Андрій Гончак – український підприємець та експерт, який розвиває бізнес у США. Його професійний шлях у компанії Hugo Hunter INC, заснованій у США 2017 року, відображає системний підхід до розвитку логістичних процесів, впровадження технологічних інновацій і побудови стійких операційних моделей у висококонкурентному середовищі Північної Америки.
Компанія налічує понад 50 співробітників, а корпоративна культура компанії базується на відкритій комунікації, прозорих управлінських процесах і взаємній відповідальності. Hugo Hunter INC демонструє стабільне зростання частки ринку: середній темп збільшення обсягів перевезень становить близько 15% щороку.
У 2026 році Андрій Гончак одержав премію «Видатний експерт року у сфері логістики та управління транспортними системами» від Ukrainian Business Award.
Mind поговорив з підприємцем про ведення бізнесу з українським підходом на північноамериканському ринку, побудову довірчих стосунків у В2В-сегменті та культуру відповідальності.
– Почнемо з Вашої історії: як Ви потрапили на американський ринок? Який шлях пройшли і в яких ролях були?
– Мій шлях на американський ринок почався за студентських років, коли я декілька разів відвідав США і отримав можливість познайомитись із місцевим бізнес-середовищем та принципами організації роботи компаній, що суттєво відрізнялись від українських.
Моя трудова діяльність почалася під час навчання в Україні, коли я активно шукав свій напрям і намагався зрозуміти, у якій сфері зможу створювати найбільшу цінність. Згодом мені запропонували роботу в американській логістичній компанії, на базовій позиції диспетчера.
Ця робота і визначила мій професійний вектор. Вона дала не лише перший серйозний професійний досвід, але й розуміння відповідальності за результат. Планування маршрутів, координація між клієнтами та перевізниками, оперативне вирішення складних ситуацій – усе це навчило мене мислити системно й приймати рішення в умовах постійної динаміки, бачити, як кожна деталь впливає на загальний результат, і розуміти ціну помилки.
Мені вдалось швидко продемонструвати результат; я постійно навчався у досвідчених колег і поступово доріс до посади керівника відділу.
На загал, цей етап життя дав мені системне розуміння американського підходу до сервісу, клієнтських очікувань, стандартизації процесів та управління командами. Досвід та знання, отримані за той час, і стали фундаментом для подальшого розвитку в логістиці та B2B-управлінні.
– Що дає Вам можливість порівнювати ринки США й України та правила роботи на них?
– Мені є з чим порівнювати, тому що я виріс, сформувався як професіонал і будував кар’єру саме в Україні, де свого часу працював над кількома проєктами в різних сферах.
Це дало мені ґрунтовне розуміння того, як працюють процеси, як будуються відносини з клієнтами й партнерами та з якими операційними викликами стикається бізнес. Потім, коли я почав працювати на американському ринку, різниця в правилах гри стала дуже помітною.
Головна відмінність – у рівні дерегуляції та простоті ведення бізнесу: у США діють чіткі, стандартизовані процеси та прозорі умови, але для старту потрібні суттєві інвестиції та готовність відповідати високим очікуванням клієнтів.
В Україні легше почати з малого – часто можна стартувати з мінімальними ресурсами й поступово нарощувати обсяги.
Такі контрасти дали мені можливість не лише побачити різницю між ринками, а й використати сильні сторони кожного з них у власній роботі.
– Порівнюючи ці два ринки, які українські практики ведення бізнесу життєздатні на ринку США, а що точно не спрацює?
– Деякі українські бізнес‑навички справді можуть бути корисними на американському ринку. Насамперед, це швидкість реакції, адаптивність, здатність діяти в умовах невизначеності та розв'язувати складні ситуації без втрати темпу. Українські підприємці та команди часто сильні саме в цьому.
Але підхід до роботи з великими корпоративними клієнтами в США значно відрізняється. Американські компанії працюють не через знайомства, а через чітку, структуровану пропозицію: що саме ви робите, яку проблему розв'язуєте і які результати отримує клієнт. Це про довгострокові бізнес‑процеси та стандартизовані контракти, а не про неформальні домовленості чи вибірку «через знайомих» – підходи, які ще інколи працюють в Україні, але не спрацьовують у США.
У великих компаніях США співпраця базується на формальних контрактах, стандартизованих процесах, прогнозованості та доказовій комерційній логіці. Це створює стабільність і довгостроковість.
Тож, якщо коротко: у США добре працює українська гнучкість, ініціативність і швидкість, але лише в поєднанні зі структурою, прозорістю та системним підходом.
– Які унікальні практики американського ринку Вам би хотілось імпортувати до України чи навіть масштабувати по всьому світу?
– На цьому, найбільшому в світі ринку можна виділити три типи практик, які там гарно працюють, відрізняючи його від усіх інших.
По‑перше, це унікальні місцеві практики. Зокрема, формалізація процесу взаємодії з клієнтами. Тут не існує усних домовленостей чи співпраці «по знайомству», натомість є детальні контракти і процедури, стандартизовані бізнес‑пропозиції та зрозумілі очікування від роботи. Це допомагає великим американським компаніям працювати прозоро та «в довгу», а не ситуативно чи неформально.
По‑друге, практики, які вартувало б імпортувати в Україну. Мені дуже близький американська клієнтоцентричність: компанія починає не з питання «що ми продаємо», а з проблеми клієнта. Це цілком змінює якість бізнес-комунікації, підвищує довіру та робить продуктову чи сервісну пропозицію значно сильнішою.
По‑третє, практики, що масштабуються глобально, – довгострокове стратегічне мислення та корпоративна культура. Коли компанія будує не ситуативні відносини, а фокусується на цінності, на прозорості роботи та на сталості ділових стосунків, це працює не лише в США, а й у Європі, Азії чи на будь‑якому іншому ринку. А підхід, за якого команда залучена до процесу досягнення спільних цілей, рішення адаптуються під клієнта, а не під внутрішні правила, сьогодні вже є світовою практикою.
– Ви працюєте в В2В-бізнесі: як вибудовується та підтримується довіра з такими клієнтами?
– У B2B довіра – це очікуваний результат системної роботи. Особливо на ринку США, де рішення часто ухвалюються колегіально, а аргументація має базуватися на даних, процесах і прогнозованості.
У підсумку, довіра в B2B – це комбінація компетентності, структурованості, передбачуваності та відповідальності за результат, а не лише добрі стосунки.
– Ви постійно наголошуєте на важливості культури відповідальності. Розкажіть, як вона працює?
– Культура відповідальності – це одна з ключових відмінностей, яку я побачив між ринками США та України.
У США відповідальність чітко персоналізована. Завжди є конкретна людина або команда, які відповідальні за напрямок, і це зрозуміло всім. Не існує «розмиття» відповідальності. Якщо є результат – зрозуміло, чия це заслуга. Якщо є проблема – зрозуміло, хто її розв'язує.
Культура відповідальності – це не про контроль. Це про прозорість правил, чесність взаємодії та дорослу позицію: якщо ми взяли на себе зобов’язання – ми їх виконуємо, за потреби відкрито попереджаючи про ризики й пропонуючи рішення. Саме така культура дозволяє компанії масштабуватись і працювати на різних ринках.