один оператор – один дрон» непридатною для масштабування. Тому наше головне розуміння з фронту було збільшити пропускну здатність оператора», – пояснює Ачі.
Саме тут, за його словами, відбулася зміна фокусу. Він поступово змістився з удосконалення окремих роботів на переосмислення всієї системи управління: «Зрозуміли, що насправді мають воювати роботи, а не люди».
В Аrk Robotics вирішили замість безпосереднього керування кожною платформою перейти до управління кількома системами з безпечної дистанції. Так почала народжуватися система Frontier, коли оператор може перебувати на безпечній дистанції на захищеній місцевості й управляти роєм дронів.
Фото із сайту стартапу
«Frontier System – ройова автономія, яка бере на себе низькорівневі завдання ій дає пілоту управління на рівні стратегічних рішень. Людина залишається в циклі ухвалення ключових рішень, але може контролювати відразу кілька платформ одночасно», – уточнює спікер.
Frontier System наразі на стадії активної розробки, над нею працює близько 35 інженерів , як у програмній, так і в апаратній частині.
Перші версії Frontier тестувалися на власних платформах Ark Robotics. Це дозволяло не розділяти відповідальність між різними командами та швидше виявляти проблеми.
Почали з того, що, уже маючи свій дрон, встановлювали систему на нього, щоб допрацювати, отримати фідбеки, побачити, які є недоліки та сильні сторони.
Найважливіші опції системи, кажуть у компанії, – взаємодія й управління. Коли оператор може бачити, де і які роботи знаходяться (логістичні, мінувальні, для підвозу БК, евакуаційні) і коли одна людина здатна управляти декількома дронами та збирати всі ці дані.
Frontier передбачає не лише ручне керування, а й планування місій. Система має програмну частину, яка дозволяє завдавати завдання різним платформам і координувати їхню роботу в межах одного контуру управління.
При цьому Frontier не задумувалася як закрите рішення виключно для техніки Ark Robotics. Ідея в тому, щоб вона розповсюджувалася на всі можливі НРК та БпЛА. Компанія вже веде інтеграції з іншими виробниками, і цей процес розглядається як необхідна умова масштабування.
Перші прототипи платформ Ark Robotics навмисно залишають відкритими, щоб інші виробники приїжджали, дивилися, як вона зроблена. Єдина умова – зробити краще, ніж було до цього.
Автономність на полі бою – ілюзія?
Попри роботу з автономними системами, Ark Robotics досить скептично оцінюють реальний рівень автономності на полі бою. За спостереженнями Ачі, поки у війні використовується вкрай мала частка справді автономних рішень.
«У реальних бойових діях не більше 1% технологічних систем є справді автономними. Багато з того, що називають автономним, таким не є», – вважає він.
За його словами, війна потребує майже стовідсоткової надійності, а сучасні системи штучного інтелекту поки що не можуть її гарантувати. Саме тому люди залишаються в контурі ухвалення рішень не з ідеологічних, а з практичних причин.
Фото надане стартапом
Говорячи про автономність, в Ark Robotics свідомо розділяють її на кілька рівнів. За словами CEO компанії, перший – це так звана периферійна автономія, коли окрема система здатна самостійно виконувати завдання без постійних інструкцій від оператора. Це може бути дрон, який самостійно розвідує місцевість, очікує на появу цілі та може діяти без прямого керування.
Втім саме цей рівень автономії в Ark вважають базовим. Набагато складнішим і водночас важливішим для майбутніх бойових дій називають другий рівень – рівень взаємодії між системами.
«Нас цікавить автономія на рівні взаємодії, коли кілька дронів або роботів координують свої дії та отримують від людини не покрокові команди, а абстрактне завдання», – каже Ачі.
Як приклад наводить сценарій захисту периметра. У такій моделі людині не потрібно визначати, який саме дрон і куди летить. Система сама розподіляє ролі: частина платформ веде розвідку, частина – реагує на загрози, частина – підтримує зв’язок.
У такій архітектурі системи самі беруть на себе низькорівневі дії: навігацію, стабілізацію, виконання рутинних маневрів, тоді як людина зосереджується на ухваленні критичних рішень.
«Намагаємося досягти двох речей. По-перше, відвести пілотів з передової у безпечне місце. По-друге, дати одному оператору можливість керувати кількома системами одночасно», – каже СЕО.
Саме цей показник – скількома платформами може ефективно керувати один оператор – в Ark Robotics вважають головною метрикою, яку потрібно масштабувати з кожним новим продуктом.
«Довгострокове бачення компанії – побудова системи, у якій десятки або сотні безпілотних платформ можуть діяти узгоджено, залишаючи людині контроль над тим, що робити, а не як саме рухається кожен дрон», – пояснюють у компанії.
Межі виробництва
Поява Frontier System і розширення лінійки платформ збіглися в часі з різким зростанням самої компанії: з початку 2024 року стартап виріс з невеличкої команди з чотирьох людей до компанії, яка має держконтракти. Разом із цим виникла потреба в нових приміщеннях, розширенні виробництва, цехах різного виду, виробничих лініях.
Наявних потужностей компанії вистачає лише для поточних замовлень. Втім стартап уже закладає подальше розширення, розуміючи, що попит може зрости швидше, ніж можливості виробництва.
«Кожен квартал зростаємо приблизно вдвічі, – каже Ачі. – Розуміємо, що кількість співробітників у перспективі буде досить великою і що нам знадобляться значно більші площі».
У компанії зазначають, що інвестиції потрібні не лише на R&D, який у цій галузі фактично не має завершення, а й на забезпечення виробничих можливостей: «R&D – це безкінечний процес, який іде постійно для поліпшення. Але масштабування – це і виробництво, приміщення, забезпечення тієї кількості, яка необхідна».
Географія компанії і логіка масштабування
На сайті Ark Robotics зазначено відразу кілька локацій – Україна, Естонія, США. Співзасновник пояснює, що цей розподіл відображає поділ ролей між різними частинами бізнесу.
Українська частина компанії зосереджена на розробці, тестуванні та практичному використанні роботів. Саме тут відбувається взаємодія з військовими, збір фідбеку й адаптація систем під реальні умови.
Паралельно Ark Robotics працюють за межами України. За словами представників компанії, це пов’язано насамперед із залученням інвестицій і розвитком партнерств.
«Там правильні, швидкі та зрозумілі інвестиції», – каже Ачі.
В Ark Robotics є кофаундер, який перебуває за кордоном більшу частину часу та працює над залученням інвестицій. Поки успішно: за 2024–2025 роки компанія підняла $8,7 млн у pre-seed та seed-раундах.
«У нашому випадку важіль впливу на інвесторів – поєднання трьох речей: реального бойового досвіду, технологічної унікальності, масштабованого ринку. Це про нову інфраструктуру безпілотних систем, яка коштуватиме мільярди доларів у найближче десятиліття», – говорить Ачі.
У компанії не розкривають структуру раундів і склад інвесторів детально, але наголошують, що значна частина фінансування спрямовується на R&D та виробництво.
Згідно з даними Oпендатабот, Ark Robotics у 2024 році задекларувала дохід у 9,1 млн грн. Водночас компанія завершила рік зі збитком у 5,1 млн грн.
При цьому Ark Robotics зараз більше орієнтуються на європейський ринок, а не на США. Компанія розглядає різні варіанти залучення коштів, але на цьому етапі ключовими залишаються R&D та масштабування виробництва.
«Ті самі технології, що сьогодні створюють автономні оборонні системи, можуть одного дня просунути дослідження за межі Землі, дозволивши роям роботизованих систем вивчати сонячну систему чи вести будівництво в космосі. У перспективі Ark Robotics будує майбутнє, де роботи працюють у великих масштабах у кожному секторі економіки, звільняючи людський розум для уяви, творчості та інновацій. Але наразі головний пріоритет – безпека», – підсумовує Ачі.