Гендиректор ДП «Прозорро»: «До нас щоденно надходять запити від правоохоронців щодо закупівель і результатів аукціонів»

З листопада 2025 року новим генеральним директором ДП «Прозорро», яке є адміністратором електронної системи публічних закупівель в Україні, став Ярослав Любченко. Раніше він був занурений у процеси боротьби з корупцією – зокрема, на посаді заступника очільника НАЗК. Займався питаннями взаємодії з НАТО (формуванням політики доброчесності в безпековій та оборонній сферах, аналізом корупційних ризиків і розбудовою політик доброчесності в публічному секторі й органах місцевого самоврядування). Також координував роботу НАЗК з різними міжнародними організаціями – такими, як Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Такий досвід, за зізнанням самого Ярослава Любченка, суттєво допомагає йому в керівництві Prozorro – зокрема, щодо формування політик, процесів проходження та затвердження різних офіційних документів тощо. Адже в роботі «Прозорро» є багато нюансів, пов’язаних із діяльністю Мінекономіки, євроінтеграцією України та напрацюванням профільних законодавчих змін.  

Під час розмови з Ярославом Любченком Mind закцентувався на гармонізації системи Prozorro з європейськими вимогами, розпитав про зміни в застосуванні нецінових критеріїв оцінки переможця та проблематику інтеграції закордонних тендерів у Prozorro. А також поцікавився питаннями розробки й запровадження автоматичних ризик-індикаторів та інтеграцією Prozorro з іншими державними системами.

Про поступ Prozorro до євроформату

– У чому зараз полягає процес наближення української системи публічних закупівель до євростандартів: на якому він етапі, у чому відмінності та як у зв’язку з майбутньою гармонізацією зміниться робота системи Prozorro для замовників і бізнесу?

– Ми входимо до робочої групи з євроінтеграції «Україна – ЄС» і готуємося до цих змін. Більшість головних новацій лягатимуть у законопроєкт №11520 «Про публічні закупівлі». Робоча група в парламенті, до складу якої входили в тому числі представники ДП «Прозорро», підготувала до ухвалення у другому читанні відповідний проєкт закону. І зараз закупівельна спільнота чекає на прийняття Верховною Радою цього документа, який має комплексно модернізувати систему та є одним із ключових євроінтеграційних законів.

Якщо говорити про зміни, то є низка директив, що стосуються цивільних та оборонних закупівель, які Україна має адаптувати й запропонувати нові механізми та процедури.

Загалом закон максимально наблизить українське законодавство у сфері публічних закупівель до євростандартів. У ньому передбачені нові процедури, такі, як інноваційне партнерство, конкурентна процедура з переговорами, конкурс проєктів, динамічні системи закупівель. Також розглядається перетворення Prozorro Market на електронний маркетплейс і багато інших характерних для ЄС інструментів, що можуть бути застосовані під час проведення закупівель, як-от варіанти тендерної пропозиції чи попереднє інформаційне повідомлення.

Окрім цього, передбачено можливість проводити складні переговорні процедури закупівель для комплексних проєктів послуг і робіт, де замовник може спиратися на найкращі пропозиції учасників ринку для уточнення технічних вимог безпосередньо під час проведення закупівлі. Такий підхід характерний для європейських процедур. Він дозволить замовнику закупівель максимізувати користь від витрачених коштів та отримати найоптимальніший результат.

Про нецінові критерії оцінки переможців

– А як зміняться правила застосування нецінових критеріїв оцінки переможця на тендерах після адаптації системи до євровимог?

– Ми у грудні 2025 року презентували аналітику по нашій системі: на Prozorro 99% закупівель відбувається за ціновим критерієм. Ціна відіграє ключову роль, тобто самі замовники формують закупівлю через ціну. Проте ЄС говорить, що ми маємо рухатися в бік якості, тобто орієнтуватися на нецінові критерії, які зараз майже не використовуються в українській системі.

Відповідно до євровимог, нецінові критерії повинні мати більше поширення в Україні. Тому разом із Мінекономіки ми формуємо план щодо подальшої співпраці над впровадженням цих критеріїв у нашу систему.

Станом на сьогодні в Законі про публічні закупівлі прописано обмеження максимальної ваги нецінових критеріїв у 30%. Але воно не завжди дає змогу обрати саме найякіснішу пропозицію учасника. Новий законопроєкт №11520 прибере це обмеження, а також передбачатиме низку інших нецінових критеріїв, які зможуть використовувати замовники.

Сподіваємося, що нове законодавство заохотить бізнес конкурувати не лише ціною, а і якістю. І замовники змінять фокус уваги з показника «найнижча ціна» на максимально ефективне використання публічних коштів.

Проте проблема тут глибша – не стільки в замовниках, скільки в контролюючих органах (АМКУ, Держаудитслужба), які здійснюють перевірку закупівель і своїми рішеннями надають правову оцінку використанню нецінових критеріїв. Тому інколи вони навіть порушують кримінальні справи, якщо замовник платить дорожче. Але ж ідея в тому, щоб отримати якісніший продукт.

Загалом механізм нецінових критеріїв, який технічно існує у системі, набагато кращий за той, що описаний у євровимогах, бо має більшу об'єктивність. Але нам так чи інакше доведеться зробити і критеріально-бальну оцінку згідно з євровимогами, де субʼєктивна думка переважає.

– А чи не постраждає при цьому нинішня вимога з локалізації виробництва при закупівлях у 25%? Які вимоги в ЄС щодо цього?

– Локалізація сьогодні не є унікальним українським явищем. Навпаки, у світі загалом і Європі зокрема зростає увага до використання публічних закупівель для захисту ринків і підтримки національних виробників. Важливо розуміти, що українська вимога щодо закупівлі локалізованих товарів діє паралельно з можливістю придбати аналогічні товари з європейських країн або країн GPA, тому вона не суперечить Директивам ЄС.

На вимогу європейських партнерів у рамках Ukraine Facility також сформовано перелік країн, з яких українським замовникам дозволяється купувати товари на кошти фінансової допомоги від міжнародних партнерів. Це зроблено для того, щоб обмежити придбання в тому числі китайських товарів.

Але питання локалізації не можна розглядати як просте протиставлення «відкритості» та «закритості» ринку. Швидше йдеться про пошук балансу між відкритою конкуренцією, міжнародними зобов’язаннями та потребою підтримувати національну економіку й розвиток виробництва в умовах воєнного часу. Водночас рішення щодо майбутнього формату локалізації – це питання державної політики та перемовин із Євросоюзом.

Про легальність тендерів з одним учасником

– Ви зазначили, що в ЄС практикують закупівлі, коли на тендер виходить лише один учасник. У яких випадках і чому варто дозволити таку практику в Україні (наприклад, у сфері аукціонів на надрокористування, коли на такі активи попит у два учасники не підтверджується декілька разів поспіль, і родовище фактично простоює)?

– Згідно з аналітикою за 2025 рік, конкуренція на Prozorro по кожній закупівлі становить в середньому 2,4 учасника. Тобто розрив не такий уже й великий між одним і двома учасниками. Адже закупівлі бувають різнотипні – наприклад, комплексні, коли замовники настільки архіскладно виписують завдання, що ніхто не приходить на тендер. Або ж коли замовнику кошти потрібно витратити в стислі строки (умовно, з березня до грудня), інакше вони повертаються в бюджет. Насправді вимога щодо двох учасників дещо неоднозначна. 

– Чому?

– По суті, якщо тільки два учасники можуть узяти участь, а реально є лише один, то це змушуватиме замовника шукати компанію, яка фіктивно подаватиметься на конкурс. І результат буде той самий. Тому завдання держави – створити конкуренцію. Скільки прийде учасників, стільки й буде. Отже, один учасник на тендері – це абсолютно нормально.

Про інтеграцію тендерів іноземних донорів у Prozorro

– Публічні закупівлі в Україні за кошти іноземних кредиторів не завжди здійснюються через систему Prozorro. Це гроші, які повертати доведеться платникам податків в Україні. Водночас тендери, які проводять самостійно поза нашою системою кредитори, теж можуть бути недосконалими (приклади – коли переможці таких тендерів не завжди якісно будували дороги в Україні), а умов суспільство фактично не може оцінити. Яка зараз ситуація з інтеграцією тендерів закордонних донорів у Prozorro: основні юридичні й технічні проблеми, хто з них уже користується системою та яких змін очікувати?

– Усі кошти, які йдуть поза системою (кредитні, грантові тощо) регулюються правом тієї організації/країни, звідки вони надходять. Тобто в понад 90% таких випадків може бути прописано законодавство будь-якої країни. Тому відрегулювати ризики ми не можемо – навіть, якщо ми їх бачимо,  можливості впливу з боку національних органів обмежені. Тобто Україна як держава не може вплинути на це питання: кошти витрачаються, але за правилами країни, яка платить. Те саме стосується ЄБРР, МВФ, раніше – USAID тощо.

Натомість ми запропонували «донорський модуль», який з’явився ще 2023 року, і через нього вже пройшло понад 3 млрд грн коштів донорів. «Донорський модуль» – це можливість донору закуповувати через Prozorro, але за правилами замовника (саме він визначає, як бачить цю закупівлю).

Ми постійно коригуємо цю платформу під замовника: зокрема, під конвертацію валюти, нецінові критерії, автоматичний переклад полів тощо. Також ми пропонуємо процедуру «Два конверти». Її суть у тому, що спочатку ми розбираємося в технічних аспектах (хто яку пропозицію подав), а потім уже ціну підіймаємо. Бо якщо технічно нам пропозиція не підходить, то й ціна тоді не має значення.

Зараз найбільшу кількість закупівель за «донорським модулем» здійснює Світовий банк (зокрема, для відновлення доріг). Але також активні ЄБРР, Єврокомісія, ЄІБ, UKaid (фінансується через посольство Великої Британії в Україні) та Червоний Хрест. Але, дійсно, багато в кого з донорів процедури можуть відрізнятися за рівнем відкритості та конкурентності. 

Prozorro пропонує конкуренцію для донора. Також ми безоплатно надаємо можливість замовнику запустити процедуру та відстежувати свої кошти. Бачимо значний потенціал у цьому інструменті та проводимо переговори зі Світовим банком щодо його вдосконалення.

Зокрема, щоб було декілька переможців у закупівлях на великих проєктах, використання нецінових критеріїв у системі й уніфікація між майданчиками та Prozorro (однаковий поняттєвий апарат по закупівлях).   

Про автоматичні ризик-індикатори

– Скільки зараз у системі автоматичних індикаторів ризиків і які з цих індикаторів приносять найбільше користі для моніторингу зловживань? Наведіть статистику, яких основних порушень припускаються замовники / учасники, за якими саме ризик-індикаторами найбільше виявляє зловживань Держаудитслужба (ДАСУ) та яка тенденція?

– Індикатори ризику були сформовані в системі Prozorro за запитом Держаудитслужби. Наразі їх 12, але є ще два нових, сформованих на запит State Watch (громадська організація) й Агенції оборонних закупівель ДОТ. Вони вже працюють у режимі реального часу: ми імплементували їх у січні 2026 року. Там були зміни істотних умов у бік підвищення ціни та суттєва зміна предмета закупівлі. Але я рекомендую звернутися до ДАСУ, аби зрозуміти, наскільки вони ефективно використовуються.

Ми як платформа запропонували ці ризик-індикатори, а далі їх треба адаптовувати під нові запити ДАСУ. На сьогодні ми нових запитів від неї не отримували. Але знаємо, що один із ризик-індикаторів, які ДАСУ часто використовує, – це зміна істотних умов договору в бік зміни ціни та відхилення всіх учасників по закупівлі, крім переможця. Проте, скільки з усіх закупівель за 2025 рік ДАСУ використовувало цих ризиків, нам достеменно невідомо. Думаю, у середньому це близько 20%.

Щодо основних порушень з боку замовників та учасників, то система ризик-індикаторів може показати проблематику, але не в кожному випадку виявить порушення. Щоб оцінити можливе порушення, необхідно мати повну інформацію про закупівлі та провести повноцінний моніторинг із запитом до замовників про надання всіх даних щодо закупівлі. Тому не можу прокоментувати – це частина відповідальності ДАСУ.

Частота спрацювання ризиків з грудня-2024 по грудень-2025

Знаю, що ДАСУ зараз працює над е-аудитором і є запит на його інтеграцію з Prozorro. Щодо планів, то лише наприкінці березня матимемо зустріч у ДАСУ й тоді розумітимемо їхнє бачення на поточний рік щодо нашої подальшої співпраці.

– У нашій розмові ми вже побіжно зачіпали тему зміни істотних умов договорів. Нещодавно були запроваджені ризик-індикатори щодо підписання додаткових договорів, які змінюють істотні умови договорів. Збільшення ціни контрактів у таких випадках часто кваліфікують як порушення. Наскільки це є порушенням (адже поки держава заплатить, то інфляція може «з’їсти» прибутки бізнесу)? Де тут золота середина?

– Можу навести приклад з моєї попередньої роботи в НАЗК.

Тобто мова про те, що кожну закупівлю чи сектор / напрямок слід розглядати предметно. Бо система ризиків сигналізує на загальне порушення, а є певна специфіка.

До речі, я знаю, що Міноборони напрацювало разом із Мінстратегпромом (коли воно ще існувало) зміни до постанови №1275, де передбачалася можливість змінювати істотні умови, навіть уже коли триває виконання контракту, аби не втрачати в якості. Адже сама компанія, коли вже підписала умови з державою, не має права нічого змінювати.

А якщо треба поставити більш оновлене обладнання, то воно й коштуватиме дорожче. Отже, слід розглядати кожну закупівлю / сферу окремо. Особливо в інноваційних напрямках, коли держава просто не встигає швидко провести всі свої офіційні процедури.                  

– Якщо все ж узагальнити, зростання ціни в більшості випадків – це порушення чи ні?

– Є корупційні схеми, де це дійсно використовувалося. І їх розслідують правоохоронці. А є кейси, де відбулися схожі історії, але через те, що предмет договору абсолютно інший і закупівля була конче потрібна, – це не є порушенням. Тобто буває, що істотні умови зазнали змін лише на папері, а є реальне доопрацювання продукту. Проте цей ризик-індикатор слід досліджувати глибше.

– А яка «некорупційна межа» збільшення ціни контрактів?  

– У законі про публічні закупівлі йдеться про 10% проти того, що було раніше прописано в договорі. Якщо ж відсоток більший, тоді треба переоголошувати закупівлі.

– Чи може запровадження так званих електронних контрактів розв’язати цю проблему?

– Електронний контрактинг у нас працює для окремих сфер закупівель. Наприклад, «Нова українська школа» (НУШ) здійснює закупівлі саме через нього. У Prozorro Market електронний контрактинг працює з кінця 2023 року. Загалом ми хочемо впроваджувати е-контрактинг у ширшому колі сфер. Зараз він уже працює у закупівлях нафти, харчів, медичних виробів, НУШ. У перспективі – закупівля дронів.

Зараз обговорюємо напрацювання уніфікованого шаблону електронного контрактингу в закупівлях безпілотних систем через Prozorro Market. Якщо все буде погоджено, то військові частини у такий спосіб зможуть закуповувати дрони.

Тобто ми йдемо в 100-відсотковий цифровий контракт, який не сканується при підписанні на папері, а вже одразу є в системі в електронному форматі. Отже, відбувається цифровізація більшості процесів закупівлі в державі, і йдеться про обов’язкове використання е-контрактингу.

Сподіваємося, що з прийняттям нового законопроєкту №11520 в ProzorroMarket з’являться також і послуги. Він уже пройшов комітет і готується до голосування в Раді в цілому. До того ж його ухвалення є у вимогах міжнародних організацій до України, тобто це одна з умов вступу до ЄС. Тому, думаю, у найближчі місяці документ можуть прийняти.

Щодо питання про зміни істотних умов договорів і збільшення ціни контрактів, то контрактинг Prozorro Market доволі простий і там небагато змінних. До того ж у Prozorro Market середній час укладення контракту – вісім днів від моменту запуску. А за цей час мало що може змінитися. 

Про інтеграцію Prozorro з державними системами

– Як відбувається інтеграція Prozorro з іншими державними системами – які саме проєкти реалізуються, які ще треба реалізувати й у чому проблема?

– Ми працюємо над цим. Наприклад, нещодавно оновлювали інтеграцію з ЄДР для отримання інформації стосовно бенефіціарів (тільки по конкурентних закупівлях) – нам це коштує близько 20 000 грн на місяць. Але далі виникли труднощі.

Звісно, ми могли б зробити глибшу інтеграцію (по всіх закупівлях), але за умови інтеграції через систему «Трембіта» (національна система електронної взаємодії між державними інформаційними ресурсами, електронними реєстрами, інформаційними системами тощо. – Mind) на рівні Мінекономіки та Мін’юсту й закріплення її законодавчо. Тим паче що інформація, яка є в НАІС, потрібна державі для виконання вимог МВФ.

Ми вже проводили перемовини з НАІС, але безрезультатно. Звісно, якщо на рівні нового закону буде вказано, що НАІС повинна надати Prozorro всі дані безоплатно, це дозволить зробити повну інтеграцію. Але наразі такої норми немає. 

– А чи здатне Prozorro фільтрувати учасників тендерів, пов’язаних акціонерним капіталом з рф?

– Зараз система дозволяє відстежувати, з якої країни подаються учасники. Але вона автоматично не блокує їх. Це завдання замовника, яке передбачено в законодавстві, – проаналізувати, знайти підозрілі зв’язки та заблокувати як учасника закупівель.

Те ж саме стосується АМКУ: у нас є інтеграція, яка виявляє, коли компанії заборонено брати участь у закупівлях. Але, за законом, лише замовник може його заблокувати. Тобто по факту система автоматично не здійснює блокування будь-якого учасника за замовчуванням.

– Наскільки я зрозуміла, якщо російський учасник подаватиметься на тендер через умовні ОАЕ чи Латвію – система не заблокує його?

– Подвійне / потрійне громадянство система побачити не може. Якщо росіянин відкриє компанію в Латвії, то наша система кваліфікує такого учасника як резидента Латвії. Проте в рамках обов'язку надавати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, замовник зможе ідентифікувати росіянина. Наразі ми автоматично цього зробити не зможемо. Можливо, після інтеграції з eCertis така змога з'явиться.

Якщо говорити далі про інтеграцію з держсистемами, то в нас почалася інтеграція з Dream (державною системою управління публічними інвестиціями. – Mind) і вже пройдено перший етап. Наступний етап передбачає проміжок часу від появи проєкту до укладення контракту. На цей проєкт ще треба знайти фінансування, бо наразі в нас не вистачає своєї спроможності. Суму ми ще не можемо озвучити: там багато складових, до того ж постійно змінюється наша система і Dream.

– А що дає учасникам процесу та державі інтеграція Prozorro з Dream?

– Це обмін інформацією між системами. Наприклад, такий формат у нас працює з НАЗК. По суті, щоб бізнес-замовники й учасники не ходили та не збирали довідки, не завантажували особисто їх у систему, а все інтегрувалось автоматично.

Загалом ми виступаємо за інтеграцію. Питання полягає лише у пріоритетності інтеграцій та обсягах, у яких маємо їх виконати. Адже це доволі складна робота, і дуже багато запитів на інтеграцію зараз надходить на Prozorro. 

– Які проблеми доводиться долати при реалізації таких схожих програм, як «Динамічна система закупівель» (DPS – Dynamic Purchasing System) і Prozorro Market? Яка роль тут ДП «Прозорро», адже кваліфікованих учасників відбирають замовники?

– Зараз є три суб’єкти, які активно використовують DPS – це Агенція оборонних закупівель (АОЗ) і Державний оператор тилу (які об’єдналися), а також Держспецзвʼязок. Зараз стоїть питання використання DPS найбільшими замовниками, але вже в цивільному руслі. Мова про Укрзалізницю, Нафтогаз – загалом, 15 найбільших замовників України.

Наразі вони не можуть її використовувати, бо оборонна рамка передбачена постановою Кабміну №1275, де для даних замовників регулювання немає. Але в законопроєкті №11520 уже буде передбачена така можливість для здійснення ними закупівель. Тепер ми маємо напрацювати механізм, яким чином найбільші замовники зможуть використовувати DPS. 

Щодо схожості програм, то в державах ЄС активно працює DPS, і тому якраз Prozorro Market має більше трансформуватися під DPS. Як це буде імплементовано новим законом – ще проговорюється. Законодавча рамка вже виписана, але далі питання в механіці: як вибудовуватимуться відносини між ЦЗО (центральними закупівельними організаціями), замовниками тощо.

– А наскільки DPS дублює DOT-Chain Defence System Міноборони?

– DOT-Chain планувався як цифровізація обігу документів між  ДОТ, військовою частиною та постачальником. Тобто, якщо раніше документи надсилали «Новою поштою», зараз це відбувається в системі. Загалом у Prozorrо проходить весь цикл закупівлі, а DOT-Chain Defence – це постпроцедура  (коли вже є договори з відібраними постачальниками й у них заявковим принципом вибирають узгоджений обсяг). Тобто ми не конкуруємо, а доповнюємо одне одного в певних видах закупівель, наприклад в оборонній рамці. 

Спочатку все відбувається через систему Prozorro: старт процедури, закупівля. А в DOT-Chain – уже продовження й реалізація з погляду договірних відносин, обсягів і реалізація самої закупівлі. До речі, зараз у нас є запит від АОЗ щодо автоматичної інтеграції – щоб документи з Prozorro переходили наскрізно в DOT-Chain Defence, аби уникати подвійної ідентифікації.

Тобто мови про конкуренцію немає. Ба більше, оборонний напрямок у нас пріоритетний. Ми беремо участь в обговоренні заведення АОЗ у Prozorro Market: наразі обговорюється пілотний проєкт, щоб АОЗ міг там здійснювати продаж дронів, РЕБ, пікапів, НРК тощо. Проєкт постанови «Про деякі питання реалізації експериментального проєкту стосовно діяльності централізованої закупівельної організації для потреб оборони» уже на фінальному етапі, й АОЗ може стати четвертою центральною закупівельною організацією в Prozorro Market – поряд із «Медзакупівлі», ДП «Українські спеціальні системи» (УСС) та ДУ «Професійні закупівлі».

По суті, це була б можливість для військових частин закуповувати через Prozorro Market уніфіковані продукти. Адже у в/ч є недостатньо уповноважених із питань закупівель. Загалом в оборонному секторі небагато уповноважених і не в кожній частині є суміщення цієї ролі.

Про фінансування ДП «Прозорро»

– Яке фінансування закладене для ДП «Прозорро» на 2026 рік проти 2025 року – чи вистачає цих коштів?

– Модель Prozorro створена ще десять років тому. Вона передбачає, що для замовників використання системи є безоплатним, а оплату здійснюють учасники закупівель. Учасник сплачує винагороду майданчику, і частина цих коштів спрямовується на ІТС «Prozorro». Водночас протягом цих десяти років базові тарифи системи фактично не змінювалися.

Як відомо, через систему Prozorro укладено контрактів на понад 800 млрд грн. Тобто це означає, що система має забезпечувати високий рівень надійності та безпеки: від кіберзахисту до стійкості інфраструктури, включно з оплатою послуг Data-центрів, де розгорнута наша система. При цьому ДП «Прозорро» не отримує бюджетного фінансування. Тому доходи, які формуються за рахунок тарифної моделі, мають забезпечувати покриття  витрат на підтримку та розвиток системи. Йдеться як про технічну інфраструктуру, так і про розробку нових модулів і залучення висококваліфікованих спеціалістів, у тому числі IT.

Варто врахувати, що частина коштів, які отримує ДП «Прозорро», спрямовується на оплату послуг електронних майданчиків і централізованих закупівельних організацій за результатами проведених закупівель. Крім того, як державне підприємство, ДП «Прозорро» перераховує до держбюджету 80% свого чистого прибутку як відрахування частини прибутку.

– А які альтернативні джерела фінансування використовуєте?

– Альтернативних джерел фінансування фактично небагато. Основним джерелом надходжень для ДП «Прозорро» залишаються платежі від майданчиків, які вони отримують від учасників закупівель і частину яких перераховують адміністратору системи. Додатково окремі проєкти розвитку системи підтримують міжнародні партнери.

Торік у нас було лише два партнери з розвитку: німецьке агентство з міжнародного співробітництва GIZ та UKaid, але йдеться про відносно невеликі за обсягом кошти, які спрямовуються переважно на окремі доопрацювання та розвиток функціоналу системи.

Важливо розуміти, що донорське фінансування має проєктний характер і не може розглядатися як стабільне джерело покриття поточних витрат на функціонування системи.

Сьогодні команда підприємства налічує 66 фахівців, які забезпечують безперебійну роботу електронної системи закупівель, її розвиток, інтеграцію з державними реєстрами та іншими цифровими сервісами. Ми також працюємо над розширенням інтеграцій з іншими державними та бізнес-платформами.

Підприємство має залишатися конкурентним на ринку праці, адже працює у сфері ІТ та взаємодіє з бізнес-сектором, де всі 13 електронних майданчиків є комерційними компаніями. Тому важливо забезпечити стабільну фінансову модель, щоб система розвивалася на випередження, а не лише реагувала на поточні запити.